Рішення

від 08.08.2011 по справі 39/352

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/352

08.08.11

За позовом     Баєр Шерінг фарма АГ

до                     1) Міністерства охорони здоров"я України

                        2) Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн "

третя особа, яка  не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідачів        Державне підприємство "Державний експертний центр"  

                                                 Міністерства охорони здоров"я України

про                  припинення порушення прав власника патенту на винахід

Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача 1:  Сиклітенко В.В.

Від відповідача 1:  Фечишак В.А.

Від відповідача 2: не  з’явилися

Від третьої особи:  Шкурай Д.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Баєр Шерінг фарма АГ (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров"я України (відповідач 1), Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн" (відповідач 2)   про зобов’язання  відповідача  2  припинити дії,  спрямовані   на  використання  у   будь-який  спосіб   винаходу, який  належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ  і  охороняється   патентом  України № 35554, та  зобов’язання  відповідача  1    відмовити  відповідачу  2    в  реєстрації   лікарських   засобів «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для  вливання, 4 мг/мл по 100 мл   в  упаковці  in bulk) і «Моксифлоксацин-Нортон»(таблетки, вкриті оболонкою по 400 мл   в  упаковці  in bulk).

Позовні  вимоги  позивач  обґрунтовує  тим, що Компанія "Байер Шерінг Фарма" АГ (BAYER SCHERING PHARMA AG) є  правонаступником  Kомпанії (BAYER HEALTHCARE AG)  і  є  власником    патенту  України № 35554   на  активну  речовину. Дата  набрання  чинності  патентом  16.04.2001 року. Термін  дії    патенту   до 16.04.2018  року.

Позивач  зазначає,  що  відповідачі  порушують  права  позивача  на  винахід, захищений  патентом  України № 35554.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/352 та призначено справу до розгляду на 23.11.2009 р. о 10:20 год.

18.11.2009 р.  позивач через відділ діловодства суду подав уточнення позовних вимог.

19.11.2009 р.  позивач через відділ діловодства суду подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні,  призначеному  на 23.11.2009 року, подав  відзив на позов, в якому  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував  з  огляду  на  те, що  реєстрація  лікарських  засобів «Моксифлоксацин –Нортон»була  проведена  відповідно до  норм  чинного  законодавства України.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  23.11.2009  року,  позивач  підтримав  подану  ним  заяву   про  уточнення  позовних  вимог.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі змінити  предмет  або  підставу  позову, збільшити  розмір  позовних  вимог.

Поданою  заявою  позивач  фактично  змінив предмет  позову. Суд прийняв заяву позивача  до розгляду.

Таким чином,  позивач  просить зобов’язати Компанію "Амерікен Нортон Корпорейшн"  припинити дії,  спрямовані   на  використання  у   будь-який  спосіб   винаходу, який  належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ  і  охороняється   патентом  України № 35554; визнати  незаконним  та скасувати наказ Міністерства  охорони  здоров’я  України  від  01.10.2009  року № 699 «Про  державну  реєстрацію (перереєстрацію)  лікарських   засобів   та  внесення  змін   у  реєстраційні  матеріали»    в  частині державної реєстрації на  ім’я компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  лікарських засобів «Моксифлоксацин-Нортон» (розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл  у  флаконах  № 1; реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01) та «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл in bulk у  флаконах  № 200; реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01);  зобов’язати Міністерство  охорони  здоров’я  України   відмовити  Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  в  реєстрації   лікарського   засобу «Моксифлоксацин-Нортон»(таблетки, вкриті оболонкою 400 мг № 50 (5х10) у блістерах in bulk № 5000 (5х1000).

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 23.11.2009  року,  позивач  звернувся  до  суду з  клопотанням  про  долучення  доказів. Клопотання   позивача    судом  задоволено.

Представник  відповідача  1  звернувся  до  суду  з клопотанням  про  припинення провадження у  справі  з  огляду  на  те,  що  зазначений  спір  не  підлягає  вирішенню в  господарських  судах  України.

Позивач  звернувся  до суду  з  клопотанням  про  витребування  доказів.  Клопотання  позивача  судом  задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 р., на підставі ст. ст. 27, 38, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009 р. о 10:20 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров"я України.

