Рішення

від 19.09.2011 по справі 20-30-21/72-08-2816-36/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20-30-21/72-08-2816-36/14 19.09.11

За позовом Релігі йної громади Свято-Благовіще нської Церкви Одеської

єпархії Укр аїнської Православної церкв и

до 1) Одеськ ого науково-дослідного інсти туту телевізійної техніки;

2) Міністерства п ромислової політики України

Третя особа, що не заявляє с амостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська єпархія Україн ської Православної церкви

Третя особа, що не заявляє с амостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачі в

1) Регіона льне відділення Фонду держав ного майна України по

Одеській област і;

2) Одеська обласн а державна адміністрація;

3) Одеська міська рада;

4) Виконавчий ком ітет Одеської міської ради

5)Державне а гентство України з управлінн я державними

корпоратив ними правами та майном, агент ство держмайна

За участь прокуратури міст а Києва

про визнанн я права власності, визнання н едійсним свідоцтва та

зобов' яза ння вчинити певні дії

Суддя Т.Ю.Трофименк о

Представники:

Від прокуратури: Цюкало Ю.В. - посвідчення №274 від 16.12.2009р .

Від позивача ОСОБА _1 - по дов. № 2 від 19.04.2011 р.

Від відповідача 1: О СОБА_2, - по дов. №01-300 від 20.10.2010р.

Від відповідача 2: ОСОБА _3 - по дов. №20/1-6-135 від 23.03.2010р.

Від третіх осіб: не з' явились

Обставини справи:

Рішенням Господарськог о суду Одеської області від 06. 04.2010р. у справі № 30-21/72-08-2816 позов задо волено повністю. Суд визнав п раво власності Релігійної гр омади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Укр аїнської православної церкв и на будівлю загальною площе ю 3 555,8 кв.м., яка розташована за а дресою: м. Одеса, вул. Мечников а, 132. Суд визнав недійсним Свід оцтво про право власності Де ржави в особі Міністерства п ромислової політики України на будівлю, загальною площею 3 320,3 кв.м., розташовану за адресо ю: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, вид ане виконавчим комітетом Од еської міської ради 18.06.2008р. Суд зобов' язав Державне підпри ємство “Одеський науково-дос лідний інститут телевізійно ї техніки” передати приміщен ня загальною площею 3 320,3 кв.м., ро зташовані за адресою: м. Одес а, вул. Мечникова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенськ ої церкви Одеської єпархії У країнської Православної цер кви. Суд стягнув з Міністерст ва промислової політики Укра їни та з Державного підприєм ства “Одеський науково-дослі дний інститут телевізійної т ехніки”на користь Релігійно ї громади Свято-Благовіщенсь кої церкви Одеської єпархії Української православної це ркви по 42,50 грн. витрат по сплат і державного мита та по 59,00 грн. витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 01.06.2010р. рішення Господарсь кого суду Одеської області в ід 06.04.2010р. у справі № 30-21/72-08-2816 залише но без змін.

Постановою Вищого господа рського суду України від 02.11.2010р . рішення Господарського суд у Одеської області від 06.04.2010р. т а постанову Одеського апеляц ійного господарського суду в ід 01.06.2010р. у справі № 30-21/72-08-2816 скасов ано, справу повернуто до Госп одарського суду Одеської обл асті для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 Господарського процес уального кодексу України.

Ухвалою Господарського су ду Одеської області від 22.11.2010р., на підставі ст. 17 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, справу № 30-21/72-08-2816 прийнят о до провадження судді Щавин ської Ю.М., присвоєно їй номер № 20-30-21/72-08-2816, матеріали справи № 20-30-2 1/72-08-2816 передано до Господарсько го суду міста Києва за встано вленою підсудністю.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 13.12.2010р. справ а № 20-30-21/72-08-2816 прийнята до провадж ення судді Трофименко Т.Ю. та п рисвоєний справі № 20-30-21/72-08-2816-36/14, ро згляд справи призначено на 17.0 1.2011р.

В судовому засіданні 17.01.2010р., н а підставі ст. 77 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, оголошувалась перерва до 02.02.2011р.

Представник позивача в суд овому засіданні 02.02.2011р. надав до даткові пояснення на позов.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 02.02.2011р., на під ставі ст. ст. 69, 77 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, продовжено строк виріш ення спору у справі, оголошен о перерву в судовому засідан ні до 23.02.2011р.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 23.02.2011р., залиш еною без змін постановою Киї вського апеляційного господ арського суду від 18.04.2011р., на пі дставі ст. 79 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, провадження у справі № 20-30-21/72-08 -2816-36/14 зупинено до заміни відпов ідача-2 - Міністерства проми слової політики України, йог о правонаступником внаслідо к реорганізації.

Постановою Вищого господа рського суду України від 05.07.2011р . ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.02.2011р. та поста нову Київського апеляційног о господарського суду від 18.04.20 11р. у справі № 20-30-21/72-08-2816-36/14 скасован о, справу передано на розгляд до Господарського суду міст а Києва.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 18.07.2011 р. розгл яд справи № 20-30-21/72-08-2816-36/14 призначен о на 08.08.2011 р. за участю представн иків прокуратури, сторін та т ретіх осіб.

Ухвалою від 08.08.2011р. суд залучив до участі у справі тр етю особу, що не заявляє самос тійних вимог на предмет спор у на стороні відповідачів Де ржавне агентство України з у правління державними корпор ативними правами та майном, а гентство держмайна та у зв' язку із залученням третьої о соби та неявкою в судове засі дання представника відпові дача -2 розгляду справи було в ідкладено на 07.09.2011р.

