Рішення

від 18.07.2011 по справі 51/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/140 18.07.11

За позовом Публічного акціонерного товариства Ак ціонерний комерційний банк « Київ»

до 1) Акціонерного товар иства «Київська пересувна ме ханізована колона-2»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансов а компанія «Київщина-Капітал »

про визнання недійсним договору про відступлення п рава вимоги

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Коротун О.М.

від відповідача 1: Грегуль Н .В.

від відповідача 2: не з' яви лись

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Ки єва з вимогами про визнання н едійсним договору про відсту плення права вимоги від 13.08.2008 р. , укладеного між Акціонерним товариством «Київська перес увна механізована колона-2» т а Товариством з обмеженою ві дповідальністю «Фінансова к омпанія «Київщина-Капітал». Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням сторонами фор ми договору щодо його нотарі ального посвідчення, що супе речить положенням Цивільног о кодексу України та є підста вою для визнання його недійс ним.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 04.05.2011 р. поруш ено провадження у даній спра ві, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2011 р . за участю представників сто рін, яких зобов' язано надат и суду певні документи.

24.05.2011 р. через відділ Господар ського суду міста Києва від в ідповідача надійшло клопота ння про зупинення провадженн я у даній справі до вирішення справи № 6/328 за позовом Публічн ого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний ба нк «Київ»до Акціонерного то вариства «Київська пересувн а механізована колона-2»трет я, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сто роні позивача - Національний банк України та на стороні ві дповідача - Товариство з обм еженою відповідальністю «Фі нансова компанія «Київщина-К апітал» про визнання недійс ним договору міни від 13.08.09 р.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти п озову заперечив, мотивуючи с вої заперечення тим, що оспор юваний договір відповідає ви могам ст. 203 Цивільного кодекс у України та жодним чином не п орушує права чи охоронювані інтереси позивача.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому зазнач ає, що договір про відступлен ня права вимоги від 13.08.2008 р. укла дено з дотриманням ст. 203 Цивіл ьного кодексу України.

Розгляд справи переносивс я через нез' явлення у судов е засідання повноважних пред ставників сторін та неналежн е виконання ними вимог суду.

Розглянувши у даному судов ому засіданні клопотання від повідача 1 про зупинення пров адження у справі № 51/140, суд відм овляє у його задоволені з огл яду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господ арського процесуального код ексу України господарський с уд зупиняє провадження у спр аві в разі неможливості розг ляду даної справи до вирішен ня пов'язаної з нею іншої спра ви, що розглядається іншим су дом, а також у разі звернення г осподарського суду із судови м дорученням про надання пра вової допомоги до іноземного суду або іншого компетентно го органу іноземної держави.

При цьому, причиною зупинен ня в даному випадку є неможли вість розгляду справи, що зна ходиться в провадженні госпо дарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи , яка розглядається іншим суд ом.

Разом з тим, суд відзначає, щ о розгляд справи № 6/328 не перешк оджає розглядові даної справ и, а відтак - суд вважає недоц ільним зупинення провадженн я у справі № 51/140.

У даному судовому засіданн і представник позивача підтр имав заявлені позовні вимоги .

Представники відповідача 1 проти позову заперечив з під став, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача 2 н а виклик суду не з' явився, пр о поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що сторо ни були належним чином повід омлені про дату та час судово го засідання, враховуючи, що м атеріали справи містять дост атньо документів для розгляд у справи по суті, суд вважає, щ о неявка у судове засідання п редставника відповідача 2 не є перешкодою для прийняття р ішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господар ського процесуального кодек су України рішення у даній сп раві прийнято у нарадчій кім наті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.07.2011 р. н а підставі ст. 85 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни оголошено вступну та ре золютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників сторін, Госп одарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2009 р. між Публічним ак ціонерним товариством «Акці онерний комерційний банк «Ки їв»та Товариством з обмежено ю відповідальністю «Київщин а- Інвест»було укладено дог овір міни, за умовами якого по зивач зобов' язався передат и у власність відповідача 1 ма йнові права в обмін на належн і Акціонерному товариству «К иївська пересувна механізов ана колона-2» квартири, відпо відач 1 - передати позивачу у власність належні йому квар тири в обмін на майнові права Публічного акціонерного тов ариства Акціонерний комерц ійний банк «Київ»з грошовою доплатою.

Вищевказаний договір 13.08.2009 р. посвідчений приватним нотар іусом Київського міського но таріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 2304.

Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.2.2 договору у власність позив ача переходить наступне неру хоме майно: квартира № 1, що зна ходиться в будинку № 140 по вул. С тарокиївській в смт. Козин, Об ухівського району Київської області загальною площею 644, 20 кв.м. та житловою площею 119, 30 кв.м .; квартира № 4 що знаходиться в будинку № 140 по вул. Старокиївс ькій в смт. Козин, Обухівськог о району Київської області з агальною площею 644, 20 кв.м. та жит ловою площею 119, 30 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору у власність відповідача 1 пере йшли майнові права на трикім натні квартири під номерами 152, 87, 19, 167, 14, 51, 20 по вул. Стиаронаводн ицькій у місті Києві.

13.08.2009 р. між Акціонерним товар иством «Київська пересувна м еханізована колона-2» та Това риством з обмеженою відповід альністю «Фінансова компані я «Київщина-Капітал»укладен о договір про відступлення п рава вимоги, спрямований на р егламентацію цивільних прав овідносин, що виникають з при воду відступлення в порядку та на умовах, визначених цим д оговором та чинним в Україні законодавством, Акціонерним товариством «Київська перес увна механізована колона-2»(п ервісний кредитор) Товариств у з обмеженою відповідальніс тю «Фінансова компанія «Київ щина-Капітал»(новий кредитор ) права вимоги, належного перв існому кредиторові, в межах я ких новий кредитор стає кред итором за договором міни укл аденим 13.08.2009 р. між позивачем та відповідачем 1.

Відповідно до п. 2 зазначено го договору до нового кредит ора переходить право вимоги первісного кредитора за дого вором міни від 13.08.2009 р., що існува ли на момент переходу цих пра в.

Згідно з п. 3 договору про від ступлення права вимоги момен том переходу права вимоги пе рвісного кредитора за догово ром міни від 13.08.2009 р. до нового кр едитора є момент укладення ц ього договору.

Пунктом 5 договору про відст уплення права вимоги сторони узгодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитор у винагороду в сумі 19 801 165, 40 грн., я ка дорівнює сумі зобов' язан ь за договором міни від 13.08.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги , позивач стверджує, що догові р про відступлення права вим оги від 13.08.2009 р. не було нотаріал ьно посвідчено, що відповідн о до ст. 215 Цивільного кодексу У країни є підставою для визна ння його недійсним.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за с воїм внутрішнім переконання м, що ґрунтується на всебічно му, повному і об' єктивному р озгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сук упності, суд вважає, що позовн і вимоги не підлягають частк овому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господ арського процесуального код ексу України доказами у спра ві є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність ч и відсутність обставин, на як их ґрунтуються вимоги і запе речення сторін, а також інші о бставини, які мають значення для правильного вирішення г осподарського спору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільн ого кодексу України встановл ено, що договором є домовлені сть двох або більше сторін, сп рямована на встановлення, зм іну або припинення цивільних прав та обов' язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов' язками наділені об идві сторони договору. Догов ір є відплатним, якщо інше не в становлено договором, законо м, або не випливає із суті дого вору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільн ого кодексу України цивільні права та обов' язки виникаю ть із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодав ства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цив ільні права та обов' язки. Пі дставами виникнення цивільн их прав та обов' язків, зокре ма є договори та інші правочи ни.

У відповідності до положен ь ч. 1 ст. 174 Господарського коде ксу України господарські зоб ов'язання можуть виникати, зо крема, з господарського дого вору та інших угод, передбаче них законом, а також з угод, не передбачених законом, але та ких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного ко дексу України, правочином є д ія особи, спрямована на набут тя, зміну або припинення циві льних прав та обов' язків.

Статтею 203 Цивільного кодек су України встановлено загал ьні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності пра вочину, зокрема:

- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним;

- правочин, що вчиняється ба тьками (усиновлювачами), не мо же суперечити правам та інте ресам їхніх малолітніх, непо внолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільно го кодексу України правочин є правомірним, якщо його неді йсність прямо не встановлена законом або якщо він не визна ний судом недійсним.

Відповідно до ст. 657 Цивільно го кодексу України договір к упівлі-продажу земельної діл янки, єдиного майнового комп лексу, житлового будинку (ква ртири) або іншого нерухомого майна укладається у письмов ій формі і підлягає нотаріал ьному посвідченню та державн ій реєстрації, крім договорі в купівлі-продажу майна, що пе ребуває в податковій заставі .

Згідно зі статтею 716 Цивільн ого кодексу України до догов ору міни застосовуються зага льні положення про купівлю-п родаж, положення про договір поставки, договір контракта ції або інші договори, елемен ти яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить су ті зобов'язання.

У відповідності до п. 5 Тимч асового порядку державної ре єстрації правочинів, затверд женого постановою Кабінету М іністрів України від 26.05.2004 р. № 671 визначено, що державній реєс трації підлягають, зокрема, д оговір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного м айнового комплексу, житловог о будинку (квартири) або іншог о нерухомого майна.

