Рішення

від 08.11.2011 по справі 23/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23/476

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/476

08.11.11

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СОТА»

до товариства з обмеженою відповідальністю “Ратон ЛТД”

про стягнення 29 292, 23 грн.

                                                                                                                                       Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача:      не з`явились

відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

      Товариство з обмеженою відповідальністю «СОТА»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ратон ЛТД” про стягнення заборгованості у розмірі  29 292, 23 грн., (у тому числі 28 513, 40 грн. –сума основного боргу, 556, 98 грн. –пеня, 107, 80 грн. –3 % річних та 114, 05 грн. –інфляційні втрати).         

       Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не оплатив вартість наданих транспортних послуг.       

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 року порушено провадження у справі № 23/476 та призначено її розгляд на 25.10.2011 року.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 року у зв'язку з відсутністю представників сторін, розгляд справи відкладено до 08.11.2011 року.

       Представник Позивача у судове засідання не з`явився, однак через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА».

       Представник Відповідача у судове засідання  не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

     Ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

     Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем  вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

     Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

     Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

      У судовому засіданні 08.11.2011 року оголошено рішення.

      Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

      Позивачем та Відповідачем 27.05.2011 року укладено договір № 001893, відповідно до якого Позивач зобов'язався здійснювати за заявкою Відповідача перевезення в міжнародному сполученні.

     Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

       На виконання умов договору № 001893 від 27.05.2011 року Відповідач звернувся до Позивача з заявкою про перевезення обладнання та автозапчастин, за маршрутом Германія (Ягодин) - Україна (м. Київ).

    Відповідно до пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажів.

        З наданого суду екземпляру для перевізника міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 005290 вбачається, що Позивач вчасно надав транспортний засіб, який було завантажено 31.05.2011 року.

        Відповідно до відміток у графі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вантаж було доставлено за призначенням та одержано 06.06.2011 року.        

       Позивачем направлено Відповідачу рахунки-фактури № СО-0001059 від та № СО-0001060 від 07.06.2011 року за надані транспортні послуги з міжнародного перевезення на суму 28 513, 40 грн.  

       Судом встановлено, що Позивач належним чином та у встановлені господарським договором строки виконав свої зобов'язання в частині перевезення обладнання та автозапчастин, за маршрутом Германія (Ягодин) - Україна (м. Київ).

      Пунктом 6.3 договору № 001893 від 27.05.2011  року встановлено, що оплата послуг Позивача здійснюється Відповідачем на підставі виставленого рахунку на протязі трьох банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунку, рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних).  

       Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги з міжнародного перевезення не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 28 513, 40 грн.

        Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

       08.08.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.      

       Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

       Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

       Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Оскільки доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу розмірі 28 513, 40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

       Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

       Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

        Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

        Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

        Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

        Умовами договору № 001893 від 27.05.2011  року стягнення пені за порушення строків оплати вартості товарів не передбачено.

        Таким чином, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підгрунтя.

      Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд задовольняє вимогу в цій частині у розмірі 107, 80 грн. (за період з 24.06.2011 року по 08.08.2011 року).

     Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з 24.06.2011 року по 08.08.2011 року інфляційне нарахування мало від'ємне значення, тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

      Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «СОТА»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

     Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

      1. Позов задовольнити частково.

      2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ратон ЛТД” (02166, м. Київ, вул. Жукова, 49, кв. 27, ідентифікаційний код 32978692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОТА» (76492, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Юності, будинок 33, ідентифікаційний код 31262487) 28 513 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 40 коп. –сума основного боргу, 107 (сто сім) грн. 80 коп. –3 % річних, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 21 коп. - державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 59 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В іншій частині в позові відмовити.  

     4. Видати наказ.

Суддя

Т.Ю. Кирилюк