Рішення

від 09.09.2011 по справі 51/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/247

09.09.11

За позовом  Приватного підприємства "Юридична компанія "Абрис - Юр"

до   Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-2" 

про стягнення 4 200, 00 грн.   

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

Від позивача: Ткачук В.П.

Від відповідача: Арланова Л.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Юридична компанія "Абрис - Юр" звернулось до суду з позовом до   Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-2" про стягнення 4 200, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати юридичних послу відповідно до умов договору від 29.04.2010 р., укладеного між Приватним підприємством "Юридична компанія "Абрис - Юр" та Житлово-будівельним кооперативом "Політехнік-2".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що викладені позивачем обставини не відповідають дійсності, оскільки працівники позивача не брали участь у судових засіданнях та, крім того, відповідач зазначає, що договір від 29.04.2010 р. від імені Житлово-будівельного кооперативу "Політехнік-2" підписаний не уповноваженою особою.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 09.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2010 р. між Юридичною компанією «Абрис-юр»та Житлово-будівельним кооперативом «Політехнік-2»укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач –оплатити послуги щодо судового оскарження рішення № 82 від 28.08.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни на загальну суму 50 790, 42 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач сплачує на користь позивача попередню оплату в розмірі 4 000, 00 грн. та за кожний випадок представництва в суді працівниками позивача відповідач сплачує на користь Юридичної компанії «Абрис-юр»300, 00 грн. не пізніше за три дні до вчинення представницької дії.

Відповідно до пп. 5.1.3. п. 5.1. договору  випадку вирішення справи на користь відповідача, останній сплачує на користь позивача грошову винагороду в розмірі 3 000, 00 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Договір, відповідно до п. 6, набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що ним було належним чином виконано зобов'язання за договором від 29.04.2010 р. шляхом представництва інтересів Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»в Окружному адміністративному суді міста Києва та в Київському апеляційному адміністративному суді у справі про оскарження рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 82 від 28.08.2009 р. та  у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 4 200, 00 грн. –за надані Юридичною компанією «Абрис-юр»послуги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.  ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа № 2а-7431/10/2670 за позовом Житлово-будівельнорго кооперативу «Подітехнік-2»до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 82 від 28.08.2009 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни на загальну суму 50 790, 42 грн. та рішенням від 15.09.2010 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме –визнано протиправним та скасовано вищевказане рішення в частині вилучення у Житлово-будівельнорго кооперативу «Політехнік-2»в доход державного бюджету України 11 865, 54 грн. та штрафу в сумі 23 860, 28 грн.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-7431/10/2670 від 15.09.2010 р. залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 р.

Як стверджує позивач, працівники Приватного підприємства Юридичної компанії «Абрис-юр»приймали учать у судових засіданнях 23.06.2010 р., 04.08.2010 р., 15.09.2011 р. та 20.01.2011 р., що загалом становить 1 200, 00 грн.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист судді Окружного адміністративного суду міста Києва Головань О.В. відповідно до якого представники Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»Коваленко І.М. та Вакуленко С.В. були присутні у судових засіданнях по справі № 2а-7431/10/2670 - 23.06.2001 р., 04.08.2010 р. та 15.09.2010 р.

Підтвердженням того, що Коваленко І.М. та Вакуленко С.В. перебувають у трудових відносинах із Приватним підприємством Юридичної компанії «Абрис-юр»є відповідні накази про призначення та звільнення, належні чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, доказів на підтвердження присутності працівників Приватного підприємства Юридичної компанії «Абрис-юр»у судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 р. у справі № 2а-7431/10/2670 позивачем суду не надано.

В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на представництво ним інтересів Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»у справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-13462/09/2670 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про стягнення штрафу та зобов'язання виконати вимоги припису № 96 від 28.08.2009 р.

Суд відхиляє такі посилання позивача, оскільки предметом договору про надання юридичних послуг від 29.04.2009 р., яким позивач обґрунтовує свої вимоги, є послуги щодо судового оскарження рішення № 82 від 28.08.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві, а відтак докази представництва позивачем Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»в інших судових справах не входять до предмету доказування у даній справі та не підтверджують викладені позивачем обставин.

Також суд відзначає, що умовами договору про надання юридичних послуг від 29.04.2010 р. передбачено перерахування позивачу грошової винагороди у розмірі 3 000, 00 грн. у разі вирішення справи на користь Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2», в той час як позов Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 82 від 28.08.2009 р. задоволено частково, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача саме 3 000, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано на рахунок позивача 4 000, 00 грн. у якості оплати за юридичні послуги згідно договору від 29.04.2010 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 120 від 06.05.2010 р. та № 118 від 30.04.2010 р., а також довідкою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»№ 05-189 від 14.07.2011 р.

Тож, вищенаведене свідчить, що відповідачем було виконано зобов'язання щодо перерахування позивачу передоплати за договором про надання юридичних послуг від 29.04.2010 р.

Між тим, доказів надання Приватним підприємством Юридичної компанії «Абрис-юр»послуг на суму більшу, ніж сплачено Житлово-будівельним кооперативом «Політехнік-2»позивачем суду не надано.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на твердження відповідача щодо підписання договору про надання юридичних послуг від 29.04.2009 р. від імені Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»неуповноваженою особою та зазначити, що вищевказаний договір станом на момент прийняття рішення у даній справі судовому порядку не оскаржений та не визнаний судом недійсним.

Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Що ж до тверджень відповідача про неправомірне перерахування Головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»коштів на рахунок Приватного підприємства Юридичної компанії «Абрис-юр», суд їх також не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Разом з тим, лист Шевченківського районного управляння Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 59/12975 від 03.09.2011 р., наданий відповідачем, у якому зазначається про розтрату Головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2»Матвєєвою О.М. грошових коштів в сумі 8 300, 00 грн. відповідно до договорів про надання юридичних послуг від 28.04.2010 р. та від 29.04.2010 р. після звільнення її із вказаної посади, не має для суду преюдиційного значення.

За таких обставин, обґрунтування позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а відтак –суд відмовляє Приватному підприємству Юридичної компанії «Абрис-юр»у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.

                                                                                                     Повне рішення складено: 21.09.2011 р