Постанова

від 27.07.2011 по справі 13/325-10(33/64-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2011 року                                    Справа №  13/325-10(33/64-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Темкіжева І.Х. (доповідач),

суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.,

при секретарі судового засідання: Пасічник К. О.,

за участю представників сторін:       

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 04.04.2011;

від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт департаменту правового забезпечення загальносистемного бізнесу корпоративних клієнтів головного офісу ПАТ КБ “ПриватБанк”, довіреність № 6183 від 25.11.2009;

від третьої особи: не  з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Апогей-Дніпро”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011р. у справі № 13/325-10(33/64-10)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Апогей-Дніпро”,                      м. Дніпропетровськ

до  публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”,                                м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”,        м. Дніпропетровськ

про усунення перешкод у користуванні приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

03.02.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Апогей-Дніпро”, м. Дніпропетровськ (надалі – ТОВ фірма “Апогей-Дніпро”), з урахування уточнень до позовних вимог від 22.02.2010 р., звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”,                                м. Дніпропетровськ  (надалі –ПАТ КБ “ПриватБанк”) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження приміщеннями першого поверху №ІІІ-1 –ІІІ-16 загальною площею 559, 5 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.              

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  29.04.2010р. у справі № 33/64-10 (суддя Рудовська І.А.) у задоволенні позовних вимог  ТОВ фірми “Апогей-Дніпро” відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 р. у справі № 33/64-10 (колегія суддів: Павловський П.П.,          Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.)  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. у справі № 33/64-10 (колегія суддів: Кузьменко М.В., Васищак І.М., Палій В.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від     15.06.2011р. у справі № 13/325-10 (33/64-10 ) (колегія суддів:  Первушин Ю.Ю., Красота О.І., Суховаров А.В.) у задоволенні позовних вимог ТОВ фірми “Апогей-Дніпро” відмовлено на підставі  статей 204, 215 Цивільного кодексу України. Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ фірмою “Апогей-Дніпро”  не було доведено недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1  від 17.04.2002 р., за яким спірні приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 були продані позивачем відповідачу та передані згідно акту прийому-передачі від 17.04.2002 р., в порядку, передбаченому частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.10.1999 р. провадження у справі             № Д1-54 було припинено, отже, заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження майна в будівлі по вул. Набережна Перемоги, 50 в                            м. Дніпропетровську, встановлені 23.02.1998 р. ухвалою арбітражного суду у справі, були скасовані.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, яке вважає прийнятим місцевим господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, позивач, ТОВ фірма “Апогей-Дніпро”, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 р. у справі № 13/325-10 (33/64-10 ) скасувати.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що є власником спірного нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів № 93-р від 28.12.1994 р. та  акту приймання від 04.01.1995 р., про що Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення від 09.02.1995 р.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1  від 17.04.2002 р. є недійсним відповідно до вимог статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки на час укладання вказаного договору відповідачу було відомо про заборону здійснювати будь-які дії по відчуженню приміщень по                      вул. Набережна Перемоги, 50 в м. Дніпропетровську згідно ухвали арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.02.1998 р. у справі             № Д1-54, тому, ПАТ  КБ “ПриватБанк” використовує спірні приміщення без будь-яких правових підстав.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк” вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1  від 17.04.2002 р.  ТОВ фірма “Апогей-Дніпро” здійснило продаж нежитлових приміщень загальною площею 559,5 кв.м., розташованих по вул. Набережна Перемоги, 50 у м. Дніпропетровську ПАТ КБ “ПриватБанк”. Спірне майно було передано позивачем відповідачу по акту прийому-передачі від 17.04.2002 р., інших особливих умов переходу права власності договором або діючим на час укладання зазначеного договору цивільним законодавством передбачено не було, отже матеріально-правова вимога позивача у справі є безпідставною.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 р. у справі  № 13/325-10 (33/64-10) апеляційну скаргу ТОВ фірми “Апогей-Дніпро” прийнято до розгляду, розгляд призначено у судовому   засіданні на 22.07.2011р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. у справі № 13/325-10 (33/64-10) розгляд апеляційної скарги       ТОВ фірми “Апогей-Дніпро” перенесено на 27.07.2011 р.

