Постанова

від 10.12.2008 по справі 4/22пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/22пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2008 р.                                                                                    № 4/22пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу Комунального закладу “Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1”

на  постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.09.2008

у справі№4/22пд господарського суду Луганської області        

за позовомКомунального закладу “Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1”

до1)          Луганської міської ради2)          Приватного підприємства “Рантьє”

провизнання недійсним договору оренди,

за участю представників сторін від:

позивача: Самопадний Ю.С. –за довіреністю від 05.12.2008р.

відповідачів: 1) не з'явились

                       2) Єрмак Л.Б. –за довіреністю від 07.03.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2008р. (суддя Батюк Г.М.) позов задоволено; визнано недійсним договір оренди землі від 04.04.2006р., який укладено між Луганською міською радою та ПП "Рантьє"; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 42,50грн. державного мита з кожного та  витрати на   інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59грн. з кожного.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.09.2008р. (судді Парамонова Т.Ф. –головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2008р. скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь ПП "Рантьє" судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду –залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Луганською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Рантьє" (орендар) було укладено договір оренди землі від 04.04.2006р., за умовами якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 23.12.2005 №38/35 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0433га, з якої пл. 0,0218га –під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та пл. 0,0215га –під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди (в районі будинку № 149-6).

Позивач просить суд визнати вказаний договір недійсним, оскільки укладено його з порушенням вимог закону та укладенням цього договору порушено права та інтереси позивача.  

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно з ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за проектом відведення в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України.

Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Крім того, відповідне погодження здійснюється спеціально уповноваженими організаціями, які мають право складати технічну документацію із землеустрою.

Касаційна інстанція зазначає, що відповідне погодження меж земельної ділянки суміжних землекористувачів повинно бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну ділянку та при розгляді питання щодо надання спірної земельної ділянки в оренду.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що Приватним підприємством "Рантьє" не були належним чином дотримані вищевикладені вимоги, зокрема, щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Так, суміжними землекористувачами на час укладення договору відносно орендованої земельної ділянки були позивач, ПП "Завод пакувальних матеріалів "Політерм" і громадянин Михайлов Володимир Іванович. На статус суміжних землекористувачів цих суб'єктів також вказує безпосередньо спірний договір оренди землі від 04.04.2006, додатком якого є план-схема земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ні позивач, ні інші суміжні землекористувачі не підписували акт попереднього узгодження меж земельної ділянки від 09.11.2005, що підтверджується відсутністю їх підписів та печаток в самому акті. Також необхідність узгодження з позивачем меж земельної ділянки підтверджується і висновком по проекту відведення земельної ділянки ПП "Рантьє" від 18.11.2005р. №04-12/924, складеним Луганським міським управлінням земельних ресурсів, та висновком Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.2005р. №3118, який, відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", є обов'язковим для врахування при прийняті рішення щодо об'єктів державної експертизи.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, неузгодження належним чином меж земельної ділянки, наданої відповідачу-2, із суміжними землекористувачами, у тому числі з позивачем, є порушенням ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. В даному випадку порушені вимоги ст. 198 Земельного кодексу України в частині погодження меж земельної ділянки суміжними власниками та землекористувачами. Одночасно ці порушення призвели до порушення прав позивача, як суміжного землевласника, передбачених Земельним кодексом України.

Згідно п.1.1 статуту Комунального закладу "Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1", заклад раніше іменувався "Середня спеціалізована фізико-математичного профілю школа №1 м.Луганська".

На підставі матеріалів справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до рішення №759 виконавчого комітету Луганської міської ради депутатів робітників від 31.08.1961 року (протокол №34) "Про затвердження акту Державної комісії прийомки в експлуатацію школи №1 на 920 учнів УКБа міськвиконкому на кварталі №445" було затверджено акт державного приймання в експлуатацію школи №1 на 920 учнів корисної площі 3328кв.м.  

Факт того, що позивач є фактичним землекористувачем до відведення земельної ділянки, встановлений Висновком проекту відведення земельної ділянки ПП "Рантьє" від 18.11.2005 №04-12/924, складеним Луганським міським управлінням земельних ресурсів, та висновком Державної експертизи землевпорядної документації від 25.11.2005р. №3118.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник позивача пояснив, що на цей час спірна земельна ділянка знаходиться в фактичному користуванні позивача і на ній розташований майданчик для рухливих ігор, що створює безпечні для здоров'я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров'я дітей. Загальна площа земельної ділянки, яка використовується позивачем складає 0,9792га з урахуванням спірної земельної ділянки площею 0,0433га, що також не відповідає державним нормам щодо забезпечення навчального закладу земельними ділянками в розрахунку на кількість класів з учнями.

Так, Комунальний заклад "Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1" на цей час налічує 720 учнів та 26 класів, що підтверджується довідкою вказаного закладу від 23.05.2008 №80. Відповідно до п.6.1 Державно-будівельних норм 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, розмір земельної ділянки в такому разі повинен складати 2га як мінімум (розмір земельної ділянки для 22 класів у міських поселеннях). Поряд з тим, додаток 2 ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" передбачає, що усі зони земельної ділянки середніх шкіл на 22 класи в цілому повинні складати 16225кв.м. (1,6225га). Тобто, фактично на цей час позивач користується майже вдвічі меншою земельною ділянкою, ніж потрібно йому для дотримання державних стандартів і норм.

Вказані будівельні норми, які визначені з урахуванням і протипожежних норм, не дозволяють і відповідачу-2 використовувати земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та під благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Газети Луганської правди (в районі будинку № 149-6), оскільки вона знаходиться між будівлею школи і будівлею іншого підприємства на небезпечній відстані.

Також, ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" встановлюють, що при будівництві житлових та громадських будинків в існуючих житлових кварталах необхідно передбачати забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови.

Також місцевим господарським судом встановлено, що відповідач-2 отримав в оренду земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території в безпосередній близькості від будівлі школи. При цьому не було враховано, що використання даної земельної ділянки для таких цілей призведе до порушення санітарних норм інсоляції, природного освітлення, шумозахисту, а це, в свою чергу, не сприятиме забезпеченню безпечних та нешкідливих умов навчання.

Відтак, укладення договору оренди землі від 04.04.2006 між відповідачами без врахування дотримання державних норм і стандартів щодо використання землі начальними закладами у містах порушило інтереси позивача.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції встановив, що позивач підтвердив, як того вимагають вищенаведені норми, належними доказами свої доводи щодо наявності підстав, передбачених законом, для визнання спірного договору недійсним. Так, зміст договору оренди від 04.04.2006 суперечить законодавчим актам України, оскільки орендодавець передав в оренду відповідачу-2 земельну ділянку, використання якої за призначенням, що встановлене у договорі, порушує державні норми та стандарти; договір укладено з порушенням встановленого порядку передачі земельної ділянки в оренду, що призвело до порушення прав позивача. Крім того, прокурором м. Луганська внесений протест від 23.01.2008р. №07/137вих. про скасування рішення Луганської міської ради від 23.12.2005р. №38/35 про передачу Приватному підприємству "Рантьє" в оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 0,0433га, під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди ( в районі будинку № 149- б). Рішенням Луганської міської ради від 29.02.2008р. № 31/15 "Про розгляд протесту прокурора на рішення Луганської міської ради від 23.12.2005 № 38/35 про передачу Приватному підприємству "Рантьє" в оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 0,0433га, під будівництво та розміщення адміністративної будівлі та благоустрій прилеглої території за адресою: м. Луганськ, вул. Луганської правди ( в районі будинку № 149- б) протест прокурора м. Луганська задоволено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі ретельної оцінки доказів та всебічного дослідження обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело про безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Луганської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

У оскаржуваній постанові Луганського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 року у справі №4/22пд скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2008 року у даній справі залишити без змін.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина              

                                                                                                 А.Уліцький