Ухвала

від 24.04.2012 по справі 22/329

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"24" квітня 2012 р. Справа № 22/329 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Агенція по управлінню заборгованостю" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справігосподарського суду м. Києва за позовомВійськового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" доТОВ "Агенція по управлінню заборгованостю" ТОВ "АУЗ Факторинг" 3-тя особа Акціонерне товариство "Індустріально-Експортний Банк" провизнання недійсним договору, ВстановиВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно вимог п. 14 "Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита" (чинної в частині, яка не суперечить Закону України "Про судовий збір") при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Подане скаржником платіжне доручення від 19.03.12 № 1563 не може вважатись належним доказом сплати державного мита, оскільки не відповідає вказаним вище вимогам.

Вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, визначені ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, п. 4 вказаної норми передбачено, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміст касаційної скарги зводиться до аналізу фактичних обставин справи. При цьому в касаційній скарзі не вказано суті допущеного порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права судовими інстанціями, натомість акцентується увага на встановлених судом фактах, та неповно досліджених доказах та обставинах справи.

Згідно вимог ч. ІІ ст. 111 7 касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Після усунення обставин, що зумовили повернення касаційної скарги, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4, 6 ст. 111 3 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Агенція по управлінню заборгованостю" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 у справі № 22/329 повернути скаржнику.

Головуючий: Сибіга О.М.

Судді: Костенко Т. Ф.

Мачульський Г.М.