Рішення

від 07.09.2011 по справі 13/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/287

07.09.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла"     

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1. –дов. № б/н від 21.06.2011 р.

від відповідача   ОСОБА_2. –дов. № б/н від 01.03.2011 р.

в судовому засіданні 07.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла про стягнення заборгованості в розмірі 287 683,23 грн.

Позов мотивний наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача внаслідок неповної оплати  поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.09.2011 року, на сторони покладено обов’язок надати документи та вчинити дії, явку представників сторін визнано обов’язковою.

В судове засідання, призначене на 07.09.2011 року з’явилися представники сторін. Представник позивача на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі. Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, надав лише установчі документи.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи яке вказав, що не має ні позову з доданими документами, ні документів, які свідчать про наявність договірних відносин, тощо, а також сторони намагаються мирно врегулювати спір.

Позивач заперечив проти клопотання, вказав, що відповідач одержавши на виконання договору товар, повідомлень про неякісність товару не робив, товар не повертав, від переговорів ухиляється, документи направлені йому поштою отримувати відмовляється, що документально підтверджено.    

Дане клопотання відхилене господарським судом, оскільки належних доказів неможливості отримання документів, що стосуються правовідносин сторін та щодо судового провадження представник не надав. Повноваження представника ґрунтуються на довіреності від 01.03.11, ухвалу господарського суду відповідач отримав 09.08.11, проте жодних дій направлених на ознайомлення з матеріалами справи не вчинив, доказів відсутності документів не надав. Сумнівним виглядає намагання відповідача врегулювати, оскільки жодних належних доказів  не надано.

Клопотання представника відповідача визнані такими, що направлені на умисне і свідоме затягування розгляду справи, а процесуальні дії представника - зловживанням правами наданими ст.22 ГПК України. Представник позивача заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача через необґрунтованість.   

В ході розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечив та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

24.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (надалі –позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла" (надалі –відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 1-24/11-10 від 24.11.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов’язувався поставити позивачу цеглу червону повнотілу М-100, а позивач зобов’язувався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 4.2 Договору, сторони передбачали, постачальник зобов’язаний поставити партію товару, визначену у відповідній заявці покупця, протягом 1 доби з моменту сплати покупцем зазначеної партії товару.  

Згідно п. 5.2 Договору,  покупець оплачує вартість товару, в розмірі визначеному Договором, в строк до 31.01.2011 року.

Як встановлено судом, позивачем у період з 01.01.2010 року по 20.06.2011 року було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 551 345,40 грн. (належними чином засвідчені копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідачем в порушення умов Договору було поставлено товар лише на суму 268 780,60 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.  

У зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість за недопоставлений товар в розмірі 282 564,80 грн.

Як стверджує позивач у зв'язку з втратою інтересу він, повідомивши про це продавця, вимагав повернути гроші, однак кошти не повернуто. Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за недопоставлений товар, яка склала 282 564,80 грн., що документально підтверджено матеріалами позовної заяви.

Судом встановлено, що 24.05.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 32 від 24.022011 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 282 564,80 грн. або поставити товар на заборговану суму .

Зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 287 683,23 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як передбачено ч. 2 ст. 693  ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 282 564,80 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань, передбачених Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 399,82 інфляційних втрат та 1 718,61 грн. 3% річних.

Зважаючи на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію № 32 від 24.05.2011 року з вимогою виконання зобов’язання щодо поставки товару або повернення грошових коштів 25.05.2011 року, суд вважає, що прострочення виконання зобов’язання  відповідача настало з 02.06.2011.

Отже, здійснивши перерахунок, з урахуванням періоду прострочення за який нараховувалися 3% річних та інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 718,61 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 399,82, підлягають задоволенню частково, а саме: 975,43 грн. 3% річних та 1 130,26 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 282 564,80 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 718,61 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 399,82, підлягають задоволенню частково, а саме: 975,43 грн. 3% річних та 1 130,26 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна цегла" (02121, м. Київ, пр.-т Бажана 34, кв. 95, код ЄДРПОУ 36159039) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (01015, м. Київ, вул.. Лаврська 18, код ЄДРПОУ 35692384) 282 564 (двісті вісімдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят чотири),80 грн. суми основного боргу,  975 (дев’ятсот сімдесят п’ять),43 грн. 3% річних, 1 130 (одна тисяча сто тридцять),26 грн. інфляційних втрат, 284 (двісті вісімдесят чотири),67 грн. державного мита, 233 (двісті тридцять три),53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                І.Д. Курдельчук

дата складення 12.09.2011