Рішення

від 07.11.2011 по справі 22/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/287

07.11.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

в особі                  Львівської обласної дирекції

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»

про                        стягнення заборгованості

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       ОСОБА_1 (довіреність від 05.11.2009р.);

від відповідача:   ОСОБА_2 (довіреність № 10/10-1 від 10.10.2011р.);

У судовому засіданні 07.11.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(надалі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард»(надалі ТОВ «Форвард», відповідач) заборгованості в сумі 143 847 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою за вих. № с14-65-0-1-9-4173 від 07.10.2011р. при здійсненому перерахунку, в тому числі штрафних санкцій позивач просив суд розглянути вимоги про стягнення з відповідача 137 155, 60 грн. заборгованості, з яких 123 800, 03 грн. заборгованість по комісійній винагороді за прийом платежів; 700 грн. заборгованість по комісійній винагороді за формування виписок, 12 655, 57 грн. пеня за несплату комісійної винагороди за прийняття платежів та формування виписок.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. зобов’язання щодо оплати комісійної винагороди за прийом платежів виконані не у повному обсязі, та не сплачено комісійну винагороду за формування виписок. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені нарахування якої передбачено договором.   

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов який залучено до матеріалів справи, зводяться до відсутності та ненадання належних доказів, які б підтверджували суми прийнятих платежів на користь ТОВ «Форвард».

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           07 серпня 2009р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ТОВ «Форвард»укладено договір № 09/52-00/1351, предмет якого визначений у розділі 1, та зокрема згідно з п. 1.1 підприємство доручає, а банк зобов’язується своїми силами і засобами приймати та перераховувати на користь підприємства готівкові кошти у національній валюті, що надходять від клієнтів підприємства –фізичних осіб та юридичних осіб як оплата за товар.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору (згідно із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) комісійна винагорода за послуги банку складає 0,4% від суми прийнятого платежу, але не менше 7 грн. за кожен платіж; комісійна винагорода за формування консолідованої виписки (довідки) за платежами на користь підприємства становить 100 грн. за календарний місяць та сплачується підприємством разом з комісійною винагородою, яка вказана в п. 4.1 договору.

Спір у справі виник внаслідок наявної заборгованості за послуги банку, в загальному розмірі 124 500, 03 грн., зокрема при нарахованих сумах:

комісійної винагороди за прийом платежів за період з 30.09.2009р. по 24.06.2010р. в сумі 123 835, 03 грн. (при отриманій оплаті в сумі 35 грн.),

комісійної винагороди за формування виписок за вказаний період в сумі 800 грн. (при отриманій оплаті на суму 100 грн.).

Визначення розміру нарахованих сум комісійної винагороди здійснено у відповідності з положеннями договору (п. 4.1, 4.2), що підтверджено наданими до матеріалів справи виписками з транзитних рахунків для прийняття платежів на користь ТОВ «Форвард»по періодах, а жодних належних доказів, які б свідчили про недостовірність даних по проведених платежах, які підтверджені виписками з транзитних рахунків, що залучені до матеріалів справи суду не представлено.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, суд відхиляє повністю, оскільки на сторін процесуальним законом покладено обов’язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування.

Твердження відповідача щодо непідтвердження сум прийнятих на користь підприємства платежів, є виключно його твердженнями, а представлені до матеріалів справи виписки з рахунків суд визнає належними доказами надання банком послуг за договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. по прийманню платежів на користь ТОВ «Форвард».

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Як те погодили сторони у п. 4.3 договору, комісійні винагороди за послуги банку (п. 4.1, 4.2 договору) сплачуються підприємством не пізніше 20 числа кожного місяця за платежами та в сумах, зазначених в отриманій від банку згідно п. 3.2.3 договору, консолідованій виписці (довідці); у разі несплати підприємством послуг банку в цей строк підприємство вважається таким, що прострочило суму сплати комісійної винагороди банку.

Враховуючи відсутність доказів проведення оплати комісійної винагороди по нарахованим сумах у зазначені строки (до 20 числа кожного місяця), вимоги про стягнення заборгованості по комісійній винагороді за прийом платежів в розмірі 123 800, 03 грн. та заборгованості по комісійній винагороді за формування виписок в розмірі 700 грн., визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.5 договору (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 30.09.2009р.) у разі порушення підприємством строків оплати послуг, наданих банком, відповідно до п. 4.1-4.3 договору, або в разі їх часткової оплати підприємство починаючи з 21-го числа місяця наступного за звітним сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від не перерахованої або несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане, та відповідно такий строк становить 6 місяців в разі якщо договором не передбачено інше.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем з урахуванням строку настання виконання зобовязання по оплаті (п. 4.3 договору) в розмірі подвійної облікової ставки, що встановлені Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%), Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. (9,5%), Постановою НБУ № 320 від 07.07.2010р. (8,5%), Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%) в межах шестимісячного строку передбаченого законом, та складає 12 655, 57 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення є додатком до заяви про зменшення позовних вимог за вих. № с14-65-0-1-9-4173 від 07.10.2011р.).

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, доказів здійснення оплати по сумах комісійної винагороди за прийом платежів та формування виписок, згідно з договором № 09/52-00/1351 від 07.08.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 371, 55 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині понесені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки невірне зазначення розміру позовних вимог не пов’язане з діями відповідача, а згідно ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард» (юрид. адреса: 01011, м. Київ, вул. О. Копиленка 3, кв. 7, ідент. код 32294783) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код юрид. особи 14305909) в особі Львівської обласної дирекції (79000, м. Львів, вул. Матейка 8, ідент. код 20846070) 123 800, 03 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот гривень 03 копійки) заборгованості по комісійній винагороді за прийом платежів, 700 грн. (сімсот гривень) заборгованості по комісійній винагороді за формування виписок, 12 655, 57 грн. (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять гривень 57 копійок) пені, 1 371, 55 грн. (одну тисячу триста сімдесят одну гривню 55 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 10.11.2011