В судове засідання 07.09.2 011р. представник відповідача - 1 та третіх осіб не з”явилися.

Від представника від повідача -1 до суду надійшло кл опотання про відкладення роз гляду справи. Клопотання мот ивоване тим, що представник в ідповідача -1 приймає участь в судовому процесі в Апеляцій ному суді м. Києва.

Представник позивача проти задоволення клопотанн я заперечує.

Представник відповід ача -2 не заперечує проти задов олення клопотання.

Представник прокурат ури покладається на розсуд с уду.

Розглянувши дане кло потання та заслухавши думку представників сторін, суд ви знав, що клопотання не підляг ає задоволенню з огляду на те , що відповідачем -1 не надано д оказів того, що представник в ідповідача -1 дійсно приймає у часть в судовому процесі в Ап еляційному суді м. Києва. Крім того, представником відпові дача -1 наданий письмовий відз ив на позов.

В судовому засіданні 07.09.2011р. представник позивача по зовні вимоги підтримав в пов ному обсязі. Позовні вимоги в мотивовані тим, що відповідн о до історичної довідки, у 1841 ро ці княгинею Єлісаветою Ворон овою та графінею Елінг на вла сні кошти та на пожертви пара фіян був побудований єдиний майновий комплекс Свято-Благ овіщенського храму, який скл ався з таких будівель: Свято-Б лаговіщенська церква, сирітс ький притулок для дітей, неді льна церковна школа, квартир а настоятеля. Крім того, поряд із зазначеними будівлями зн аходились хрестильня, приміщ ення різниці з трапезною, про сфорня, пральня та інші підсо бні приміщення, які входили д о єдиного майнового комплекс у храму.

Позивач зазначив, що а рхітектурний комплекс Свято -Благовіщенського храму був організований з благодійною метою для допомоги дітям , що залишились без батьківськог о піклування, а також для функ ціонування недільної церков ної школи , що надавало можлив ість сприяти розвитку громад ської моралі та духовності.

Згідно з Постановою На родного комісаріату України „Про духовні училища та семі нарії” від 12.02.1919р., яка була прий нята на виконання Декрету Ти мчасового Робоче-Селянськог о уряду України про перехід у чбових закладів з інших відо мств до відомства Народного Комісаріату освіти та про ві дділення церкви від держави і школи від церкви , усі духовн і училища та семінарії з їх ма йном та кредитами були перед ані до відомства Народного К омісаріату освіти України. Д уховне відомство було скасо вано і Свято - Благовіщенськ ий храм припинив своє існува ння.

У 1983р., за взаємною домов леністю Мінпромзв' язку СРС Р та Міністерства оборони (пр отокол від 30.09.1976р.) та у відповід ності до розпорядження засту пника Міністра оборони СРСР по будівництву та розквартир уванню військ від 09.04.1977р. №147\10\23576 п ро передачу Мінпрозв' язку С РСР фондів та земельної діля нки військового містечка №30 в м. Одесі, будівлі, споруди та земельна ділянка площею 4,42 га військового містечка №30, розт ашованого за адресою: м. Одеса , вул. Мечникова, 132, були переда ні на баланс Загальносоюзно го науково-дослідному інсти туту телебачення за актом пр иймання-передачі.

Рішенням виконкому Од еської міської ради народних депутатів №83 від 07.02.1985р. «Об отв оде предприятию п\я В-8093 земель ных участков под строительст во предприятия по ул.Мечнико ва, 132» вирішено вилучити з фа ктичного користування Черво но знаменного Одеського війс ькового округу земельну діля нку площею 4,22 га (колишнє війсь кове містечко №30) по вул. Мечни кова, 132, відвести підприємств у п\с В-8093 земельну ділянку пло щею 1,25 га у безстрокове корист ування під будівництво першо ї черги підприємства (інжене рно-лабораторного корпусу пл ощею 10 000 кв.м) та площею 0,66 га у ти мчасове користування (строко м до 3-х років) для прокладення зовнішніх інженерних мереж, благоустрою. Земельні ділян ки були відведені в натурі.

Рішенням виконкому Іл лічівськом районної Ради нар одних депутатів №813 від 27.06.1991р. з ареєстровано Одеський науко во - дослідний інститут телев ізійної техніки.

Розпорядженням предс тавника Президента України від 11.05.1993р. №237/93 „Про реєстрацію с татуту релігійної громади ук раїнської православної церк ви Іллічівського району м.Од еси” зареєстровано статут ре лігійної громади українсько ї православної церкви Іллічі вського району м.Одеси”.

Відповідно до Розпоря дження Президента України в ід 22.06.1994р. «Про повернення реліг ійним організацям культовог о майна»місцевим органам дер жавної виконавчої влади нале жить забезпечити до 01.12.1997р. пере дачу у безоплатне користуван ня або повернення безоплатно у власність релігійних орга нізацій культових будівель і майна, які перебувають у держ авній власності та використо вуються не за призначенням.

Листом від 20.05.1997р. за №12\3-3-64 М іністерство машинобудуванн я, військово-промислового ко мплексу і конверсії України повідомило, що не заперечує п роти передачі будівлі за адр есою: м. Одеса, вул. Мечникова, 13 2, де розміщено центральний ск лад Одеського НДІ телевізійн ої техніки, релігійній общин і Одеської єпархії Українськ ої православної церкви.

