Постанова

від 08.11.2011 по справі 20-30-21/72-08-2816-36/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 № 20-30-21/72-08-2816-36/14

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

Від Прокуратури: Греськів І.І. - прокурор відділу

Від позивача: ОСОБА _1 - адвокат

Від відповідача - 1: ОСОБА_2 - юрист

Від відповідача - 2: ОСОБА_3 - юрист

Від третьої особи, яка не за являє самостійних вимог на п редмет спору на стороні пози вача:

не з' я вилися

Від третіх осіб, які не заяв ляють самостійних вимог на п редмет спору на стороні відп овідачів: не з' явилис я

розглянувши апеляційну ск аргу Одеського науково-дослі дного інституту телевізійно ї техніки

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011

у справі № 20-30-21/72-08-2816-36/14

за позовом Релігійної гр омади Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії

Української П равославної церкви

до 1) Одеського на уково-дослідного інституту т елевізійної техніки

2) Міністерств а промислової політики Украї ни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Одеська єпар хія Української Православно ї Церкви

Треті особи, які не заявляют ь самостійних вимог на предм ет спору на стороні відповід ачів

1) Регіональне відділе ння Фонду державного майна У країни по Одеській області

2) Одеська обласна держ авна адміністрація

3) Одеська міська рада

4) Виконавчий комітет О деської міської ради

5) Державне агентство У країни з управління державни ми корпоративними правами та майном, агентство держмайна

За участю Прокуратури міст а Києва

про визнання пра ва власності, визнання недій сним свідоцтва та зобов' яза ння

вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду Одеської області від 06.04.2010 у справі № 30-21/72-08-2816 позовні вимо ги задоволено повністю. Відп овідно до прийнятого рішення суд визнав право власності Р елігійної громади Свято-Благ овіщенської церкви Одеської єпархії Української правосл авної церкви на будівлю зага льною площею 3 555,8 кв.м., яка розта шована за адресою: м. Одеса, ву л. Мечникова, 132. Суд визнав неді йсним Свідоцтво про право вл асності Держави в особі Міні стерства промислової політи ки України на будівлю, загаль ною площею 3 320,3 кв.м., розташован у за адресою: м. Одеса, вул. Мечн икова, 132, видане виконавчим ко мітетом Одеської міської ра ди 18.06.2008. Суд зобов' язав Держав не підприємство “Одеський на уково-дослідний інститут тел евізійної техніки” передати приміщення загальною площею 3 320,3 кв.м., розташовані за адресо ю: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, Ре лігійній громаді Свято-Благо віщенської церкви Одеської є пархії Української Правосла вної церкви. Суд стягнув з Мін істерства промислової політ ики України та з Державного п ідприємства “Одеський науко во-дослідний інститут телеві зійної техніки” на користь Р елігійної громади Свято-Благ овіщенської церкви Одеської єпархії Української правосл авної церкви по 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та по 59,00 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу.

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 01.06.2010 рішення Господарськ ого суду Одеської області ві д 06.04.2010 у справі № 30-21/72-08-2816 залишено без змін.

Постановою Вищого господа рського суду України від 02.11.2010 р ішення Господарського суду О деської області від 06.04.2010 та пос танову Одеського апеляційно го господарського суду від 01.0 6.2010 у справі № 30-21/72-08-2816 скасовано, с праву повернуто до Господарс ького суду Одеської області для виконання ним вимог ч. 1 ст . 17 Господарського процесуаль ного кодексу України.

Ухвалою Господарського су ду Одеської області від 22.11.2010, н а підставі ст. 17 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, справу № 30-21/72-08-2816 прийнято д о провадження судді Щавинськ ої Ю.М., присвоєно їй номер № 20-30-2 1/72-08-2816, матеріали справи № 20-30-21/72-08-2816 передано до Господарського суду міста Києва за встановл еною підсудністю.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 13.12.2010 справа № 20-30-21/72-08-2816 прийнята до проваджен ня судді Трофименко Т.Ю. та при своєний справі № 20-30-21/72-08-2816-36/14, ро згляд справи призначено на 17.0 1.2011.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 23.02.2011 зупинен о провадження у справі на під ставі ст. 79 ГПК України до замі ни відповідача-2 - Міністерс тва промислової політики Укр аїни його правонаступником в наслідок реорганізації.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 18.04.2011 ухвалу Господарськ ого суду залишено без змін.

Постановою Вищого господа рського суду України від 05.07.2011 у хвалу Господарського суду мі ста Києва від 23.02.2011 та постанову Київського апеляційного гос подарського суду від 18.04.2011 у спр аві № 20-30-21/72-08-2816-36/14 скасовано, справ у передано на розгляд до Госп одарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 18.07.2011 розгляд справи № 20-30-21/72-08-2816-36/14 призначено на 0 8.08.2011 за участю представників п рокуратури, сторін та третіх осіб.

Ухвалою від 08.08.2011р. суд залучи в до участі у справі третю осо бу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сто роні відповідачів Державне а гентство України з управлінн я державними корпоративними правами та майном, агентство держмайна та у зв' язку із за лученням третьої особи та не явкою в судове засідання пре дставника відповідача -2 роз гляду справи було відкладено на 07.09.2011.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 19.09.2011 позовн і вимоги задоволено повністю . Відповідно до прийнятого рі шення визнано право власност і Релігійної громади Свято-Б лаговіщенської церкви Одесь кої єпархії Української прав ославної церкви на будівлю з агальною площею 3555,8 кв.м, яка ро зташована за адресою: м. Одеса , вул. Мечникова, 132. Визнано нед ійсним Свідоцтво про право в ласності Держави в особі Мін істерства промислової політ ики України на будівлю, загал ьною площею 3320,3 кв.м, розташова ну за адресою: м. Одеса, вул. Меч никова, 132, видане виконавчим к омітетом Одеської міської р ади 18.06.2008. Зобов' язано Державн е підприємство „Одеський нау ково-дослідний інститут теле візійної техніки” передати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м, розташовані за адресо ю: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, Ре лігійній громаді Свято-Благо віщенської церкви Одеської є пархії Української правосла вної церкви.Стягнуто з Держа вного підприємства „Одеськи й науково-дослідний інститут телевізійної техніки” на ко ристь Релігійної громади Свя то-Благовіщенської Церкви Од еської єпархії Української п равославної церкви 42 грн. 50 коп . витрат по сплаті держмита т а 59 грн. витрат на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу. Стягнуто з Міні стерства промислової політи ки України на користь Релігі йної громади Свято-Благовіще нської церкви Одеської єпарх ії Української православної церкви 42 грн. 50 коп. витрат по сп латі держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне за безпечення судового процесу .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеський науково-д ослідний інститут телевізій ної техніки звернувся до Киї вського апеляційного господ арського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасу вати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011, прий няти нове, яким відмовити в за доволенні позову.

Як свідчать матеріали спра ви, позивач зазначив, що архіт ектурний комплекс Свято-Благ овіщенського храму був орган ізований з благодійною метою для допомоги дітям, що залиши лись без батьківського піклу вання, а також для функціонув ання недільної церковної шко ли, що надавало можливість сп рияти розвитку громадської м оралі та духовності.

гідно з Постановою Народно го комісаріату України «Про духовні училища та семінарії » від 12.02.1919, яка була прийнята на виконання Декрету Тимчасово го Робоче-Селянського уряду України про перехід учбових закладів з інших відомств до відомства Народного Комісар іату освіти та про відділенн я церкви від держави і школи в ід церкви, усі духовні училищ а та семінарії з їх майном та к редитами були передані до ві домства Народного Комісаріа ту освіти України. Духовне ві домство було скасовано і Свя то - Благовіщенський храм п рипинив своє існування.

У 1983 році, за взаємною домовл еністю Мінпромзв' язку СРСР та Міністерства оборони (про токол від 30.09.1976) та у відповідно сті до розпорядження заступн ика Міністра оборони СРСР по будівництву та розквартирув анню військ від 09.04.1977 № 147\10\23576 про передачу Мінпрозв' язку СРС Р фондів та земельної ділянк и військового містечка № 30 в м . Одесі, будівлі, споруди та з емельна ділянка площею 4,42 га в ійськового містечка № 30, розта шованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, були переда ні на баланс Загальносоюзно го науково-дослідному інсти туту телебачення за актом пр иймання-передачі.

Рішенням виконкому Одеськ ої міської ради народних деп утатів № 83 від 07.02.1985 “Об отводе п редприятию п\я В-8093 земельных у частков под строительство пр едприятия по ул. М ечникова, 132” вирішено вилуч ити з фактичного користуванн я Червонознаменного Одесько го військового округу земель ну ділянку площею 4,22 га (колишн є військове містечко № 30) по ву л. Мечникова, 132, відвести підпр иємству п\с В-8093 земельну ділян ку площею 1,25 га у безстрокове к ористування під будівництво першої черги підприємства (і нженерно-лабораторного корп усу площею 10 000 кв.м) та площею 0,66 га у тимчасове користування (строком до 3-х років) для прокл адення зовнішніх інженерних мереж, благоустрою. Земельні ділянки були відведені в нат урі.

Рішенням виконкому Іллічі вськом районної Ради народни х депутатів № 813 від 27.06.1991 зареєст ровано Одеський науково - дос лідний інститут телевізійно ї техніки.

Розпорядженням представн ика Президента України від 11 .05.1993 № 237/93 «Про реєстрацію статут у релігійної громади українс ької православної церкви Ілл ічівського району м . Одеси» зареєстровано стату т релігійної громади українс ької православної церкви Ілл ічівського району м. Одеси.

Відповідно до Розпоряджен ня Президента України від 22.06. 1994 «Про повернення релігійним організаціям культового май на» місцевим органам державн ої виконавчої влади належить забезпечити до 01.12.1997 передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у вла сність релігійних організац ій культових будівель і майн а, які перебувають у державні й власності та використовуют ься не за призначенням.

Листом від 20.05.1997 за № 12/3-3-64 Мініст ерство машинобудування, війс ьково-промислового комплекс у і конверсії України повідо мило, що не заперечує проти пе редачі будівлі за адресою: м. О деса, вул. Мечникова, 132, де розм іщено центральний склад Одес ького НДІ телевізійної техні ки, релігійній общині Одеськ ої єпархії Української право славної церкви.

10.07.1997 складено Акт передачі у власність релігійної органі зації культової будівлі. Від повідно до цього Акту Одеськ е НДІ телевізійної техніки п ередало зі свого балансу на б аланс Єпархії Української пр авославної церкви (у власніс ть) культову будівлю Свято-Бл аговіщенського храму, розташ овану за адресою: м. Одеса, вул . Зовнішня (Мечникова), 132.

7.10.1997 Одеською обласною держа вною адміністрацією прийнят о розпорядження № 748\А-97 «Про повернення у влас ність православному приходу Свято-Благовіщенської церк ви Одеської єпархії Українсь кої православної церкви Ілл ічівського району м. Одеси ко лишньої культової споруди, р озташованої по вул. Мечников а, 132».

На підставі розпорядження Іллічівської районної адмін істрації № 974 від 05.10.1998, 05.10.1998 Свято -Благовіщенській церкві вид ано свідоцтво про право влас ності, згідно якого церква є в ласником будівлі площею 168,3 кв .м, розташованої за адресою: м . Одеса, вул. М ечникова, 132.

озивач зазначив, що відпов ідно до розпорядження Одеськ ої обласної державної адміні страції № 748/А-97 від 27.10.1997 «Про пов ернення у власність правосла вному приходу Свято-Благовіщ енської церкви Одеської єпар хії Української православн ої церкви Іллічівського рай ону м. Одеси колишньої культо вої споруди, розташованої по вул. Мечникова, 132», йому у влас ність мала бути повернута вс я культова споруда, яка уявля є собою окремо стоячу будівл ю загальною площею 3555,8 кв.м. Але дане розпорядження було вик онано лише частково і у власн ість позивача повернули лише частину цієї будівлі площею 168,3 кв.м, що є порушенням прав та інтересів позивача, у зв' яз ку з чим він звернувся до суду за захистом та просить суд ви знати за ним право власності на будівлю загальною площею 3555,8 кв.м, яка розташована за адр есою: м. Одеса, вул. Мечникова, 13 2.

Крім того, позивач просить с уд визнати недійсним повніс тю Свідоцтво про право власн ості Держави в особі Міністе рства промислової політики У країни на будівлю, загальною площею 3320,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мечнико ва, 132, видане виконавчим коміт етом Одеської міської ради 18.06.2008, посилаючись на те, що дане Свідоцтво, по-перше, було вида но вже після розпорядження О деської обласної державної а дміністрації № 748\А-97 від 27.10.1997 «Пр о повернення у власність пра вославному приходу Свято-Бла говіщенської церкви Одесько ї єпархії Української право славної церкви Іллічівськог о району м. Одеси колишньої ку льтової споруди, розташовано ї по вул. Мечникова, 132», яким бу ло повернуто церкві всю спор уду, по-друге, Свідоцтво вида но на підставі довідки ДП «ОН ДІ телевізійної техніки» від 06.12.2007 № 01-492 та листа Міністерств а промислової політики Украї ни від 21.01.2008 № 15/7-2-19. А ле такі документи не є підста вою для оформлення Свідоцтва про право власності відпові дно до п. 6.1. Тимчасового положе ння про порядок реєстрації п рав власності на нерухоме ма йно.

Позивач вважає, що у даному випадку Свідоцтво є правовст ановлюючим документом, який підлягає оскарженню, так як а ні довідка, ані лист взагалі не можуть бути предметом оск арження і не можуть породжув ати право власності.

озивач також просить суд з обов' язати відповідача -1 пе редати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечнико ва, 132, Релігійній громаді Свят о-Благовіщенської Церкви Оде ської єпархії Української пр авославної церкви.

обґрунтування позову пози вач посилається на ч. 1 ст. 328 Цив ільного кодексу України, згі дно якої право власності наб увається на підставах, що не з аборонені законом. Крім того , позивач зазначив, що відпові дно до ст. 392 Цивільного кодекс у України власник майна може пред' явити позов про визна ння його права власності, якщ о це право оспорюється або не визнається іншою особою, а та кож у разі втрати ним докумен та, який засвідчує його право власності.

Представник відповідача -2 п роти задоволення позову запе речував посилаючись на те, що на виконання ст. 17 Закону Укра їни «Про свободу совісті та р елігійні організації» та Ука зу Президента України «Про з аходи щодо повернення релігі йним організаціям культовог о майна» від 04.03.1992 № 125 у власніст ь Одеської єпархії Українськ ої православної церкви було передано будівлю Свято-Благо віщенської церкви площею 168 кв .м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова , 132. Будівля колишнього сирітс ького притулку, яка використ овується як дослідне виробни цтво, в графіку повернення за значена не була.

Представник відповідача - 2 також зазначив, що спірні при міщення, на його думку, не можу ть служити для задоволення р елігійних потреб громадян (з дійснення релігійних обряді в, служб тощо), отже ці приміще ння не є культовими і не підля гають поверненню у власніст ь релігійних організацій.

Крім того, відповідач - 2 вва жає комплекс будівель та спо руд, що розташований за адрес ою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, ні коли не був власністю церкви .

Третя особа - Одеська єпархі я Української православної ц еркви, в наданих суду першої і нстанції поясненнях, повніс тю підтримує позов Релігійно ї громади Свято-Благовіщенсь кої Церкви Одеської єпархії Української православної це ркви, посилаючись на те, що Свя то - Благовіщенська церква уя вляє собою єдиний майновий к омплекс, який має бути переда ний позивачу на підставі ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні органі зації». При цьому третя особа зазначає, що під культовими б удівлями та майном слід розу міти будівлі і речі, спеціаль но призначені для задоволенн я релігійних потреб громадян , а всі інші будівлі та приміще ння не можуть бути визнані ку льтовими, за винятком випадк ів, коли вони є невід' ємною ч астиною культової споруди і знаходяться на земельній діл янці, необхідній для обслуго вування цієї (культової) спор уди. У даному випадку, розташо вані поруч із церквою будівл і та приміщення є невід' ємн ою частиною Свято - Благовіще нського храму та знаходяться на земельній ділянці, що необ хідна для обслуговування ціє ї культової споруди.

Третя особа - Регіональне ві дділення Фонду державного ма йна України по Одеській обла сті надала письмові пояснен ня на позов, які залучені до ма теріалів справи судом першої інстанції. В своїх пояснення х тертя особа проти задоволе ння позову заперечує, посила ючись на те, що спірні приміще ння не є культовими і не підля гають поверненню у власність релігійних організацій згід но з вимогами ст. 17 Закону Укра їни «Про свободу совісті та р елігійних організацій».

На думку відповідача - 1 пози вачем не надано відповідних доказів належності спірних п риміщень Російській правосл авній церкві, правонаступник ом якої є Українська правосл авна церква. Благовіщенська церква, яка збудована у 1841 році княгинею Воронцовою та граф инею Елдінг на власні кошти т а пожертвування мешканців Во ронцовки не мала власного ма йна та приходу, сама церква ма ла статус домової, а жалуванн я священик одержував від Жін очого благодійного товарис тва.

Крім того, відповідач -1 зазн ачає, що всі доводи позивача з водяться до того, що вся будів ля за адресою: м. Одеса, вул. Меч никова, буд. 132 є культовою буді влею, позивачу було передано всю згадану будівлю у власні сть і навіть якщо не всю будів лю було передано - доцільно пе редати її в цілому позивачу, а дже вона не використовується за призначенням (для реаліза ції релігійних потреб парафі ян) і церква не може функціону вати як така в даному приміще нні як не пристосованому для відправлення релігійних обр ядів.

Висновок про «культовість » згаданої будівлі суперечит ь архівним документам, наявн им у справі, які визначають, що належні державі будівлі, що н е передавалися Позивачу, буд увалися з головною метою «пр изрения» (піклування) щодо си ріт. А відправлення релігійн их обрядів було похідним від даної функції і здійснювало ся в пізніше прибудованій бу дівлі Свято-Благовіщенської церкви.

Відтак позивачу було обґру нтовано передано культову бу дівлю, яка на момент її зведен ня була культовою - «придом овою» Свято-Благовіщенської церкви, інші будівлі були сві тськими, адже будувалися на к ошти світської організації д ля світських (хоча і «богоуго дних») цілей.

Що ж до аргументу про доціль ність, на якому наполягає поз ивач, то доцільність відпові дно до законодавства України та в цілому теорії права не є підставою законності в даном у випадку передачі спірної б удівлі позивачу.

Посилання позивача на посі бник «Культові будинки та сп оруди різних конфесій» (Київ Київ ЗНДІЕГІ, 2002) є обґрунтован ими, але ані даний Посібник, ан і, що найважливіше, державні б удівельні норми (ДБН В.2.2-9-99) «Буд инки і споруди. Громадські бу динки і споруди. Основні поло ження» не містять заборони щ одо функціонування в межах о дного будівельного комплекс у культової споруди (невелик ої за розміром) та, зокрема, на уково-дослідного заводу.

Крім того, відповідачі про сять застосувати до позовних вимог позовну давність відп овідно до поданої заяви.

Представник позивача нада в письмові пояснення на заяв и відповідачів про застосув ання строків позовної давнос ті, відповідно до якої зазнач ає, що позивачем не пропущени й строк позовної давності, ос кільки про порушення своїх п рав позивач дізнався в 2006 року із листа від 09.02.06 № 01-10/0043 Представ ництва по управлінню комунал ьною власністю Одеської місь кої ради в якому зазначалося , що Розпорядженням від 27.10.97 № 748/А -97 Одеської обласної державно ї адміністрації релігійній г ромаді вже передана вся буді вля та слід звернутися до Мін промолітики виконати це розп орядження.

Судом першої інстанції при розгляді даних заяв встанов лено, що позивачем не пропуще ний строк позовної давності з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 392 Цивільно го кодексу України власник м айна може пред'явити позов пр о визнання його права власно сті, якщо це право оспорюєтьс я або не визнається іншою осо бою.

Як вбачається матеріалів с прави підставою позову релі гійної громади є не порушенн я права, а його оспорювання, не визнання з боку відповідачі в певного права на певне майн о або його відсутність.

Позов релігійної громади п ро визнання права направлени й па встановлення певного пр ава, прав та обов'язків сторін , а не на поновлення порушеног о права.

Відповідачі по справі не ви знають та оспорюють набуття релігійною громадою права вл асності на всю будівлю, що зна ходиться у м. Одесі, вул. Мечни кова, 132, як на культову будівлю , на підставі Розпорядження в ід 27.10.97 № 748/А-97 Одеської обласної державної адміністрації про повернення релігійній грома ді культової будівлі. Відпов ідачі вважають, що частина бу дівлі, крім центральної част ини храму та вівтарю, не є куль товою, та ця частина будівлі (п риміщення) є власністю держа ви, а вони виконують повноваж ення власника.

Згідно до ч. І ст.261 Цивільног о кодексу України перебіг по зовної давності починається від дня, коли особа довідалас я або могла довідатися про по рушення свого права або про о собу, яка його порушила.

При розгляді справи судом в становлено, що про порушенн я своїх прав позивач дізнавс я в 2006 року із листа від 09.02.2006 № 01-10/0 043 Представництва по управлін ню комунальною власністю Оде ської міської ради в якому за значалося, що Розпорядженням від 27.10.97 № 748/А-97 Одеської обласно ї державної адміністрації ре лігійній громаді вже передан а вся будівля та слід звернут ися до Мінпромолітики викона ти це розпорядження. Оскільк и позивач з позовом звернув ся до суду в 2008 році, суд прийшо в до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної д авності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивіль ного кодексу України кожна о соба має право на захист свог о цивільного права у разі йог о порушення, невизнання або о спорювання.

В обґрунтування своїх вимо г скаржник зазначив, що при ви несенні даного рішення були порушені норми матеріальног о та процесуального права, на підтвердження чого в своїй а пеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, в иступають підтвердженням йо го правової позиції та спрос товують правильність винесе ного рішення.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 14.10.2011 апеляційну скаргу прий нято до провадження.

Міністерством промислової політики України подано від зив на апеляційну скаргу, в як ому зазначається, що спірне н ерухоме майно мало соціальне , а не релігійне призначення, а отже його неможливо вважати культовим, тому відсутні під стави для визнання права вла сності на таке майно за реліг ійною організацією, просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Через відділ документальн ого забезпечення Київського апеляційного господарськог о суду від Релігійної громад и Свято-Благовіщенської Церк ви Одеської єпархії Українсь кої Православної церкви тако ж надійшов відзив на апеляці йну скаргу. В своєму відзиві п озивач дотримується протиле жної позиції і зазначає, що вс я споруда, в якій розміщуєтьс я приміщення Свято-Благовіще нської церкви (храму) з урахув ання його історичних і функц іональних особливостей відн оситься до категорії культов их. Експлуатація цієї будівл і різними власниками за різн им функціональним призначен ням неможлива. Подальша експ луатація цього об' єкта можл ива тільки у складі єдиного ц ілісного комплексу за первин ним цільовим призначенням. П осилаючись на ряд нормативно -правових актів, позивач прос ить залишити в силі рішення Г осподарського суду міста Киє ва від 19.09.2011.

В судове засідання, признач ене на 08.11.2011, повноважна предста вники третіх осіб не з' явил ися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про ві дкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи належне повідо млення представників третіх осіб про час та місце розгляд у справи, строк розгляду спра ви, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу з а відсутності представників третіх осіб за наявними мате ріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК У країни у процесі перегляду с прави апеляційний господарс ький суд за наявними у справі і додатково поданими доказа ми повторно розглядає справу , також апеляційний господар ський суд не зв' язаний дово дами апеляційної скарги і пе ревіряє законність і обґрунт ованість рішення господарсь кого суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому зас іданні апеляційну скаргу, до слідивши матеріали справи та заслухавши пояснення предст авників учасників процесу, к олегією встановлено наступн е:

Відповідно до ст. 16 Цивільно го кодексу України, кожна осо ба має право звернутися до су ду за захистом свого особист ого немайнового або майновог о права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

Згідно зі ст. 177 Цивільного ко дексу України об'єктами циві льних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше ма йно, майнові права, результа ти робіт, послуги, результат и інтелектуальної, творчої д іяльності, інформація, а тако ж інші матеріальні і нематер іальні блага.

При розгляді справи судом в становлено, що згідно істори чної довідки, у 1841 році княгине ю Е.К. Воронцовою та графинею Р оксандрою Скарлатовною Елін г на власні кошти та на пожерт ви парафіян був побудований єдиний майновий комплекс Свя то-Благовіщенського храму, я кий склався з таких будівель : Свято-Благовіщенська церкв а, сирітський притулок для ді тей, недільна церковна школа , квартира настоятеля. Крім то го, поряд із зазначеними буді влями знаходились хрестильн я, приміщення різниці з трапе зною, просфорня, пральня та ін ші підсобні приміщення, які в ходили до єдиного майнового комплексу храму. Архітектур ний комплекс Свято-Благовіще нського храму був організова ний з благодійною метою для д опомоги дітям , що залишились без батьківського піклуванн я , а також для функціонування недільної церковної школи, щ о надавало можливість сприят и розвитку громадської морал і та духовності.

До закриття Свято-благовіщ енський храм належав Російсь кій Православній церкві, пра вонаступницею якої за рішенн ям Архієрейського Собору Рос ійської Православної церкви від 27.10.1990р., є Українська Правос лавна церква.

Згідно з Постановою На родного комісаріату України «Про духовні училища та семі нарії» від 12.02.1919, яка була прийн ята на виконання Декрету Тим часового Робоче-Селянського уряду України про перехід уч бових закладів з інших відом ств до відомства Народного К омісаріату освіти та про від ділення церкви від держави і школи від церкви, усі духовні училища та семінарії з їх май ном та кредитами були переда ні до відомства Народного Ко місаріату освіти України. Ду ховне відомство було скасов ано і Свято - Благовіщенськи й храм припинив своє існуван ня.

