Рішення

від 17.12.2007 по справі 32/537

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  32/537

17.12.07

За

позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю "Зерно Вінниччини"

До                Державного комітету України з

державного матеріального резерву

Про             стягнення 50930,12 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники  

Від

позивача       ОСОБА_1. -адв.

Від відповідача   Приступа М.Є. -предст., Михайлець О.В.

-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

04.10.2007

позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача

заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей

державного резерву від 22.08.2005 № юр-2зб/317-2005 у розмірі 50930,12 грн. та

судові витрати в сумі 3627,31 грн.

Заявою

від 08.11.2007 позивач відмовився від вимог щодо стягнення відповідно до ст. 49

ГПК України з відповідача судових витрат у розмірі 3000,00 грн., понесених у

зв'язку з оплатою послуг адвоката.

Відповідач

проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що фінансування

витрат на утримання і розвиток системи держаного резерву здійснюється в міру

надходження коштів з Державного бюджету. Відповідач також зазначив, що

Державний комітет України з державного матеріального резерву є бюджетною

організацією, в Державному бюджеті Україні не передбачено кошти на сплату

судових витрат.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2005

між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно Вінниччини" укладено

договір                        №

юр-2зб/317-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного

резерву.

За

умовами договору (п. 1.2) позивач зобов'язався прийняти на відповідальне

зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з

актом форми  Р-16. Відповідно до п. 1.1

договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється без

надання права користування ними на складських приміщеннях, майданчиках,

холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача. 

Відповідач

в свою чергу (п.п. 3.1, 4.1, 4.2) зобов'язався відшкодовувати зберігачу витрати

на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі,

виходячи із розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання

фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування

грошових коштів на рахунок зберігача. Відшкодування витрат із зберігання

цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та

зберігачем. 

Позивач

свої обов'язки по договору, щодо прийняття на зберігання та забезпечення

належних умов зберігання виконав у повному обсязі, що підтверджується наданими

документами про закладення зерна до державного резерву (акти р-16), актом

освіження, нарядом за формою № Р-28а, приписом на виконання завдання, актом

звірки наявності зерна державного резерву на ТОВ "Зерно Вінниччини"

та актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ

"Зерно Вінниччини" за період з 22 серпня 2005 року по червень 2007

року, складеному Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області 27.06.2007.

За

послуги по зберіганню зерна пшениці державного резерву за період з вересня 2005

року по 20 червня 2007 року позивачем нараховані до відшкодування відповідачем

75535,99 грн. Проте, фактично у серпні-вересні 2006 року у зв'язку з

проведенням освіження зерна пшениці, на складі позивача не було всієї кількості

зерна пшениці, а тому позивачем зменшена вартість послуг по зберіганню зерна

пшениці на 4877,99 грн. згідно з актом Контрольно-ревізійного управління у

Вінницькій області від 27.06.2007 № 07/23.

На

день подання позову відповідачем виконані зобов'язання по оплаті за послуги по

збереженню зерна пшениці частково в сумі 19727,88 грн. Борг відповідача перед

позивачем складає 50930,12 грн., що стверджується актом звірки

взаєморозрахунків від 11.09.2007. 

Законом

України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що

відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це

зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у

постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права

користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому

порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Державний резерв створює

Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування

державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це

центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним

резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної

системи державного резерву України (далі - система державного резерву).

Частиною

5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв"

встановлено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям,

що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів,

спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за

поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок

відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з

відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву,

затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532,

запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям

(далі - відповідальні зберігачі) витрат, пов'язаних з відповідальним

зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі

мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Відшкодування

витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву,

здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та

відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань

державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно

із п. 3 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат,

пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного

резерву сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням:

1)

умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

2)

середнього розміру суми витрат;

3)

розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів,

підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву;

4)

обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Зміст,

умови, права і обов'язки сторін за договором зберігання визначені також главою

66 ЦК України. Зокрема, в залежності від волі сторін, зберігання може носити

платний або безоплатний характер.

При

безоплатному зберігання на поклажодавця, відповідно до ч. З ст. 947 ЦК України,

покладається обов'язок відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на

зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною

3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв"

передбачено, що фінансування витрат підприємств, установ і організацій,

пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і

природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за

рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання

матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від

реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Таким

чином, спеціальні норми Закону України "Про державний матеріальний

резерв" передбачають відшкодування витрат пов'язаних із зберіганням

матеріальних цінностей державного резерву у грошовій формі та за рахунок як

бюджетних коштів так інших джерел.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

За

вимогами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи

наведене, позовні вимоги про стягнення 50930,12 грн. визнаються обґрунтованими

та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і

організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом

Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175, примусове списання коштів

з реєстраційних, спеціальних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків

інших клієнтів допускається лише у випадках, встановлених законами України та

за рішенням суду (п. 2.1). Крім того, якщо у платіжній вимозі та/або

супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації

видатків, то органи державного казначейства самостійно визначають коди

економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове

списання коштів (п. 1.5).

Оскільки

згідно наданих суду пояснень ні позивач, ні відповідач не надали суду

відомостей стосовно рахунку, з якого має здійснюватись стягнення, та коду

бюджетної класифікації, то суд, зазначаючи у рішенні рахунки, надані позивачем,

констатує, що питання можливості стягнення з кожного з них згідно підпункту 1.5

пункту 1 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і

організацій, відкритих в органах Державного казначейства, буде вирішуватись

органами Державної виконавчої служби та органами Державного казначейства

України при виконанні рішення суду.

У

зв'язку із задоволенням позову витрати по оплаті державного мита та

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно з ст. 49 ГПК

України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Відповідач

відмовився від стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись

ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

Позов

задовольнити повністю.

Стягнути

з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м.

Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю "Зерно Вінниччини" (юр.адреса: 23233,

Вінницька обл., Вінницький район, с. Бохоники, вул. Гніванське шосе, 9,

факт.адреса: 21100, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 9, код ЄДРПОУ 31474127, р/р

260093014466 у відділенні Промінвестбанку, філія № 2 м. Вінниця, МФО 302571)

50930 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 12 коп. основного боргу, 509

(п'ятсот дев'ять) грн. 30 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання

рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Суддя                                                                                                                  

О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:

17.12.2007