Рішення

від 23.06.2008 по справі 4/22пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/22пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.08                                                                                 Справа № 4/22пд

Розглянувши матеріали справи за позовом

Луганської спеціалізованої школи І- ІІІ ступенів № 1, м. Луганськ

до першого відповідача - Луганської міської ради, м. Луганськ

до другого відповідача –Приватного підприємства " Рантьє", м.Луганськ

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Батюк Г.М.

секретар судового засідання Чех Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Самопадний Ю.С., довіреність  від 21.02.08, б/н;

від І - відповідача - Бєльський А.М., довіреність № 01/03-30/2381/0/2-08 від 07.04.08;

від 2 - відповідача - Мороз С.О., паспорт ЕМ 831046 від 05.01.01;

                                Єрмак Л.Б., довіреність № б/н від 07.03.07.

 Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 04.04.06, який укладено між відповідачами за позовом.

Згідно п. 1.1 Статуту Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1»та заяви позивача, яка здана до суду 23.06.08, належна та повна назва позивача є - Комунальний заклад «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1».

На підставі викладеного, позивачем по справі слід вважати  Комунальний заклад «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1».

1-відповідач у відзиві на позовну заяву,  зданого до суду 23.06.08, просить провадження у справі зупинити до розгляду цивільної справи у Ленінському районному суді м. Луганська за позовом ПП «Рантьє»до Луганської міської ради про скасування рішення Луганської міської ради, яким задоволено протест прокурора м. Луганська, стосовно рішення Луганської міської ради №38/35 від 23.12.05 «Про передачу ПП «Рантьє»в оренду строком на 49 років земельну ділянку  площею 0,0433 га.

          2-відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 05.05.08, у відзиві на пояснення, зданого до суду 16.05.08 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що

          - позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував факт надання вказаної земельної ділянки йому в користування, згідно вимог ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992;

           - позивачу рішенням Луганської міської ради від 26.02.07 № 13/66 була надана згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,9359 га за адресою: вул. Газети Луганської Правди, 151 під розміщення будівель та споруд;

          - у містобудівному обґрунтуванні  розміщення об'єкту «Будівництво та розміщення адміністративної будівлі і благоустрою прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б)» від 27.01.05, в аналітичній частині якого міститься інформація про те, що межі території СШ № 1  юридично не визначені, та з інших підстав, викладених у відзивах.

          Представник позивача у запереченні на відзив 1- відповідача, зданого до суду 23.06.08, проти  зупинення провадження у справі заперечує, посилаючись на те, що зазначена 1- відповідачем справа, яка розглядається у Ленінському районному суді м. Луганська за позовом ПП «Рантьє»до Луганської міської ради про скасування рішення Луганської міської ради не стосується предмету спору, який розглядається  по даній справі.

          Представник 2-відповідача у запереченні на відзив 1-відповідача, зданого до суду 23.06.08, проти вимог щодо зупинення провадження по справі № 4/22пд не заперечує, з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Луганською міською радою (1- відповідачем у справі) та Приватним підприємством «Рантьє»(2-відповідачем у справі) був укладений договір оренди землі від 04.04.06.

Договір оренди землі від 04.04.06 посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Трач Г.М.,  зареєстрований в реєстрі за номером 967.  Запис у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Ленінського району м.Луганська вчинено 18.04.06, реєстраційний номер 040640200089.

Згідно п.1 договору, «Орендодавець»(1-відповідач у справі)  на підставі рішення Луганської міської ради від 23.12.05 № 38/35 надає, а «Орендар»(2-відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0433 га, з якою пл.0,0218 га під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та пл. 0,0215 га під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б).

Позивач зазначив, що в результаті укладення вищевказаного договору були порушені права і інтереси Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступенів № 1»(позивача у справі), оскільки  станом на 04.04.06 вона фактично була користувачем вищезгаданої земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, висновком Луганського міського управління земельних ресурсів по проекту відведення земельної ділянки ПП «Рантьє»№04-12/924 від 18.11.05  та п.3.1.2. висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.05 № 3118. При цьому, позивачем на цій земельній ділянці з моменту побудови будівлі школи був розміщений майданчик для рухливих ігор учнів школи. Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0433 га за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б) виникло у позивача до введення в дію Земельного кодексу Української РСР в редакції 1990 року, але це право не було підтверджене документально станом на 04.04.06.

