Постанова

від 14.05.2009 по справі 26/268

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/268

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.05.09                                                                                           Справа  № 26/268

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ СП «Технобуд», м. Львів    № 79ю від 23.03.09

на рішення господарського суду Львівської області від      03.02.09

у справі  № 26/268

за позовом: ТзОВ «ІСК Трансекспо», м. Київ

до відповідача: ТзОВ СП «Технобуд», м. Львів    

про          стягнення 316 526, 43 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ушаков О.В. - представник (довіреність № 08/05-43 від 08.05.09);   

від відповідача: Дубик В.Я. –представник (довіреність № б/н від 21.04.09).                 

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не поступило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 (суддя Ю. Деркач) позовні вимоги ТзОВ «ІСК Трансекспо»до ТзОВ СП «Технобуд»задоволено повністю: стягнено з ТзОВ СП «Технобуд»на користь ТзОВ «ІСК Трансекспо»337 591, 87 грн. заборгованості (в тому числі 107 597, 83 грн. курсової різниці), 25 049, 22 грн. пені, 53 389, 72 грн. інфляційних втрат, 8 093, 45 грн. 3 % річних,  4 241, 24 грн. витрат по оплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

З даним рішенням не погоджується відповідач - ТзОВ СП «Технобуд», оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування господарським судом Львівської області при його винесенні норм матеріального права, а також неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки договір не містить норми, згідно якої договірна ціна чітко виражена в еквіваленті іноземної валюти, то у господарського суду не було підстав для застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Наводить скаржник і інші мотиви, з яких просить  рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 скасувати частково, а саме в частині стягнення 107 597, 83 грн. курсової різниці, відмовивши позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.05.09.

          Позивач - ТзОВ «ІСК Трансекспо» - проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовити.

В судовому засіданні 14.05.09 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено господарським судом Львівської області, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 укладеного між сторонами договору субпідряду № 79/4-07 від 30.05.07, позивач прийняв на себе зобов'язання поставити обладнання згідно специфікації (Додаток № 1 договору), виконати роботи по монтажу зенітних ліхтарів димовидалення, монтажу пневматичних приводів на зенітних ліхтарях димовидалення, монтажу щита керування системою димовидалення, монтажу електричної проводки керування зенітними ліхтарями, а також провести пусконалагоджувальні роботи поставленого і змонтованого обладнання. Відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання прийняти поставлене обладнання та виконані роботи та оплатити їх вартість в порядку, передбаченому умовами укладеного договору.

Вірно проаналізовано господарським судом першої інстанції положення щодо вартості договору, закріплені сторонами у п. 2.4., яким така вартість визначена у розмірі 500 984, 41 грн., з яких вартість обладнання - 398 779, 61 грн., вартість робіт з доставки обладнання на будівельний майданчик - 8 880, 00 грн. та вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 93 324, 80 грн.

На підставі аналізу належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (акт прийняття-передачі обладнання від 17.10.07 на суму 220 082, 99 грн., акт прийняття-передачі обладнання від 26.11.07 на суму 178 696, 62 грн, акт № 3 прийняття-передачі виконаних робіт від 26.11.07 на суму 8 880, 00 грн., акт № 2 прийняття-передачі виконаних робіт від 26.11.07 на суму 81 916, 40 грн., акт № 4 прийняття-передачі виконаних робіт від 26.11.07 на суму 11 408, 40 грн.) вірно встановлено судом першої інстанції факт належного виконання позивачем договірного обсягу робіт по постачанню обладнання та виконанню монтажних та пусконалагоджувальних робіт на загальну суму договору у розмірі 500 984, 41 грн.

На думку колегії суддів, господарський суд вірно застосував норми ч. 1 ст. 530 ЦК України щодо обов'язку виконання зобов'язання у встановлений строк (термін) його виконання.

Вірно встановлено господарським судом Львівської області також факт перерахування відповідачем позивачу 30.05.07, в порядку, передбаченому п. 2.6. договору, авансу у розмірі 213 481, 14 грн.

Вірно проаналізовано судом в оскаржуваному рішенні також  п. 2.7. договору, за яким після отримання офіційного повідомлення від Субпідрядника (позивача) про повну готовність обладнання на складі Субпідрядника (позивача) для передачі обладнання Підряднику (відповідачу), останній протягом 3-х робочих днів здійснює оплату у розмірі 128 088, 68 грн. Беручи до уваги те, що повідомлення було надіслано позивачем відповідачу 01.08.07 (лист № 125 від 01.08.07), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 128 088, 68 грн. відповідач зобов'язаний був оплатити до 04.08.07.

На підставі аналізу п.п. 2.8, 2.9 договору, щодо зобов'язання відповідача здійснити оплату у розмірі 109 316, 15 грн. протягом 3-х робочих днів після підписання актів здачі-прийняття виконаних монтажних робіт та утримання ним при розрахунках за виконані монтажні роботи 2,1% від вартості монтажних робіт, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що, зважаючи на дату підписання сторонами Актів виконаних робіт (26.11.07), суму в розмірі 107 595, 91 грн. (з урахування послуг підряду у розмірі 1 720, 24 грн.) відповідач зобов'язаний був погасити до 29.11.07.

З п.п. 2.10 та 2.11 договору вбачається, що залишок у розмірі 50 098, 44 грн. відповідач утримує з метою формування гарантійного фонду, кошти якого перераховуються позивачу протягом 60 днів після прийняття об'єкту в експлуатацію замовником, тобто, беручи до уваги підписання замовником Акту введення в експлуатацію 06.11.07, кошти в розмірі 50 098, 44 грн. підлягали оплаті відповідачем в строк до 06.01.08.

Як встановлено місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами, відповідач, в порушення умов договору, сплатив позивачу лише 20.02.08 – 30 788, 99 грн. та 10.10.08 –25 000, 00 грн.

Належним чином оцінено господарським судом першої інстанції також претензію № 36 від 15.09.08, одержану відповідачем 18.09.08, в якій позивач вимагав погашення заборгованості за виконані роботи, а також оплати пені, збитків від інфляції та 3% річних протягом 7-ми календарних днів. Доказів реагування на вказану претензію чи погашення заборгованості в повному обсязі відповідачем у справі не подано. Судом першої інстанції встановлено часткове погашення відповідачем 10.10.08 вимог позивача в сумі 25 000, 00 грн.

Розглядаючи спір між сторонами, господарський суд першої інстанції вірно застосував норми ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань сторонами, дав належну оцінку факту визнання відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог заборгованості в сумі 229 994, 04 грн., на підставі чого дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТзОВ СП «Технобуд»«курсової різниці»у розмірі 107 597, 83 грн., то колегія суддів зазначає про належний аналіз, наданий місцевим господарським судом п. 2.12 договору, на підставі якого, беручи до уваги встановлений судом факт зміни курсу гривні відносно Євро більше ніж на 3% (з 6, 81 грн. за 1 Євро на момент укладення договору до 9, 99 грн. на момент подання заяви про уточнення позовних вимог), місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що стягненню підлягає пропорційно змінена кінцева сума заборгованості, а саме 337 591, 87 грн., з яких 107 597, 83 грн. курсова різниця.

Щодо посилань скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі, на те, що укладений між сторонами договір не містить норми, згідно якої договірна ціна чітко виражена в еквіваленті іноземної валюти, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки у п. 2.12 сторонами погоджено пропорційну зміну кінцевої ціни договору у випадку зміни курсу Гривні до Євро. Вказаний договір є діючим, недійсним в судовому порядку повністю, або в частині спірного пункту, не визнавався, а відтак, твердження відповідача на увагу не заслуговують.

Щодо позовних вимог ТзОВ «ІСК Трансекспо»в частині стягнення пені, то така вимога, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на положеннях п 5.3.  договору, а відтак, суд першої інстанції правомірно задоволив 25 049, 22 грн. нарахованої позивачем пені.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, вірно задоволено судом першої інстанції також позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на загальну суму 53 389, 72 грн. та 3 % річних на загальну суму 8 093, 45 грн.

Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі,  є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.09 у справі № 26/268 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник