Постанова

від 12.07.2011 по справі 54/138

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011                                                                                           № 54/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Михальської  Ю.Б.

суддів:            Отрюха  Б.В.

          Тищенко  А.І.

За участю представників:

від позивача       ОСОБА_1. - за дов. від 14.03.2011;

                             ОСОБА_2. – за дов. від 14.03.2011

від відповідача  ОСОБА_3. – за дов. № 1323 від 16.08.2010

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора»

на рішення          Господарського суду міста Києва від 22.04.2011

у справі          № 54/138 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

про                       визнання частково недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» про визнання частково недійсним пункту 3.8. Договору фінансового лізингу № 01-60/07-обл. від 13.06.2007 та абзаців 1-3 Додатку № 1 до Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 54/138 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» відмовлено повністю.

                   Вищезазначене рішення мотивовано тим, що наданими позивачем доказами не доведено, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, строк позовної давності сплинув, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.   

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 54/138 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва  є незаконним та необґрунтованим, прийнято з неправильним застосуванням судом матеріального та процесуального права, крім того судом було неповно з’ясовано обставини справи та зроблено висновки, що їм не відповідають.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду залишенню без змін.   

          Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

13 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (відповідач у справі, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» (позивач у справі,  лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 01-60/07-обл (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати періодичних лізингових платежів.

Відповідно до специфікації предметом лізингу є зернозбиральний комбайн CLAAS «LEXION 570», 2007 року випуску, вартістю 1 525 138,36 грн. (без ПДВ).

Між позивачем та відповідачем були підписані Додатки № № 1, 2, 3 до Договору фінансового лізингу: «Графік сплати лізингових платежів», «Специфікація № 1», «Типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу.

06.07.2007 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв зернозбиральний комбайн CLAAS «LEXION 570», 2007 року випуску.

Згідно Додаткових угод № 1, 2, 3 до Договору фінансового лізингу від 13.06.2007, укладених між позивачем та відповідачем, сторонами було внесено зміни до Договору фінансового лізингу від 13.06.2007.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 13.06.2007 лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів (Додаток            № 1 до Договору) та цього договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7., 3.8., 3.9. цього Договору; платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості майна.

Згідно пункту 3.3. Договору від 13.06.2007 загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20% -               619 011,08 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7., 3.8., 3.9. цього Договору.

Лізингоодержувач у термін до 10 липня 2007 року включно зобов'язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості Майна на суму без ПДВ - 253 246,47 грн., ПДВ 20% - 50 649,30 грн., разом з ПДВ 20% - 303 895,77  грн. (пункт 3.4. Договору).

Пунктом 3.8. Договору фінансового лізингу, якому аналогічні абзаци 1-3 Графіку сплати лізингових платежів, встановлено, що на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу) коригується на зміну курсу гривні до швейцарського франка, в такому порядку: Sn = Sо * k

де

Sо - сума платежу за Договором на дату виконання лізингового платежу згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до Договору);

k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, встановленого Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) до курсу гривні до швейцарського франка, за яким АКІБ «УкрСиббанк» (надалі - Банк), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта к менше одиниці, то коефіцієнт к прирівнюється до одиниці; * - знак множення;

У випадку, коли курс гривні до швейцарського франка, за яким банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив швейцарського франка, на міжбанківському валютному ринку, буде перевищувати курс гривні до швейцарського франка, встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця. або, у разі відсутності такої - у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму винагороди (комісій) в розмірі, який визначається за формулою:

V = Sр * ( і - 1 )

де, V - сума додаткової винагороди (комісій), яку зобов'язаний додатково сплатити Лізингоодержувач;

Sр - сума платежу за Договором, що фактично надійшла на банківський рахунок Лізннгодавця;

і - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, за яким Банк, по дорученню Лізннгодавця фактично здійснив купівлю швейцарського франка, на міжбанківському валютному ринку до курсу гривні до швейцарського франка,, встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

* - знак множення.

Згідно статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу (стаття 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (стаття 806 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього закону.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

 Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільний кодекс України).

 Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування вимог посилається на те, що умови пункту 3.8. Договору фінансового лізингу № 01-60/07-обл. від 13.06.2007 та абзаців 1-3 Додатку № 1 до Договору щодо виплати додаткової винагороди (комісії) внаслідок збільшення курсу швейцарського франка по відношенню до гривні суперечать вимогам статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

За формулою, що містить коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франка, встановленого НБУ на дату сплати лізингового платежу, за яким АКІБ «УкрСиббанк», за дорученням лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) розраховується саме винагорода лізингодавцю.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Укладаючи Договір, сторони узгодили, що оплата лізингових платежів буде здійснюватись у формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі швейцарського франку АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно частин 1 та 3 статті 533 Цивільного кодексу України - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

У разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (стаття 1 Закону України «Про Національний банк України»). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні.

Отже, частиною 4 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатися його умовами.

У договорі фінансового лізингу та Графіку лізингових платежів сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до швейцарського франку.

Крім того, приписи статті 198 Господарського кодексу України (виконання грошового зобов'язання), що міститься у главі 22 «Виконання господарських зобов’язань» Господарського кодексу України не суперечить приписам статі 533 глави 48 «Виконання зобов'язання» Цивільного кодексу України.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Таким чином, вищезазначені законодавчі акти визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України. Однак, вони не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Закон України «Про фінансовий лізинг» також не містить приписів, які б забороняли вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання формули розрахунку складової лізингового платежу - винагороди лізингодавця є правомірним, адже сторонами чітко і однозначно встановлений порядок розрахунку винагороди за цією формулою.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Договір фінансового лізингу № 01-60/07-обл. було укладено сторонами 13 червня 2007 року, отже строк позовної давності за позовом про визнання недійсним цього Договору внаслідок його невідповідності приписам законодавства, сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до Господарського суду міста Києва 23.03.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності. Позивач не просив відновити строк позовної давності та не наводив поважних причин пропущення строку позовної давності.

Згідно частини 4 статті 267  Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання частково недійсним Договору фінансового лізингу № 01-60/07-обл. від 13.06.2007 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гора» на рішення  Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 54/138 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у справі № 54/138 залишити без змін.

Матеріали справи № 54/138 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Михальська  Ю.Б.

Судді                                                                                          Отрюх  Б.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.