Постанова

від 09.07.2009 по справі 51/287

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

51/287

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2009 р.                                                                                    № 51/287  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівДроботової Т.Б,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04 березня 2009 року

у справі№ 51/287          

господарського судуміста Києва

за позовомЗакарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України”

простягнення 955 653,00 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України                       № 02.03-10/380 від 08 липня  2009 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

                за участю представників сторін від:

прокуратури: Попенко О.С. (Генеральна прокуратура України, посв. № 203),

позивача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Хованець А.Г. (дов. від 29.01.09),  

                      Арановська Н.А. (дов. від 29.01.09),

                                ВСТАНОВИВ:

Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області у вересні 2008 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" про стягнення 955653,00 грн втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва за вилучення земельних ділянок Лісковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем розпорядження Голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 174 від 24.03.06 "Про надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" в частині відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.08, ухваленим суддею Пригуновою А.Б. позовні вимоги задоволені повністю. Судовий акт мотивовано тим, що у відповідності до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 23.06.05 "Про затвердження розрахунків втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва  та збитків землекористувачам" і додатків № 1, № 2 до даного розпорядження ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" зобов'язано відшкодувати Лісковецькій сільській раді втрати на суму 955653,00 грн. у двомісячний термін після затвердження в  установленому порядку проекту відведення земельної ділянки у відповідності з постановою КМУ № 1279 від 17.11.97 "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню". Проте, зазначені втрати відповідачем не відшкодовані. Рішення  обґрунтоване посиланнями на статті 124, 209 Земельного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Поляк О.І. –головуючий, Калантай Н.Ф., Ропій Л.М. постановою від 04.03.09 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та  розвитку газотранспортної системи України звернулося до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та припинити провадження у справі. Скаржник вказує на порушення судами положень статті 207  Земельного кодексу України та положень Закону України "Про оренду землі".

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом заявленого позову є вимога Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" про стягнення з відповідача 955653,00 грн втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва за вилучення земельних ділянок Лісковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Судами установлено, що розпорядженням голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області № 192 від 23.06.05 “Про затвердження розрахунків втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та збитків землекористувачам”, затверджено розмір втрат, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь із земель Лісковецької сільської ради в сумі 486 470,00 грн; лісогосподарського виробництва в сумі 469 183,00 грн; збитків, заподіяних землевласникам (землекористувачам) - в сумі 108 350,00 грн. Зазначеним розпорядженням зобов'язано ТОВ “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України” перерахувати відповідні втрати у розмірі: 60% в місцевий бюджет Лісковецької сільської ради, 15% в місцевий бюджет Міжгірського району та 25% в місцевий бюджет Закарпатської області. Розпорядженням Голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 174 “Про надання земельних ділянок для несільськогосподарських і нелісогосподарських потреб” від 24.03.06  затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України” для будівництва газопроводу “Богородчани-Ужгород” на ділянці км 89,107 - км 111,0 Міжгірського району для трубопровідного транспорту. Також вказаним актом передбачено вилучення у землекористувачів (власників) і надання відповідачу в короткострокову оренду строком на 2 роки земельних ділянок, в тому числі Лісковецької сільської ради - площею 40,3261 га, та запропоновано відповідачу приступити до використання земельних ділянок після одержання документів, що засвідчують право користування, і їх державної реєстрації; відшкодувати збитки землекористувачів (власників), спричинені наданням у короткострокову оренду сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних з веденням сільського та лісового господарства; відшкодувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням цих угідь, в т.ч. в сумі 955 653,00 грн за вилучення земельних ділянок Лісковецької сільської ради. 13.06.06 управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що ТОВ “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України” втрати, зумовлені вилученням земельних ділянок, не відшкодовані. У зв'язку з чим, управлінням винесено припис № 62 від 13.06.06 про відшкодування збитків землекористувачів (власників) та відшкодування втрат в термін 30 днів. Суди встановили, що відповідачем втрати на сільськогосподарське виробництво у визначений термін не сплачено.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат а також порядок використання одержаних коштів. Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені статтею 207 Земельного кодексу України, і на які посилається позивач, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом. Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом –у міру їх фактичного надання. Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 209 Земельного кодексу України визначена форма відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат. Так, пунктом 1 цієї статті передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: обласним радам, Автономній Республіці Крим - 25 відсотків; районним радам - 15 відсотків; міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків; міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в розмірі 955653, 00 грн у двомісячний термін з моменту затвердження йому проекту відведення земельної ділянки, тобто до 24.05.06. Зважаючи на те, що на момент пред'явлення прокурором позову двомісячний термін минув, а кошти відповідачем не сплачені, судами правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом.  Інші доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів, проте, їх оцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 березня 2009 року у справі                     № 51/287 Господарського суду м. Києва – без змін.

Головуючий суддя:                                                                Т. Добролюбова  

                                                                                                  Т. Дроботова

Судді:   

                                                                                В. Швець