Рішення

від 15.09.2011 по справі 13/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                              РІШЕННЯ

Справа №  13/263

15.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ УКРАЇНА"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас"     

про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості

                                                                                           Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № б/н від 23.11.2010 р.

від відповідача  ОСОБА_2 –дов. № 0604/10 від 15.07.2011 р., ОСОБА_3 –дов. № 0709 від 06.09.2011 р., ОСОБА_4 –дов. № 29 від 05.09.2011 р.

В судовому засіданні 15.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою. відповідальністю "СКМ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в розмірі 92 244,86 грн.

07.07.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/263, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 18.07.2011.

18.07.2011 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.07.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача, на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Судом розглянуто та задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року, відповідно до ст.ст.4-3, 22, 69 ГПК України, було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 08.09.2011 року.

08.09.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін. Представник відповідача на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі та заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості подання зустрічної позовної заяви. Судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача.

За наслідками судового засідання, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 15.09.2011 року.

09.09.2011 року через канцелярію до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла Зустрічна позовна заява про визнання Додаткової угоди від 25.05.2009 року, укладеної до Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року, нікчемною та припинення дії Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року.

Ухвалою суду від 13.09.2011 року було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та призначено її розгляд на 15.09.2011 року.

15.09.2011 року через канцелярію до суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про уточнення вимог Зустрічної позовної заяви, згідно якого позивач за зустрічним позовом просить суд змінити п. 1 зустрічної позовної заяви та визнати Додаткову угоду від 25.05.2009 року недійсною.

15.09.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін.

В ході розгляду справи представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні судом первісного позову та заперечував проти задоволення зустрічного.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти задоволення вимог, викладених в первісному позові, проте підтримав зустрічні позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" (надалі –позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір № 00000020-2009 від 12.02.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець за Договором погоджується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до статуту ТОВ "СКМ Україна" (п.1.1., нова редакція від 2009 року, затеврджена протоколом №15 Загальних зборів учасників від 28.04.09, зареєстрованого 05.05.10 №10691050006041834) товариство є правонаступником  Товариства з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна"(код 33300076).

Згідно п. 6.1 Договору, всі ціни сторони погоджують та зазначають в Специфікації в українських гривнях та еквівалент ціни у ЄВРО на дату складення Специфікації.

Крім того, відповідно до п.п. 7.1 та 7.2 Договору, оплата за товар, вказаний у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на умовах товарного кредиту. Строк надання товарного кредиту може змінюватися за узгодженням  сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Сторони погодились, що на день повної сплати гривневої вартості Товарів, що були відвантажені згідно конкретної видаткової накладної, ціна Товару, що підлягає сплаті у гривнях, перераховується шляхом множення еквіваленту вартості Товарів у Євро, яка була погоджена у Специфікації, на вартість 1 Євро у гривнях за середнім курсом продажу Євро на міжбанківській валютній біржі на дату надходження коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 даного Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 12.3 Договору сторони передбачили, що у випадку перевищення строків оплати за переданий Товар (строків користування товарним кредитом) та/або строків оплати плати за користування товарним кредитом, покупець сплачує продавцеві суму заборгованості за товар та/або плату за користування товарним кредитом з урахуванням 24 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на сумарну прострочену заборгованість покупця.

Згідно п. 12.2 Договору, при перевищені строків оплати покупцем, покупець сплачує продавцю пеню 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сума заборгованості, що підлягає сплаті внаслідок застосування санкцій за перевищення термінів оплати, передбачених цим Договором, оформляється Актом про нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та/або пені з випискою відповідної податкової накладної, копії яких надсилаються по факсу або електронною поштою, а оригінали поштою. Сума такої заборгованості зараховується в рахунок наступних платежів або відвантаження товарів при подальших взаєморозрахунках (п. 12.4 Договору).

Згідно п.п. 18.1 та 18.4 Договору, будь-які зміни до Договору повинні бути в письмовій формі підписані від імені обох сторін. Будь-які доповнення (специфікації) та зміни до цього Договору вважаються чинними і становлять невід’ємну частину Договору, лише якщо їх виконано в письмовій формі, підписано уповноваженими представниками та скріплено печаткою підприємства.

25.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" було укладено додаткову угоду від 25.05.2009 року до Договору № 00000020-2009 року від 12.02.2009 року, згідно якої у зв’язку зі зміною назви ТОВ "Форінтек Україна" на ТОВ «СКМ Україна»сторони домовилися внести зміни до Договору № 00000020-2009 року від 25.05.2009 року в частині зазначення місцезнаходження та реквізитів сторін.

Судом  встановлено, що на виконання умов Договору позивачем передавався замовлений відповідачем товар, що підтверджується матеріалами справи.

Під час господарської діяльності, сторонами за Договором здійснювалися перерахунки ціни товару. Проте відповідачем було порушено умови Договору, а саме були частково не сплачені кошти згідно зміни ціни товару (курсова різниця), а також частково не були підписані надані Акти нарахування плати за користування товарним кредитом, Акти зміни ціни товару до видаткової накладної та відповідні видаткові накладні.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем за первісним позовом передбачених Договором зобов’язань,  позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати ТОВ "ТД "Веріас" підписати зазначені документи до Договору, крім цього нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 1 338,64 грн. пені, 33 370,90 грн. в якості плати за товарним кредитом та 57 535,62 грн. в якості зміни ціни товару до видаткової накладної.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до п. п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 даного Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем за первісним позовом передбачених Договором зобов’язань,  позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом  підписати надані Акти нарахування плати за користування товарним кредитом, Акти зміни ціни товару до видаткової накладної та відповідні видаткові накладні, крім того нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 1 338,64 грн. пені, 33 370,90 грн. в якості плати за товарним кредитом та 57 535,62 грн. в якості зміни ціни товару до видаткової накладної.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом було виконано зобов’язання передбачені Договором, у зв’язку з чим вимоги позивач за первісним позовом щодо підписання Актів нарахування плати за користування товарним кредитом, Актів зміни ціни товару до видаткової накладної та відповідних видаткових накладних та щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 1 338,64 грн. пені, 33 370,90 грн. в якості плати за товарним кредитом та 57 535,62 грн. в якості зміни ціни товару до видаткової накладної, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення грошових коштів.  

До початку розгляду справи відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву про  визнання Додаткової угоди від 25.05.2009 року укладеної до Договору  № 00000020-2009 від 12.02.2009 року нікчемною та припинення дії Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року. Заявою 15.09.2011 року про уточнення вимог Зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом просив суд змінити п. 1 Зустрічної позовної заяви та визнати Додаткову угоду від 25.05.2009 року недійсною.

В наданій зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом зазначає, що Додаткову угоду було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас". Проте, відповідно до даних Єдиного державного реєстру, на дату підписання цією Додаткової угоди в ЄДР з таким найменуванням була зареєстрована зовсім інша організація Товариство з обмеженою відповідальністю "Форінтек-Україна", з іншим кодом ЄДРПОУ, а саме: 36507111.

Отже, як стверджує позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом неправомірно використав найменування іншої юридичної особи.

Таким чином, посилаючись на п.п. 18.1 та 18.4 Договору, позивач вважає, що зазначена Додаткова угода від 25.05.2009 року до Договору є недійсною, а сам Договір № 00000020-2009 від 12.02.2009 року припинив свою дію з моменту внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо зміни найменування і місцезнаходження позивача за первісним позовом, а саме з 05.05.2009 року, у зв’язку з тим, що ці зміни не були внесені в основний Договір.   

Зважаючи на викладене позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з позовом з вимогами про визнання Додаткової угоди від 25.05.2009 року, укладеної до Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року  недійсною та припинення дії Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно п. 1, 2 ст.  207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позивач за зустрічним позовом, посилається на те, що Додаткову угоду було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас". Проте, відповідно до даних Єдиного державного реєстру, на дату підписання цією Додаткової угоди в Єдиному державному реєстрі з найменуванням ТОВ "Форінтек - Україна"була зареєстрована зовсім інша організація, з іншим кодом ЄДРПОУ, а саме: 36507111.

Отже, позивач за зустрічним позовом, вважає, що зазначена Додаткова угода від 25.05.2009 року до Договору є недійсною, а сам Договір припинив свою дію з моменту внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо зміни найменування і місцезнаходження позивача за первісним позовом, а саме з 05.05.2009 року, у зв’язку з тим, що ці зміни не були внесені в основний Договір.  

Судом встановлено, що згідно Довідки з ЄДРПОУ серія АЄ № 171779, 05.05.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна", код ЄДРПОУ 33300076, було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна»код ЄДРПОУ 33300076.

Додаток 1 від 25.05.2009 року до Договору від 12.02.2009 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас"

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ Серія АЄ № 170195, 05.05.2009 року в Єдиному державному реєстрі була зареєстрована юридична особа з найменуванням Товариство з обмеженою відповідальністю «Форінтек-Україна»та  ідентифікаційним кодом 36507111.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Додаткова угода від 25.05.2009 року до Договору від 12.02.2009 була укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форінтек Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Україна») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас", тобто між тими ж особами, які є сторонами Договору № 00000020-2009  від 25.05.2009 року.

Отже, суд вважає, що Додаток від 25.05.2009 року до Договору від 12.02.2009 був укладений сторонами Договору від 12.02.2009 року з дотриманням вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Додаткової угоди від 25.05.2009 року недійсною та припинення дії Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ УКРАЇНА" про зобов'язання відповідача за первісним позовом підписати Акти нарахування плати за користування товарним кредитом, Акти зміни ціни товару до видаткової накладної та відповідні видаткові накладні провадження у справі припинити оскільки такі вимоги не підлягають вирішенню у господарському суді, та задовольнити вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" 1 338,64 грн. пені, 33 370,90 грн. в якості плати за товарним кредитом та 57 535,62 грн. в якості зміни ціни товару до видаткової накладної.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" про визнання Додаткової угоди від 25.05.2009 року недійсною та припинення дії Договору № 00000020-2009 від 12.02.2009 року задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас".

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі за первісним позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" підписати Акти нарахування плати за користування товарним кредитом, Акти зміни ціни товару до видаткової накладної та відповідні видаткові накладні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" (04074, м. Київ, вул.. Резервна, буд. 8, код ЄДРПОУ 33346828) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ УКРАЇНА" (04655, м. Київ, вул.. В.Хвойки, буд. 21, оф. 310, код ЄДРПОУ 33300076) 1 338,64 грн. пені, 33 370,90 грн. в якості плати за товарним кредитом та 57 535,62 грн. в якості зміни ціни товару до видаткової накладної, 1 007 (одна тисяча сім),45 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                        І.Д. Курдельчук

дата складення 19.09.2011