Рішення

від 14.11.2011 по справі 22/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/329

14.11.11

За позовом             Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави

в особі   1. Міністерства оборони України

              2. Державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод»

до           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю»

              2. Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»

третя особа Акціонерне товариство «Індустріально-Експортний Банк»

про         визнання недійсним договору

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача-1:                   не з’явились;

від позивача-2:          ОСОБА_1 (довіреність № 884 від 20.10.2011р.);

від відповідача-1:               ОСОБА_2 (довіреність від 09.02.2011р.);

                                   ОСОБА_3 (довіреність від 29.09.2011р.);

В судовому засіданні від прокуратури присутній Погорєлов А.А. (посвідчення № 879 від 19.07.2011р.)

14.11.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Миколаївського гарнізону звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про погашення заборгованості № 212-04/10-12 від 07.05.2010р., укладеного між Державним підприємством «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(надалі ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод», позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю»(надалі ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», відповідач-1).

Ухвалою суду від 04.10.2011р. до участі у справі відповідачем-2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»в інтересах якого та на підставі договору доручення № 26/09/09-1 від 26.09.2009р. відповідачем укладено оспорюваний договір; третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Акціонерне товариство «Індустріально-Експортний Банк».

          В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що договір № 121-04/10-12 від 07.05.2010р. предметом якого є визначення порядку сплати заборгованості перед ТОВ «АУЗ Факторинг»за кредитними договорами укладеними в межах договору про реалізацію зарплатного проекту № Е8 від 21.08.2006р., підписаний з перевищенням повноважень директором ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод», та є недійсним.   

Відповідачем-1 позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов, що наявний у матеріалах справи.

Представники позивача-1, відповідача-2 та третьої особи в судові засідання не з’являлися про розгляд справи повідомлені належним чином –ухвалу суду про призначення справи до розгляду на 14.11.2011р. отримано Міністерством оборони України –26.10.2011р., ТОВ «АУЗ Факторинг»та АТ «Індустріально-Експортний Банк»- 27.10.2011р., завчасно до судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2010р. ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», яке діяло в інтересах ТОВ «АУЗ Факторинг»на підставі договору доручення № 26/09/09-1 від 26.09.2009р. укладено з ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»договір про погашення заборгованості № 121-04/10-12, предметом якого, згідно з п. 1.1 договору, є визначення порядку сплати боржником (ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод») перед ТОВ «АУЗ Факторинг»суми заборгованості (заборгованості по тілу кредиту, відсотках, штрафних санкціях, нарахованій пені) за кредитними договорами згідно додатка до договору, що були укладені за погодженням та сприянням боржника між АТ «Індустріально-експортний банк»та фізичними особами –працівниками ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод», в межах договору про реалізацію зарплатного проекту № Е8 від 21.08.2006р., який був укладений між боржником та АТ «Індустріально-експортний банк».

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується  особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Оспорюваний договір № 121-04/10-12 від 07.05.2010р., з боку ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»підписано директором ОСОБА_5, який, як вказано у договорі, діяв на підставі статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.10.2006р. № 601.  

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Представленими до матеріалів справи документами підтверджується відсутність повноважень ОСОБА_5 представляти ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»на час укладення спірного договору, що є підставою вважати наявним недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною 2 ст. 203 ЦК України.

Так зокрема, згідно з наказом Міністра оборони України № 209 від 20.04.2010р. достроково 29 квітня 2010р. розірвано контракт з директором ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»ОСОБА_5 (додаток до наказу Міністра оборони України від 30 грудня 2005р. № 803) та звільнено його з займаної посади із зазначеної дати за невиконання умов контракту (на підставі п. 8 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України).

У п. 2 вказаного наказу Міністра оборони України № 209 від 20.04.2010р. зазначено, що до укладання контракту з керівником ДП Миколаївський ремонтно-механічний завод»тимчасове виконання обов’язків директора зазначеного підприємства покладено на заступника начальника технічного відділу ДП Миколаївський ремонтно-механічний завод»Федірченка Олександра Васильовича, за його згодою.

Факт підписання документів, як в.о. директора ДП Миколаївський ремонтно-механічний завод»Федірченком О.В. підтверджується наданим до матеріалів справи наказом по підприємству від 13.05.2010р..

В свою чергу, ОСОБА_5 в періоді укладання спірного договору - з 24.04.2010р. по 18.05.2010р. перебував на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності, який проведено по підприємству свідченням чого є табелі обліку використання робочого часу на підприємстві та витяги з протоколу засідання комісії по соціальному страхуванню (витяг з книги обліку листків непрацездатності).

Статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов‘язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов‘язки з моменту вчинення цього правочину.

Заперечення відповідача з приводу наявних доказів схвалення вчиненого правочину судом відхиляються, оскільки рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2011р. у справі № 5016/242/2011 (8/21) підтверджує вирішення в судовому порядку спору щодо стягнення з ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»заборгованості згідно договору № 121-04/10-12 від 07.05.2010р. за позовом ТОВ «АУЗ Факторинг», що не є свідченням схвалення вчиненого правочину з боку ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод».

Лист Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України за вих. № 234/1260 від 13.07.2010р. є відповіддю на звернення ТОВ «АУЗ Факторинг»до Президента України, і не може бути доказом схвалення  ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»оспорюваного у даній справі правочину, оскільки Контрольно-ревізійний департамент Міністерства оборони України не є стороною спірного договору, а у відповіді були викладені обставини щодо ситуації по укладених кредитних договорах на погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод».

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір підписаний з боку ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»неуповноваженою на це установчими документами особою, тому позовні вимоги Військового прокурора Миколаївського гарнізону про визнання недійсним договору про погашення заборгованості № 212-04/10-12 від 07.05.2010р, підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній на час звернення до суду з позовною заявою) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

За таких обставин, здійснюючи розподіл судових витрат (які підлягали сплаті за розгляд в судовому порядку даного спору) з відповідачів підлягають стягненню судові витрати у сумі  321 грн. (85  грн. –державне мито; 236 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про погашення заборгованості № 212-04/10-12 від 07.05.2010р., укладений між Державним підприємством «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(ідент. код 07856371) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю»(ідент. код 34914080) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(ідент. код 36303279).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю»(юрид. адреса: 03110, м. Київ, вул. Івана Клименка 23, ідент. код 34914080) в доход державного бюджету України (рахунок 31210206700001 одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, ідент. код 24262621, банк одержувача  ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001, символ звітності 206)  160, 50 грн. (сто шістдесят гривень 50 копійок) судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(юрид. адреса: 04112, м. Київ, вул. Танкова 8, поверх 6, ідент. код 36303279) в доход державного бюджету України (рахунок 31210206700001 одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, ідент. код 24262621, банк одержувача  ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001, символ звітності 206)  160, 50 грн. (сто шістдесят гривень 50 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін                                                                                                                                                                                     дата підписання рішення 18.11.2011