Постанова

від 26.04.2012 по справі 51/140

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 51/140

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Дзюбка П.О.

за участю секретаря Карпюк С.О.,

представників:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. від 16.06.2011),

від відповідача-1 - ОСОБА_3 (дов. від 20.04.2012),

від відповідача-2 - ОСОБА_3 (дов. від 25.10.2011),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р.

у справі № 51/140 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 51/140 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ".

Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 51/140.

20.09.2011 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 04.10.2011 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у господарській справі Господарського суду міста Києва № 6/328 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" до Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2", треті особи Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" про визнання недійсним договору міни від 13.08.2009.

Також зазначеною ухвалою від 04.10.2011 залучено до участі у справі № 51/140 як співвідповідача Публічне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2" - правонаступника Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2".

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 змінено склад судової колегії та доручено здійснити апеляційне провадження у справі № 51/140 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Дзюбко П.О., Разіна Т.І.

Ухвалою від 11.04.2012 поновлено провадження у даній справі у зв'язку з залишенням без розгляду позову у справі № 6/328 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" до Акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2", треті особи Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" про визнання недійсним договору міни від 13.08.2009. відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2012.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву, у якій просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.07.2011 залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

13.08.2009 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест" було укладено договір міни (далі - Договір міни), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача-1 майнові права в обмін на належні Акціонерному товариству "Київська пересувна механізована колона-2" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2") квартири, відповідач-1 -передати позивачу у власність належні йому квартири в обмін на майнові права Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" з грошовою доплатою.

Договір міни посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2304.

Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.2.2 Договору міни у власність позивача переходить наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, Обухівського району Київської області загальною площею 644,20 кв.м. та житловою площею 119,30 кв.м.; квартира АДРЕСА_2, Обухівського району Київської області загальною площею 644,20 кв.м. та житловою площею 119,30 кв.м.

Згідно п. 1.3 Договору міни у власність відповідача-1 перейшли майнові права на трикімнатні квартири під номерами 152, 87, 19, 167, 14, 51, 20 по вул. Старонаводницькій у місті Києві.

13.08.2009 між Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Спірний договір), який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (первісний кредитор) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" (новий кредитор) права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором міни укладеним 13.08.2009 між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до п. 2 Спірного договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за Договором міни, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з п. 3 Спірного договору моментом переходу права вимоги первісного кредитора за Договором міни до нового кредитора є момент укладення цього договору.

У пункті 5 Спірного договору сторони узгодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в сумі 19 801 165,40 грн., яка дорівнює сумі зобов'язань за Договором міни.

В обґрунтування недійсності спірного договору позивач послався на те, що договір про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р. не було нотаріально посвідчено, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У відповідності до п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 визначено, що державній реєстрації підлягають, зокрема, договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин про заміну кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Необхідно зазначити, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін за відсутності факту їх державної реєстрації.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір у відповідності до ст.ст. 210, 220 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто, таким, що не відбувся як юридичний факт, що в свою чергу виключає можливість визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 51/140 - без змін.

2. Матеріали справи № 51/140 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Разіна Т.І.

Дзюбко П.О.