27.07.2011 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв‘язку з великим навантаженням представника КП ДМБТІ щодо судових засідань. З урахуванням того, що КП ДМБТІ не є стороною у справі, а матеріали справи є достатніми для розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Апогей-Дніпро” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.04.2002 р. між ТОВ фірмою “Апогей-Дніпро” (продавець) та            ЗАТ КБ “ПриватБанк” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ТОВ фірма “Апогей-Дніпро” продало ЗАТ КБ “ПриватБанк” домоволодіння № Р-2-5, яке складається з нежилих приміщень, загальною площею 559, 5 кв.м. та розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (т.4, а.с.98).

Відповідно до пункту 3 вказаного договору момент виникнення права власності у покупця за договором визначений підписанням акту прийому-передачі.

Матеріали справи свідчать, що 17.04.2002 р. актом прийому-передачі продавцем, ТОВ фірмою “Апогей-Дніпро”, було передано покупцю,              ЗАТ КБ “ПриватБанк”, домоволодіння № Р-2-5, яке складається з нежилих приміщень, загальною площею 559, 5 кв.м. та розташоване за адресою:             м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (т.4, а.с. 99).

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., який діяв на час укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що право власності  у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати після набрання ним чинності, його норми застосовуються до цих прав і обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину.

Згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у разі, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, оскільки інших особливих умов переходу права власності, ніж за актом прийому-передачі, договір купівлі-продажу нерухомого майна     № 1 не містить, що повністю відповідає вимогам діючого на час укладання вказаного договору цивільного законодавства; на час розгляду справи відсутнє рішення суду, за яким вказаний договір купівлі продажу було б визнано недійсним в цілому чи в частині –місцевим господарським судом зроблений цілком вірний висновок про відсутність підстав в розумінні статей 204, 215 Цивільного кодексу України, статей 4, 7, 9 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вважати вказаний договір недійсним.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним при прийнятті рішення повністю чи у певній частині пов‘язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, є правом, а не обов‘язком господарського суду.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань ТОВ фірми “Апогей-Дніпро” на наявність згідно ухвали арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.02.1998 р. у справі № Д1-54 заборони здійснювати будь-які дії по відчуженню спірного майна на час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1, оскільки ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 05.10.1999 р. провадження у справі № Д1-54 було припинено, отже, заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження майна в будівлі по вул. Набережна Перемоги, 50 в м. Дніпропетровську, також припинилися (т.4, а.с. 155).

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що приписами статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений статтею 16 вказаного Кодексу, до яких, зокрема,  відносяться визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Питання захисту права власності регулюються главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає такі способи захисту права власності як подання віндикаційного –право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387  Кодексу) та негаторного позовів –захист права власності від порушень, не пов‘язаних із позбавленням володіння              (стаття 391 Кодексу).

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем при зверненні з позовом до господарського суду першої інстанції невірно був обраний спосіб захисту права власності, оскільки, як було з‘ясовано судом у судовому засіданні 27.07.2011 р. та підтверджено поясненнями представників сторін, на час подання позову та судового розгляду справи спірні приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 знаходились і по теперішній час перебувають у фактичному володінні   ПАТ КБ “Приватбанк”. Отже, оскільки ТОВ фірмою “Апогей-Дніпро” був заявлений позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, який за своєю правовою природою є негаторним, тобто передбачає захист права власності від порушень, не пов‘язаних із позбавленням володіння, однією з особливостей якого є також відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності, а позивач на час подання позову фактично спірним майном не володів, зазначений позов у будь-якому разі не може бути задоволеним у зв‘язку з обранням ТОВ фірмою “Апогей-Дніпро” неналежного способу захисту порушеного або оспорюваного права.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішення господарського суду необхідно залишити без змін, оскільки воно є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 101 –103, 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Апогей-Дніпро”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011р. у справі № 13/325-10(33/64-10) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від       15.06.2011р. у справі № 13/325-10(33/64-10) залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                               І.Х. Темкіжев

Судді                                                                                            Л. О. Лотоцька

                                                                                                     О.С. Євстигнеєв