Рішення

від 10.11.2011 по справі 3/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/257

10.11.11

За позовом    Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних

                       виробів»

До                   Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»

Про                 застосування реституції шляхом зобов‘язання повернути кошти в розмірі

                       3 786 964,32 грн. та зобов‘язання не чинити перешкод у користуванні майном

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 20.05.2011

Від відповідача        ОСОБА_2 - по дов. № б/н від 20.05.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»про застосування реституцію шляхом зобов‘язання Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»повернути Публічному акціонерному товариству «Київський завод гумових та латексних виробів»суму отриманої залишкової вартості в сумі 3 786 964 грн. 32 коп.; про зобов‘язання Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»не чинити перешкод Публічному акціонерному товариству «Київський завод гумових та латексних виробів»в користуванні наступним майном, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007:

-          мультипересувна литьова машина 600 т SJ ТМ 600 (серійний номер БІ-Об-Ь-Ю);

-          мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер Б.І-06-Ь-12);

-          мультипересувна литьова машина 400 т SJ TM 400 (серійний номер Б-І-Об-Ь-ІЗ);

-          мультипересувна литьова машина 200 т SJ ТМ 200 (серійний номер 8І-06-Ь-09);

-          пресформа на віброізолятор (серійний номер 80-670 01660-С6).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18/10.2011 було порушено провадження у справі № 3/257 та призначено її до розгляду на 01.11.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 01.11.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки вважає, що кошти в розмірі 3 786 964 грн. 32 коп. сплачені позивачем, як вказано в платіжних дорученнях, на виконання договору фінансового лізингу, а не визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу, а тому не можуть бути предметом реституції та повернуті позивачу відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України. Стосовно вимоги про зобов‘язання не чинити перешкод у користуванні майном відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодного факту перешкоджань користуватися майном, яке фактично знаходиться у володінні позивача та відповідач не має доступу до цього майна.  

В судовому засіданні 01.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.11.2011.

В судовому засіданні 10.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Капітал Лізинг»(лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 302-001702 (далі –договір лізингу).

Відповідно до п. 1.1. договору лізингу лізингодавець прийняв на себе зобов‘язання придбати предмет лізингу у власність у продавця та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та за встановлену плату (лізингові платежі) на умовах цього договору.

Згідно п. 5 додаткової угоди № 1 від 05.12.2007 до договору лізингу передача предмету лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

З акту приймання-передачі від 24.12.2007 вбачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв  предмет лізингу, а саме : мультипересувна литьова машина 600 т SJ ТМ 600 (серійний номер БІ-Об-Ь-Ю); мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер Б.І-06-Ь-12); мультипересувна литьова машина 400 т SJ TM 400 (серійний номер Б-І-Об-Ь-ІЗ); мультипересувна литьова машина 200 т SJ ТМ 200 (серійний номер 8І-06-Ь-09); пресформа на віброізолятор (серійний номер 80-670 01660-С6).

Пунктом 4.1. додаткової угоди № 1 до договору лізингу сторони узгодили строк лізингу 48 місяців. Останній платіж згідно Графіку лізингових платежів визначено 17.02.2012.

11.02.2010 між сторонами було укладено угоду згідно п. 1. сторони дійшли згоди  про  дострокове припинення дії додаткової угоди № 1 від 05.12.2007 до договору фінансового лізингу № 302-001702  від 05.12.2007, виходячи з наступних умов:

1.1. За ініціативою лізингоодержувача, лізингоодержувач достроково викупає предмет лізингу за його залишковою вартістю на підставі та на умовах договору купівлі-продажу № 302-001702-01-RV від 11 лютого 2010 року (надалі - договір купівлі-продажу), а також сплачує лізингодавцю усі прострочені лізингові платежі та штрафні санкції, що належать до сплати згідно договору фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007.

1.1.1. Залишкова вартість предмету лізингу на дату підписання цієї угоди, складає 3 786 964,32 грн., в тому числі ПДВ-631 160,72 три.

1.1.2. Станом на 11 лютого 2010 року у лізингоодержувача існує заборгованість перед лізингодавцем по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій у розмірі 1 341 420,17 грн., з них: прострочені платежі з відшкодування вартості предмету лізингу - 845 163,85 грн., в т.ч. ПДВ - 140 860,64 грн.; прострочені комісії, нараховані на вартість предмету лізингу - 401 428,15 грн.; штраф за прострочення сплати лізингового платежу - 94 828,17 грн.

1.2. Лізингоодержувач зобов‘язується до 19.02.2010 включно сплатити на поточний рахунок лізингодавця суму усіх прострочених лізингових платежів та штрафних санкцій у загальному розмірі 1 341 420,17 грн. У випадку часткової або повної несплати до 19.02.2010, вказаної у цьому пункті угоди суми, ця угода втрачає свою юридичну силу (чинність), а додаткова угода № 1 від 05.12.2007 до договору фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007 відновлює свою дію (не припиняється), при цьому лізингові платежі нараховуються у відповідності із Графіком лізингових платежів, що є додатком до акту приймання-передачі від 24.12.2007  до додаткової угоди № 1 від 05.12.2007 до договору фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007.

2. Право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі та на умовах договору купівлі-продажу.

За умовами п. 12.1. договору лізингу після закінчення строку лізингу лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі-продажу.

11.02.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 302-001702-01-RV (далі –договір купівлі-продажу), відповідно до якого продавець (відповідач) зобов’язується продати та передати у власність, а покупець (позивач) зобов’язується прийняти у власність предмет лізингу, що визначений за договором фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007, оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що ціна обладнання, що продається становить 3 786 964,32 грн. Ціна є залишковою вартістю предмета лізингу згідно з додатку до акта приймання-передачі від 24.12.2007 до договору лізингу.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу на момент укладення цього договору обладнання знаходиться у користуванні покупця (позивача) за договором лізингу.

Сторони дійшли згоди, що оплата за договором купівлі-продажу проводиться покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок продавця протягом 5 робочих днів з моменту отримання покупцем рахунку на здійснення оплати (п. 3.2 договору).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень №№ 754-768 від 12.02.2011 вбачається, що позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 3 786 964,32 грн. та згідно платіжних доручень №№ 769-773 від 12.02.2010 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 1 341 420,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 34/528 від 19.01.2011, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011, договір купівлі-продажу № 302-001702-01-RV від 11.02.2010 визнано недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки договір купівлі-продажу визнано недійсним відповідач в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України має повернути позивачу грошові кошти в розмірі 3 786 964,32 грн. Також позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні предметом лізингу, оскільки на думку позивача дії відповідача створюють загрозу позбавлення позивача можливості користуватись предметом лізингу відповідно до укладеного договору лізингу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.2.1. договору купівлі-продажу сторони встановили, що посилання в платіжному документі на номер і дату договору є обов’язковими.

Проте, в наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях №№ 754-768 від 12.02.2011, згідно яких позивачем були перераховані кошти в розмірі 3 786 964,32 грн., в призначенні платежу зазначено «оплата за відшкодування залишкової вартості предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу № 302-001702, додаток № 1.

Відповідно до п. 17.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ (п. 33.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, враховуючи зазначені вище положення вимог про оформлення платіжних документів та перерахування коштів, а також вимог пункту 3.2.1 договору купівлі-продажу щодо обов‘язкового посилання в платіжному документі на номер та дату договору купівлі-продажу, долучені позивачем до позовної заяви платіжні доручення не підтверджують факт перерахування коштів відповідачу в розмірі 3 786 964,32 грн. саме за договором купівлі-продажу № 302-001702-01-RV від 11.02.2010.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, кошти в розмірі 3 786 964,32 грн. не можуть бути предметом реституції та повернуті позивачу відповідно до вимог п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки вони сплачені не на виконання визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу № 302-001702-01- RV від 11.02.2010.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано жодного  належного або допустимого доказу на підтвердження того, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні майном, яке є предметом договору фінансового лізингу № 302-001702 від 05.12.2007.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов‘язання відповідача не чинити перешкод позивачу в користуванні предметом лізингу документально не підтвердженні, а отже задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити  повністю.

Суддя                                                                                                              В.В.Сівакова

Рішення підписано 14.11.2011.