Згідно Акту передачі у власність релігійної органі зації культової будівлі , що б ув складений 10.07.1997р. Одеське НД І телевізійної техніки пере дало зі свого балансу на бала нс Єпархії Української право славної церкви (у власність) к ультову будівлю Свято-Благов іщенського храму, розташован у за адресою: м. Одеса, вул. Зовн ішня (Мечникова), 132.

27.10.1997р. Одеською обласною державною адміністрацією пр ийнято розпорядження №748\А-97 „Про повернення у власність православному приходу Свят о-Благовіщенської церкви Оде ської єпархії Української п равославної церкви Іллічів ського району м. Одеси колишн ьої культової споруди, розта шованої по вул. Мечникова, 132”.

На підставі розпорядже ння Іллічівської районної ад міністрації №974 від 05.10.1998р., 05.10.1998р. Свято-Благовіщенській церкв і видано свідоцтво про право власності, згідно якого церк ва є власником будівлі площе ю 168,3 кв.м, розташованої за адре сою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132.

Позивач зазначив, що ві дповідно до розпорядження Од еської обласної державної ад міністрації №748\А-97 від 27.10.1997р. „П ро повернення у власність пр авославному приходу Свято-Б лаговіщенської церкви Одесь кої єпархії Української пра вославної церкви Іллічівсь кого району м. Одеси колишньо ї культової споруди, розташо ваної по вул. Мечникова, 132”, йом у у власність мала бути повер нута вся культова споруда, як а уявляє собою окремо стоячу будівлю загальною площею 3555,8 к в.м. Але, дане розпорядження бу ло виконано лише частково і у власність позивача повернул и лише частину цієї будівлі п лощею 168,3 кв.м, що є порушенням п рав та інтересів позивача, у з в' язку з чим він звернувся д о суду за захистом та просить суд визнати за ним право влас ності на будівлю загальною п лощею 3555,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мечни кова, 132.

Крім того, позивач прос ить суд визнати недійсним по вністю Свідоцтво про право в ласності Держави в особі Мін істерства промислової політ ики України на будівлю, загал ьною площею 3320,3 кв.м, розташова ну за адресою: м. Одеса, вул. Меч никова, 132, видане виконавчим к омітетом Одеської міської р ади 18.06.2008р., посилаючись на те, щ о дане Свідоцтво, по-перше, бул о видано вже після розпорядж ення Одеської обласної держа вної адміністрації №748\А-97 від 27.10.1997р. „Про повернення у власні сть православному приходу Св ято-Благовіщенської церкви О деської єпархії Української православної церкви Іллічі вського району м. Одеси колиш ньої культової споруди, розт ашованої по вул. Мечникова, 132” , яким було повернуто церкві в сю споруду. По-друге, Свідоцтв о видано на підставі довідки ДП „ОНДІ телевізійної техні ки” від 06.12.2007р. №01-492 та листа Мініс терства промислової політик и України від 21.01.2008р. №15\7-2-19. Але, та кі документи не є підставою д ля оформлення Свідоцтва про право власності відповідно д о п.6.1. Тимчасового положення п ро порядок реєстрації прав в ласності на нерухоме майно.

Позивач вважає, що у дан ому випадку дане Свідоцтво є правовстановлюючим докумен том, який підлягає оскарженн ю, так як ані довідка, ані лист взагалі не можуть бути предм етом оскарження і не можуть п ороджувати право власності.

Позивач також просить суд зобов' язати відповіда ча -1 передати приміщення зага льною площею 3320,3 кв.м., розташов ані за адресою: м. Одеса, вул. М ечникова, 132, Релігійній грома ді Свято-Благовіщенської Цер кви Одеської єпархії Українс ької православної церкви.

В обґрунтування позов у позивач посилається на ч.1 ст .328 Цивільного кодексу України , згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Крім т ого, позивач зазначив, що відп овідно до ст.392 Цивільного код ексу України власник майна м оже пред' явити позов про ви знання його права власності, якщо це право оспорюється аб о не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним док умента, який засвідчує його п раво власності.

Представник відповід ача -2 проти задоволення позов у заперечував посилаючись на те, що відповідач -2 - Мініст ерство промислової політики України проти позову запере чує, посилаючись на те, що на в иконання ст.17 Закону України „ Про свободу совісті та реліг ійні організації” та Указу П резидента України „Про захо ди щодо повернення релігійни м організаціям культового ма йна” від 04.03.1992р. №125 у власність О деської єпархії Української православної церкви було пе редано будівлю Свято-Благові щенської церкви площею 168 кв.м , розташовану за адресою: м. Од еса, вул. Мечникова, 132. Будівля колишнього сирітського прит улку, яка використовується я к дослідне виробництво, в гра фіку повернення зазначена не була.

Представник відповід ача -2 також зазначив, що спірн і приміщення, на його думку, не можуть служити для задоволе ння релігійних потреб громад ян (здійснення релігійних об рядів, служб тощо), отже, ці при міщення не є культовими і не п ідлягають поверненню у влас ність релігійних організаці й.

Крім того, відповідач -2 вважає, комплекс будівель т а споруд, що розташований за а дресою: м. Одеса, вул. Мечников а, 132, ніколи не був власністю це ркви.

