Постанова

від 21.06.2011 по справі 30/350

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011                                                                                           № 30/350

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            Сотнікова С.В.

          Дзюбка П.О.

при секретарі:            

 від позивача не з’явився;

від відповідача 1П’яних Т.А. – представник за дов. №18-208/9870-16075 від 18.11.2008р.;

ОСОБА_1 – представник за дов. №18/208/5929-20407 від 18.11.2008р.;

від відповідача 2 ОСОБА_2 – представник за дов. № 424 від 16.06.ю2011р.;

від відповідача 3 не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Державної екологічної інспекції м. Києва.

на рішення Господарського суду

міста Києва

від  17.02.2011р. (дата підписання повного тексту рішення 21.02.2011р.)

у справі № 30/350 (Ващенко Т.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції м. Києва

до 1.          Національного банку України

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Територіальне між- господарче об’єднання  “Ліко-Холдінг”

Товариства з обмеженою відповідальністю “Анатолія”

про стягнення 678113,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція м. Києва (далі – позивач) у жовтні 2011 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до  Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Територіальне між-господарче об’єднання  “Ліко-Холдінг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Анатолія” про стягнення з відповідачів на користь позивача солідарно збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в розмірі 678113,10 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету за реквізитами: одержувач УДК в Голосіївському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077879, банк ГУДКУ у м. Києві, р/р 33115331700002, МФО 820019, код бюджетної класифікації 24062100.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. у справі № 30/350 у позові відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. у справі № 30/350 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. у справі 30/350 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 14.06.2011р. представник позивача, відповідача 2 та відповідача 3 не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується  відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 17.05.2011р. та поштовими повідомленнями №11710077, 23455340, 03396996.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду відповідач 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги Державної екологічної інспекції м. Києва, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції м. Києва  – без задоволення.

          У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду відповідач 2 заперечував проти доводів апеляційної скарги Державної екологічної інспекції м. Києва, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції м. Києва  – без задоволення.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 21.06.2011р. представник  позивача вдруге не з’явився.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.06.2011р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника  позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної екологічної інспекції м. Києва -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи у травні 2010 року, відповідно до рішення Київської міської ради від 27.11.09. № 754/2823, Національний Банк України отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 1.2773 га, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 07-9-00114.

Зазначена земельна ділянка по вул. Академіка Вільямса, 10 у Голосіївському районі в м. Києві була надана відповідачу-1 у постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, з метою забезпечення житлом працівників Національного Банку України.

Державною екологічною інспекцією в м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” за адресою: вул. Академіка Вільямса, 10, Голосіївський район, м. Київ, про що було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2010р.

В результаті зазначеної вище перевірки було встановлено, що на території земельної ділянки Національного Банку України площею 1,2773 га виявлено засмічення побутовими відходами площею 1,5 м * 4 м, висотою 0,3 м. Виявлено засмічення території, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” будівельними відходами.

В зазначеному вище акті встановлено, що на території, яка відноситься до Національного Банку України і території Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” веде будівництво підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Анатолія”, яке й призвело до засмічення всієї території.

За результатами перевірки було встановлено, що земельна ділянка площею   1 2773 га, яка розташована на вул. Академіка Вільямса, 10, в м. Києві, належить Національному Банку України на праві постійного користування, для будівництва експлуатації та обслуговування житлових будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом з метою забезпечення житлом працівників Національного Нанку України, згідно Державного акту на право користування земельною ділянкою площею, який зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної  адміністрації від 25.05.2010р. за № 07-9-00114.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначав, що в зв'язку з виявленим порушенням екологічного законодавства, а саме: порушенням вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, 19.07.2010р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Петручек М.Т., було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно головного інженера ТОВ “Анатолія” ОСОБА_3, та відповідно ст. 82, ст. 242-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено постанову № 000027 про притягнення до адміністративної відповідальності, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., яку йому було вручено під розписку. Представником відповідача ТОВ “Анатолія”, штраф було сплачено в повному обсязі, згідно квитанції.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до “Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07. державним інспектором з ОНПС в м. Києві було проведено розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Державна екологічна інспекція в м. Києві вказує на те, що сума збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства відповідачем становить 678113,10 грн.

Відповідно до п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в місті Києві, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища № 55 від 19.02.07. (далі - Положення), вбачається, що Державна екологічна інспекція в місті Києві (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території міста Києва.

Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва. Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.06. за № 548, Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Згідно з ст. 18 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.  

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08. № 464 встановлено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.

Згідно з розділом 3 вказаного вище Порядку вбачається, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди. Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.

Відповідно до розділу 4 зазначеного вище Порядку визначено, що перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.

Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

Тобто, як вбачається з наведених норм права, позивач, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позапланові перевірки можуть проводитись позивачем за зверненнями юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. У цьому разі позапланова перевірка здійснюється тільки за наявності згоди Державної екологічної інспекції України на її проведення, та у присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Для здійснення позапланової перевірки, позивач видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання та предмет перевірки. На підставі цього наказу оформляється направлення на перевірку.

Перевірка складається з підготовки до перевірки, проведення перевірки та оформлення результатів перевірки, складання акта перевірки, обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки та застосування адміністративних стягнень. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами позивача та відповідача-2.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позапланова перевірка відповідача-2 проводилась позивачем 19.07.2010р. за вимогою Національного Банку України. При цьому, доказів видання наказу на проведення цієї позапланової перевірки, згоди Державної екологічної інспекції України на проведення цієї перевірки позивач ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав.

Крім того, слід відзначити, що дана перевірка 19.07.2010р. проводилась позивачем за відсутності керівника відповідача-2 або його уповноваженої особи.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана перевірка від 19.07.2010р. була проведена позивачем з вищенаведеними порушеннями норм ст. 3, 4, 6. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, розділів 2, 3, 4 Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, а тому поданий позивачем акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2010р. не може бути належним доказом порушення відповідачем-2 природоохоронного законодавства, а вказані в ньому відомості спростовуються матеріалами справи.

Крім того, слід відзначити, що 20.01.2011р. постановою Подільського районного суду м. Києва була скасована постанова №000344 Старшого державного інспектора з ОНПС в м. Києва про накладення адміністративного стягнення, накладення штрафу на Генерального директора відповідача 2 ОСОБА_4 відповідно до статті 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої відповідача 2 було визнано винним у невиконанні приписів, акту перевірки 19.07.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у відповідності до  дозволу на виконання будівельних робіт від 13.12.2007р. № 2872-Гл/С, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, а будівельні роботи проводяться підрядною організацією ТОВ “Анатолія” на земельній ділянці по вул. Академіка Вільямса, 10, в м. Києві, на якій було виявлено такі порушення, а саме: засмічення ділянки площею 1,5 м х 4 м, висотою 0,3 м., яма закидана пінопластом 10 м х 12 м та висотою 2,5 м, та будівельними відходами: куски бетону, бій цегли, щебінь, відвал землі площею 40 м х 30 м, висота 1,5 м, відвал землі 116 м х 3 м з висотою 2,0 м.

Проте, Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що твердження позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки з наданих суду документів вбачається, що зазначений вище Дозвіл на виконання будівельних робіт № 2872-Гл/С від 13.12.2007р. було видано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю ТМО “Ліко-Холдінг” на будівництво житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення за адресою: вул. Вільямса. 7 і вул. Ломоносова, 42-50, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Анатолія” було зазначено як виконавець будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 23.03.06., укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТМО “Ліко-Холдінг”(орендар), орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.03. за № 236/1111, за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 6,0030 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 7, строком на 5 років.

Таким чином з наведеного вбачається, що відповідач-2 є орендарем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 7, у Голосіївському районі.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2010р., проводилось обстеження земельної ділянки, яка розташована по вул. Вільямса, 10, в м. Києві,  до якої ТОВ “Анатолія” не має жодного відношення.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування  збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків, відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних  витратах.

Отже, чинним законодавством передбачено, що необхідною умовою виникнення у відповідача обов’язку відшкодування збитків є порушення ним господарського зобов’язання.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем належними та допустимими засобами доказування встановленими ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду факту нанесення збитків в результаті господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Територіальне міжгосподарче об’єднання “Ліко-Холдінг”.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновоком суду першої інстанції, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції м. Києва, залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. у справі  №30/350 залишити без змін.

3.   Матеріали справи №30/350 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Сулім  В.В.

Судді                                                                                          Сотніков С.В.

                                                                                          Дзюбко П.О.