Постанова

від 26.06.2008 по справі 36/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/472

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 червня 2008 р.                                                                                    № 36/472  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Барицької Т.Л., Грека Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на  постановувід 18.03.2008 р. Київськогоапеляційного господарського суду

у справі№ 36/472

за  позовом Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова

доДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача

Міністерство промислової політики України

проспонукання до виконання договору

за участю представників:

від позивача-  Марченко Р.В.

від відповідача-  Костенко М.В.

від третьої особи-  Горобчук М.І., Кробот О.О.

в судовому засіданні 25.06.2008 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова звернулось в господарський суд міста Києва з позовом про спонукання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до виконання умов інноваційного договору № 07/98 від 05.10.1998 р. шляхом перерахування коштів в сумі 3834806 грн., обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2008 р. (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Коротун О.М.), позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості пред'явлених вимог.

Не погоджуючись з постановою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 25.06.2008 р. оголошувалась перерва до 26.06.2008 р. для підготовки повного тексту постанови суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140" від 02.10.1998 р. № 1575, між Державним інноваційним фондом, правонаступником якого є відповідач, та Державним підприємством Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова 05.10.1998 р. укладено інноваційний договір № 07/98, який на момент розгляду справи залишається дійсним.

Предметом укладеного інноваційного договору сторони визначили реалізацію проекту "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань".

Відповідно до умов договору № 07/98 від 05.10.1998 р., додатку № 2 до цього договору, відповідач зобов'язався здійснити цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у сумі 20 млн. гривень до кінця 1998 року. Позивач, в свою чергу, за рахунок одержаних від відповідача грошових коштів зобов'язався здійснити комплекс робіт по реалізації проекту і повернути відповідачеві його вклад у передбачений строк. Третя особа гарантувала відповідачу повернення його вкладу. З моменту укладення інноваційного договору зміни чи доповнення до нього внесені не були.

В силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України (ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України (ст. 216 ЦК УРСР) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що в порушення умов договору № 07/98 від 05.10.1998 р. та вимог законодавства відповідач не виконав свої грошові зобов'язання належним чином, сплативши позивачу 16165194 грн., а не передбачену суму 20000000 грн. Тобто, відповідачем зобов'язання по перерахуванню грошових коштів на користь позивача в оспорюваній сумі не виконано, що сторонами визнається і не заперечується.

Приймаючи рішення та постанову суди дослідили обставини справи та дійшли обґрунтованих висновків щодо поважності причин пропуску позовної давності позивачем.

Судами також мотивовано враховано, що договір № 07/98 від 05.10.1998 р. із додатком № 2 до договору не надає відповідачу право зменшити розмір інноваційної позики, а додаток № 2 передбачає надання інноваційної позики в повному обсязі до завершення позивачем реалізації першого з етапів програми "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань".

При цьому, суди спростували посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України "Про відстрочення погашення заборгованості Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова з позики за інноваційним проектом" від 27.12.2001 р. № 599-р, врахувавши, що останнє вказує лише на необхідність погашення раніше отриманої суми інноваційної позики відповідно до графіку, узгодженого Українською державною інноваційною компанією та позивачем.

Тому, суди обґрунтовано вказали на відсутність у відповідача правових підстав для припинення надання інноваційної позики.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано прийняли до уваги, що зобов'язання відповідача з фінансування програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 та проведення сертифікаційних випробувань є первинним зобов'язанням по відношенню до зобов'язання позивача щодо реалізації програми, і виконання позивачем обов'язків за договором обумовлене належним фінансуванням з боку відповідача.

В свою чергу, із дотриманням вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, суди підставно вказали на недоведеність і необґрунтованість тверджень відповідача про нецільове використання коштів та про завершення в повному обсязі програми сертифікаційних випробувань літака Ан-140, а також встановили збереження інноваційності проекту і наразі, врахувавши, зокрема, передбачення створення на базі літака різних варіантів літаків спеціального застосування.

Висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам  справи,  нормам  матеріального  і  процесуального  права,  є  законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі № 36/472 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        Б. Грек