Позивач у позові зазначив, що одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).  Недійсним, зокрема, може бути визнаний такий правочин як договір, у тому числі договір оренди земельної ділянки. При цьому, підставами для визнання в судовому порядку  договору оренди земельної ділянки недійсним відповідно до ч.1 ст. 203, ч. 1-3 ст. 215 ЦК України та ч.1ст. 6, ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»є встановлення факту, що зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, до яких насамперед відноситься Конституція України, а також встановлення факту невідповідності діючому законодавству України з питань оренди землі порядку передачі в оренду землі конкретному орендарю.

 Згідно п. 1.5. Статуту Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1», заклад у своєї діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положенням про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000  № 964, іншими нормативно-правовими актами України, власним Статутом.

Оскільки кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до ч.2 ст. 13 Конституції України та право користування для задоволення своїх потреб об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України і ці права природно не належать тільки людині (громадянину), то і юридичні особи мають право користуватися природними об'єктами права власності народу та  об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону. До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки, це право набувається відповідно до Закону.

Згідно ст. 63 Закону України «Про освіту»від 23.05.1991  № 1060-XII зі змінами та доповненнями матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю тощо. Земельні ділянки державних начальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України (ця норма не суперечить ст. 92 діючого Земельного кодексу України).

Стаття 44 Закону України «Про загальну середню освіту»від 13.05.1999 № 651-XIV зі змінами та доповненнями, визначає, що вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів (будівлі, землі тощо) визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами і правилами. Тобто, законодавство України ставить певні вимоги до формування матеріально-технічної бази навчальних закладів, які також повинні враховуватися, поряд з іншими державними стандартами і правилами, при проведенні містобудівної діяльності суб'єктами містобудування, тобто органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами відповідно до Закону України «Про основи містобудування»від 16.11.1992  № 2780-XII зі змінами та доповненнями.

Позивач вважає, що передача в оренду земельної ділянки повинна відповідати усім нормам законодавства України, які стосуються цих правовідносин. Тому, укладений договір оренди землі від 04.04.06   суперечить діючому законодавству України.

Отже, позивач вказує на те, що  1-відповідач передав 2-відповідачу в оренду земельну ділянку, яка фактично знаходилися в постійному користуванні позивача, відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України. На підставі п. 6.1. Державно-будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»визначені розміри земельних ділянок для учбових закладів з урахуванням їх потреб. Позивач користувався земельною ділянкою згідно з нормативними правилами, а саме:

- ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»2002 рік;

- ДБН В.2-2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»;

-«Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації виховного процесу», (далі-ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.01 № 63.

ДСанПіН 5.5.2.008-01 - обов'язковий для виконання документ, що регламентує безпечні для здоров'я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров'я дитини ( ст.ст. 7, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Так, вищевказаними Правилами встановлено, що будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче ніж за 25 м від червоної лінії. Відстань від меж ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами встановлюються 10 м. і більше, від будинків шкіл до житлових і громадських будинків та споруд - згідно з нормами інсоляції, природного освітлення та шумозахисту. По периметру земельної ділянки слід передбачати захисну зелену смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць не менше 3-х м.

Крім того, позивач зазначив, що 2-відповідач отримав від 1-відповідача в оренду земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території в безпосередній близькості від будівлі школи. Проте, при цьому не враховано, що використання даної земельної ділянки для таких цілей приведе до порушення санітарних норм інсоляції, природного освітлення, шумозахисту, а це в свою чергу не сприятиме забезпеченню безпечних та нешкідливих умов навчання. У разі, якщо земельна ділянка площею 0,0433 га не буде використовуватися позивачем, це призведе до порушення санітарних норм щодо складу і площі зон земельних ділянок загальноосвітніх шкіл на одну паралель класів.

Також, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (ст. 39 Земельного кодексу України). Тобто, це означає, що земельна ділянка не може бути використана 2-відповідачем під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б), оскільки це використання порушує державні стандарти і норми.

Крім того, вищевказана земельна ділянка не може знаходитися в оренді у 2-відповідача тому, що знаходиться вже тривалий час у постійному користуванні позивача та необхідна позивачу для забезпечення навчального процесу.

Згідно ч. 6 ст. 123 та ст. 124 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.

Проте, відповідної згоди на вилучення з території школи частини земельної ділянки, де розташований майданчик для рухливих ігор, керівництво Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1»або Управління освіти Луганської міської ради  2-відповідачу не надавали.

Пунктом 3.1.2 висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.05 №3118 було зауважено, що акт попереднього узгодження меж земельної ділянки повинен бути підписаний спеціалістом ЛМУЗР та суміжними землекористувачами, маючи на увазі також і загальноосвітню школу №1, яка є фактичним землекористувачем запроектованої до відведення земельної ділянки (висновок ЛМУЗР). Поряд з тим, цей акт не був підписаний позивачем, а його узгодження на плані земельної ділянки не є чинним, оскільки не свідчить про те, що саме узгодив позивач.

Крім того, позивач зазначив, що нормативно-технічною документацією із землеустрою передбачено, що погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами оформлюється актом попереднього узгодження меж земельної ділянки. Тобто, позиція суміжних землекористувачів фіксується письмово в акті попереднього узгодження меж земельної ділянки. Такий акт відносно орендованої ПП «Рантьє»(2-відповідача) земельної ділянки був складений 09.11.05(попереднього узгодження меж земельної ділянки ПП «Рантьє»), в якому вказано, що  акт є невід'ємною часткою проекту відведення земельної ділянки. Але, обов'язкове погодження меж земельної ділянки, взагалі не відбулося.

1-відповідач  позовні вимоги не визнав.

2-відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених вище.

На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 04.04.06, який укладено між відповідачами за позовом.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню  за таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п.1.3. Статуту Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1», який затверджений наказом Управління освіти Луганської міської ради від 17.12.04 № 3/471 та зареєстрований державним реєстратором 16.02.05  (№ запису 1382  1050001 002805), вказаний заклад є юридичною особою.

Згідно ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. При цьому, відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та законів.

Виходячи із вищевказаних положень цивільного законодавства України, можливо зробити висновок, що на юридичних осіб розповсюджуються усі норми законодавства України, а по-перше норми Основного Закону, які встановлюють цивільні права і обов'язки громадян та передбачають механізм їх захисту (маються на увазі всі права та обов'язки, окрім тих, що природно можуть належати тільки людини (право на життя, на житло, на соціальний захист тощо). Проте, право на користування природними об'єктами, у тому числі землею (ст. 13 Конституції України), право власності на землю (ст. 14 Конституції України), право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України), право на судовий захист прав (ст. 55 Конституції України), виходячи з їх правової специфіки, можуть належати також юридичній особі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів  є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і  установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх при порушенні їх прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Доводи 2-відповідача, викладені у відзивах, суд не приймає до уваги, враховуючи    наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Луганською міською радою (1- відповідач у справі) та Приватним підприємством «Рантьє»(2-відповідач у справі) був укладений договір оренди землі від 04.04.06(.а.с.60-61,том 1).

Згідно п.1 договору, «Орендодавець»(1-відповідач у справі)  на підставі рішення Луганської міської ради від 23.12.05 № 38/35 надає, а «Орендар»(2-відповідач у справі) приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0433 га, з якою пл.0,0218 га під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та пл. 0,0215 га під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б).

Як вбачається, 2-відповідач отримав  земельну ділянку загальною площею 0,0433 га (надалі –земельна ділянка) під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території в оренду із земель комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При  цьому, згідно ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

Норми ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України передбачають, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених Земельним  Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. Такий порядок передачі в користування земельних ділянок комунальної власності також підтверджується наступними нормами законодавства України.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій»від 22.05.03 № 858-IV (далі- Закон від 22.05.03 № 858-IV), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 8, 10 Постанови  Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою відносно відведення земельних ділянок»від 26.05.04 № 677 вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою, а  погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Правовий аналіз вищевказаних норм дає можливість зробити висновок, що обов'язковими умовами отримання в оренду 2-відповідачем земельної ділянки до моменту прийняття Луганською міською радою (1-відповідачем  у справі) рішення про надання земельної ділянки в оренду  були: проект відведення земельної ділянки; висновок державної землевпорядної експертизи.

Згідно ст. 1 Закону від 22.05.03 № 858-IV, проектні роботи відносяться до виду робіт із землеустрою, що виконуються з метою складання документації з землеустрою. Документація із землеустрою –це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Проект відведення земельної ділянки 2-відповідачу є документацією із землеустрою, оскільки є сукупністтю текстових та графічних матеріалів, які затверджувалися в установленому порядку.  

