Рішення

від 05.09.2011 по справі 53/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/343

05.09.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Космослогістика"      

про  стягнення 16 032,89 грн.

                                                                                          Суддя          Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Космослогістика" заборгованості за Заявкою-договором № 06-0002 від 26.04.2011 в розмірі 16 032,89 грн., в тому числі 16000,00 грн. основного боргу та 32,89 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 порушено провадження по справі № 53/343, розгляд справи призначено на 25.07.2011.

          Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою від 25.07.2011 у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05.09.2011.

Представник позивача в засідання суду не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав додаткові докази та клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в т.ч. вказану у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.  

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.09.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 між ТОВ «ВАСТ-ТРАНС»та  ТОВ «Космологістика»укладено договір-заявка на транспортно-експедиційні послуги № 06-002 від 26.05.2011 по міжнародному перевезенню  вантажу за маршрутом м. Київ (Вишневе) – м. Москва. Вказаний Договір між сторонами укладений за допомогою факсимільного зв'язку.

В заявці-договорі сторони домовилися вважати факсимільну копію договору дійсною.

На виконання договору-заявки позивачем було здійснено перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № Б/№.

Згідно з умовами вказаними в заявці-договорі № 06-002 від 26.05.2011 вартість перевезення складає 16 000,00 грн. до розвантаження.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи міжнародної товарно-транспортної накладної № Б/№, датою розвантаження є 31.05.2011.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2011 позивач звертався до відповідача з вимогою за  № 14/ю оплатити надані послуги з перевезення вантажу. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 25.07.2011.  

Однак, відповідач свого обов'язку щодо оплати за надані послуги на суму 16 000,00 грн. не виконав.  

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтей  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав вимогу про оплату наданих послуг, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 25.07.2011. Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу кошти в сумі 16 000,00 грн. протягом семи днів з дня отримання вимоги.  

Однак відповідач на дату винесення рішення заборгованість перед позивачем не погасив, доказів на спростування боргу не надав, а відтак позов визнається судом таким, що підлягає задоволенню як обґрунтований та підтверджений поданими доказами.

Також  позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 32,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 32,89 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме: 16 000,00 грн. основного боргу та 32,89 грн. 3% річних.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Космослогістика" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, ідентифікаційний код 35415945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 32 (тридцять дві) грн. 89 коп. 3% річних, 160 (сто шістдесят) грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили – видати  наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Грєхова О.А. 

Дата підписання рішення: 06.09.2011