Рішення

від 01.12.2008 по справі 51/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/140

01.12.08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

№ 51/140                                                                                                                                                 01.12.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндконтакт - ВМВ»

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Долото»

про               розірвання договору та стягнення 121 207,93 грн.

                    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Ружанський Л.В. –пред. за довір.

від відповідача: Краснощок О.М. –пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про розірвання договору поставки №16/У від 24.04.07р. та стягнення з відповідача 121 207,93 грн. за вказаним договором та додатковою угодою до нього від 24.04.07р. № 1, з яких: 88 000,00 грн., 29 660, 86 грн. інфляційних нарахувань, 3 547,07 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки кам'яного вугілля позивачу відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.08р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.08.08р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку у судове засідання представника відповідача, невиконання сторонами вимог суду.

У судових засіданнях 10.09.08р., 08.10.08р., 29.10.08р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва.

У процесі провадження у справі представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги, частково змінюючи їх підставу, і просить стягнути з відповідача на свою користь 101 384,2 грн., з яких: 13 384,20 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 88 000 збитків, а також розірвати договір поставки №16/У від 24.04.07р.

У судовому засіданні 19.11.08р. представник позивача було перенесено.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких визнав позов в частині розірвання договору поставки від 24.04.07 р. № 16/У, в решті задоволення пред'явлених вимог просив відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно зі статтею 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 01.12.08р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

24.04.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндконтакт - ВМВ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Долото»був укладений договір поставки №16/У, за умовами якого відповідач зобов'язався поставляти кам'яне вугілля марки АШ збагачений, а позивач - оплачувати його на умовах вказаних у договорі. Строк дії договору визначений до повного його виконання.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що обсяг, дата, (графік) поставок, показники якості, ціна кожної партії вугілля із стандартними показниками якості та орієнтовна загальна вартість кожної партії вугілля визначаються сторонами і вказуються в додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 24.04.07р. сторони погодили, що відповідач поставляє позивачу у квітні-травні 2007 року вугілля марки АШ збагачений у обсязі 1000 тон. Загальна вартість вугілля, за умовами поставки вугілля стандартними показниками якості, становить 270 000 грн., у тому числі ПДВ ? 45 000 грн.

Відповідно до п. 12.1. договору він набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного його виконання.

Розділом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого покупець оплачує залізничний тариф на підставі рахунку-фактури, наданого відповідачем, протягом 2-х банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою. В свою чергу, позивач зобов`язався здійснити оплату за вугілля протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки вугілля вантажоодержувачу підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля (по факсу), який є підставою для проведення взаєморозрахунків, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою.

25.04.05р. за вугілля марки АШ збагачений позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 98 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43 та банківської виписки від 25.04.07р. (копії –в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідач взятих на себе зобов'язань в частині поставки  вугілля марки АШ у передбачений додатковою угодою строк не виконав, порушивши, таким чином, своє договірне зобов`язання.  

20.11.07р. відповідач перерахував 10 000 грн. як повернення коштів за непоставлений товар згідно договору поставки №16/У від 24.04.07р., що підтверджується банківською випискою від 20.11.07р. (копія –в матеріалах справи).

03.07.08р. позивач направив відповідачеві претензію про повернення коштів в розмірі 88000 грн., та також інфляційних нарахувань та 3% річних, яка була залишена без задоволення.

Листом №17/06 від 27.06.08р. позивач запропонував підтвердити згоду на розірвання укладеного договору. Зазначений лист також залишений без відповіді.  

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги істотною зміною обставин, просить розірвати договір поставки №16/У від 24.04.07р. в судовому порядку.

Суд вважає, що вищезазначена вимога  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За цивільно-правовими ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки, тому до нього застосовуються положення, які регулюють відносини з поставки.

Згідно з і статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині постачання позивачеві товару в строки, передбачені  договором поставки  від 24.04.07 р. № 16/У, судом встановлено та по суті не оспорено.

          Згідно зі статтею 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.  

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

У процесі розгляду справи представник відповідача визнав позов в частині розірвання договору поставки від 24.04.07 р. № 16/У.

Приймаючи до уваги наведене, а в також враховуючи, що представник відповідача визнав позов  в частині розірвання договору, і його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд задовольняє позовні вимоги в частині розірвання договору поставки  від 24.04.07 р. № 16/У.   

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 88 000 грн., перерахованих за договором поставки  від 24.04.07 р. № 16/У.   

Відповідно до ст. 530 ЦК зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що позивач зобов`язався здійснити оплату за вугілля протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки вугілля вантажоодержувачу підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля (по факсу), який є підставою для проведення взаєморозрахунків, якщо інше не передбачено відповідною додатковою угодою.

Oскільки акт прийому-передачі вугілля, який є підставою для проведення взаєморозрахунків, сторонами підписаний не був, суд приходить до висновку, що позивач виконав своє зобов`язання щодо сплати достроково, що, в свою чергу не суперечить вимогам ст. 531 ЦК України.

03.07.08р. позивач повідомляв відповідача про необхідність повернення сплачених за договором грошових коштів, проте відповідач залишив звернення без задоволення.

Станом на день розгляду справи відповідач перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 88000 грн. не повернув.            

За таких обставин, в силу вимог ст. 1212 ЦК України  позивач має право вимагати повернення грошових коштів в розмірі 88000 грн., перерахованих за договором поставки  від 24.04.07 р. № 16/У. а тому суд задовольняє зазначену позовну вимогу.  

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 29660,86 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначеної норми інфляційні нарахування сплачується за прострочення грошового зобов`язання. В той же час відповідач в силу умов договору мав перед позивачем негрошове зобов'язання, а саме -  зобов`язання з поставки позивачеві товару. У даному випадку відсутній факт прострочення відповідачем саме грошового зобов`язання.  

За таких обставин суд вважає необгрунтованою заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань.  

          Вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошима в сумі 13384,20 грн.  в порядку ст. 536 ЦК України також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що  умовами договору  поставки не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами, суд вважає заявлену вимогу необґрунтованою.   

          Керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір поставки №16/У від 24.04.07р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндконтакт - ВМВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Долото».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Долото»(02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 14, кв. 245, ідентифікаційний код 31065246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндконтакт - ВМВ»(02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 43, кв. 52, ідентифікаційний код 33994060) –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 88 000 (вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., державне мито в сумі 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77 (сімдесят сім) грн. 15 коп.

4.          У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.  

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.