Статтею 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. В процесі складання проекту відведення земельної ділянки, також проводяться земельно-кадастрові роботи з метою складання кадастрового плану, який є частиною проекту відведення земельної ділянки.

Згідно вимог ст. 198 Земельного кодексу України виготовлення кадастрового плану є останнім етапом комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, тобто етапом кадастрової зйомки.  

Відповідно до п.»б»ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки в суміжними власниками та землекористувачами.

Отже, складанню кадастрового плану відповідно до цієї ж статті Кодексу передує етап погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Без цього етапу не можливе складання  та погодження кадастрового плану, а це означає, що і проект відведення земельної ділянки без погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не може вважатися належною документацією із землеустрою, яка є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, що відноситься до комунальної власності.

Згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій»№ 1699-111 від 20.04.2000 зі змінами, внесеними згідно із Законами ( далі- Закон № 1699-111 від 20.04.2000), планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Крім того, нормативно-технічною документацією із землеустрою передбачено, що погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами оформлюється актом попереднього узгодження меж земельної ділянки. Тобто, позиція суміжних землекористувачів фіксується письмово в акті попереднього узгодження меж земельної ділянки. Такий акт відносно орендованої ПП «Рантьє»(2-відповідачем) земельної ділянки був складений 09.11.05(попереднього узгодження меж земельної ділянки ПП «Рантьє»)( далі- акт від 09.11.05), в якому вказано, що  акт є невід'ємною частиною проекту відведення земельної ділянки (а.с.44, том 1). Але, обов'язкове погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не відбулося.

Як вбачається, акт від 09.11.05 свідчить, що суміжними землекористувачами на той час відносно орендованої земельної ділянки були позивач, ПП «Завод пакувальних матеріалів «Політерм»і громадянин Михайлов Володимир Іванович. На статус суміжних землекористувачів  цих суб'єктів також вказує безпосередньо спірний договір оренди землі від 04.04.06, додатком якого є план-схема земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки(а.с.49-50,том1).

Як свідчать матеріали справи, ні позивач, ні інші суміжні землекористувачі не підписали акт попереднього узгодження меж земельної ділянки від 09.11.05, що підтверджується відсутністю їх підписів та печаток в самому акті. При цьому, помітка в акті від 09.11.05: «погоджено на плані земельної ділянки масштаб 1:500»не свідчить про те, що саме погодив позивач, оскільки план земельної ділянки масштаб 1:500 не є  кадастровим планом та не встановлює межі земельної ділянки, що була отримана в оренду ПП «Рантьє»(2-відповідачем у справі). Цей план тільки є викопіюванням із генерального плану м. Луганська, який необхідний для процесу відведення земельної ділянки, згідно ч. 4 ст. 123, ч.15 ст. 151 Земельного кодексу України.

Крім того, необхідність узгодження з позивачем меж земельної ділянки підтверджується і Висновком по проекту відведення земельної  ділянки ПП «Рантьє»від 18.11.05 № 04-12/924, складеного Луганським міським управлінням земельних ресурсів та Висновком Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.05 3118 (а.с.42,45, том 1), який відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»від 17.06.04 №1808-IV( далі- Закон від 17.06.04 №1808-IV) є обов'язковим для врахування при прийняті рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Відповідно до ст. 6 Закону від 17.06.04№ 1808-IV до таких об'єктів відноситься документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

При цьому, акт узгодження меж земельної ділянки від 09.11.05, як і кадастровий план, відноситься до матеріалів та документації державного земельного кадастру, частиною якого відповідно до ст. ст. 196, 198 Земельного кодексу України є кадастрова зйомка.

Таким чином, суд вважає, що неузгодження належним чином меж земельної ділянки, наданої 2-відповідачу із суміжними землекористувачами, у тому числі з позивачем, є порушенням ч.1 ст. 6  Закону України  «Про оренду землі»від  06.10.1998 № 161-X1Y зі змінами та доповненнями  (далі- Закон від 06.10.1998 № 161-XIV), норми якої вказують, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (у даному випадку з наданням земельної ділянки ПП «Рантьє»порушені вимоги ст. 198 Земельного кодексу України в частині погодження меж земельної ділянки суміжними

власниками та землекористувачами).  Це порушення відповідно до ч.2 ст. 15  Закону від 06.10.1998 № 161-X XIV є прямою підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним. Одночасно ці порушення призвели до порушення прав позивача як суміжного землевласника, передбачених Земельним кодексом України.

Посилання  2-відповідача щодо не надання позивачем жодного документа, який би підтверджував факт надання вказаної земельної ділянки йому в користування згідно вимог ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992, не приймається судом до уваги, оскільки позивач ні в позовній заяві, ні в поясненнях до позовної заяви не заявляв, що він право на користування земельною ділянкою отримав відповідно до норм Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992. Поряд з тим, позивач вказував, що набув право користування земельною ділянкою, що є предметом оренди за договором оренди землі від 04.04.06, ще з моменту побудови школи.

Згідно п. 1.1 Статуту Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1», заклад раніше іменувався «Середня спеціалізована фізико--математичного профілю школа №1 м.Луганська».

Як свідчать матеріли справи, відповідно до рішення №759 виконавчого комітету Луганської міської ради депутатів робітників від 31.08.1961 року (протокол № 34) «Про затвердження акту Державної комісії прийомки в експлуатацію школи № 1 на 920 учнів УКБа міськвиконкому на кварталі № 445»було затверджено акт державного приймання в експлуатацію школи № 1 на 920 учнів корисної площі 3328 кв.м. (а.с.5,том 2). Тобто, ще в 1961 році держава визнала легітимність побудови школи, при цьому держава цим рішенням і актом фактично підтвердила, що школа може функціонувати на певній земельній ділянці постійно.

Представник позивача надав пояснення, що в 1961 році в Україні були відсутні будь-які закони, які б регулювали право користування позивачем зазначеною земельною ділянкою. Зокрема, перший Земельний кодекс в Україні був прийнятий в 1970 році - через 9 років після введення в експлуатацію школи № 1.

Як вбачається, ні норми  Земельного кодексу в редакції 1970 року, ні норми Земельного кодексу України в редакції 1992 року не розповсюджуються на ті земельні відносини, які виникли до вступу в законну силу вказаних нормативно-правових актів, що  підтверджується ст. 58 Конституції України та п. 3 Постанови Верховної Ради РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»від 18.12.1990  № 562-ХІІ (далі- Постанова)(відсутність зворотної сили законів). Пункт 5 Постанови встановлює, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію вказаного Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Як свідчать матеріли справи, факт того, що позивач є фактичним землекористувачем  до відведення земельної ділянки, встановлений  Висновком по проекту відведення земельної  ділянки ПП «Рантьє»від 18.11.05 № 04-12/924, складеного Луганським міським управлінням земельних ресурсів та висновком Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.05 3118 ( а.с.42,45, том 1).

Доводи 2-відповідача проте, що позивачу у лютому 2007 року рішенням Луганської міської ради від 26.02.07 № 13/66 була надана згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,9359 га за адресою: вул. Газети Луганської Правди, 151 під розміщення будівель та споруд, не приймається судом до уваги, оскільки згода 1-відповідача  надана вже після офіційного укладення спірного договору оренди землі від 04.04.06. Станом на 26.02.07 позивачу не могла бути надана згода на відведення земельної ділянки загальною площею 0,0433 га за адресою: вул. Газети Луганської Правди (в районі будинку 149-б), оскільки вона вже знаходилися в оренді у 2- відповідача.

Отже,розмір земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача, повинен відповідати державним нормам і стандартам. Проте, якби 1-відповідач у 2005-2006 роках при наданні цієї земельної ділянки 2-відповідачу додержувався  належним чином порядку надання земельної ділянки і враховував би усі державні норми і стандарти, вказана земельна ділянка не перейшла би в користування 2-відповідача, оскільки вона необхідна для нормальної діяльності Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступенів № 1 (позивача у справі). Але, навіть сумісна експлуатація позивачем земельної ділянки площею 0,9359 га і земельної ділянки площею 0,0433 га (разом це 0,9792 га або 9792 кв.м.) не відповідає державним нормам відносно  закладів освіти.

Представник позивача пояснив, що на цей час спірна земельна ділянка знаходиться в фактичному користуванні позивача і на цієї земельній ділянці розташований майданчик для рухливих ігор, що створює безпечні для здоров'я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров'я дітей. Загальна площа земельної ділянки, яка використовується позивачем складає 0,9792 га з урахуванням спірної земельної ділянки площею 0,0433 га, що також не відповідає державним нормам щодо забезпечення навчального закладу земельними ділянками в розрахунку на кількість класів з учнями.

Так, Комунальний заклад «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступенів № 1»

( позивач у справі) на цей час налічує 720 учнів та 26 класів, що підтверджується довідкою вказаного закладу від 23.05.08 №80 (а.с.21,том2). Відповідно до п. 6.1. Державно-будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992  № 44  розмір земельної ділянки в такому разі повинен складати  2,0 га як мінімум (розмір земельної ділянки для 22 класів у міських поселеннях). Поряд з тим, додаток 2  ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»передбачає, що усі зони земельної ділянки середніх шкіл на 22 класи в цілому повинні складати 16225 кв.м. (1,6225 га).  Тобто, фактично на цей час позивач,  користується майже вдвічі меншою земельною ділянкою, а ніж потрібною йому для дотримання державних стандартів і норм. Тому, укладення договору оренди землі від 04.04.06 між 1-відповідачем та 2-відповідачем без врахування дотримання державних норм і стандартів щодо використання землі начальними закладами у містах порушило інтереси позивача.

Відповідно до п.»б»ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки в суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»№ 161-Х1У від 06.10.1998 зі змінами, внесеними згідно із Законами (далі- Закон № 161-Х1У від 06.10.1998), передбачено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону № 161-Х1У від 06.10.1998 зазначено, що  відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача виявляється в тому, що всупереч вимогам п.»б»ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України, належним чином відповідачами не були узгоджені з позивачем межі земельної ділянки як з суміжним землекористувачем, про що свідчить складання проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду ПП «Рантьє»з порушенням вимог законодавства та права третіх осіб, а саме позивача.

Суд вважає, що порушенням відповідачами порядку передачі земельної ділянки в оренду є суттєвим та відповідно до вимог ч.1ст. 6, ч.2 ст.15 Закону № 161-Х1У від 06.10.1998  є підставою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Представник позивача надав пояснення та підтвердження, що інші землекористувачі, яким передавалися в оренду землі, що знаходяться поряд із Комунальним закладом «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступенів № 1»(позивача у справі), узгоджували належним чином межі земельних ділянок з позивачем, що підтверджено матеріалами справи, а саме: акт попереднього узгодження меж земельних ділянок ПП«Завод пакувальних матеріалів»Політерм»та громадянину Михайлову В.І. від 23.07.04 .

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до переліку яких віднесено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

          Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена  законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин)

Отже, зміст договору оренди від 04.04.06 суперечить законодавчим актам України, оскільки 1- відповідач передав в оренду 2- відповідачу земельну ділянку, використання якої за призначенням, що встановлене у договорі, порушає  державні норми та стандарти.

Земельна ділянка, яка передана 1-відповідачем 2- відповідачу, відноситься до земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. ( ст. 38 Земельного кодексу України).

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, використання земель житлової та громадської забудови здійснюються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно ст. 1 Закону України «Про основи містобудування»від 16.11.1992 № 2780-ХІІ зі змінами та доповненнями, містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.  При цьому, відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону об'єктами містобудування є, зокрема, окремі земельні ділянки та будівлі і споруди.

Як вбачається, передача в оренду та безпосередньо оренда землі для цілей забудови є частиною містобудівної діяльності, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 № 161-XIV в редакції Закону від 02.10.03, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (укладення договору щодо оренди земельної ділянки під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Газети Луганської правди (в районі будинку № 149-б) має ознаки містобудівної діяльності, як зі сторони 1- відповідача, так зі сторони 2-відповідача.

Таким чином, при оренді земельної ділянки для цілей забудови не повинні порушуватися державні норми та стандарти, орендодавці і орендарі повинні дотримуватися державних та місцевих правил забудови.

Статтею 22 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III передбачені місцеві правила забудови (далі- Закон від 20.04.2000 № 1699-III).

Тобто, в процесі забудови повинні враховуватися, зокрема, містобудівні, інженерні, санітарно - епідеміологічні обмеження використання земельних ділянок (ст. 22 Закону від 20.04.2000 № 1699-III) і особливості режиму забудови і іншого використання земель (ст. 19 Закону від 20.04.2000 № 1699-III).

На підставі викладеного, договір оренди земельної ділянки від 04.04.06 не відповідає містобудівним нормам, передбаченим діючим законодавством України, а також іншим державним нормам і стандартам, виконання яких не дозволяє 2-відповідачу використовувати земельну ділянку площею 0,0433 га  за призначенням.

Також, існують  порушення державних норм і стандартів (П. 6.1. Державно-будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»)( далі - ДБН 360-92), згідно яких визначені розміри земельних ділянок для учбових закладів з урахуванням їх потреб.

Представник позивача надав пояснення, що Комунальний заклад «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступені № 1»(позивач у справі) користувався земельною ділянкою згідно з нормативними правилами, а саме:

- ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- ДБН В.2-2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»( далі- ДБН В.2-2-3-97 ).

Ці норми також застосовуються при визначенні протипожежних вимог.

Тому, вищевказані будівельні норми, які визначені з урахуванням і протипожежних норм не дозволяють 2-відповідачу використовувати земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Газети Луганської правди (в районі будинку № 149-б), оскільки вона знаходиться між будівлею школи і будівлею іншого підприємства на небезпечній відстані.

Також, ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»встановлюють, що при будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови.

Представник позивача пояснив, що 2-відповідач отримав від 1-відповідача в оренду земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території в безпосередній близькості від будівлі школи. Проте, при цьому не враховано, що використання даної земельної ділянки для таких цілей призведе до порушення санітарних норм інсоляції, природного освітлення, шумозахисту, а це в свою чергу не сприятиме забезпеченню безпечних та нешкідливих умов навчання. Фактично, позивачу у 2007 році була надана згода на складання проекту відводу земельної ділянки у розмірі 0,9359 га за адресою: м. Луганськ, вул. Газети Луганської Правди, 151. Цей розмір площі земельної ділянки майже в двічі менший від тієї площі пришкільної ділянки (2,10 га), яка була вказана в містобудівному обґрунтуванні розміщення адміністративної будівлі на земельній ділянці площею 0,0433 га , що надана була в 2006 році 1-відповідачем 2- відповідачу в оренду, згідно договору оренди від 04.04.06. При цьому, містобудівне обґрунтування від 27.01.05  містить невірний висновок про кількість учнів, які навчалися і навчаються в Комунальному закладі «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступені № 1», тому у зв'язку з цим, встановлена невірна норма земельної ділянки, що необхідна для забезпечення діяльності позивача.

Посилання 2-відповідача на те, що у містобудівному обґрунтуванні  розміщення об'єкту «Будівництво та розміщення адміністративної будівлі і  благоустрою прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б)» від 27.01.05, яке розроблене на замовлення ПП «Рантьє»( 2-відповідача у справі), в аналітичній частині міститься інформація про те, що межі території СШ № 1  юридично не визначені, судом не приймається до уваги з наступних підстав.

Згідно ст. 5 Закону України «Про основи містобудування»при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій»№ 1699-111 від 20.04.2000 зі змінами, внесеними згідно із Законами ( далі- Закон № 1699-111 від 20.04.2000), планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»також встановлює, що при будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови.

Державний архів Луганської області листом від 15.05.08 № 03-13/246, на ухвалу господарського суду Луганської області від 05.05.08 по справі № 4/22пд, повідомив, що в протоколах засідань виконкому Луганської міської ради депутатів трудящих за 1956-1961 роки, рішення про виділення земельної ділянки під будівництво школи № 1 м. Луганська немає. Акт держприймання та введення в експлуатацію школи № 1 м.Луганська ; проект землевідводу земельної ділянки під будівництво школи № 1 м.Луганська; план земельної ділянки, проект озеленення ділянки, на якій розташована школа № 1 м.Луганська за 1961 рік на зберігання до архіву не надходили (а.с.4, том 2).

