Постанова

від 15.07.2008 по справі 26/268

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/268

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2008 р.                                                                                    № 26/268  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

   Полянського А.Г. –головуючогоБожок В.С.,Костенко Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Елегант"

на постанову Львівського апеляційного  господарського суду від 31.03.2008 року

у справі№ 26/268 Господарського суду Львівської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Елегант"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіс"

простягнення 2 400 грн., збитків

за участю представників сторін :

позивача:Яворська А.М. –дов. від 25.06.2008 року,

відповідача:Ільїнська О.Л. –дов. від 15.05.2008 року

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., від 14.07.2008 року, у зв'язку з перебуванням суддів Муравйова О.В. та Фролової Г.М. у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи № 26/268, призначеної до розгляду на 15.07.2008 року, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий –суддя Полянський А.Г., судді –Божок В.С., Костенко Т.Ф.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) від 29.01.2008 року у справі № 26/268 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіс" на користь Відкритого акціонерного товариства "Елегант" 2400,00грн. збитків, 101,00 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіс" в доход державного бюджету 1,00 грн. недоплаченого державного мита.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Гнатюк Г.М., судді –Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) від 31.03.2008 року у справі № 26/268 Господарського суду Львівської області рішення скасовано та прийнято нове.

В позові відмовлено.

Не погоджуючиcь з постановою суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року у справі № 26/268 Господарського суду Львівської області, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2008 року у справі № 26/268 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судом апеляційної інстанції були порушенні норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставинам справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України  Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та  постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога Відкритого акціонерного товариства "Елегант" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіс" 2 400, 00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що рішенням  виконавчого комітету Львівської міської ради № 76 від 15.02.1995 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 1.5700 гектарів по вул. Зеленій, 147 у м. Львові, що засвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який видано 27.05.1998р.

Земельна ділянка, яку використовувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіс", межує з земельною ділянкою Відкритого акціонерного товариства “Елегант”. Проїзд та прохід до будівлі відповідача може здійснюватися тільки через земельну ділянку позивача.

Через відсутність у відповідача окремого в”їзду (виїзду), протягом 2004-2005 року останньому надавались платні послуги з користування контрольно-перепускним пунктом та частиною проїжджої частини своєї території у визначених угодами межах для доїзду і виїзду автотранспорту, який обслуговує належне відповідачу приміщення по вул. Зеленій , 147 у м. Львові.

Угодою від 26.08.2005 року, яка укладена між позивачем та відповідачем, предметом якої є користування контрольно-перепускним пунктом і проїжджою частиною території Відкритого акціонерного товариства “Елегант”, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіс" зобов'язується дотримуватись умов цієї угоди і вчасно вносити плату за надані послуги (п.1.1.) . Термін дії угоди встановлено до 31 грудня 2005 року до проведення повних розрахунків між сторонами.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач ініціював погодження сервітуту, який викладено у Висновку Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 24.12.2004 року № 2.11418/20, за яким останній надає за плату можливість тимчасового вирішення питання доїзду (проходу) транспортних засобів відповідача до його будівлі шляхом укладення сервітутного договору (або договору на надання платних послуг).

Про обов'язковість сплати отриманих відповідачем послуг зазначено, у вищезгаданому висновку, у направлених відповідачу проектах договорів як сервітутного, так і договору на користування спорудами, у листах, які систематично надсилав позивач відповідачу з приводу укладення договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько–правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 224 зазначеного вище Кодексу під збитками  розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 4 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона , яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 2 вказаної статті встановлює, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Врахувавши вище викладене та норми зазначених вище статей суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок споживання відповідачем протягом першого півріччя 2007 року послуг позивача щодо користування контрольно-пропускним пунктом та частиною проїжджої частини без здійснення відповідної оплати останньому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, що підтверджується довідками, копіями договорів, платіжними дорученнями тощо.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду першої інстанції не погодився та дійшов висновку, щодо скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що позивачем не надано доказів в підтвердження підставності віднесення на відповідача понесених позивачем витрат у заявленому розмірі.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного господарського суду помилковим, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Елегант" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

ПОСТАНОВИВ:

 Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Елегант" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року у справі № 26/268 Господарського суду Львівської області скасувати.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2008 року у справі № 26/268 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                    Полянський А.Г.          

Судді                                                                                             Божок В.С.

                                                                                                    Костенко Т.Ф.