Постанова

від 11.08.2011 по справі 12/148-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року                                                                                      Справа № 12/148-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. ,  суддя Василишин А.Р.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився  

відповідача: представник не з'явився

третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача  приватного підприємства "Оптиміст-Л" на рішення господарського суду Вінницької області у справі № 12/148-10 від 21.06.11р. (суддя Білоус В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Бізнес Безпека"    

до відповідача  Приватного підприємства  "Оптиміст-Л"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 1 319 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.06.2011р. у справі №12/148-10 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Бізнес Безпека" до приватного підприємства "Оптиміст-Л" про стягнення 1 319,7 грн., з яких: 1080, 00 грн. - борг, 226, 47 грн. - пеня, 13, 23 - 3 % річних.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивована тим, що позивачем виставлялися рахунки - фактури від 09.02.2010 р., від 07.04.2010 р. відповідачеві на суму 800 грн., на суму 1080, 00 грн., однак відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, перерахувавши позивачеві 800 грн. за отримані в лютому послуги, що стверджується платіжним дорученням № 76 від 11.02.2010 р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Оптиміст-Л" подало апеляційну скаргу,  якою просить рішення господарського суду від 21.06.2011р. скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично стягнення позивачем заборгованості з третьої особи на користь відповідача не здійснювалось, третя особа – ОСОБА_1 у відповідності до договору про розірвання договору купівлі-продажу товару №07/12 від 14.09.2007р., самостійно в погашення заборгованості перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП «Оптиміст-Л». При цьому апелянт, зазначає, що позивачем не надано достовірних доказів здійснення ним будь-яких фактичних та юридичних дій на виконання укладеного з відповідачем договору доручення.

Представником позивача подані додаткові пояснення, відповідно до яких він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 21.06.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у даних поясненнях.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду  Вінницької області від 21.06.2011р. у справі №12/148-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Оптиміст-Л» - без задоволення виходячи з наступного.  

14.09.2007р. між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Продавець за договором) та ПП "Оптиміст-Л" (Покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу товару № 07/12, відповідно до якого Продавець зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, продавати Покупцю визначений Договором товар. Пунктом 4.6 договору купівлі-продажу обумовлено, що поставка товару здійснюється на протязі 10-ти банківських діб з моменту передоплати товару, згідно з п. 5.1 цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Покупець перераховує передоплату Продавцю в розмірі 100% від загальної вартості товару, включаючи ПДВ згідно рахунку-фактури Продавця, а саме 32971,84 грн. без урахування ПДВ.

Платіжними дорученнями № 546 від 04.10.2007 р., № 595 від 16.10.2007 р. ПП "Оптиміст-Л" перерахував приватному підприємцю СПД ОСОБА_1 15000 грн. за будматеріали згідно договору № 07/12 від 14.09.2007р.

31.12.2007 р. сторони за договором № 07/12 від 14.09.2007 р. підписали угоду про розірвання цього договору, якою домовились, що Продавець зобов’язується в строк до 10.04.2008 р. повернути одержаний від Покупця аванс в сумі 15000 грн.

10.11.2009 р. між позивачем (в договорі «Виконавець») та відповідачем (в договорі «Замовник») було укладено договір доручення № ЮО-10/11 про надання консультаційних послуг по стягненню заборгованості.

Згідно п.п. 1, 2, 4, 5, 18 вказаного договору виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати останньому консультаційні послуги по сприянню у поверненні заборгованості в сумі 15000,00 грн. з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), або його правонаступника (далі за тестом - «Боржник»), за договором купівлі-продажу товару №07/12 від 14.09.2007 року та додаткової угоди від 31.12.2007 року, на користь Замовника.

В рамках даного Договору Виконавець зобов'язується: вивчити надані Замовником документи та проінформувати Замовника про можливі варіанти стягнення заборгованості з Боржника; організовувати зустрічі з Боржником, сприяти у врегулюванні виниклих спірних правовідносин; здійснювати інші необхідні дії в рамках даного Договору та чинного законодавства України.

Вартість послуг Виконавця за даним Договором встановлюється в розмірі 40 % від повернутої Боржником суми грошових коштів. Основою для нарахування вартості наданих Послуг, передбачених даним Договором, є сума всіх грошових коштів, отриманих Замовником в кожному календарному місяці від Боржника з моменту укладення Договору. Замовник зобов'язується оплачувати послуги Виконавця на протязі 2 (двох) календарних днів з моменту отримання від Боржника суми або її частини. В разі порушення Замовником термінів оплати вартості послуг, передбачених дійсним договором, на суму заборгованості Замовника нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору доручення № ЮО-10/11 про надання консультаційних послуг по стягненню заборгованості позивачем в лютому 2010 р. стягнуто з третьої особи на користь відповідача –2000 грн., в березні - квітні 2010 р. на користь відповідача було стягнуто та повернуто з боржника ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2700, 00 грн., а саме: 09.03.2010 р. –1000 грн., 22.03.2010 р. –700 грн., 06.04.2010 р. –1000 грн., всього на суму 4700 грн., що стверджується копіями виписок по рахунку, банківських квитанцій № 8 від 09.03.2010 р., № 2802893 від 08.02.2010 р., № 17 від 22.03.2010 р., № 1136.18.1 від 06.04.2010 р., поясненнями ОСОБА_1 від 10.11.2010р. (а.с. 20 т.2)

Таким чином позивачем надано відповідачеві послуг на суму 1880 грн., що стверджується актами приймання - передачі наданих послуг, звітами про надані послуги.

Позивачем виставлялися рахунки-фактури від 09.02.2010р., від 07.04.2010р. відповідачеві на суму 800 грн., на суму 1080, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, перерахувавши позивачеві 800 грн. за отримані в лютому послуги, що стверджується платіжним дорученням № 76 від 11.02.2010р.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги становить 1080 грн. Причиною виникнення спору стала несплата відповідачем послуг позивача із суми перерахованих третьою особою відповідачеві 09.03.2010р. в сумі 1000 грн., 22.03.2010р. в сумі 700 грн., 06.04.2010р.  в сумі 1000 грн.

Позивач надсилав вимогу від 21.05.2010р. відповідачеві на загальну суму 1167, 79 грн.

З огляду на предмет і характер зобов‘язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг, доручення, які регулюються ст. 901 - 903, 1000 ЦК України.

Відповідно до вказаних статей за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов‘язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549, 550 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 договору доручення № ЮО-10/11 про надання консультаційних послуг по стягненню заборгованості від 10.11.2009 р. передбачено, що в разі порушення Замовником термінів оплати вартості послуг, передбачених дійсним договором, на суму заборгованості Замовника нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, з врахуванням описаних обставин справи та наведених норм законодавства, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 1319, 70 грн., з яких: 1080, 00 грн. – боргу, 226, 47 грн. – пені за прострочення в оплаті з 11.03.2010 р. по 03.09.2010 р., 13, 23 грн. – 3%  річних.

Відповідно до ст. 33, 43  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта наведені у його апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки спростовуються поясненнями третьої особи від 18.06.2011р., звітом позивача про надані послуги, копіями рахунку–фактури № ДЗ-00069/04 від 07.04.2010р., акту приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2010р., фінансового чеку, поштового повідомлення про їх направлення відповідачеві (а.с.110-113 т.1), повідомлення позивача третій особі № 1 від 11.12.2009р. (а.с.98 т.1), пунктами 4, 5 договору доручення від 10.11.2009р., які передбачають оплату  відповідачем позивачеві послуг в розмірі 40 % від отриманої від третьої особи суми або її частини на протязі 2–х календарних днів, а не тільки після сплати всієї суми 15000 грн., копіями банківських квитанцій про сплату третьою особою відповідачеві 2700 грн. в період з 08.02.2010р. по 06.04.2010 р. (а.с.107-109 т.1).

В ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору і вільність сторін при укладені договору.

Таким чином відповідач при підписанні договору доручення погодився з його умовами - правами та обов’язками.

Згідно платіжного доручення № 76 від 11.02.2010р. відповідач перерахував позивачеві 800 грн. за послуги по отриманню простроченої заборгованості. Отримання цих послуг відповідачем стверджується актом приймання передачі наданих послуг від 09.02.2010р., що свідчить про те, що відповідач передав позивачеві необхідні документи для виконання позивачем договору доручення про надання послуг від 10.11.2009р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права та відповідністю висновків обставинам справи, а тому апеляційна скарга приватного підприємства «Оптиміст-Л» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.06.2011р. у справі №12/148-10  залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Оптиміст-Л" - без задоволення.

Справу №12/148-10 повернути  господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.