Управління з питань будівництва Луганської міської ради листом від 26.05.08 № 13-09/493, на  ухвалу господарського суду Луганської області від 16.05.08 по справі № 4/22пд, повідомило, що Управління капітального будівництва Луганської міської ради, відповідно до рішення  Луганської міської ради від 25.09.01 № 28/20 ліквідовано, правонаступника не визначено, тому надати копії затвердженого акту державної комісії приймання в експлуатацію школи № 1 м. Луганська, відповідно рішення виконавчого комітету  Луганської міської ради № 759 від 31.08.1967 немає можливості, оскільки документи, які створювалися у процесі діяльності Управління, знаходяться  на зберіганні у Державному архіві Луганської області (а.с.22, том 2).

З наведеного свідчить, що до Державного архіву Луганської області від Управління капітального будівництва Луганської міської ради будь-які документи стосовно відведення земельної ділянки для будівництва  Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступені № 1»та проектної документації  не надходили.

Тому, у зв'язку зі спливом тривалого часу  ( понад 40 років) з моменту надання земельної ділянки під будівництво Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа 1-111 ступені № 1», суд не має можливості встановити межі території СШ № 1, оскільки у Державному архіві Луганської області,  Управлінні з питань будівництва Луганської міської ради та Державному  проектному інституті «Луганськцивільпроект»необхідні документи відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказані норми законодавства України дають можливість зробити висновок, що для дотримання та врахування прав і інтересів позивача, 1-відповідач до моменту передачі 2-відповідачу земельної ділянки загальною площею 0,0433 га під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-б) в процесі планування забудови територій повинен був визначити межі земельної ділянки Луганської спеціалізованої школі I-III ступені № 1 ( позивача у справі) для цілей встановлення рівня забезпеченості школи землею і можливої необхідності використання школою земельної ділянки загальною площею 0,0433 га.

Також, слід зазначити, що прокурором м. Луганська внесений  протест від 23.01.08 № 07/137вих. про скасування рішення Луганської міської ради від 23.12.05 № 38/35 про передачу приватному підприємству «Рантьє»в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0433га під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди ( в районі будинку № 149- б)(а.с.103, том1).

Рішенням Луганської міської ради від 29.12.08 № 31/15 «Про розгляд протесту прокурора на рішення Луганської міської ради від 23.12.05 № 38/35 про передачу приватному підприємству «Рантьє»в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0433га під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди ( в районі будинку № 149 -б)»протест прокурора м. Луганська задоволено.

Решта доводів 2-відповідача також спростовується нормами діючого законодавства та матеріалами справи.

У вимозі 1-відповідача щодо зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи у Ленінському районному суді м. Луганська за позовом ПП «Рантьє»до Луганської міської ради про скасування рішення Луганської міської ради, яким задоволено протест прокурора м. Луганська, стосовно рішення Луганської міської ради №38/35 від 23.12.05 «Про передачу ПП «Рантьє»в оренду строком на 49 років земельну ділянку  площею 0,0433  слід відмовити, оскільки це не стосується предмету спору, який розглядається  судом по даній справі.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 04.04.06, який укладено між відповідачами за позовом підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 23.06.08, за згодою представників судового процесу було оголошено  лише вступну  та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, витрати по держмиту та судові витрати  покладаються на 1- відповідача та 2-відповідача у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст. 39,ч.1 ст. 124, ч.6 ст. 123 ,ст.ст. 193,198 Земельного кодексу України,ст.1, ч.1 ст. 6, ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 1,5 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 22.23 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст. 15,16, 91,203,215 ЦК України, ст.ст.1,33,34,43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

          1.          Позов задовольнити.

     2.          Визнати недійсним договір оренди землі від 04.04.06, який укладено між Луганською міською радою (м.Луганськ) та Приватним підприємством «Рантьє»(м.Луганськ).

3. Стягнути з  Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського,14, код ЄДРПОУ 26070794 на користь Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1», м. Луганськ, вул. Луганської правди,151, код ЄДРПОУ 23257291, державне мито у сумі 42 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі   59 грн.00 коп., видати наказ.

4. Стягнути з  Приватного підприємства " Рантьє", м.Луганськ, вул. Шовкового,7, код ЄДРПОУ 32539326 на користь Комунального закладу «Луганська спеціалізована школа І- ІІІ ступенів № 1», м. Луганськ, вул. Луганської правди,151, код ЄДРПОУ 23257291, державне мито у сумі 42 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі   59 грн.00 коп., видати наказ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  01.07.08

Суддя                                                                                                    Г.М.Батюк

Спец. 1категорії                                                                                                    О.В.Уставицька