11.12.2009  року через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва   позивач  подав заяву  про  вжиття  заходів  до  забезпечення  позову.

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі. Клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі судом відхилено.

Позивач звернувся з клопотанням про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник третьої особи в судовому засіданні подав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2009 р. не виконав.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2009 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р., на підставі ст. ст. 38, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. о 11:00 год. та направлено запити до  Державної митної служби України та Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров"я України щодо надання  документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р., на підставі ст. ст. 65, 66, 67, 86  ГПК України, вжито заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 17.12.2009 р., на підставі ст. ст. 69, 86 ГПК України, продовжено строк вирішення спору.

22.12.2009 р. Державна митна служба України через відділ діловодства суду подала відповідь на запит суду від 14.12.2009 р.

12.01.2010 р. Державна митна служба України через відділ діловодства суду подала  лист щодо надання інформації.

Розгляд справи, призначений на 25.01.2010 року, не відбувся у зв‘язку із оскарженням відповідачем - 2 в апеляційному порядку ухвали суду від 16.12.2009 р. та направленням справи № 39/352  до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 39/352 про вжиття заходів до забезпечення скасовано, матеріали справи повернуті до Господарського суду м. Києва.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 р. розгляд справи призначено на 12.04.10 р.  о 10:10 год.

Розгляд справи, призначений на 12.04.2010 року, не відбувся у зв‘язку із оскарженням позивачем в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. по справі № 39/352 та направленням цієї справи до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2010 р. по справі № 39/352 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р.  без змін.

За резолюцією Заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. справу № 39/352 передано судді Гумезі О.В. для подальшого розгляду.

18.08.2010 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 39/352. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва    від 30.08.2010 року  розгляд  справи  призначено  на  20.09.2010 року  о 09:50.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  20.09.2010  року,  представник  позивача  звернувся  з  клопотанням   про  залучення   додаткових  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання    позивача  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  20.09.2010  року,  представник третьої  особи  звернувся  з  клопотанням   про  залучення   додаткових  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання   третьої особи  судом  задоволено.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на   20.09.2010  року,  здійснювався    розгляд справи  по  суті.

Позивач  позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Відповідач 1 проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував.

Відповідач  2  подав  відзив  на  позов,  в  якому  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував  повністю з  огляду  на  те,  що    позивач  не  надав  належних  доказів  порушення саме  його  прав, як  власника  патенту  на  винахід. Крім  того,  відповідач  2  вважає,  що  позивач    більше  п’яти  років   не  використовував  свій  винахід  на  території  України   і  тим  самим  порушення  прав  власника  на  винахід  відсутнє,  оскільки   норма  закону передбачає,  в  даному  випадку,  можливість  використовувати  винахід  іншим  особам.  Відповідач  2  також  вказує,   що  відповідно  до п. 3 ст. 30 Закону  України «Про  охорону   прав  на  винаходи  та  корисні  моделі»з  метою  забезпечення   здоров’я  населення Кабінет  Міністрів України   може  дозволити   використання  запатентованого   винаходу, крім  того,  не  визнається   порушенням  прав,  що  випливають   з  патенту,  використання  запатентованого  винаходу, якщо  використання  здійснюється  без  комерційної  мети, за  надзвичайних  обставин (епідемія) з  повідомленням  власника  патенту   одразу ж, як  це  стане   практично  можливим та  виплатою йому  відповідної  компенсації. Відповідач  2  вказує,  що  в  країні   в  2009  року   були  присутні   надзвичайні  обставини,  а  саме:  епідемія грипу pA (H1N1) -2009   (пандемічний  грип), і  враховуючи  ці  надзвичайні   обставини  та  норму Закону  України «Про  охорону   прав  на  винаходи  та  корисні  моделі»відповідач 2  вважає,  що  порушень  прав    власника  патенту  на  винахід   не  відбувається.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають  бути   роз‘яснені  судовим  експертом.

Ухвалою  Господарського   суду від 20.09.2010  року розгляд  справи  відкладено  на  04.10.2010 року,  продовжено строк вирішення спору та  надано  сторонам і третій особі можливість  запропонувати господарському  суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В  судовому засіданні,  призначеному  на 04.10.2010  року, позивач  та    відповідач  2  надали  суду  перелік  питань,  які, на  їх  думку,  необхідно  поставити  на  вирішення  судового  експерта. Позивач  надав   суду  перелік  судових  експертів,  яким,  на  його  думку,  необхідно  доручити  проведення  судової  експертизи,  відповідач  2  запропонував  суду   експертну  установу, якій,  на  його  думку,  необхідно  доручити  проведення  судової  експертизи.  Відповідач  1  та  третя  особа  наданим  їм  правом  не  скористалися та  перелік  питань,  які  необхідно  поставити  на  вирішення   експерта, суду не  надали.

Остаточне коло питань, які  повинні  бути  роз‘яснені  судовим  експертом, визначаються  судом відповідно до  ст. 41  ГПК  України.

Ухвалою  суду  від  04.10.2010  року призначено судову експертизу об‘єктів інтелектуальної власності та  зупинено провадження у справі № 39/352   до закінчення проведення судової експертизи.

19.07.2011  року до  Господарського  суду  міста  Києва надійшов  висновок  судової  експертизи  у  справі  № 39/358  разом  з  матеріалами  справи.  

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від  21.07.11  року    поновлено  провадження у справі № 39/352 та призначено розгляд справи на  08.08.2011 о 14:10.

29.07.2011  року через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  позивач    звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  позивача    судом  задоволено.

08.08.2011  року відповідач  2  через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про відкладення  розгляду  справи у  зв’язку  з  відпусткою  представника  відповідача  2.  

В  судове  засідання,  призначене  на 08.08.2011  року, відповідач  2  не  з’явився.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на   08.08.2011  року,  судом  розглянуто  клопотання  відповідача  2 від 08.08.2011  року про  відкладення    розгляду  справи.

Розглянувши подане відповідачем 2 клопотання про відкладення розгляду справи № 39/352, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього з  огляду  на  наступне.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незЧявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Отже, подання відзиву є правом, а не обовЧязоком відповідача та суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В  той  же  час  судом  встановлено,  що   відповідач 2  подав відзив   на  позовну  заяву, який  долучений  до  матеріалів    справи та  в  ході  розгляду  справи  по  суті   надавав  усні  заперечення  проти  позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.11 року  була направлена відповідачу 2  22.07.11р. на  адресу,  зазначену  відповідачем  2  у  відзиві    на  позовну  заяву, що підтверджується відмітками на зворотньому боці вказаної ухвали суду, здійсненими у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75). Зазначені відмітки, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (лист Вищого господарського суду, від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, клопотання, подане відповідачем 2 до Господарського суду міста Києва 08.08.2011  року, додатково свідчить про те,  що відповідач 2 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/352 та мав можливість для складання та подання (надсилання) господарському суду письмових  поясненть  по  справі    з  урахуванням  висновку   судової  експертизи.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  08.08.11  року,  позивач  звернувся  з  усним  клопотанням  про  долучення  додаткових  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання   позивача    судом  задоволено.

Третя  особа  звернулася  до  суду  з  клопотанням  про  заміну третьої  особи  її  правонаступником.  Клопотання  третьої  особи  судом  задоволено.  Ухвалою Господарського  суду  міста  Києва  від 08.08.2011  року   замінено Державне підприємство "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров"я України  його  правонаступником - Державним підприємством «Державний експертний  центр»  Міністерства  охорони здоров"я України.

Позивач  надав  додаткові письмові  пояснення  по   справі,  в  яких  підтримав  позовні  вимоги.

Відповідач  1  проти  задоволення  позовних  вимог заперечував.

Третя  особа   надала  усні  пояснення  по справі  та   просила  не  розглядати  висновок   № 682   судової експертизи  об’єктів   інтелектуальної  власності    від 19.07.2011  року   у  господарській  справі   № 39/352  в  якості  належного  доказу  у  справі  з  огляду  на  те,  що  експертне дослідження  проведено  судовими  експертами,  які  не  мають  спеціальних  знань. Крім  того,  третя  особа      вважає,  що  висновок  судової  експертизи  є  неповним.

Третя  особа   надала  усні  пояснення  по  справі,  в  яких,  зокрема,  зазначила  що ДП «Державний  фармакологічний  центр»Міністерства  охорони  здоров’я  України  не вчинив  жодних  дій, які  б  порушували   чинне  законодавство  України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.08.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників  сторін  та  третьої  особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG) є  правонаступником   компанії БАЄР ХЕЛСКЕА АГ  (Bayer Healthcare AG), а   тому  є  власником    патенту  України   № 35554  на  активну  речовину. Дата  набрання  чинності    патенту –16.04.2001  року,  заявка  № 93002762  від 16.04.1993  року,  патент  дійсний   до 16.04.2013  р.   Строк  дії  патенту  продовжено до 16.04.2018 р.

Наведене  підтверджується   наявними  в  матеріалах  справи  витягом  з  електронного   торгового   реєстру  міста Кельна  та   випискою з Державного  реєстру   патентів  України  на   винаходи  від  12.07.2011  року.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що позивач є  власником  державних  реєстрації №№ UA/4071/01/01,   UA/4071/02/01  медичного  препарату  «AVELOX», а також власником  патенту  України на  винахід № 35554.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать винаходи.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2  ст. 459 ЦК України).

Відповідно до  ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом.  Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:  винахідник, автор промислового зразка;  інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).

Стаття 464 ЦК України  встановлює,  що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є: 1) право на використання винаходу; 2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:

-          визнання прав;

-          визнання правочину недійсним;

-          припинення дії, яка порушує право;

-          відновлення  становища, яке існувало до порушення;

-          примусове виконання обов’язку в натурі;

-          зміна правовідношення;

-           припинення правовідношення;

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-          визнання незаконним рішення.

Ст. 20 ГК  України  встановлює,  що    кожний  суб’єкт  господарювання   має  право на  захист  своїх   прав  і  законних  інтересів. Права  та законні  інтереси захищаються   шляхом  визнання  наявності або  відсутності  прав,  визнання повністю   або  частково недійсними   актів   органів   державної   влади, актів  інших  суб’єктів,  що  суперечать  законодавству,  ущемлюють  права  та  законні інтереси   суб’єкта  господарювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 35  Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлює способи захисту прав, зокрема,  визначає,  що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При  цьому  юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.    

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач  звернувся  до  суду  з  позовними  вимогами   про зобов’язання  Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  припинити дії,  спрямовані   на  використання  у   будь-який  спосіб   винаходу, який  належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ  і  охороняється   патентом  України № 35554; визнати  незаконним  та скасувати наказ Міністерства  охорони  здоров’я  України  від  01.10.2009  року № 699 «Про  державну  реєстрацію (перереєстрацію)  лікарських   засобів   та  внесення  змін   у  реєстраційні  матеріали»   в  частині державної реєстрації на  ім’я компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  лікарських засобів «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл  у  флаконах  № 1; реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01) та «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл in bulk у  флаконах  № 200; реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01);  зобов’язати Міністерство  охорони  здоров’я  України   відмовити  Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  в  реєстрації   лікарського   засобу «Моксифлоксацин-Нортон»(таблетки, вкриті оболонкою 400 мг № 50 (5х10) у блістерах in bulk № 5000 (5х1000).

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що в березні  2008 року компанія "Амерікен Нортон Корпорейшн"   звернулася  до Державного  фармакологічного  центру   МОЗ України (третя  особа) щодо  реєстрації  препарату   «Моксифлоксацин-Нортон» та  в  подальшому  здійснювала  дії,  направлені  на  забезпечення  реєстрації  цього  лікарського  засобу.

01.10.2009  року Міністерство  охорони  здоров’я  України видало  наказ № 699 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали», яким  зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби згідно з переліком (додаток 1),  зокрема,  лікарські  засоби «Моксифлоксацин-Нортон»,  заявником  якого  зазначено Компанію "Амерікен Нортон Корпорейшн" (відповідача 2).

В  преамбулі  цього  наказу вказано, що  він  прийнятий відповідно до статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", пункту 5 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 N 376, на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів лікарських засобів та контролю якості тих, що подані на державну реєстрацію, проведену Державним фармакологічним центром МОЗ України.

