Рішення

від 17.10.2011 по справі 22/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/290

17.10.11

За позовом  Державного комунального підприємства «Луцьктепло»

до                  Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного

                     товариства закритого типу)

в особі          філії Волинського інституту міжрегіональної академії управління персоналом

                     імені В’ячеслава Липинського

про                стягнення заборгованості по договору № 3-74 від 01.10.2005р.

                                                                                                                       Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:             ОСОБА_1. (довіреність № 77/08 від 05.08.2011р.);

від відповідача:         не з’явились;

В судовому засіданні 17.10.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) в особі філії Волинського інституту міжрегіональної академії управління персоналом імені В’ячеслава Липинського (надалі відповідач) суми заборгованості в розмірі 43 772, 12 грн., пені в розмірі 43 772, 12 грн., 3% річних в розмірі 692, 80 грн., суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 2 343, 23 грн..  

При врахуванні вимог суду, позивачем представлено розрахунок заборгованості відповідача, згідно з яким нарахування 3% річних проведені в сумі 517, 32 грн..

Вказаний розрахунок судом розцінюється як уточнення позовних вимог в частині розміру 3% річних, у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.           

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору на надання послуг по теплопостачанню № 3-74 від 01.10.2005р. рахується заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2011р. становила 43 772, 12 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних, інфляційних збитків.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отримання відповідачем та його філією увал суду, якими повідомлялось про розгляд справи в судових засіданнях 26.09.2011р., 17.10.2011р., підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що залучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          01 жовтня 2005р. між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло»та Міжрегіональною академією управління персоналом укладено договір № 3-74 на надання послуг по теплопостачанню, згідно умов якого теплопостачальна організація (позивач у справі) надає споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач (відповідач у справі) приймає та оплачує їх на умовах і в терміни передбачені договором та додатками до нього.

Додаток № 1 до договору в якому вміщені дані споживача та розрахунки вартості за опалення займаної площі, викладено в новій редакції згідно з договором про зміни від 10.09.2008р..   

Згідно з п. 3.2 договору, споживач зобов’язувався проводити передоплату за послуги в розмірі 50% вартості послуг, визначених згідно з додатком № 1 в термін до 01 числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок –до 01 числа місяця наступного за розрахунковим.

Виставлені на оплату рахунки № 2160 від 21.04.2011р., № 1291 від 21.03.2011р., № 1347 від 21.02.2011р., № 1269 від 19.01.2011р., № 1431 від 22.12.2010р., № 935 від 19.11.2010р., № 981 від 29.10.2010р., залучені до справи, заборгованість що є несплаченою складає 43 772, 12 грн., строки сплати у відношенні вказаної суми боргу за наведених умов договору, відповідачем порушені.

Згідно положень договору (п. 5.1) договір вступає в силу з 01 жовтня 2005р. і діє до 01 жовтня 2006р.; по закінченні строку дії договору він вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступила заява про його перегляд або відмову однієї із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов договору (п. 3.2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі,  з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 43 772, 12 грн., що виник в періоді з 01.10.2010р. по 01.05.2011р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 4.4 договору сторони погодили, що при порушенні строку оплати послуг теплопостачальної організації споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій визначена Законом України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», у ст. 1 якого установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 43 772, 12 грн. та не перевищує граничного розміру (100% боргу) передбаченого Законом «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», оскільки в разі здійснення розрахунку пені за період 6 місяців існування боргу такий є більшим за вказану суму.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 343, 23 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 517, 32 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 3-74 від 01.10.2005р. у відношенні суми боргу у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 904, 04 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог через невірний розрахунок суми заявленої до стягнення (3% річних) свідчить про завищення позивачем позовних вимог при поданні позову в цій частині, а відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (03039, м. Київ, вул. Фрометівська 2, з рахунків виявлених під час виконання судового рішення, ідент. код юрид. особи 00127522) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло»(43005, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського 20, р/р 260081171 в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»МФО 303741, ідент. код 30391925) 43 772, 12 грн. (сорок три тисячі сімсот сімдесят дві гривні 12 копійок) боргу за спожиту теплову енергію,  43 772, 12 грн. (сорок три тисячі сімсот сімдесят дві гривні 12 копійок) пені, 2 343, 23 грн. (дві тисячі триста сорок три гривні 23 копійки) інфляційних збитків, 517, 32 грн. (п’ятсот сімнадцять гривень 32 копійки) 3% річних, 904, 04 грн. (дев’ятсот чотири гривні 04 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 21.10.2011