Третя особа - Одеська є пархія Української правосла вної церкви, в наданих суду по ясненнях, повністю підтриму є позов Релігійної громади С вято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Українсько ї православної церкви, посил аючись на те, що Свято - Благов іщенська церква уявляє собою єдиний майновий комплекс, як ий має бути переданий позива чу на підставі ст.17 Закону Укр аїни „Про свободу совісті та релігійні організації”. При цьому, третя особа зазначає, щ о під культовими будівлями т а майном слід розуміти будів лі і речі, спеціально признач ені для задоволення релігійн их потреб громадян, а всі інші будівлі та приміщення не мож уть бути визнані культовими, за винятком випадків, коли во ни є невід' ємною частиною к ультової споруди і знаходять ся на земельній ділянці, необ хідній для обслуговування ці єї (культової) споруди. У даном у випадку, розташовані поруч із церквою будівлі та приміщ ення є невід' ємною частино ю Свято - Благовіщенського хр аму та знаходяться на земель ній ділянці, що необхідна для обслуговування цієї культов ої споруди.

Третя особа - Регіонал ьне відділення Фонду державн ого майна України по

Одеській області надала пи сьмові пояснення на позов, в я ких проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те , що спірні приміщення не є ку льтовими і не підлягають пов ерненню у власність релігійн их організацій згідно з вимо гами ст.. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійн их організацій». також в дани х поясненнях третя особа про сить розглядати справу без у часті її представника у зв' язку з великою завантаженіст ю співробітників юридичног о відділу.

Треті особи - Одеська обласна державна адміністра ція, Одеська міська ради, вико нком Одеської міської ради т а Державне агентство України з управління державними кор поративними правами та майно м, агентство держмайна письм ових пояснень щодо позову д о суду не надали. В судові засі дання представники третіх о сіб не з»явилися. Треті особи про час та місце розгляду пов ідомлені належним чином. Від третьої особи - Одеської обла сної державної адміністраці ї до суду надійшла заява про р озгляд справи за відсутності її представника.

Представник прокурат ури проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 0 7.09.2011р. оголошувалась перерва д о 19.09.2011р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процессу ального кодексу України.

В судовому засіданні 1 9.09.2011р. представник відповідач а -1 проти задоволення позову з аперечував посилаючись на те ,що відповідно до ст.17 Закону У країни „Про свободу совісті та релігійні організації” по вертаються у власність реліг ійним організаціям лише куль тові споруди і майно, лише йог о колишнім власникам та відп овідно до встановленого поря дку повернення власності.

На думку відповідача , вимоги позивача не відповід ають зазначеним вимогам зак онодавства. Зокрема, приміще ння колишнього сирітського п ритулку, недільної шкоди та к вартири настоятеля відпові дач не вважає культовими спо рудами.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не нада но відповідних доказів належ ності спірних приміщень Росі йській православній церкві, правонаступником якої є Укра їнська православна церква. Б лаговіщенська церква, яка зб удована у 1841 р. княгинею Вороно вою та графінею Елінг на влас ні кошти та пожертвування ме шканців Воронцовки не мала в ласного майна та приходу, сам а церква мала статус домової , а жалування священик одержу вав від Жіночого благодійно го товариства.

Крім того, відповідач -1 заз начає, що всі доводи позивача зводяться до такого:

1) вся будівля за адре сою: м. Одеса, вул. Мечникова, бу д. 132 є культовою будівлею;

2) позивачу було пере дано всю згадану будівлю у вл асність;

3) навіть якщо не всю б удівлю було передано - доціль но передати її в цілому позив ачу, адже вона не використову ється за призначенням (для ре алізації релігійних потреб п арафіян) і церква не може функ ціонувати як така в даному пр иміщенні як не пристосованом у для відправлення релігійни х обрядів.

Проте ці аргументи є необґрунтованими.

Так, висновок про «культов ість»згаданої будівлі супер ечить архівним документам, н аявним у справі, які визначаю ть, що належні державі будівл і, що не передавалися Позивач у, будувалися з головною мето ю «призрения»(піклування) що до сиріт. А відправлення релі гійних обрядів було похідним від даної функції і здійснюв алося в пізніше прибудованій будівлі Свято-Благовіщенськ ої церкви.

Відтак позивачу було обґру нтовано передано культову бу дівлю, яка на момент її зведен ня була культовою - «придомов ою»Свято-Благовіщенської це ркви, інші будівлі були світс ькими, адже будувалися на кош ти світської організації для світських (хоча і «богоугодн ых») цілей.

Що ж до аргументу про доціль ність, на якому наполягає поз ивач, то доцільність відпові дно до законодавства України та в цілому теорії права не є підставою законності в даном у випадку передачі спірної б удівлі позивачу.

Посилання позивача на посі бник «Культові будинки та сп оруди різних конфесій»(Київ КиївЗНДІЕГІ, 2002) є обгрунтован ими, але ані даний Посібник, ан і, що найважливіше, державні б удівельні норми (ДБН В.2.2-9-99) «Буд инки і споруди. Громадські бу динки і споруди. Основні поло ження»не містять заборони що до функціонування в межах од ного будівельного комплексу культової споруди (невелико ї за розміром) та, зокрема, нау ково-дослідного заводу.

Крім того, відповідач і просять застосувати до поз овних вимог позовну давність відповідно до поданої заяви .

Представник позивача надав письмові пояснення на заяви відповідачів про заст осування строків позовної да вності, відповідно до якої за значає, що позивачем не пропу щений строк позовної давност і, оскільки про порушення сво їх прав позивач дізнався в 2006 року із листа від 09.02.06 № 01-10/0043 Пред ставництва по управлінню ком унальною власністю Одеської міської ради в якому зазнача лося, що Розпорядженням від 27. 10.97 № 748/А-97 Одеської обласної дер жавної адміністрації релігі йній громаді вже передана вс я будівля та слід звернутися до Мінпромолітики виконати це розпорядження.