З метою об’єктивного вирішення спору у справі № 39/352, оскільки вказані питання,  щодо  порушення  відповідачем 2  прав  позивача  на  винахід, належать до предмету доказування до справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, господарським судом, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначено судову експертизу, проведення  якої  доручено ОСОБА_1 та  ОСОБА_2.

На вирішення експертів поставлено такі питання:

- чи  використовуються  у лікарському засобі  “Моксифлоксацин-Нортон” (реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01, видане  Міністерством охорони  здоров’я України) всі  ознаки незалежних пунктів  формули винаходу  за  патентом  України на  винахід № 35554 або  ознаки,  еквівалентні їм?

- чи  використовуються  у лікарському засобі  “Моксифлоксацин-Нортон” (реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01, видане  Міністерством охорони  здоров’я України) всі  ознаки незалежних пунктів  формули винаходу  за  патентом  України на  винахід № 35554 або  ознаки,  еквівалентні їм?

20.07.2011 р. судом одержано висновок № 682 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 19.07.2011 р. у  господарській справі  № 39/352 разом  з  матеріалами  справи.

При наданні відповіді на поставлені питання експерти дійшли висновку, що у  лікарському засобі  “Моксифлоксацин-Нортон” (реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01 видане  Міністерством охорони  здоров’я України) використані всі  ознаки незалежних пунктів 1, 6  формули винаходу  за  патентом  України на  винахід № 35554.

У лікарському засобі “Моксифлоксацин-Нортон” (реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01 видане  Міністерством охорони  здоров’я України) використані всі  ознаки незалежних пунктів 1, 6 формули винаходу  за  патентом  України на  винахід № 35554.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається  державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно  з інформаційним листом ВГСУ від 21.08.2008 р. № 01-8/498 “Про атестованих судових  експертів  з  питань,  пов'язаних  з  охороною  прав  на об'єкти  інтелектуальної власності, та науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України” додано Витяг з Реєстру атестованих судових експертів, який містить відомості щодо тих осіб, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів та можуть проводити експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності.

Суд   прийшов  до  висновку, що для проведення  судової експертизи у даній справі експерт має бути атестований за спеціальністю  13.3. “Дослідження, пов'язані з винаходами  і  корисними  моделями”.

Як зазначено у висновку № 682 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 19.07.2011, судові  експерти ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  мають   вищу  технічну  освіту,  вищу  освіту  в  сфері інтелектуальної  власності,  наукові  ступені кандидата  юридичних  наук,  кваліфікацію   судового  експерта з питань   інтелектуальної  власності,  у  тому  числі  за  спеціальністю  13.3 “Дослідження, пов'язані з винаходами  і  корисними  моделями”. Судовий  експерт  ОСОБА_2 має  також  вищу  технічну  освіту  (інженер хімік-технолог).

Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України судового експерта було попереджено.

Відповідно  до  ч. 5  ст. 31  ГПК України  судовий  експерт   має  право  відмовитися   від  дачі  висновку якщо  він  не  має   необхідних знань  для  виконання  покладеного  на  нього  обов’язку.

З огляду на наведене суд вважає, що висновок № 682 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 19.07.2011 р. складений кваліфікованим  судовим експертом, відповідно до вимог Закону України “Про судову експертизу”, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Заперечення третьої  особи з  приводу  того, що  експертне дослідження  проведено  судовим  експертом,  який  не  має  спеціальних  знань та є  неповним, судом  відхилено,  оскільки   воно  не  підтверджується  жодними  доказами.

Судом також враховано,  що при проведенні експертного дослідження експертом встановлено,  що патентом  України  на  винахід   № 35554  охороняється хімічна  речовина  моксифлоксацин, яка  є активною  діючою   речовиною   лікарського  засобу «Моксифлоксацин-Нортон»та  використовується    в  ньому  у  фармацевтичній   придатній   формі  гідрохлориду. Експерт  також  встановив,  що   кожна  ознака,  що  включена   до  незалежного   пункту   1  формули   винаходу   за  патентом  України  № 35554   і  яка  характеризує моксифлоксацин (структурна   формула   хімічної   сполуки, значення  радикалів  та  взаємозв’язок   між  ними)  використана   у  лікарському  засобі  «Моксифлоксацин-Нортон». Крім  того,  кожна  ознака,  що  включена   до  незалежного   пункту  6  формули   винаходу  за  патентом   України № 35554 і  яка характеризує  фармацевтичну  композицію  з антибактеріальною  активністю (якісний  склад), до складу  якої  в  якості   активного   компоненту  входить  моксифлоксацин  або  його  кислотно-адитивна  сіль моксифлоксацин  гідрохлорид,  використані  у  лікарському засобі «Моксифлоксацин-Нортон».

