Постанова

від 04.11.2008 по справі 26/268

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/268

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.11.2008                                                                                           № 26/268

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Таран М.І. (за дов.),

 відповідача: Кривошей О.І. (за дов.), Кривошей Ю.І. (за дов.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "АПК ГМБХ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2008

 у справі № 26/268 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               ТОВ Агрофірма "Обрій"

 до                                                   ТОВ "АПК ГМБХ"

 про                                                  стягнення 714 443,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2008 по справі № 26/268 позов ТОВ „Агрофірма „Обрій” до ТОВ „АПК ГМБХ” про стягнення 714 443, 39 грн. задоволено.

Присуджено до стягнення з ТОВ „АПК ГМБХ” на користь ТОВ „Агрофірма „Обрій” 666 083, 87 грн. основного боргу, 35 037, 84 грн. пені, 13 321, 68 грн. 2% штрафу від вартості обсягу несплаченої продукції, 7 144, 43 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду м. Києва мотивоване тим, що відповідно до пункту 5.1 договору оплата за товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в розмірі вартості партії товару, визначеній у видатковій накладній протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару. Разом з тим, відповідач в порушення умов договору з позивачем за поставлений товар розрахувався частково лише в сумі 1 901 000 грн. і на момент подачі позовної заяви до суду борг відповідача складає 666 083, 87 грн. Відповідно до пункту 6.3 договору № 1/11 від 01.11.2007, за порушення термінів оплати товару, встановлених пунктом 5.1. даного договору, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (діючої на день її розрахунку) від вартості обсягу неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу. Крім того, за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% вартості неоплаченого товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи, порушує норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків по Договору № 1/11 від 01.11.2007 відповідач сплатив позивачу грошові кошти на загальну суму 80 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, сума заборгованості повинна бути зменшена на 80 000, 00 грн. та складає 586 083, 87 грн.

Апелянт вказує на те, що нарахування штрафних санкцій здійснювалось позивачем без врахування вищевказаних виплат, а отже, розрахунки штрафу та пені зроблені за хибними даними.

Також скаржник посилається на пункт 8.1 Договору, відповідно до якого сторони приймають усі міри до вирішення суперечок і розбіжностей, що виникають з Договору або у зв'язку з ним, шляхом переговорів уповноважених представників сторін, крім того, сторони домовились, що всі можливі претензії по даному Договору повинні бути розглянуті іншою стороною протягом 20 календарних днів з моменту її отримання, а позивач в порушення даної норми не звертався до відповідача з претензією.

У відзиві позивач визнає апеляційну скаргу частково та просить суд рішення Господарського суду м. Києва скасувати частково і прийняти нове, яким стягнути з ТОВ „АПК ГМБХ” на користь ТОВ „Агрофірма „Обрій” 521 083, 87 грн. заборгованості, 35 037, 84 грн. пені 13 321, 68 грн. штрафу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

01.11.2007 між ТОВ „Агрофірма „Обрій” (продавець) та ТОВ „АПК ГМБХ” (покупець) було укладено Договір купівлі – продажу № 1/11 (далі – Договір № 1/11), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати на умовах цього Договору, а покупець прийняти та оплати на умовах і в порядку, визначеному цим Договором, пшеницю урожаю 2007 року (надалі товар), всього 2 200 тонн на загальну суму 2 602 000, 00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору № 1/11 товар, що є предметом купівлі – продажу за Договором, відвантажується на адресу покупця партіями. За кожну партію відвантаженого товару на адресу покупця направляється видаткова та податкова накладна, в яких зазначається найменування, асортимент, кількість та вартість товару. Датою відвантаження партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

На виконання умов Договору № 1/11 позивачем передано відповідачу товар в кількості 2 170, 75 тонн на загальну суму 2 567 083, 87 грн., що підтверджується видатковими накладними № 30 від 23.11.2007 та № 19 від 17.12.2007.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в розмірі вартості партії товару, визначеній у видатковій накладній, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару.

В позовній заяві позивач зазначив, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 1 901 000, 00 грн., борг становить 666 083, 87 грн.

Борг в сумі 666 083, 87 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ „Агрофірма „Обрій” та ТОВ „АПК ГМБХ” станом на 21.03.2008.

Судова колегія не погоджується з рішенням першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 666 083, 87 грн., виходячи з наступного.

Станом на 21.03.2008 сума боргу відповідача становила 666 083, 87 грн., що підтверджується актом взаємної звірки розрахунків.

Проте, на момент подачі позову до суду (станом на 11.06.2008) відповідач сплатив позивачу 40 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 07.05.2008 на суму 10 000, 00 грн., № 273 від 15.05.2008 на суму 10 000, 00 грн., № 303 від 26.05.2008 на суму 10 000, 00 грн. та № 131 від 04.06.2008 на суму 10 000, 00 грн.

Таким чином, в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 40 000, 00 грн. повинно бути відмовлено, оскільки зазначена сума сплачена відповідачем до подачі позову до суду, державне мито в цій частині покладається на позивача.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перерахував позивачу 10 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням     № 146 від 19.06.2008.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє  провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в цій частині покладається на відповідача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з відповідача на користь позивача станом на 21.07.2008 (дата прийняття рішення) підлягало до стягнення основний борг в сумі 616 083, 87 грн.

Пунктом 6.3. Договору № 1/11 передбачено, що за порушення термінів оплати товару, встановлених пунктом 5.1. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої на день її розрахунку) від вартості обсягу неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу. Крім того за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2 (двох) відсотків від вартості обсягу неоплаченого товару.

Тому позивач просив стягнути пеню за 96 днів прострочення (з 24.01.2008 по 29.04.2008) в сумі 35 037, 48 грн. та штраф в розмірі 13 321, 68 грн.

Твердження апелянта про те, що нарахування штрафних санкцій здійснювалось позивачем без врахування виплат, а отже, розрахунки штрафу та пені зроблені з хибними даними, не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

В позовній заяві заявлено період, за який стягується пеня, а саме з 24.01.2008 по 29.04.2008, який складає 96 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період сума боргу за товар по Договору № 1/11 складала 666 083,87 грн., а тому вимоги позивача щодо нарахування пені в розмірі 35 037, 84 грн. та штрафу в сумі 13 321, 68 грн. на суму боргу 666 083, 87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем недотриманий досудовий порядок врегулювання спорів судова колегія не приймає до уваги, з огляду на наступне.

В позовній заяві позивач вказує, що 03.04.2008 за вихідним № 99 на адресу відповідача ним було направлено претензію № 2 про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до даної претензії (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), позивач просить сплатити заборгованість за договором купівлі – продажу № 1/11 від 01.11.2007 з врахуванням штрафних санкцій в сумі 704 953, 97 грн.

ТОВ „АПК ГМБХ” на претензію не відповіло.

Крім того, судова колегія звертає увагу відповідача на Рішенні Конституційного суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, в якому зазначено, що для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Після прийняття рішення судом першої інстанції та протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем на користь позивача було сплачено борг в сумі 95 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 524 від 12.08.2008 на суму 20 000, 00 грн., № 533 від 15.08.2008 на суму 10 000, 00 грн. № 642 від 24.09.2008 на суму 5 000, 00 грн., № 648 від 26.09.2008 на суму 10 000, 00 грн., № 692 від 24.10.2008 на суму 50 000, 00 грн.

З врахуванням вищевказаних виплат загальна сума заборгованості відповідача станом на 04.11.2008 становить 576 305,82 грн. (основна заборгованість – 521 083, 87 грн., пеня – 35 037, 84 грн., штраф – 13 321, 68 грн., витрати по сплаті державного мита 6 744,43 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

ТОВ „АПК ГМБХ” звернулось до суду з клопотанням, яке було погоджено позивачем, про розстрочку виконання рішення суду у справі № 26/268 наступним чином: сплачувати заборгованість протягом чотирьох місяців щомісячно, тобто з 04.11.2008 по 04.03.2009, шляхом перерахування боргу рівними частинами щомісяця в сумі 144 051, 46 грн., що становить 576 205, 82 грн. (борг з врахуванням пені, штрафу та судових витрат).

У зв'язку з допущеною помилкою в розрахунках відповідача, оскільки сума боргу з врахуванням пені, штрафу та судових витрат становить 576 305, 82 грн., то підлягає сплаті з 04.11.2008 року по 04.03.2009 щомісяця по 144 076, 46 грн.

Відповідно пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2008 по справі № 26/268 підлягає зміні, апеляційна скарга – частковому задоволенню, а клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення – задоволенню.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, пунктом 6 статті 83, статтями 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК ГМБХ” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2008 у справі № 26/268 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов ТОВ „Агрофірма „Обрій” задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „АПК ГМБХ” на користь ТОВ „Агрофірма „Обрій” 521 083, 87 грн. основного боргу, 35 037, 84 грн. пені, 13 321, 68 грн. штрафу, 6744,43 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині основного боргу в сумі 10 000, 00 грн.

В іншій частині відмовити.”

4. Розстрочити виконання рішення на чотири місяці шляхом стягнення з 04.11.2008 по 03.12.2008, з 04.12.2008 по 03.01.2009, з 04.01.2009 по 03.02.2009, з 04.02.2009 по 04.03.2009 з ТОВ „АПК ГМБХ” (м. Київ, вул. Волинська, 48/50, р/р 2600428611001 в АБ „Київська Русь”, МФО 319092, код ЄДРПОУ 33748655, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь ТОВ „Агрофірма „Обрій” (с. Червоні Партизани, Носівський р-н, Чернігівська область, вул. Кобизька, 1, р/р 26001301571001 в ФАБ „Південний”, МФО 320917, код ЄДРПОУ 30686863) по 144 076, 46 грн. Видати наказ.

5. Стягнути з ТОВ „Агрофірма „Обрій” (с. Червоні Партизани, Носівський р-н, Чернігівська область, вул. Кобизька, 1, р/р 26001301571001 в ФАБ „Південний”, МФО 320917, код ЄДРПОУ 30686863, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь ТОВ „АПК ГМБХ” (м. Київ, вул. Волинська, 48/50, р/р 2600428611001 в АБ „Київська Русь”, м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 33748655) 200 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

6. Видачу наказів відповідно до пунктів 4, 5 резолютивної частини постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи № 26/268 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.