Розглянувши дані заяв и суд приходить до висновку п ро те, що позивачем не пропуще ний строк позовної давн ості з огляду на наступне:

Відповідно до ст.392 Цивіль ного кодексу України власни к майна може пред'явити позов про визнання його права влас ності, якщо це право осп орюється або не визнається і ншою особою.

Як вбачається матеріалів с прави підставою позову релі гійної громади є не порушенн я права, а його оспорювання, не визнання з боку відповідачі в певного права на певне майн о або його відсутність.

Позов релігійної громади п ро визнання права направлени й па встановлення певного пр ава, прав та обов'язків сторін , а не на поновлення пору шеного права.

Відповідачі по справі не ви знають та оспорюють набуття релігійною громадою права вл асності на всю будівлю, що зна ходиться у м. Одесі, вул. Мечни кова, 132, як на культову будівлю , на підставі Розпорядження в ід 27.10.97 № 748/А-97 Одеської обласної державної адміністрації про повернення релігійній грома ді культової будівлі. Відпов ідачі вважають, що частина бу дівлі, крім центральної част ини храму та вівтарю, не є куль товою, та ця частина будівлі (п риміщення) є власністю держа ви, а вони виконують повноваж ення власника.

Згідно до ч. І ст.261 Цив ільного кодексу України пер ебіг позовної давності починається від дня, коли осо ба довідалася або могла дові датися про порушення свого п рава або про особу, яка його п орушила.

При розгляді справи су дом встановлено, що про пору шення своїх прав позивач діз нався в 2006 року із листа від 09.02.2 006 р. № 01-10/0043 Представництва по уп равлінню комунальною власні стю Одеської міської ради в я кому зазначалося, що Розпоря дженням від 27.10.97 № 748/А-97 Одеської обласної державної адмініст рації релігійній громаді вже передана вся будівля та слід звернутися до Мінпромолітик и виконати це розпорядження. Оскільки позивач з позовом звернувся до суду в 2008році, то му суд приходить до висновку , що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши поясне ння представників сторін, Го сподарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цив ільного права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання.

Відповідно до ст.. 16 Циві льного кодексу України, кожн а особа має право звернутися до суду за захистом свого осо бистого немайнового або майн ового права та інтересу, а одн им із способів захисту є визн ання права.

Відповідно до ст. 177 Циві льного кодексу України об'єк тами цивільних прав є речі, у т ому числі гроші, цінні папери , інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної , творчої діяльності, інформа ція, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

При розгляді справи су дом встановлено, що згідно іс торичної довідки, у 1841 році кня гинею Єлісаветою Вороновою т а графінею Елінг на власні ко шти та на пожертви парафіян б ув побудований єдиний майнов ий комплекс Свято-Благовіщен ського храму, який склався з т аких будівель: Свято-Благові щенська церква, сирітський п ритулок для дітей, недільна ц ерковна школа, квартира наст оятеля. Крім того, поряд із заз наченими будівлями знаходил ись хрестильня, приміщення р ізниці з трапезною, просфорн я, пральня та інші підсобні пр иміщення, які входили до єдин ого майнового комплексу храм у. Архітектурний комплекс Св ято-Благовіщенського храму б ув організований з благодійн ою метою для допомоги дітям , щ о залишились без батьківсько го піклування , а також для фун кціонування недільної церко вної школи, що надавало можли вість сприяти розвитку грома дської моралі та духовності.

Згідно з Постановою На родного комісаріату України „Про духовні училища та семі нарії” від 12.02.1919р., яка була прий нята на виконання Декрету Ти мчасового Робоче-Селянськог о уряду України про перехід у чбових закладів з інших відо мств до відомства Народного Комісаріату освіти та про ві дділення церкви від держави і школи від церкви, усі духовн і училища та семінарії з їх ма йном та кредитами були перед ані до відомства Народного К омісаріату освіти України. Д уховне відомство було скасо вано і Свято - Благовіщенськ ий храм припинив своє існува ння.

До закриття Свято-благ овіщенський храм належав Рос ійській Православній церкві , правонаступницею якої за рі шенням Архієрейського Собор у Російської Православної це ркви від 27.10.1990р., є Українська Пр авославна церква.

Згідно п. 8 Статуту Одесь кої єпархії Української прав ославної церкви, Єпархія - ц е єдине регіональне релігійн е об' єднання, яке входить до складу релігійного об' єдна ння _Української Православно ї церкви як її структурний пі дрозділ та одночасно включає в себе ієрархічно підлеглі с труктурні підрозділи, у тому числі парафії, об' єднані у б лагочиння, монастирі, братст ва, місії, представництва, орг ани адміністративно-господа рського управління, навчальн о-виховні підрозділи та інші єпархіальні заклади, необхі дні для виконання цілей та за вдань єпархії та Української Православної Церкви, і знахо дяться на її території.

Згідно Статуту релігі йної громади Свято-Благовіще нської церкви Одеської єпарх ії Української православної церкви, Релігійна громада - Свято-Благовіщенська церква заснована у 1993р., входить до ск ладу і підзвітна Одеської Єп архії Української Православ ної церкви.

Відповідно ч. 2 ст. 17 Зако ну України „Про свободу сові сті та релігійні організації ” культові будівлі і майно, як і становлять державну власні сть, передаються організація ми, на балансі яких вони знахо дяться, у безоплатне користу вання або повертаються у вла сність релігійних організац ій безоплатно за рішеннями о бласних, Київської та Севаст опольської міських державни х адміністрацій, а в Республі ці Крим - Уряду Республіки Кри м.

Відповідно до Розпоря дження Президента України в ід 22.06.1994р. «Про повернення реліг ійним організаціям культово го майна», за погодженням з Мі ністерством машинобудуванн я, військово-промислового ко мплексу і конверсії України (лист від 20.05.1997р. за №12\3-3-64), 27.10.1997р. Оде ською обласною державною адм іністрацією прийнято розпо рядження №748\А-97 „Про повернен ня у власність православному приходу Свято-Благовіщенсь кої церкви Одеської єпархії Української православної ц еркви Іллічівського району м. Одеси колишньої культової споруди, розташованої по вул . Мечникова, 132” . При цьому, слід зауважити, що у даному розпор ядженні не визначено площу к олишньої культової споруди , що підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 18 Зако ну України „Про свободу сові сті та релігійні організації ” № 987-ХІІ від 23.04.1991 року, релігійн і організації володіють, кор истуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на пра ві власності. У власності рел ігійних організацій можуть б ути будівлі, предмети культу , об'єкти виробничого, соціаль ного і добродійного призначе ння, транспорт, кошти та інше м айно, необхідне для забезпеч ення їх діяльності. Релігійн і організації мають право вл асності на майно, придбане аб о створене ними за рахунок вл асних коштів, пожертвуване г ромадянами, організаціями аб о передане державою, а також п ридбане на інших підставах, п ередбачених законом.

Згідно до п. 4 Роз'ясне ння ВАСУ від 29.02.96 р. № 02-5/109 «Про дея кі питання, що виникають при з астосуванні Закону України " Про свободу совісті та реліг ійні організації"»під культо вими будівлями та майном слі д розуміти будівлі і речі, спе ціально призначені для задов олення релігійних потреб гро мадян. Тому, зокрема, не можуть бути визнані культовими буд івлями ті приміщення, що прис тосовані для проживання свящ еннослужителів та інших служ ителів культу, якщо вони не с невід'ємною частиною кул ьтової споруди і не знаходят ься на земельній ділянці, нео бхідній для обслуговування ц ієї споруди (сторожка тощо).

Під поверненням культови х будівель і майна слід розум іти повернення зазначених бу дівель і майна у власність ре лігійних організацій того ж самого конфесійного напряму , наприклад, громад ам православної церкви, Римо -католицької церкви тощо (п.9.3 Р оз'яснення ВАСУ від 29.02.96 р. № 02-5/109 « Про деякі питання, що виникаю ть при застосуванні Закону У країни «Про свободу совісті та релігійні організації»)

Отже згідно з Ука зом Президента України від 04 б ерезня 1992р. №125/92 «Про заходи щод о повернення релігійним орга нізаціям культового майна»д опускається не лише поверне ння, а й передача у власн ість релігійних громад культ ових будівель, у т.ч. у власніс ть релігійних громад, які не б ули їх власниками, (п.7 Роз'ясне ння ВАСУ від 29.02.96 р. № 02-5/109 «Про дея кі питання, що виникають при з астосуванні Закону України " Про свободу совісті та реліг ійні організації»).

Задоволення релігійних потреб громадян полягає в ді яльності сповідувати і поширювати віру (ст.7 Закону У країни "Про свободу совісті т а релігійні організації").

Та обставина, що вся будівля, яка розташована за а дресою: м. Одеса, вул.Мечникова ,132, включаючи невід»ємні від н еї приміщення православної ц еркви, недільної школи, учили ща, православного притулку, п риміщень квартири православ ного священика, тощо, з огляду на її історичне та функціона льне використання, є культов ою будівлею, яка використову валася для сповідування та п оширення саме православної в іри, підтверджується архівни ми даними, кі долучені предст авником позивача до у матері алів справи.

Фактичний статус Свято-Б лаговіщенської церкви у пері од її діяльності до 1928 року як п арафіяльного (російською мов ою - «приходського») храму, а н е суто «домової церкви», підт верджується наявністю метри чних книг цієї церкви про нар одження та смерть її парафія н (т.2 а.с.29-44). «Домові»церкви мет ричних книг не вели.

Як вбачається з експ ертного висновку щодо відне сення споруди (будівлі) , в які й знаходяться приміщення Свя то-Благовіщенської церкви по вул. Мечникова, 132, у м. Одесі до к атегорії культових будівель , виготовленого 26.01.2009р. Відкрити м акціонерним товариством „У країнський зональний науков о-дослідний проектний інстит ут по цивільному будівництву ”, виходячи з проведеного ана лізу історичних, іконографіч них та архівних матеріалів, я кі стосуються будівлі із Свя то-Благовіщенською церквою, яка історично склалася за ад ресою: м. Одеса, вул. Мечникова , 132, і на основі положень Закону України „Про свободу совіст і та релігійні організації”, Указу Президента України „П ро невідкладні заходи щодо п одолання негативних наслідк ів тоталітарної політики кол ишнього Союзу РСР стосовно р елігії та відновлення поруше них прав церков і релігійних організацій”, ДБН В.2.2-9-99 „Будин ки і споруди. Громадські буди нки і споруди. Основні положе ння”, ДК 018-2000 „державний класиф ікатор будівель і споруд”, а також Посібника з проектуван ня „Культові будинки та спор уди різних конфесій”, слід ви значати всю дану будівлю як к ультову, що виконує функції т а має відповідний склад прим іщень парафіяльного правосл авного комплексу.