Згідно п. 8 Статуту Одеської єпархії Української правосл авної церкви, Єпархія - це єд ине регіональне релігійне о б' єднання, яке входить до ск ладу релігійного об' єднанн я Української Православної ц еркви як її структурний підр озділ та одночасно включає в себе ієрархічно підлеглі ст руктурні підрозділи, у тому ч ислі парафії, об' єднані у бл агочиння, монастирі, братств а, місії, представництва, орга ни адміністративно-господар ського управління, навчально -виховні підрозділи та інші є пархіальні заклади, необхідн і для виконання цілей та завд ань єпархії та Української П равославної Церкви, і знаход яться на її території.

Згідно Статуту релігійної громади Свято-Благовіщенськ ої церкви Одеської єпархії У країнської православної цер кви, Релігійна громада - Свя то-Благовіщенська церква за снована у 1993, входить до складу і підзвітна Одеської Єпархі ї Української Православної ц еркви.

Відповідно до Розпоряджен ня Президента України від 22.06. 1994 «Про повернення релігійним організаціям культового май на», за погодженням з Міністе рством машинобудування, війс ьково-промислового комплекс у і конверсії України (лист в ід 20.05.1997 за № 12/3-3-64), 27.10.1997 Одеською обл асною державною адміністрац ією прийнято розпорядження № 748/А-97 «Про по вернення у власність правосл авному приходу Свято-Благов іщенської церкви Одеської єп архії Української правосла вної церкви Іллічівського р айону м. Одеси колишньої куль тової споруди, розташованої по вул. Мечникова, 132». При цьому слід зауважити, що у даному ро зпорядженні не визначено пл ощу колишньої культової спор уди, що підлягає поверненню.

Частиною 2 ст. 17 Закону Україн и «Про свободу совісті та рел ігійні організації» визначе но, що культові будівлі і майн о, які становлять державну вл асність, передаються організ аціями, на балансі яких вони з находяться, у безоплатне кор истування або повертаються у власність релігійних органі зацій безоплатно за рішенням и обласних, Київської та Сева стопольської міських держав них адміністрацій, а в Респуб ліці Крим - Уряду Республіки К рим. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про свободу совіст і та релігійні організації» № 987-ХІІ від 23.04.1991 року, релігійні організації володіють, кори стуються і розпоряджаються м айном, яке належить їм на прав і власності. У власності релі гійних організацій можуть бу ти будівлі, предмети культу, о б'єкти виробничого, соціальн ого і добродійного призначен ня, транспорт, кошти та інше ма йно, необхідне для забезпече ння їх діяльності. Релігійні організації мають право вла сності на майно, придбане або створене ними за рахунок вла сних коштів, пожертвуване гр омадянами, організаціями або передане державою, а також пр идбане на інших підставах, пе редбачених законом.

Під поверненням культових будівель і майна слід розумі ти повернення зазначених буд івель і майна у власність рел ігійних організацій того ж с амого конфесійного напряму, наприклад, громадам правосла вної церкви, Римо-католицько ї церкви тощо (п. 9.3 Роз'яснення ВАСУ від 29.02.96 № 02-5/109 «Про деякі пит ання, що виникають при застос уванні Закону України “Про с вободу совісті та релігійні організації»)

Отже згідно з Указом Презид ента України від 04 березня 1992 № 125/92 «Про заходи щодо повернен ня релігійним організаціям к ультового майна» допускаєть ся не лише повернення, а й пере дача у власність релігійних громад культових будівель, у т.ч. у власність релігійних гр омад, які не були їх власникам и, (п.7 Роз'яснення ВАСУ від 29.02.96 № 02-5/109 «Про деякі питання, що вини кають при застосуванні Закон у України «Про свободу совіс ті та релігійні організації» ).

Згідно з п. 4 Роз'яснення ВАСУ від 29.02.96 № 02-5/109 «Про деякі питанн я, що виникають при застосува нні Закону України "Про свобо ду совісті та релігійні орга нізації» під культовими буді влями та майном слід розуміт и будівлі і речі, спеціально п ризначені для задоволення ре лігійних потреб громадян. То му, зокрема, не можуть бути виз нані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослуж ителів та інших служителів к ульту, якщо вони не с невід'ємн ою частиною культової споруд и і не знаходяться на земельн ій ділянці, необхідній для об слуговування цієї споруди (с торожка тощо).

Положеннями статі 7 Закону У країни «Про свободу совісті та релігійні організації» за доволення релігійних потреб громадян полягає в діяльнос ті сповідувати і поширювати віру.

Та обставина, що вся будівля , яка розташована за адресою: м . Одеса, вул. Мечникова,132, включ аючи невід' ємні від неї при міщення православної церкви , недільної школи, училища, пра вославного притулку, приміще нь квартири православного св ященика, тощо, з огляду на її і сторичне та функціональне ви користання, є культовою буді влею, яка використовувалася для сповідування та поширенн я саме православної віри, під тверджується архівними дани ми, які долучені представник ом позивача до матеріалів сп рави.

Фактичний статус Свято-Бла говіщенської церкви у період її діяльності до 1928 року як пар афіяльного (російською мовою - «приходського») храму, а не суто «домової церкви», підтв ерджується наявністю метрич них книг цієї церкви про наро дження та смерть її парафіян . «Домові» церкви метричних к ниг не вели.

Як вбачається з експертног о висновку щодо віднесення с поруди (будівлі), в якій знаход яться приміщення Свято-Благо віщенської церкви по вул. Меч никова, 132, у м. Одесі до категор ії культових будівель, вигот овленого 26.01.2009 Відкритим акціо нерним товариством «Українс ький зональний науково-дослі дний проектний інститут по ц ивільному будівництву», вихо дячи з проведеного аналізу і сторичних, іконографічних та архівних матеріалів, які сто суються будівлі із Свято-Бла говіщенською церквою, яка іс торично склалася за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, і на основі положень Закону Украї ни «Про свободу совісті та ре лігійні організації», Указу Президента України «Про неві дкладні заходи щодо подоланн я негативних наслідків тотал ітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії т а відновлення порушених прав церков і релігійних організ ацій», ДБН В.2.2-9-99 «Будинки і спор уди. Громадські будинки і спо руди. Основні положення», ДК 01 8-2000 «державний класифікатор б удівель і споруд», а також Пос ібника з проектування «Культ ові будинки та споруди різни х конфесій», Господарським с удом міста Києва визначено в сю дану будівлю як культову, щ о виконує функції та має відп овідний склад приміщень пара фіяльного православного ком плексу. З врахуванням дослід жених матеріалів Київський а пеляційний господарський су д погоджується з даним висно вком.

Також суд не знаходить підс тав для спростування твердже нь про те, що не допустимо вико ристання культової будівлі, її приміщень та території зе мельної ділянки одночасно дл я діяльності як парафіяльног о комплексу релігійної грома ди (храму з поширеним складом приміщень), так і для іншої ді яльності, зокрема, виробничо ї та складської.

У відповідності до висновк у по результатам спеціальног о історико-архітектурного до слідження та будівельно-техн ічного обстеження одно -, двоп оверхової нежилої будівлі (з агальною площею 3555,8 кв.м), розта шованої за адресою: вул. Мечни кова, 132 у м. Одесі, виготовленог о Одеським відділенням Науко во-виробничого центру „ЕКОСТ РОЙ” (держ.ліцензія АБ № 344394) пр иміщення Свято-Благовіщенсь кого храму (церкви) входять до складу нежилої будівлі, розт ашованої за адресою: м. Одеса, вул. .Мечникова, 132 та є невід' ємною частиною цієї будівлі разом з іншими приміщеннями. Нежила будівля (загальною пл ощею 3555,8 кв.м), розташована за ад ресою: м. Одеса, вул. Мечникова , 132, в межах якої знаходяться пр иміщення Свято-Благовіщенсь кого храму (церкви), цілком (ДК 018-2000) відноситься до категорії культових будівель та її слі д визначити як «парафіяльний комплекс». На момент обстеже ння Свято-Благовіщенський хр ам (церква) як діючий правосла вний храм розташований в час тині приміщень нежилої будів лі, розташованої за адресою: м . Одеса, вул. .Мечникова, 132, при ць ому, зазначений храм не забез печений відповідними приміщ еннями за призначенням та пл ощею згідно положенням і вим огам діючих норм. Технічна мо жливість усунути ці недоліки по забезпеченню храму необх ідними приміщеннями існує шл яхом закріплення за храмом к омплексу прилеглих приміщен ь.

Крім того, експерт зазначив , що на момент обстеження вста новлено, що нежила будівля, ро зташована за адресою: м. Одеса , вул. Мечникова, 132, в цілому за п ризначенням не використовує ться, за виключенням частини приміщень, які фактично нале жать релігійній громаді Свят о-Благовіщенської церкви. Чи нними державними будівельни ми нормами не допускається е ксплуатація різних приміщен ь однієї і тої будівлі (споруд и) та прилеглої території, зок рема, будівлі що обстежуєтьс я, одночасно для використанн я парафіяльного комплексу ре лігійної громади та для здій снення виробничої та складсь кої діяльності інших осіб.

Згідно Висновку № 19407 судової будівельно-технічної експер тизи, виготовленого 15.01.2010 Одесь ким науково-дослідним інстит утом судових експертиз, вся б удівля, розташована за адрес ою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, в якій розташовані приміщення Свято-Благовіщенської церкв и (храму), з урахуванням її іст оричних та функціональних ос обливостей, відноситься до к атегорії культових (згідно Д К 018-2000 «Держаний класифікатор будівель та споруд» до класу - «Здание для культовой и ре лигиозной деятельности») та її слід визначити як приходс ький (парафіяльний) комплекс Свято-Благовіщенської церкв и у відповідності до п.3.2 посіб ника по проектуванню «Культо ві будинки та споруди різних конфесій» та п.4.3. табл.1 СП 31-103-99 «З дания, сооружения и комплекс ы православных храмов». На пе ріод обстеження Свято-Благо віщенський храм (церква) як ді ючий православний храм розта шований в частині приміщень нежилої будівлі, розташовано ї за адресою: м. Одеса, вул. Мечн икова, 132, при цьому, зазначений храм не забезпечений терито рією та відповідними приміще ннями за призначенням та пло щею згідно діючим нормам (п.п .2.1: 2.23, 4.1:4.77 Посібника з проектуван ня до ДБН В.2.2-9-99 «Культові будин ки та споруди різних конфесі й»). Технічна можливість усун ути ці недоліки по забезпече нню храму необхідними приміщ еннями існує шляхом приєднан ня до храму комплексу прилег лих приміщень. Подальша експ луатація будівлі (споруди), ро зташованої за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132 р ізними власниками за різним функціональним призначення м, виходячи з історичного опи ту функціонування православ них храмових комплексів та п оложень посібника з проектув ання «Культові будинки та сп оруди різних конфесій», СП 31-103- 99 «Здания, сооружения и компле ксы православных храмов» не можлива. Подальша експлуатац ія цього об' єкту можлива ли ше у складі єдиного цілісног о комплексу.

Відповідно до ст.392 Цивільно го кодексу України власник м айна може пред' явити позов про визнання його права влас ності, якщо це право оспорюєт ься або не визнається іншою о собою, а також у разі втрати ни м документа , який засвідчує й ого право власності.

Згідно ст. 41 Конституції Укр аїни та ст. 321 Цивільного кодек су України, право власності є непорушним і ніхто не може бу ти протиправно позбавлений ц ього права чи обмежений у йог о здійсненні.

Вимога позивача щодо визна ння недійсним Свідоцтва про право власності Держави в ос обі Міністерства промислово ї політики України на будівл ю, загальною площею 3320,3 кв.м., роз ташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, виданого вик онавчим комітетом Одеської міської ради 18.06.2008 також підля гає задоволенню, адже у даном у випадку оскаржуване Свідоц тво є правовстановлювальним документом, який визначає вл асника майна, об' єкт права в ласності та його місце розта шування. Іншого правовстанов лювального документу, на під ставі якого виникло право вл асності у даному випадку не м ає, так як Свідоцтво видано на підставі довідки ДП «Одеськ ий науково-дослідний інститу т телевізійної техніки» від 06.12.2007 за № 01-492 та листа Міністерст ва промислової політики Укра їни від 21.01.2008 № 15\7-2-19.

Як правильно зазначив суд п ершої інстанції, відповідно до п.2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , нова редакція якого зареєст рована у Мінюсті України 28.01.2003 з а № 66\7387 та затверджена Наказом Мінюсту України 28.01.2003 № 6\5, (із зм інами та доповненнями) докум енти, що підтверджують виник нення, існування, припинення прав власності на нерухоме м айно і подаються для реєстра ції прав, повинні відповідат и вимогам, установленим цим П оложенням та іншим актам чин ного законодавства України. Зазначеним Положенням визна чено, що фізичним та юридични м особам оформлення права вл асності на об' єкти нерухомо го майна провадиться з видач ею свідоцтва про право власн ості на підставі документів, встановлених законодавство м, які підтверджують їх право власності на об' єкти нерух омого майна. Але жодним актом чинного законодавства Украї ни не зазначено, що документо м, який підтверджує право вла сності, є лист або довідка. З у рахуванням викладених обст авин, оскаржуване Свідоцтво видано не лише з порушенням п рав та інтересів позивача, а і з порушенням вимог чинного з аконодавства України.

Слід зауважити, що у даному випадку вимога щодо визнання свідоцтва про право власнос ті недійсним відповідає тако му способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаче ному ст.16 Цивільного кодексу У країни , як відновлення стано вища , що існувало до порушенн я.

З огляду на викладене та ви ходячи з матеріалів справи, с удом встановлено, що на даний час у ОНДІ телевізійної техн іки відсутні правові підстав и для здійснення права повн ого господарського відання н а будівлю, загальною площею 3 320,3 кв.м, розташовану за адресою : м. Одеса, вул. Мечни кова, 132.

Відповідно до приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вима гати усунення перешкод у зді йсненні ним права користуван ня та розпоряджання своїм ма йном.

Дослідивши всебічно та об'є ктивно матеріали справи, зас лухавши та прийнявши до уваг и пояснення представників уч асників процесу, суд приходи ть до висновку, що вимога пози вача щодо зобов' язання ДП « Одеський науково-дослідний і нститут телевізійної технік и» передати приміщення загал ьною площею 3320,3 кв.м, розташова ні за адресою: м. Одеса, вул. Ме чникова, 132, Релігійній громад і Свято-Благовіщенської Церк ви Одеської єпархії Українсь кої православної церкви, є об ґрунтованою та підлягає за доволенню.

Враховуючи відсутність до казів, що спростовують довод и позивача, колегія суддів Ки ївського апеляційного госпо дарського суду приходить до висновку, що рішення Господа рського суду міста Києва від 19.09.2011 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріальн ого та процесуального права, повним з' ясуванням обстави н, що мають значення для справ и та відповідністю висновків , викладених в рішенні, дійсн им обставинам справи, тому рі шення є законним та обґрунто ваним. Підстав для скасуванн я або зміни вказаного рішен ня та задоволення апеляційн ої скарги колегія суддів Киї вського апеляційного господ арського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК У країни, Київський апеляційни й господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одес ького науково-дослідного інс титуту телевізійної техніки залишити без задоволення.

Рішення Господарського су ду міста Києва від 19.09.2011 у справ і № 20-30-21/72-08-2816-36/14 залишити без з мін.

Матеріали справи № 20-30-21/72-08-2816-36/14 п овернути до Господарського с уду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді