Рішення

від 11.06.2008 по справі 36/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/72

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.06.08 р.                                                                                                    Справа № 36/72                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Н.В.Будко

при  секретарі судового засідання: К.М.Крючковой

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали  справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали” м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 406 097грн. 10коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Ільїна Є.О. по дов.;

від відповідача: Айнетдінов Е.І. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали” м.Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 345 296грн. 27коп., пені в сумі 32 928грн. 07коп., суми інфляції 25 169грн. 16коп., 3% річних в сумі 2 703грн. 70коп., а всього 406 097грн. 10коп.

          Під час розгляду спору позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу, та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 39 352грн. 19коп., суму інфляції 36 641грн. 51коп., 3% річних в сумі 3 267грн. 34коп., а всього 79 261грн. 04коп.

          Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №78 від 01.12.07р., акт приймання-передачі, видаткові накладні, розрахунок, претензію №1.

          Відповідач у відзиві на позов зазначив, що основний борг ним сплачений у повному обсязі, а в іншій частині позов не визнає, оскільки п.4.3 договору передбачена 100% передоплата.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          01.12.07р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат”, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали”, уклали договір №78, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, і підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

          На виконання умов означеного договору позивач передав відповідачу  бетон, що підтверджується видатковими накладними №4963 від 06.12.07р., №4936 від 03.12.07р., №5003 від 13.12.07р., №4980 від 10.12.07р., №5034 від 17.12.07р., №5016 від 14.12.07р., №5051 від 19.12.07р., №5042 від 18.12.07р., №5078 від 22.12.07р., №5070 від 21.12.07р., №5085 від 25.12.07р., №5084 від 24.12.07р., №5135 від 30.12.07р., №5127 від 27.12.07р., №5260 від 29.01.08р., №5247 від 25.01.08р., №5229 від 23.01.08р., №5214 від 22.01.08р., №5207 від 21.01.08р., №5181 від 16.01.08р., №5192 від 18.01.08р., №5161 від 12.01.08р., №5177 від 15.01.08р., №5387 від 20.02.08р., №5288 від 01.02.08р., №5290 від 06.02.08р., №5289 від 05.02.08р., №5321 від 08.02.08р., №5322 від 09.02.08р., №5357 від 18.02.08р., №5356 від 15.02.08р., №5329 від 11.02.08р., №5337 від 12.02.08р., №5342 від 13.02.08р., №5329 від 11.02.08р., №5337 від 12.02.08р., №5357 від 18.02.08р., №5356 від 15.02.08р., №5342 від 13.02.08р., №586/01 від 01.02.08р., №113/02 від 08.02.08р., №120/02 від 08.02.08р., №138/02 від 09.02.08р., №128/02 від 08.02.08р., та актами приймання-передачі №1156 від 03.12.07р., №1219 від 23.01.08р., №1214 від 21.01.08р., №1228 від 01.02.08р., №1232 від 08.02.08р., №1233 від 09.02.08р.

          Пунктом 4.3 договору сторони визначили порядок оплати – 100% передоплата.

Для оплати переданого бетону позивач виставив відповідачу рахунки №2232 від 12.02.08р., №2244 від 15.01.08р., №2247 від 16.01.08р., №2256 від 18.01.08р., №2270 від 21.01.08р., №2276 від 22.01.08р., №2300 від 25.01.08р., №2285 від 23.01.08р., №2056 від 03.12.07р., №2077 від 06.12.07р., №2093 від 10.12.07р., №2115 від 13.12.07р., №2133 від 17.12.07р., №2126 від 14.12.07р., №2148 від 19.12.07р., №2141 від 18.12.07р., №2174 від 22.12.07р., №2168 від 21.12.07р., №2180 від 25.12.07р., №2179 від 24.12.07р., №2212 від 27.12.07р., №2215 від 30.12.07р., №2310 від 29.01.08р., №2331 від 01.02.08р., №2332 від 05.02.08р., №2333 від 06.02.08р., №2362 від 08.02.08р., №2363 від 09.02.08р., №2370 від 11.02.08р., №2376 від 12.02.08р., №2381 від 13.02.08р., №2395 від 15.02.08р., №2396 від 18.02.08р., №2416 від 20.02.08р.

Отриманий товар відповідач оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 345 296грн. 27коп.

У відзиві на позов відповідач підтвердив факт отримання від позивача вищевказаних рахунків, однак в судовому засіданні 11.06.08р. він відмовився від даних тверджень і пояснив, що рахунки від позивача не отримував.

Оскільки в матеріалах справі відсутні докази направлення відповідачу даних рахунків, господарський суд не приймає їх до уваги.

Сторонами належним чином не визначений строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції, у зв'язку з чим суд застосовує до даних правовідносин положення ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо  строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином суд вважає, що через невизначення сторонами певного строку виконання грошового зобов'язання, право позивача вимагати від відповідача виконання цього зобов'язання виникло в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України – з наступного дня після закінчення 7 днів з моменту надіслання відповідачеві письмової вимоги – претензії №1, яка згідно поштової квитанції №790930 та опису вкладення була направлена відповідачу 20.03.08р.

          У встановлений строк відповідач оплату заборгованості не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

І лише 05.05.08р., тобто після пред'явлення позову, відповідач оплатив заборгованість в сумі 345 296грн. 27коп.            

          Прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за умовами п.8.2 договору тягне за собою обов'язок сплати пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день про строчки.

Однак господарський суд вважає, що даний пункт  договору що не повністю відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Зокрема, частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 8.2 Договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто нарахуванню в період з моменту виникнення права вимоги  - 01.04.08р. по 05.05.08 року підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 39 352грн. 19коп. підлягають лише частковому задоволенню, за арифметичним розрахунком суду – у розмірі 6'811,32 грн. (345 296,27 грн. Х30 днів Х (10% Х 2) /365 днів) + (345 296,27 грн. Х 5 Х (12%Х2) / 365).

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума інфляції складає 36 641грн. 51коп., а 3% річних – 3 267грн. 34коп., господарський суд вважає, що він не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково, та стягує з відповідача за період з моменту виникнення права вимоги – 01.04.08р.  по 05.05.08р. 3% річних в сумі 991грн., та суму інфляції  за квітень 2008р. в сумі 10 704грн. 18коп. із розрахунку (345 296грн. 27коп. Х 1,031 – 345 296грн. 27коп.).

Оскільки основний борг в сумі 345 296грн. 27коп. відповідачем був оплачений після пред'явлення позову, судові витрати покладаються на нього пропорційно задоволеній частині позову.

Ухвалою від 17.04.08р. господарським судом в порядку ст. ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України був накладений арешт на грошові кошти відповідача в сумі 410 276грн. 10коп.

Однак враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку оплатив основний борг, а також те, що заявлені позивачем вимоги задоволені частково, господарський суд вважає необхідним згідно ст. 68 Господарського процесуального кодексу України зняти арешт з частини грошових коштів відповідача в сумі 391 769грн. 60коп.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України  суд,-

ВИРІШИВ:

          Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали” м.Донецьк з урахуванням уточнення.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” пеню в сумі 6 811грн. 32коп., суму інфляції 10 704грн. 18коп., 3% річних в сумі 991грн., витрати по сплаті держмита в сумі 3 638грн. 02коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105грн. 71коп.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити.

Зняти накладений ухвалою від 17.04.08р. арешт частини з грошових коштів в сумі 391 769грн. 60коп., які знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Будматеріали” (ЄДРПОУ 34828369, 83096, м.Донецьк, вул. Матросова, 24а).

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя