51/287
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 51/287
28.09.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕНА"
про стягнення 41 125, 50 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача: не заявились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 41 125, 50 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 4 431,68 грн. та 3 % річних в розмірі 1 073,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати за поставлений за видатковою накладною № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребувати додаткові докази у справі.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Ухвала про порушення провадження у справі № 51/287 від 15.07.2011 р. судом направлялась на зазначену у позовній заяві адресу – 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 118 що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали.
При цьому, адреса відповідача, вказана у позовній заяві, відповідає адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.08.2011 р., наданому позивачем.
Разом з тим, конверти з ухвалами, які надсилались відповідачу повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про відсутність організації.
Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/287.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 28.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як стверджує позивач, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕНА" укладено усний договір поставки товарів, на виконання якого він поставив відповідачу товар за видатковими накладними № ЦМ-01157 від 29.07.2010 р. на суму 27 573, 00 грн. та № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р. на суму 41 125, 50 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобов'язання та не оплатив товар, отриманий за видатковою накладною № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р. , у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 41 125, 50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 431,68 грн. та 3 % річних в розмірі 1 073,37 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач зазначає, що поставка товару підтверджується видатковими накладними № ЦМ-01157 від 29.07.2010 р. та № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р., а також податковими накладними № 1157 від 29.07.2010 р. та № 1250 від 04.08.2010 р.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Документами, які є підставою для оприбуткування товару є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, видаткові накладні № ЦМ-01157 від 29.07.2010 р. та № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р. не містять підпису та печатки особи –одержувача товару.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
У відповідності до п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент складання податкових накладних № 1157 від 29.07.2010 р. та № 1250 від 04.08.2010 р.) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно з п. 7.2.8. Закону України «Про податок на додану вартість»(чинний на момент складання податкових накладних № 1157 від 29.07.2010 р. та № 1250 від 04.08.2010 р.) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент складання податкових накладних № 1157 від 29.07.2010 р. та № 1250 від 04.08.2010 р.) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
У процесі провадження у справі, судом було витребувано від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва інформацію про зазначення у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕНА" податкових накладних № 1157 від 29.07.2010 р. на суму 27 573, 00 грн. та № 1250 від 04.08.2010 р. на суму 41 125, 50 грн., які були передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс", а також відповідні документи.
Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 4127/9/10-011 від 08.09.2011 р. у податкових деклараціях з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕНА", які подані 01.10.2010 р. (за липень 2010 року) та 23.12.2010 р. (за серпень 2010 року) взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕНА" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс" не відображено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Опена" товару за видатковими накладними № ЦМ-01157 від 29.07.2010 р. на суму 27 573, 00 грн. та № ЦМ-01250 від 04.08.2010 р. на суму 41 125, 50 грн., а відтак –вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемакс" про стягнення заборгованості у розмірі 41 125, 50 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що ж до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 431,68 грн. та 3 % річних в розмірі 1 073,37 грн. суд також відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тож, відповідальність у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми передбачена за прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемакс".
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, а також суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2011 |
Оприлюднено | 17.10.2011 |
Номер документу | 18583206 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пригунова А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні