Ухвала

від 08.04.2011 по справі 10-163/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  10-163/2011                                        Головуючий у 1 інстанції: Грищук В.О.  

                                                                                Доповідач:   Галапац  І.  І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року  колегія  суддів судової палати у кримінальних справах

                                 апеляційного суду Львівської області   в складі:

                                Головуючого Галапаца І.І.

                                     Суддів Гаврилова В.М., Галина В.П.  

                                     з участю прокурора Воронка Р.І.

                                скаржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року, –

встановила:

цією постановою скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського міжрайонного транспортного прокурора про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України від 15 жовтня 2010 року  залишено  без задоволення.

В апеляції ОСОБА_1 покликається на те, що судове рішення незаконне, однобічне і неповне, ухвалене із порушенням норм процесуального і матеріального права, із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що рішення суду погоджується із доводами прокуратури, що для порушення кримінальної справи достатньо лише показів заявника та похідних доказів.

Зазначає, що суд не бажав прийняти до уваги докази скаржника, виходячи з того, що розцінив їх як оцінку доказів, яка на такій стадії розгляду справи не проводиться.

Також вважає, що не відповідають обставинам справи висновки суду, що він сфальсифікував матеріали по факту виявлення маріхуани, оскільки правопорушника притягнуто до відповідальності судом і рішення суду не скасовано та те, що примусив видати нотаріально завірену довіреність на автомобіль, проте згідно матеріалів справи ні на нього –скаржника, ні на жодних посадових осіб або їх знайомих автомобіль не переписувався.

Просить скасувати постанову судді та скасувати постанову про порушення кримінальної справи.

ОСОБА_2 подав апеляцію аналогічного змісту.

В доповненні до апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_2  зазначають, що постанова про порушення кримінальної справи від 15 жовтня 2010 року винесена з грубим порушенням ст. 98 КПК України, оскільки помічник прокурора не мав права порушити кримінальну справу.

Наголошують, що при винесенні постанови суддею було допущене істотне порушення ст. 2368 КПК України, оскільки в постанові вказано, що факти, викладені у скарзі ОСОБА_3, частково знайшли своє підтвердження, тобто дане можна трактувати як заздалегідь визнання суддею їхньої вини у вчиненні злочину.

Просять скасувати постанову судді та скасувати постанову про порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляції, думку прокурора, який заперечив апеляцію та просить залишити постанову суду без зміни, розглянувши матеріали кримінальної та судової справ, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КПК України одним з приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину і справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Розглядаючи скаргу на постанову слідчого про порушення кримінальної справи, районний суд, у відповідності до вимог ст. 2368 КПК України, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі  розглядати  й  заздалегідь  вирішувати  ті  питання,   які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи і це вірно зазначено в постанові судді, приводом та підставами до порушення кримінальної справи були повідомлення ОСОБА_3 та висновок службової перевірки за скаргою останнього щодо фальсифікації матеріалів та вимагання і отримання хабара працівниками ВБНОН УМВС України на Львівській залізниці, складеного 30 липня 2010 року; безпосереднє виявлення слідчим ознак злочинів, передбачених ст. 364 ч.3 КК України в діях працівників правоохоронного органу в процесі проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеній 15 жовтня 2010 року.

Отже, на думку колегії суддів, суддя районного суду прийшов до правильного висновку, що кримінальна справа порушена з дотриманням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України.

Що стосується покликання в апеляціях на те, що помічник прокурора не мав права порушувати кримінальну справу, то таке є безпідставним згідно ст. 32 КПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постанова районного суду є законна і підстав для її скасування немає.

Що стосується інших доводів, викладених в апеляціях, то такі, на думку колегії суддів, мають вирішуватись при розгляді справи по суті.

Щодо вимоги в апеляціях про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 15 жовтня 2010 року, то вирішення такої не входить в компетенцію апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –

                                                            ухвалила:

постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року, якою скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського міжрайонного транспортного прокурора про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України від 15 жовтня 2010 року  залишено  без задоволення, залишити без зміни, а апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –без задоволення.

Головуючий

Судді