Постанова

від 23.11.2011 по справі 53/340

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "23" листопада 2011 р.                                                                                    

Справа № 53/340  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 06.06.11), ОСОБА_2 (дов. від 14.02.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” на рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року у справі № 53/340 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” до приватного акціонерного товариства “Аеробуд”, товариства з обмеженою відповідальністю “Діггєрстрой-ХХІ” про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства “Аеробуд”, товариства з обмеженою відповідальністю “Діггєрстрой-ХХІ” про визнання недійсним договору від 17 березня 2011 року № 115021 про переведення боргу з підстав порушення його умов.

Приватне акціонерне товариство “Аеробуд” позов не визнало.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 липня 2011 року (суддя О. Грєхова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 180 Господарського кодексу України, статті 234 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 32, 33, 34, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Приватне акціонерне товариство “Аеробуд” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 17 березня 2011 року між приватним акціонерним товариством “Аеробуд” (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Діггерстрой-ХХІ” (первісний боржник) був укладений договір № 115021 про переведення боргу (далі - договір), предметом якого є грошове зобов’язання у розмірі 108 108 грн. 50 коп., яке виникло за договором від 22 квітня 2009 року № 1/22-04-09 про надання послуг будівельними машинами та механізмами, укладеним між приватним акціонерним товариством “Аеробуд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Діггерстрой-ХХІ”.

Пунктом 5 спірного договору сторони погодили, що протягом двох днів з моменту набрання чинності цим договором, первісний боржник зобов’язаний передати новому боржникові інформацію (документи), пов’язану із переведенням боргу і в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання первісним боржником цієї умови договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що спірний договір не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин спрямовано на настання правових наслідків; позивач не довів порушення первісним боржником умов договору.

За змістом статей 520 і 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора і такий правочин вчиняється у формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 522 Цивільного кодексу України встановлено, що новий боржник у зобов‘язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Невиконання учасником договору його умов не є підставою для визнання правочину не дійсним.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Усупереч вказаним статтям, не надав господарським судам доказів, які підтверджують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року у справі № 53/340 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ренесанс Кепітал Інвест” без задоволення.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В.М. Палій