Історичний досвід фу нкціонування православних х рамових комплексів і положен ня Посібника з проектування „Культові будинки та споруди різних конфесій” до ДБН В.2.2-9-99 „ Будинки і споруди. Громадськ і будинки і споруди. Основні п оложення.” Рівнозначні у вис новку про те, що не допустимо в икористання культової будів лі , її приміщень та території земельної ділянки одночасно для діяльності як парафіяль ного комплексу релігійної гр омади (храму з поширеним скла дом приміщень), так і для іншої діяльності, зокрема, виробни чої та складської.

Згідно висновку по ре зультатам спеціального істо рико-архітектурного дослідж ення та будівельно-технічног о обстеження одно -, двоповерх ової нежилої будівлі (загаль ною площею 3555,8 кв.м), розташован ої за адресою: вул. Мечникова, 132 у м. Одесі, виготовленого Оде ським відділенням Науково-ви робничого центру „ЕКОСТРОЙ” (держ.ліцензія АБ №344394) приміщ ення Свято-Благовіщенського храму (церкви) входять до скла ду нежилої будівлі, розташов аної за адресою: м. Одеса, вул. .М ечникова, 132 та є невід' ємною частиною цієї будівлі разом з іншими приміщеннями. Нежил а будівля (загальною площею 355 5,8 кв.м) , розташована за адресою : м. Одеса, вул. Мечникова, 132, в ме жах якої знаходяться приміще ння Свято-Благовіщенського х раму (церкви), цілком (ДК 018-2000) від носиться до категорії культо вих будівель та її слід визна чити як „парафіяльний компле кс”. На момент обстеження Свя то-Благовіщенський храм (цер ква) як діючий православний х рам розташований в частині п риміщень нежилої будівлі, ро зташованої за адресою: м. Одес а, вул. .Мечникова, 132, при цьому, з азначений храм не забезпечен ий відповідними приміщенням и за призначенням та площею з гідно положенням і вимогам д іючих норм. Технічна можливі сть усунути ці недоліки по за безпеченню храму необхідним и приміщеннями існує шляхом закріплення за храмом компле ксу прилеглих приміщень.

Крім того, експерт за значив, що на момент обстежен ня встановлено, що нежила буд івля, розташована за адресою : м. Одеса, вул. Мечникова, 132, в ці лому за призначенням не вико ристовується, за виключенням частини приміщень , які факти чно належать релігійній гром аді Свято-Благовіщенської це ркви. Чинними державними буд івельними нормами не допуска ється експлуатація різних пр иміщень однієї і тої будівлі (споруди) та прилеглої терито рії, зокрема, будівлі що обсте жується, одночасно для викор истання парафіяльного компл ексу релігійної громади та д ля здійснення виробничої та складської діяльності інших осіб.

Згідно Висновку №19407 с удової будівельно-технічної експертизи, виготовленого 15.0 1.2010р. Одеським науково-дослідн им інститутом судових експер тиз, вся будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мечни кова, 132, в якій розташовані при міщення Свято-Благовіщенськ ої церкви (храму), з урахування м її історичних та функціона льних особливостей, відносит ься до категорії культових (з гідно ДК 018-2000 „Держаний класиф ікатор будівель та споруд” д о класу - „Здание для культо вой и религиозной деятельнос ти”) та її слід визначити як пр иходський (парафіяльний) ком плекс Свято-Благовіщенської церкви у відповідності до п. 3.2 посібника по проектуванню „ Культові будинки та споруди різних конфесій” та п.4.3. табл.. 1 СП 31-103-99 „Здания, сооружения и к омплексы православных храмо в». На період обстеження Свя то-Благовіщенський храм (цер ква) як діючий православний х рам розташований в частині п риміщень нежилої будівлі, ро зташованої за адресою: м. Одес а, вул..Мечникова, 132, при цьому, з азначений храм не забезпечен ий територією та відповідним и приміщеннями за призначенн ям та площею згідно діючим но рмам (п.п.2.1: 2.23, 4.1:4.77 Посібника з про ектування до ДБН В.2.2-9-99 „Культо ві будинки та споруди різних конфесій”). Технічна можливі сть усунути ці недоліки по за безпеченню храму необхідним и приміщеннями існує шляхом приєднання до храму комплекс у прилеглих приміщень. Подал ьша експлуатація будівлі (сп оруди), розташованої за адрес ою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132 рі зними власниками за різним ф ункціональним призначенням , виходячи з історичного опит у функціонування православн их храмових комплексів та по ложень посібника з проектува ння „Культові будинки та спо руди різних конфесій”, СП 31-103-99 „ Здания, сооружения и комплек сы православных храмов»не мо жлива. Подальша експлуатація цього об' єкту можлива лише у складі єдиного цілісного к омплексу.

Згідно ст. 41 Конституц ії України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власн ості є непорушним і ніхто не м оже бути протиправно позбавл ений цього права чи обмежени й у його здійсненні, але як сві дчать матеріали справи відпо відачі в супереч названим но рмам закону створили реальні умови, які обмежують права по зивача у здійсненні ним свої х прав на майно.

Відповідно до ст.392 Цив ільного кодексу України вла сник майна може пред' явити позов про визнання його прав а власності, якщо це право осп орюється або не визнається і ншою особою , а також у разі вт рати ним документа , який засв ідчує його право власності.

За таких обставин, су д приходить до висновку про о бгрунтваність позовних вимо г в частині визнання за позив ачем права власності на буді влю загальною площею 3555,8 кв.м, я ка розташована за адресою: м. О деса, вул. Мечникова, 132.

Вимога позивача щод о визнання недійсним Свідоц тва про право власності Держ ави в особі Міністерства про мислової політики України н а будівлю, загальною площею 332 0,3 кв.м., розташовану за адресою : м. Одеса, вул. Мечникова, 132, вида ного виконавчим комітетом О деської міської ради 18.06.2008р. та кож підлягає задоволенню, ад же, у даному випадку оскаржув ане Свідоцтво є правовстанов лювальним документом, який в изначає власника майна, об' єкт права власності та його м ісце розташування тощо. Іншо го правовстановлювального д окументу, на підставі якого в иникло право власності у дан ому випадку не має, так як Сві доцтво видано на підставі до відки ДП „Одеський науково-д ослідний інститут телевізій ної техніки” від 06.12.2007р. за №01-492 та листа Міністерства промисло вої політики України від 21.01.2008р . №15\7-2-19.

При цьому, суд прийма є до уваги, що відповідно до п .2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав влас ності на нерухоме майно ,нова редакція якого зареєстрова на у Мінюсті України 28.01.2003р. за № 66\7387 та затверджена Наказом Мі нюсту України 28.01.2003р. №6\5, (із змі нами та доповненнями) докуме нти, що підтверджують виникн ення, існування, припинення п рав власності на нерухоме ма йно і подаються для реєстрац ії прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим По ложенням та іншим актам чинн ого законодавства України. З гідно п.п.а). п.6.1 зазначеного По ложення фізичним та юридичн им особам оформлення права в ласності на об' єкти нерухом ого майна провадиться з вида чею свідоцтва про право влас ності на підставі документів , встановлених законодавство м, які підтверджують їх право власності на об' єкти нерух омого майна. Але, жодним акто м чинного законодавства Укра їни не зазначено, що документ ом, який підтверджує право вл асності, є лист або довідка. З урахуванням викладени х обставин, оскаржуване Свід оцтво видано не лише з поруше нням прав та інтересів позив ача, а і з порушенням вимог чин ного законодавства України.

Слід зауважити, що у да ному випадку вимога щодо виз нання свідоцтва про право вл асності недійсним відповіда є такому способу захисту цив ільних прав та інтересів, пер едбаченому ст.16 Цивільного ко дексу України , як відновленн я становища , що існувало до по рушення.

З огляду на викладене та виходячи з матеріалів спр ави, судом встановлено, що на даний час у ОНДІ телевізійно ї техніки відсутні правові п ідстави для здійснення прав а повного господарського ві дання на будівлю, загальною п лощею 3320,3 кв.м, розташовану за а дресою: м. Одеса, вул. Мечников а, 132.

Відповідно до припис ів ст.391 Цивільного кодексу Ук раїни власник майна має прав о вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права корис тування та розпоряджання сво їм майном.

Враховуючи викладене , вимога позивача щодо зобов' язання ДП „Одеський науково -дослідний інститут телевізі йної техніки” передати примі щення загальною площею 3320,3 кв.м , розташовані за адресою: м. Од еса, вул. Мечникова, 132, Релігійн ій громаді Свято-Благовіщенс ької Церкви Одеської єпархії Української право славної церкви, є обґрунтова ною та підлягає задоволенн ю.

Судові витрати понесен і позивачем по справі поклас ти на відповідачів відповідн о до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу Укр аїни.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задово льнити повністю.

Визнати право власност і Релігійної громади Свято-Б лаговіщенської церкви Одесь кої єпархії Української прав ославної церкви (65007, м. Одеса, ву л. Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 25047468) н а будівлю загальною площею 3555 ,8 кв.м, яка розташована за адре сою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132.

Визнати недійсним Свід оцтво про право власності Де ржави в особі Міністерства п ромислової політики України (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) на бу дівлю, загальною площею 3320,3 кв. м, розташовану за адресою: м. О деса, вул. Мечникова, 132, видане виконавчим комітетом Одесь кої міської ради 18.06.2008р.

Зобов' язати Державне підприємство „Одеський наук ово-дослідний інститут телев ізійної техніки” (65028, м. Одеса, в ул. Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 13884845) передати приміщення загаль ною площею 3320,3 кв.м, розташован і за адресою: м. Одеса, вул. Меч никова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенської церкв и Одеської єпархії Українськ ої православної церкви (65007, м. О деса, вул. Мечникова, 132, код ЄДР ПОУ 25047468).

Стягнути з Державного п ідприємства „Одеський науко во-дослідний інститут телеві зійної техніки” (65028, м. Одеса, ву л. Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 13884845) н а користь Релігійної громади Свято-Благовіщенської Церкв и Одеської єпархії Українськ ої православної церкви (65007, м. О деса, вул. Мечникова, 132, код ЄДР ПОУ 25047468) 42 грн. 50 коп. витрати по сплаті держмита та 59 грн. витр ати на інформаційно - техніч не забезпечення судового про цесу.

Стягнути з Міністерств а промислової політики Украї ни (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) на користь Релігійної громади Свято-Благовіщенської церкв и Одеської єпархії Українськ ої православної церкви (65007, м. О деса, вул. Мечникова, 132, код ЄДР ПОУ 25047468) 42 грн. 50 коп. витрати по сплаті держмита та 59 грн. витр ати на інформаційно - техніч не забезпечення судового про цесу.

Видати накази після на брання рішенням законної сил и.

Рішення господарськ ого суду набирає законної си ли після закінчення строку п одання апеляційної скарги, я кщо апеляційну скаргу не бул о подано. У разі подання апеля ційної скарги рішення, якщо й ого не скасовано, набирає зак онної сили після розгляду сп рави апеляційним господарсь ким судом.

Суддя Трофименко Т .Ю.

Повний текст рішення

складено 21.09.2011р.