Рішення

від 09.06.2008 по справі 10/011-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/011-07

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" червня 2008 р.                                                            Справа № 10/011-07

м. Київ

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий суддя), суддів Антонової В.М.,          Маляренка А.В., розглянувши справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Тікич”, м. Черкаси

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех”, м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна у Черкаській області, м. Черкаси

провизнання недійсним договору №1811/02 купівлі-продажу

за участю представників:

від позивача:Юдицький О.В. –арбітражний керуючий (ліквідатор), ухвала господарського суду Черкаської області від 05.07.2006 р. у справі №14-10-08/1005;Зборовська С. Є., представник за довіреністю №486/14-10-08-1005 від 11.01.2007 р.;Обідний С.В., довіреність від 12.05.2008 р. №1161;

від відповідача:Аньол О.М., представник за довіреністю б/н від 10.01.2007 р.; Сизонюк І.О., директор (наказ №1 від 01.11.2003 р.);

від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2007 р. на розгляд господарського суду Київської області передано позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Тікич” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” про визнання недійсним договору купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич»№1811/02 від 19.11.2003 р.

В обґрунтування позовних вимог та у заяві про уточнення позовних вимог від 19.05.2008 р. Відкрите акціонерне товариство „Тікич” посилається на наступне:

- у провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа №14-10-08/1005 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Тікич”, ухвалою господарського суду Черкаської області по справі №14-10-08/1005 від 05.07.2006 р. ліквідатором ВАТ „Тікич” було призначено Юдицького О.В.;

- при здійсненні інвентаризації майна банкрута було з'ясовано, що 19.11.2003 р. між ВАТ „Тікич” і ТОВ „Укрпромтех” було укладено договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич”, відповідно до якого були продані обладнання та устаткування ВАТ „Тікич” за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут, на загальну суму 350 437,00 грн.;

- оспорюваний договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. укладався арбітражним керуючим Грибом В.А., призначеним згідно ухвали господарського суду Черкаської області від 26.12.2000 р., якого за клопотанням комітету кредиторів ВАТ „Тікич” ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2004 р. по справі №14-10-08/1005 було усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ВАТ „Тікич”;

- відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України оспорюваний договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. є недійсним, оскільки в порушення правил ч. 8 ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство) він був укладений без прийняття комітетом кредиторів ВАТ „Тікич” рішення про надання згоди на його укладення арбітражним керуючим Грибом В.А.;

- при укладенні оспорюваного договору №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. було порушено вимоги ст. 30 Закону про банкрутство, оскільки з комітетом кредиторів ВАТ „Тікич” не погоджувався порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, а також оголошення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна не було опубліковане через засоби масової інформації, майно було продане не на відкритих торгах та без належного оформлення;

- в порушення вимог ст. 3 Закону про банкрутство реалізація майна за договором №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. була проведена по значно заниженій ціні, чим завдано значну шкоду кредиторам ВАТ „Тікич”;

- договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. був укладений в період дії заборони на відчуження та арешту на все майно боржника, накладеного ухвалами господарського суду Черкаської області від 15.01.2003 р. та 06.02.2003 р;

- в порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. був укладений в період дії мораторію на примусову реалізацію майна підприємства з державною часткою в статутному фонді, яка перевищувала 25%;

- станом на дату укладання спірного договору частка держави в статутному фонді ВАТ „Тікич” становила 30,004 %;

- відповідач був ознайомлений і достеменно знав про наявність державної частки в статутному фонді ВАТ „Тікич”, а також про порушення стосовно ВАТ „Тікич” справи про банкрутство, тому за цих обставин він не може вважатися добросовісним набувачем майна за договором №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р.

Крім того, у письмових поясненнях від 27.02.2007 р. №2952, №2954 позивач зазначає наступне:

- постановою господарського суду Черкаської області від 10.02.2000 р. у справі про банкрутство ВАТ „Тікич” було затверджено список кредиторів у кількості 62 осіб та їхні вимоги на загальну суму 16 845 131,79 грн.;

- комітет кредиторів у складі УПФК „Славутич”, Черкаське ГРУ „Приватбанку”, ТОВ АФ „Агробіосинтез”, Асоціація „Кристал”, СП „Райз-Інвест” був обраний загальними зборами кредиторів 10.09.1998 р. На дату проведення засідання уповноважених представників кредиторів 11.07.2001 р., а також на момент укладення договору №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. повноваження комітету кредиторів у вказаному складі не були припинені;

- в порушення вимог ст. 16 Закону про банкрутство без проведення зборів кредиторів під час засідання уповноважених представників кредиторів 11.07.2001 р. був обраний новий комітет кредиторів у складі СВК „Прогрес”, ДП „Уманські теплові мережі”, Жашківське відділення пенсійного фонду України, СТОВ „Тинівка”, представник Регіонального відділення фонду державного майна у Черкаській області, про що не було відомо іншим кредиторам ВАТ „Тікич”;

- згідно протоколу №1 від 11.07.2001 р. засідання уповноважених представників кредиторів по справі господарського суду Київської області №08/1005 про банкрутство ВАТ „Тікич” на ньому були присутні 15 кредиторів ВАТ „Тікич”, у тому числі, представник Регіонального відділення фонду державного майна у Черкаській області та представник Агентства з питань банкрутства по Черкаській області, які відповідно до вимог Закону про банкрутство не можуть бути кредиторами;

- протокол №1 від 11.07.2001 р. засідання уповноважених представників кредиторів по справі господарського суду Черкаської області №08/1005 про банкрутство ВАТ „Тікич” є сфальсифікованим, оскільки на вказаному засіданні були відсутні представники ДП „Уманські теплові мережі”, Регіонального відділення фонду державного майна у Черкаській області, хоч їхні виступи у ньому зафіксовані без зазначення прізвищ;

- на засіданні уповноважених представників кредиторів 11.07.2001 р. арбітражному керуючому була надана згода тільки на продаж майна банкрута, котре не використовується в основному виробничому циклі;

- з дня підписання договору №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” відповідач зайняв територію заводу і розпочав демонтаж обладнання до моменту підписання акту приймання-передачі, про що свідчить інформація арбітражного керуючого Павленка В.І.;

- посилання відповідача на те, що відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки будівель, споруд, обладнання та техніки ВАТ „Тікич” об'єкти купівлі-продажу перебували у занедбаному стані, не відповідають дійсності, оскільки технологічне обладнання заводу, яке стало предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором, використовувалося в основному виробничому циклі;

- рецензією Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11-Т3 від 17.01.2007 р. звіт про експертну оцінку, на який посилається відповідач, визнано таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, ґрунтується на очевидних неправдивих вихідних даних і не може бути використаний;

- на зборах кредиторів ВАТ „Тікич” 18.02.2004 р. було вдруге обрано та одноголосно затверджено склад та повноваження комітету кредиторів, аналогічний обраному в 1998 р. (а.с.56-58, 75-76).

Відповідач вважає позовні вимоги ВАТ „Тікич” такими, що не підлягають задоволенню, у письмових запереченнях від 12.02.2007 р. за №1202/06-3 та від 02.04.2007 р. №0204/06-2 зазначає наступне:

- на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу №1811/02 від 19.11.2003 р. до комітету кредиторів входили СВК „Прогрес”, ДП „Уманські теплові мережі”, Жашківське відділення Пенсійного фонду України, СТОВ „Тинівка”, яким погоджувалися усі питання щодо порядку продажу майна банкрута та укладення цього договору, що відображено у протоколі №1 від 11.07.2001 р.;

- доводи позивача про недійсність договору у зв'язку з тим, що діями арбітражного керуючого Гриба В.А. завдано значної шкоди кредиторам не повинні братися до уваги з огляду на те, що відповідно до Закону про банкрутства невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого даним Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії, а невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого за відсутності наслідків, передбачених ст.31 Закону про банкрутство, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу;

- укладення оспорюваного договору не суперечило вимогам Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, оскільки майно банкрута, яке були предметом даного договору, не могло забезпечувати ведення виробничої діяльності підприємства, знаходилося у занедбаному стані, а тому на нього не поширювався мораторій на примусову реалізацію;

- оспорюваний договір був укладений під відкладальною умовою, згідно з якою настання обов'язків сторін пов'язувалося із зняттям мораторію на примусову реалізацію майна підприємства-банкрута, що мало бути підтверджено наданням покупцеві довідки Регіонального відділення Фонду державного майна у Черкаській області про розмір державної частки в статутному фонді підприємства-банкрута (яка повинна бути менше 25%), тобто даний договір вважався укладеним з моменту настання вищевказаної обставини, а не в період дії мораторію (а.с.49-50, 148-149);

- переобраним 18.02.2004 р. комітетом кредиторів була надана згоду ліквідатору ВАТ «Тікич»Павленку В.І. на нотаріальне посвідчення документів, пов'язаних з передачею ТОВ «Укрпромтех»у власність будівель та споруд ВАТ «Тікич», за які було сплачено грошові кошти, згідно з експертною оцінкою у вигляді попередньої оплати на розрахунковий рахунок підприємства-банкрута у листопаді 2003 р.;

- перевіркою, проведеною ст.податковим ревізором відділу дослідчих перевірок МГВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Форощуком Б.О. підтверджено відсутність правопорушень чинного законодавства у правовідносинах між ТОВ «Укрпромтех» та ВАТ „Тікич” протягом  31.10.2003 р. по 31.12.2004 р.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Регіональне відділення Фонду державного майна у Черкаській області підтримала позовні вимоги ВАТ „Тікич” та просила суд визнати договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. недійсним.

Повідомленням №1782/08 від 10.05.2007 р. третя особа клопоталася перед судом про розгляд справи без участі її представника, у письмових поясненнях від 26.02.2007 р. №726/08, №707/09 зазначила наступне:

- ВАТ „Тікич” було створено в процесі приватизації державного підприємства цукрового заводу Березинського агроцукрокомбінату відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 29.01.1996 р. №258-ДП;

- станом на 19.11.2003 р. державна частка акцій у статутному фонді ВАТ „Тікич” складала 30,004 відсотки, а тому на виконання вимог ст.1 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва ВАТ „Тікич” на цю дату було заборонено;

- оспорюваний договір №1811/02 купівлі-продажу активів ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. був укладений у період дії мораторію на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави становить не менше 25 відсотків, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2007 р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначався на 12.02.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2007 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна у Черкаській області, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 27.02.2007 р. (а.с.53).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2007 р. було задоволено клопотання відповідача від 26.02.2007 р. про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався на 19.03.2007 р. (а.с. 95).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2007 р. відповідно до приписів ст. 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався на 03.04.2007 р. (а.с. 107).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2007 р. на підставі ст.ст.66, 67 ГПК України, п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову” позивачеві було відмовлено в задоволенні клопотання від 15.01.2007 р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 23.03.2007 р. на підставі ч. 6 ст. 14, ст. 24 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 20 ГПК України залишено без задоволення заяву ВАТ „Тікич” від 20.03.2007 р. №598/14-10-1005 про відвід судді Тищенко О.В. від розгляду справи №10/011-07.

Протокольною ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2007 р. у зв'язку з поданням представником відповідача заяви про відвід судді у судовому засіданні 03.04.2007 р. оголошувалася перерва.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 04.04.2007 р. було залишено без задоволення заяву представника відповідача ТОВ „Укрпромтех” від 03.04.2007 р. про відвід судді Тищенко О.В. від розгляду справи №10/011-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2007 р. розгляд справи призначався на 15.05.2007 р.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 11.04.2007 р. залишено без задоволення заяву ВАТ „Тікич” від 10.04.2007 р. №649/14-10-08-1005 про відвід судді Тищенко О.В. від розгляду справи №10/011-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. суд задовольнив спільне клопотання представників сторін від 15.05.2007 р. про відкладення розгляду справи №10/011-07 у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору, розгляд справи відкладався на 19.06.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. позивачеві було відмовлено у задоволенні клопотань від 26.03.2007 р. та 24.04.2007 р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2007 р. у порядку приписів ст. 30 ГПК України було частково задоволено клопотання відповідача №1806/07-5 від 18.06.2007 р., розгляд справи відкладався на 24.07.2007 р. у зв'язку з необхідністю виклику у судове засідання посадових осіб для дачі пояснень по суті справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. (колегія у складі суддів: Фаловська І.М., Жук Г.А., Писана Т.О.) було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 19.06.2007 р. у справі №10/011-07.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. (колегія у складі суддів: Панової І.Ю, Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.,) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” залишено без задоволення, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. у справі №10/011-07 залишено без змін.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 07.12.2007 р. на підставі ч. 6 ст. 14, ст. 24 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 20 ГПК України було залишено без задоволення заяву Відкритого акціонерного товариства „Тікич” від 15.08.2007 р. №858/14-10-08-1005 про відвід судді Тищенко О.В. від розгляду справи №10/011-07.

Ухвалою Верховного Суду України від 07.02.2008 р. було відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. №10/011-07.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 07.03.2008 р. подальший розгляд справи №10/011-07 був призначений колегіально у складі суддів Тищенко О.В. (головуюча), Маляренка А.В., Антонової В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2008 р. справу №10/011-07 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Тікич” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1811/02 було прийнято до свого провадження колегією суддів господарського суду Київської області: у складі судді Тищенко О.В. (головуюча), суддів Маляренка А.В., Антонової В.М. Розгляд справи призначався на 20.05.2008 р.

У зв'язку з технічними причинами (відсутність електроенергії в приміщенні суду) 20.05.2008 р. судове засідання не відбулось, ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2008 р. розгляд справи відкладався на 09.06.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

19.11.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Тікич” в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Гриба В.А., який діяв на підставі ухвали господарського суду Черкаської області у справі №08/1005 від 26.12.2000 р., та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” було укладено договір №1811/02 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ „Тікич” (далі –оспорюваний договір).

Відповідно до п. 1.1 оспорюваного договору ВАТ „Тікич” зобов'язалося передати у власність ТОВ „Укрпромтех” майно підприємства-банкрута ВАТ „Тікич”, яке знаходиться за адресою: с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області, а ТОВ „Укрпромтех” зобов'язувалося прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених договором.

З пункту 1.3 оспорюваного договору вбачається, що майно підприємства-банкрута ВАТ „Тікич”, яке стало предметом купівлі-продажу, включало в себе 28 найменувань обладнання виробничого призначення, 30 найменувань електрообладнання та устаткування, 252 найменування робочих машин та обладнання, 19 найменувань вимірювальних приладів, 6 найменувань іншого обладнання, –всього на загальну суму 350 437,00 грн.

Згідно з пунктами 1.2, 3.1 оспорюваного договору передача майна мала відбутися за умов зняття мораторію на примусову реалізацію майна підприємства-банкрута, що буде підтверджено наданням ТОВ „Укрпромтех” довідки Регіонального відділення фонду Державного майна у Черкаській області про розмір державної частки в статутному фонді підприємства-банкрута, яка повинна бути менша 25 %, у строк до 01.07.2004 р.

Відповідно до пункту 1.4 оспорюваного договору майно вважається переданим ВАТ „Тікич” і прийнятим ТОВ „Укрпромтех” при виконанні умов пункту 1.2 договору та з дня підписання Акту прийому-передачі обома сторонами.

Пунктами 2.1, 2.2 оспорюваного договору визначалося, що ТОВ „Укрпромтех” здійснює 100% передоплату за активи ВАТ „Тікич”, і зобов'язане внести 350 437, 00 грн. за придбаний об'єкт купівлі-продажу протягом 60 днів з моменту підписання даного договору безготівковим перерахунком платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок ВАТ „Тікич”.

Судом також встановлено, що 10.01.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством „Тікич” в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Гриба В.А., який діяв на підставі ухвали господарського суду Черкаської області по справі №08/1005 від 26.12.2000 р., і Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” було укладено Додаткову угоду до Договору №1811/02 від 19.11.2003 р. та Договору №1811/03 від  09.01.2004 р. купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ „Тікич”.

Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2004 р. оспорюваний договір №1811/02 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. доповнювався розділом 14 „Прикінцеві положення”, згідно з пунктами 14.1 –14.3 якого встановлювалося, що оспорюваний договір укладається під відкладальною умовою. Додатковою угодою від 10.01.2004 р. настання обов'язків сторін за оспорюваним договором №1811/02 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ „Тікич” від 19.11.2003 р. пов'язувалося із зняттям мораторію на примусову реалізацію майна підприємства-банкрута; сума передоплати за активи підприємства та строки її оплати, передбачені пунктами 2.1, 2.2 визначалися як забезпечення виконання зобов'язання про укладення договору купівлі-продажу; після набрання договором купівлі-продажу чинності сума забезпечення мала зараховуватися у виконання покупцем зобов'язань по сплаті загальної суми договору купівлі-продажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Тікич” такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 9.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04.06.2004 р. №04-5/1193 збори кредиторів на час дії процедур банкрутства обирають комітет кредиторів у складі не більше 7 осіб для оперативного та кваліфікованого представництва інтересів усіх кредиторів у справі та вирішення питань щодо введення тих чи інших процедур банкрутства, контролю за діяльністю арбітражного керуючого, надання згоди щодо укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є зацікавленість, та здійснення інших дій, передбачених Законом.

З матеріалів справи вбачається, що новий комітет кредиторів ВАТ «Тікич»у складі СВК «Прогрес», ДП «Уманські тепломережі», Жашківське відділення ПФ України, СТОВ «Тинівка», Регіонального відділення Фонду державного майна України в Черкаській області, який надав право ліквідатору Грибу В.А. реалізовувати майно банкрута, обрано на засіданні уповноважених представників кредиторів по справі №08/1005 про банкрутство ВАТ «Тікич»11.07.2001 р. (а.с. 134 –135).

Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів і не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Водночас суд вправі давати оцінку таким рішенням відповідно до вимог статті 43 ГПК України та брати їх до уваги, якщо вони не суперечать чинному законодавству (п. 9.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. №04-5/1193).

Колегія суддів зазначає, що рішення органу конкурсного управління (загальних зборів, комітету кредиторів), створеного в порушення встановленого Законом порядку, не може тягнути за собою правові наслідки для учасників справи про банкрутство.

Статтею 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»також встановлено, що збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Перелік конкурсних кредиторів ВАТ «Тікич»наведено в постанові Арбітражного суду Черкаської області від 10.02.2000 р. у справі №08/1005 (а.с. 59-60).

Відповідачем не доведено факт письмового повідомлення колишнім ліквідатором Грибом В.А. всіх кредиторів ВАТ «Тікич»про час і місце проведення зборів відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», більшість яких не була присутня на засіданні уповноважених представників кредиторів по справі №08/1005 про банкрутство ВАТ «Тікич»11.07.2001 р. (а.с. 134-135).

Згідно з ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 9.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. №04-5/1193 членами комітету кредиторів є окремі кредитори, внесені до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що до складу комітету кредиторів, обраного  рішенням уповноважених представників кредиторів по справі №08/1005 про банкрутство ВАТ «Тікич»11.07.2001 р., ввійшов представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Черкаській області, який взагалі не є кредитором ВАТ «Тікич».

За таких обставин суд приходить до висновку, що засідання уповноважених представників кредиторів по справі №08/1005 про банкрутство ВАТ «Тікич»11.07.2001 р. не були правомочними зборами кредиторів ВАТ «Тікич», повноважень переобирати склад комітету кредиторів банкрута не мали, а усі прийняті ними рішення (включно рішення про обрання нового складу комітету кредиторів ВАТ «Тікич», обрання голови комітету кредиторів ВАТ «Тікич», надання дозволу арбітражному керуючому Грибу В.А. на продаж майна банкрута без проведення аукціону та минуючи біржу напряму) є незаконними та не могли породжувати жодних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається виключно в порядку, передбаченому розділом ІІІ даного Закону.

Статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на ліквідатора покладено обов'язки забезпечення збереження майна банкрута, здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута згідно з законодавством; реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором на відкритих торгах по завершенню проведення інвентаризації та оцінки майна, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Судом встановлено, що арбітражним керуючим Грибом В.А. прямий продаж майна банкрута Товариству з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” з повноважним складом комітету кредиторів ВАТ «Тікич», обраним рішенням зборів кредиторів ВАТ «Тікич»від 10.09.1998 р., не узгоджувався.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено обов'язок ліквідатора незалежно від визначеного комітетом кредиторів порядку продажу майна банкрута забезпечити через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна, склад, умови та строки придбання майна.

В тому випадку, якщо після публікації оголошення надійшло дві або більше пропозиції щодо придбання майна банкрута ліквідатор зобов'язаний проводити конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Статтею 10 зазначеного Закону визначений порядок опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, зміст оголошення.

Додаткові вимоги до оголошення про продаж майна банкрута, що має податковий борг, було визначено у п. 2.4 Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства (затвердженого наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 р. №123 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.06.2001 р. за №536/5727).

Судом встановлено, що ліквідатором Грибом В,А. не публікувалось оголошення про продаж майна банкрута, що було предметом оспорюваного договору, в порушення зазначених вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Матеріали справи, зокрема, постанова Арбітражного суду Черкаської області від 10.02.2000 р. у справі №08/1005 про визнання ВАТ «Тікич»банкрутом, свідчать, що одним з конкурсних кредиторів ВАТ «Тікич»було ДПІ у Жашківському районі з сумою кредиторських вимог 1852548 грн. (а.с. 59-60).

В силу приписів п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону. При цьому, порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника визначається державною госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.

Порядок продажу активів платника податків, який має податковий борг, у ході провадження у справі про банкрутство такого боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації державного майна, був визначений на момент укладення оспорюваного договору наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 р. №123 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.06.2001 р. за №536/5727.

Пунктом 1.3 Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства було встановлено, що продаж активів такого платника податків може здійснюватися у формі відкритих торгів, публічних торгів (аукціону) або конкурсу, якщо в них беруть участь не менше двох учасників. Активи, не продані на перших торгах, конкурсі, можуть виставлятися на повторні торги, конкурс. Якщо на торги, конкурс з продажу активів платника податків надійшла заява лише від одного учасника, то такі активи можуть бути продані за згодою боржника, комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу без проведення торгів, конкурсу безпосередньо цьому учаснику за умови забезпечення ним реалізації визначених умов продажу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором ВАТ «Тікич»Грибом В.А. при продажу майна порушені вимоги ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача щодо максимально повного задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації майна банкрута в порядку, встановленому даним Законом.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2004 р. у справі №14-10-08/1005 було задоволено клопотання Регіонального управління з питань банкрутства у Черкаській області; УПФК „Славутич”, ЗАТ КБ „Приватбанк”, асоціації „Кристал”, ДП „Райз-інвест”, які подали заяву від імені першого складу кредиторів про усунення від виконання обов'язків ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гриба В.А. (а.с. 126 - 127).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.02.2004 р. у справі №14-10-08/1005 було призначено ліквідатором ВАТ „Тікич” арбітражного керуючого Павленка В.І.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2004 р. у справі №14-10-08/1005 було залишено без задоволення апеляційні скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ „Тікич” Гриба В.А., ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.02.2004 р. та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27.02.2004 р. у справі 14-10-08/1005 залишено без змін.(а.с.68-72).

З повідомлення Черкаського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.04.2008 р. №01-577 вбачається, що станом на 19.11.2003 р. у власності держави перебувало 30,0 відсотків акцій статутного фонду ВАТ «Тікич».

Таким чином, на день укладення оспорюваного договору на реалізацію майна позивача існувала заборона, встановлена ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»для підприємств з державною часткою в статутному фонді, що перевищувала 25%.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що колишній ліквідатор ВАТ «Тікич»Гриб В.А. не міг відчужувати майно банкрута в період дії мораторію, встановленого Законом України від 29.11.2001 р.  N2864-III.

Заява відповідача про застосування при вирішенні даного спору позовної давності відхиляється судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2006 р. ліквідатор ВАТ «Тікич»Юдицький О.В. звертався до Жашківського РВ УМВС Черкаської області із заявою про розкрадання майна ВАТ «Тікич»(а.с. 34).

Постановою Жашківського РВ УМВС Черкаської області від 28.10.2006 ліквідатору ВАТ «Тікич»Юдицькому О.В. відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України з мотиву проведення демонтажу майна ВАТ «Тікич»працівниками ТОВ „Укрпромтех”, яке купило ВАТ «Тікич». (а.с. 35).

Згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В ході ліквідаційної процедури вирішення питання про продаж майна покладається на комітет кредиторів, обраний в порядку ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відчуження майна банкрута ліквідатором Грибом В.А. на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу майна ВАТ «Тікич», здійснене без попереднього погодження із законно обраним комітетом кредиторів ВАТ «Тікич», є нікчемним правочином, та не може вважатися юридичним фактом, вчиненим повноважною особою ВАТ «Тікич», що зумовлює початок перебігу строку позовної давності.

Позов про визнання недійсним правочину, який є недійсним (нікчемним) в силу закону, може бути пред'явлений та підлягає задоволенню, якщо відповідач оспорює недійсність (нікчемність) правочину або посилається на виникнення у нього прав на підставі даного правочину.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що порушення справи про банкрутство ВАТ «Тікич»зумовлює зміни в правосуб'єктності боржника та у компетенції його органів управління. Визнання підприємства банкрутом та введення процедури ліквідації господарським судом передбачає особливий порядок продажу ліквідаційної маси банкрута з дотриманням вимог встановлених, зокрема, ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом встановлено, що оголошення про визнання господарським судом Черкаської області ВАТ «Тікич»банкрутом було опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр»№64 –65 за 04.04.1998 р.

За таких обставин та, виходячи зі змісту оспорюваного договору, суд приходить висновку, що відповідач після публікації оголошення про визнання позивача банкрутом на підставі ухвали Арбітражного суду Черкаської області від 10.02.2000 р. у справі №08/1005 знав про особливості порядку продажу майна ВАТ «Тікич»(зокрема, необхідність погодження з комітетом кредиторів порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна).

Таким чином, відповідач не може визнаватися добросовісним набувачем майна за оспорюваним договором купівлі-продажу згідно з ст. 388 ЦК України.

Судом також відхиляються як безпідставні посилання відповідача на протокол зборів комітету кредиторі ВАТ «Тікич»від 03.09.2004 р., оскільки, як вказувалось вище, повноважним складом комітету кредиторів не приймалось рішення про здійснення викупу майна боржника ТОВ „Укрпромтех”, а реалізація майна відповідачу без проведення відкритих торгів суперечила п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та чинному на той час Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства (затвердженого наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001 р. №123 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.06.2001 р. за №536/5727).

У судовому засіданні 09.06.2008 р. представник Черкаського ГРУ «Приватбанк»Зборовська С.Є. як голова комітету кредиторів ВАТ «Тікич»заперечила факт скликання комітету кредиторів ВАТ «Тікич»03.09.2004 р.

Приймаючи це до уваги, а також те, що надання згоди ліквідатору Павленку В.І. на передачу ТОВ „Укрпромтех” у власність обладнання ВАТ «Тікич», за яке було сплачено грошові кошти, згідно експертної оцінки, у вигляді попередньої оплати на розрахунковий рахунок підприємства-банкрута у листопаді-грудні 2003 р. та січні 2004 р., не може розглядатись судом як погодження комітетом кредиторів порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна, суд на підставі ч. 2 ст. 34 ГПК України відхиляє протокол зборів комітету кредиторі ВАТ «Тікич»від 03.09.2004 р. в якості допустимого доказу затвердження комітетом кредиторів ВАТ «Тікич»прямого продажу майна банкрута відповідачу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Тікич” задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич»№1811/02, укладений 19.11.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Тікич” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромтех” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 25, к. 48; п/р 26004053102076 у Вишнівському відділенні КРУ ПриватБанку, МФО 321842; код ЄДРПОУ 32739890) на користь Відкритого акціонерного товариства „Тікич” (19225, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут, п/р 26001300145 у Відділенні Ощадбанку №2980 м. Жашків, МФО 354541, код ЄДРПОУ 00373623) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень) витрат по сплаті державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 ГПК України.

Головуючий суддяО.В. Тищенко

СуддяВ.М. Антонова

СуддяА.В. Маляренко

Дата підписання

рішення –