Судом  враховано,  що відповідно  до ст. 28 Закону  України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"  продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Виходячи з вищевикладеного, висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності № 682 обґрунтовано підтвердив  факт порушення   відповідачем  2  прав  позивача  на винахід,  що  охороняється  патентом  України  № 35554, а   саме:  використання   відповідачем 2  в лікарських  препаратах “Моксифлоксацин-Нортон” всіх  ознак незалежних пунктів  1 та 6 формули винаходу  за  патентом  України на  винахід № 35554.

При  цьому,  висновок  судового  експерта про  те,  що  кожна   ознака, яка  включена  до  незалежного   пункту  5   формули  винаходу   за  патентом   України № 35554, не використана   у  лікарському    засобі  «Моксифлоксацин-Нортон»,  з огляду  на  обґрунтування,  викладені  в  експертному  дослідженні,  не  спростовує ту  обставину,  що відповідачем  2  порушуються  права  позивача  на винахід,  що  охороняється  патентом  України  № 35554.

Як  зазначалося, позивач є власником   патенту  України  на винахід  № 35554 «Похідні   хінолон –I нафтиридонкарбонової  кислоти  у  вигляді  суміші  ізомерів або окремих  ізомерів, фармацевтична  композиція, що  має антибактеріальну  активність  та  проміжні  сполуки».

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (ст. 28) встановлює,  що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу  визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід  без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Відповідно  до  ст.  30 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", якщо винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу.

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу  зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. З метою забезпечення здоров'я населення Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу  визначеній ним особі без згоди власника патенту у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на використання винаходу. При  цьому про надання дозволу на використання винаходу  власнику патенту надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим;  власнику патенту сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу.

Дослідивши  зібрані  у  справі  докази,  судом  встановлено,  що  відповідач 2   не  довів   наявність  судового  рішення   або  відповідного  рішення  Кабінету  Міністрів  України,  відповідно  до  яких  відповідач 2  отримав  право  на  використання    винаходу  за  патентом  України  № 35554.

Відповідно  до ч. 2 ст.  31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу, зокрема за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що  починаючи  з  березня  2008  року  відповідач 2 вчиняв  дії,  направлені  на  реєстрацію  в  Україні  лікарського  засобу "Моксифлоксацин-Нортон".

За  таких  обставин,  твердження  відповідача  2 про  використання  винаходу позивача за  патентом України №  35554 саме  у  зв’язку  з  розповсюдженням  в  Україні    в жовтні-грудні 2009 року  епідемії грипу pA (H1N1) -2009   (пандемічного  грипу) є  такими,  що  не  відповідають дійсності.

Відповідач  2    не  надав  суду доказів  повідомленням власника патенту (позивача)  про  використання  винаходу  за  патентом України №  35554 та  доказів виплати позивачу відповідної компенсації.

Суд  прийшов  до  висновку про  відсутність  у  відповідача 2   правових  підстав використання винаходу  за  патентом України №  35554  в  порядку,  встановленому  ст. ст.   30, 31 Закону  України «Про  охорону   прав  на  винаходи  та  корисні  моделі», рівно  як  і  будь-яких  інших правових  підстав для  такого  використання.

Заперечення  відповідача 2  з  того  приводу, що  ним  не  здійснюється   використання  винаходу,  належного  позивачу,  в  розумінні  ст. 28 Закону  України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",  а  тому  відсутнє  порушення  прав  позивача,  судом  відхилено,  з  огляду  на  наступне.

Відповідно  до ст. 28 Закону  України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" використанням винаходу (корисної моделі) визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Відповідно  до п. 56 Рекомендацій Вищого господарського суду України  від 10.06.2004, № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", судам необхідно враховувати особливості процесу доказування у справах про позадоговірне порушення патентних прав. За патентно-правовою системою охорони захист прав інтелектуальної власності надається проти будь-якого несанкціонованого використання іншою особою об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема промислового зразка, корисної моделі, винаходу (крім передбачених законом випадків вільного використання чужих охоронюваних об'єктів) незалежно від того, чи був цей охоронюваний зразок, модель, винахід свідомо використаний іншою особою або ці об'єкти були створені іншою особою в результаті її власної творчої діяльності, але вже після публікації відомостей про видачу відповідного патенту про їх охорону. Тому будь-яке несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності на зазначені об'єкти іншими особами є встановленим фактом позадоговірного порушення патентних прав, яке відповідно до закону не доводиться при розгляді справи.

Виходячи  з  наведеного,  суд  прийшов  до  висновку, що  вчинення відповідачем 2  дій,  направлених  на  реєстрацію лікарських  засобів, в  яких  використані  всі  ознаки  незалежних   пунктів  1, 6   формули  винаходу   за  патентом   України  на  винахід  № 35554,  що  належить  позивачу,  свідчить саме  про  несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності,  належних    позивачу. За  таких  обставин, у  позивача  наявні  всі  підстави  для  захисту  належних  йому  прав  інтелектуальної  власності.

Оцінивши  зібрані  докази  в  сукупності,  суд  прийшов  до  висновку,  що  позивач належними  засобами  доказування  довів,  що  відповідач  2  здійснював використання  винаходу, що  належить позивачу та  охороняється  патентом України №  35554, без  відповідного  дозволу, способами,  встановленими ст. 28  Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

За  таких  обставин,  позовні вимоги про зобов’язання  Компанії Компанії  "Амерікен Нортон Корпорейшн " (відповідача 2) припинити дії, спрямовані на використання у будь - який спосіб винаходу, який належить Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG) і охороняється патентом України № 33554 є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач 1 здійснив  реєстрацію (перереєстрацію) лікарських  засобів  «Моксифлоксацин –Нортон» (наказ Міністерства  охорони  здоров’я  України № 699 від  01.10.2009  року)  на  ім’я  відповідача 2, що   призводить  до  порушень прав позивача, як власника  патенту України на  винахід №  35554.

Відповідно  до   ст. 9 Закону  України «Про  лікарські  засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. Також,  законом  встановлено,  що в державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі, при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.

Як  було  встановлено  в  ході  розгляду  справи  по  суті,   відповідачем  2  здійснюється  порушення  прав інтелектуальної  власності позивача, як власника  патенту України на  винахід №  35554.

Відповідно  до ст.  34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.  На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Відповідно  до   ст. 16  ЦК України  одним  із  способів  захисту  прав  є  саме     визнання  незаконними  рішення,  дій чи  бездіяльності  органу  державної  влади.

В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ст. 20 ГК  України  встановлює,  що    кожний  суб’єкт  господарювання   має  право на  захист  своїх   прав  і  законних  інтересів. Права  та законні  інтереси захищаються   шляхом  визнання  наявності або  відсутності  прав,  визнання повністю   або  частково недійсними   актів   органів   державної   влади, актів  інших  суб’єктів,  що  суперечать  законодавству,  ущемлюють  права  та  законні інтереси   суб’єкта  господарювання.

Суд  прийшов  до висновку,  що  у  спірних  правовідносинах   з  використання   об’єктів  інтелектуальної  власності  відповідач  1  не  здійснював   владних   управлінських   функцій    щодо  позивача,  тому  не  має   ознак   суб’єкта  владних   повноважень,  що  виключає   можливість  розгляду   зазначеного  спору   в  порядку  адміністративного  судочинства.

Відповідно  до  ст. 2  Закону  України  "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В  рішенні  Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено,  що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

За  таких  обставин,   позовні  вимоги  про  визнання  незаконним  та  скасування  наказу  Міністерства  охорони   здоров’я  України  від  01.10.2009  року № 699 «Про  державну  реєстрацію (перереєстрацію)  лікарських   засобів   та  внесення  змін   у  реєстраційні  матеріали»   в  частині державної реєстрації на  ім’я компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  лікарських засобів «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл  у  флаконах  № 1; реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01) та «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл in bulk у  флаконах  № 200; реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01) є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

При  цьому  суд вважає  за  необхідне  зазначити, що  підставою для  задоволення   позовних  вимог в цій  частині  є  саме  порушення  прав інтелектуальної  власності  позивача, що охороняються  патентом України на  винахід №  35554. Судом  враховано,  що оскільки  відповідно  до  ч. 3  ст. 418  ЦК  України  право  інтелектуальної власності  є  непорушним, ніхто   не  може   бути  позбавлений   права  інтелектуальної  власності   чи  обмежений  у  його  здійсненні,  крім  випадків,  передбачених  законом.

Позовні  вимоги  про зобов’язання Міністерства  охорони  здоров’я  України   відмовити  Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  в  реєстрації   лікарського   засобу «Моксифлоксацин-Нортон»(таблетки, вкриті оболонкою 400 мг № 50 (5х10) у блістерах in bulk № 5000 (5х1000) судом  відхилені  з  огляду  на  те,  що  позивачем  належними  засобами  доказування  не  доведено  вчинення  відповідачем 1  будь-яких  дій,   направлених  на   реєстрацію лікарського засобу «Моксифлоксацин-Нортон»(таблетки, вкриті оболонкою 400 мг № 50 (5х10) у блістерах in bulk № 5000 (5х1000).

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на які  вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини  справи, які  відповідно  до  законодавства   повинні  бути   підтверджені   певними  засобами   доказування,  не  можуть   підтверджуватися   іншими  засобами  доказування.  

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно  до  ст.44 ГПК України   судові  витрати  складаються   з  державного  мита,  сум  що  підлягають сплаті  за  проведення  судової  експертизи,  призначеної  господарським  судом,  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від  04.10.2010  року  у  справі  № 39/352 було зобов'язано позивача провести попередню оплату витрат  по проведенню  експертизи, відповідно до виставленого  рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи.

Позивач  не  надав  суду  докази, що свідчать про здійснення оплати за проведення судової експертизи.

За таких обставин, на відповідача 2,  як  на  особу  з  вини  якої  виник  спір  у  справі №  39/352, відповідно  до  ст. 49 ГПК України,  покладаються витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 32-34, 41,43, 44, 49,  59, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.          Зобов’язати  Компанію "Амерікен Нортон Корпорейшн"  (1570 Сан Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США) припинити дії,  спрямовані   на  використання  у   будь-який  спосіб   винаходу, який  належить Компанії "Байер Шерінг Фарма" АГ (Bayer Shering Pharma AG)  (Mullerstr. 178, 13353 Berlin, Germany; банківські  реквізити:  Commerzbank AG рахунок № 1000108700600, міжнародний  номер  банківського  рахунку IBAN DE72 1004 0000 0108 7006 00)  і  охороняється   патентом  України № 35554.

3.          Визнати  незаконним  та  скасувати  наказ  Міністерства  охорони   здоров’я  України (01601, м. Київ, вул.  Грушевського, 7; ідентифікаційний  код 00012925) від  01.10.2009  року № 699 «Про  державну  реєстрацію (перереєстрацію)  лікарських   засобів   та  внесення  змін   у  реєстраційні  матеріали»   в  частині державної реєстрації на  ім’я компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  лікарських засобів «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл  у  флаконах  № 1; реєстраційне  посвідчення  № UA/10008/01/01) та «Моксифлоксацин-Нортон»(розчин  для інфузій,  4 мг/мл по 100 мл in bulk у  флаконах  № 200; реєстраційне  посвідчення  № UA/10009/01/01).

4.          Стягнути з Компанії "Амерікен Нортон Корпорейшн"  (1570 Сан Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії Баєр Шерінг фарма АГ (Bayer Shering Pharma AG)  (Mullerstr. 178, 13353 Berlin, Germany; банківські  реквізити:  Commerzbank AG рахунок № 1000108700600, міжнародний  номер  банківського  рахунку IBAN DE72 1004 0000 0108 7006 00) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 236,00 (двісті  тридцять  шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази.

6.          В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                                                Гумега О.В.

Дата підписання  повного рішення: 10.08.2011 р.