Згідно зі ст. 210 Цивільного ко дексу України правочин підля гає державній реєстрації лиш е у випадках, встановлених за коном. Такий правочин є вчине ним з моменту його державної реєстрації. Перелік органів , які здійснюють державну реє страцію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відп овідних реєстрів встановлюю ться законом.

Частиною 1 статті 220 Цивільно го кодексу України сторони в изначили, що у разі недодержа ння сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нік чемним.

Статтею 513 Цивільного кодек су України визначено, що прав очин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у та кій самій формі, що і правочин , на підставі якого виникло зо бов'язання, право вимоги за як им передається новому кредит орові. Правочин щодо заміни к редитора у зобов'язанні, яке в иникло на підставі правочину , що підлягає державній реєст рації, має бути зареєстрован ий в порядку, встановленому д ля реєстрації цього правочин у, якщо інше не встановлено за коном.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивіль ного кодексу України договір , який підлягає нотаріальном у посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з мом енту його нотаріального посв ідчення або державної реєстр ації, а в разі необхідності і н отаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моме нту державної реєстрації.

З метою забезпечення прави льного та однакового застосу вання судами законодавства п ри розгляді цивільних справ про визнання правочинів неді йсними Пленум Верховного Суд у України надав роз' яснення у вигляді постанови № 9 від 06.11.20 09 р. «Про судову практику розг ляду цивільних справ про виз нання правочинів недійсними », у якій зазначається що при р озгляді справ про визнання п равочинів недійсними суди за лежно від предмета і підстав позову повинні застосовуват и норми матеріального права, якими регулюються відповідн і відносини, та на підставі ци х норм вирішувати справи. Суд ам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Циві льного кодексу України зміст правочину не може суперечит и Цивільному кодексу України , іншим законам України, які пр иймаються відповідно до Конс титуції України та Цивільног о кодексу України, міжнародн им договорам, згода на обов'яз ковість яких надана Верховно ю Радою України, актам Презид ента України, постановам Каб інету Міністрів України, акт ам інших органів державної в лади України, органів влади А втономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановле них Конституцією України та законом, а також моральним за садам суспільства. Зміст пра вочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавс тва, нормативно-правових акт ів, прийнятих відповідно до К онституції України. Відповід ність чи невідповідність пра вочину вимогам законодавств а має оцінюватися судом відп овідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення пра вочину. Судам відповідно до с татті 215 Цивільного кодексу Ук раїни необхідно розмежовув ати види недійсності правочи нів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статт і 219, частина перша статті 220, час тина перша статті 224 тощо), та ос порювані - якщо їх недійсніст ь прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує їх дійсність на підстава х, встановлених законом (част ина друга статті 222, частина др уга статті 223, частина перша ст атті 225 Цивільного кодексу Укр аїни тощо). Нікчемний правочи н є недійсним через невідпов ідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний пра вочин може бути визнаний нед ійсним лише за рішенням суду .

Крім того, пунктом 3 постано ви Пленуму Верховного Суду У країни № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочин ів недійсними»визначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посв ідчення правочину нікчемним и є тільки правочини, які відп овідно до чинного законодавс тва підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нот аріальному посвідченню, дійс ним, судам необхідно врахову вати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується що до правочинів, які підлягают ь і нотаріальному посвідченн ю, і державній реєстрації, оск ільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ста тей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з держа вною реєстрацією, тому вони н е є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін .

За таких обставин, з огляду на те, що договір про відступл ення права вимоги від 13.08.2009 р. но таріально не посвідчений та не зареєстрований, суд прихо дить до висновку, що спірний д оговір у відповідності до ст .ст. 210, 220 Цивільного кодексу Укр аїни є нікчемним, тобто, таким , що не відбувся як юридичний ф акт, що в свою чергу позбавляє можливості визнати його нед ійсним.

Підсумовуючи вищевикладен е, суд відмовляє позивачу у за доволенні позову.

Витрати по сплаті державно го мита та витрати на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідн о ст. 49 Господарського процесу ального кодексу України покл адаються на позивача.

Враховуючи наведене, керую чись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарсь кого процесуального кодексу України, Господарський суд м іста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову від мовити.

Відповідно до ст. 85 Господар ського процесуального кодек су України рішення господарс ького суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не бу ло подано. У разі подання апел яційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає за конної сили після розгляду с прави апеляційним господарс ьким судом.

Суддя

Пригунова А. Б.

Повне рішення складен о 29.07.2011 р.