Постанова

від 11.07.2012 по справі 22/329

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 22/329 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Агенція по управлінню заборгованостю" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справігосподарського суду м. Києва за позовомВійськового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" доТОВ "Агенція по управлінню заборгованістю" ТОВ "АУЗ Факторинг" 3-тя особа Акціонерне товариство "Індустріально-Експортний Банк" провизнання недійсним договору, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача-1: не з'явились,

позивача-2: ОСОБА_4 (дов. від 21.06.12 № 518),

відповідача-1: ОСОБА_5 (дов. від 06.12.11 № 351-01Д/11-12),

відповідача-2: не з'явились,

3-тої особи: не з'явились,

Генпрокуратури: Коркішко В.М. (посв. № 19),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 14.11.2011 року господарського суду м. Києва позов задоволено, визнано недійсним договір про погашення заборгованості № 121-04/10-12 від 07.05.2010 року.

Постановою від 07.02.2012 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Агенція по управлінню заборгованістю" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, відповідно до умов договору від 07.05.2010 року № 121-04/10-12 про погашення заборгованості, укладеного між ТОВ "Агенція по управлінню заборгованістю", яке діяло в інтересах ТОВ "АУЗ-Факторинг" та ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод", визначено порядок сплати останнім заборгованості (по тілу кредиту, відсотках, штрафних санкціях, нарахованій пені) за кредитними договорами згідно додатка до договору, укладеними за погодженням та сприянням ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" між АТ "Індустріально-Експортний Банк" та фізичними особами -працівниками заводу, в межах договору про реалізацію зарплатного проекту № Е8 від 21.08.2006 року, укладеного між заводом та Банком.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що зазначений вище договір про погашення заборгованості ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" підписано не уповноваженою особою.

Судами з'ясовано, що наказом Міністра оборони України № 601 від 16.10.2006 року реорганізовано казенне підприємство "Миколаївський ремонтно -механічний завод" шляхом його перетворення у державне підприємство "Миколаївський ремонтно -механічний завод" та затверджено статут ДП "Миколаївський ремонтно -механічний завод".

Статутом ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" передбачено, що управління підприємством здійснює його керівник (п. 6.2), призначення якого здійснюється Органом управління майном відповідно до чинного законодавства України (п. 6.3).

Судами враховано, що таким Органом управління майном щодо вказаного підприємства є Міноборони України.

При цьому судами встановлено, що з боку позивача його підписано гр. ОСОБА_7, посадове становище якого вказано як директор, та зазначено, що він діє на підставі статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.10.2006 № 601.

В той же час, з наявної в матеріалах справи копії наказу Міністра оборони України №209 від 20.04.2010 року вбачається, що 29 квітня 2010 року контракт з директором ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" гр. ОСОБА_7 достроково розірвано (додаток до наказу Міністра оборони України від 30 грудня 2005 року № 803) та звільнено його з займаної посади із зазначеної дати за невиконання умов контракту (на підставі п. 8 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України).

Пунктом 2 вказаного наказу № 209 до укладання контракту з керівником тимчасове виконання обов'язків директора зазначеного підприємства покладено на заступника начальника технічного відділу ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" гр. ОСОБА_8, за його згодою.

Факт підписання документів ОСОБА_8 як в.о. директора ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" підтверджується наданим судам наказом по підприємству від 13.05.2010 року.

Окрім того, судами взято до уваги той факт, що в період укладення спірного договору - з 24.04.2010 року по 18.05.2010 року ОСОБА_7 перебував на лікарняному, що підтверджується наявними в матеріалах справи листком непрацездатності, табелями обліку використання робочого часу на підприємстві та витягами з протоколу засідання комісії по соціальному страхуванню (витяг з книги обліку листків непрацездатності).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідачів як на доказ схвалення підприємством спірного договору на той факт, що під час розгляду господарським судом Миколаївської області справи № 5016/242/2011 (8/21), предметом якої є стягнення з ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" заборгованості за оспорюваним договором, його представник жодних доводів про недійсність зазначеного договору не заявляв.

Також правомірно, судами не визнано таким доказом і лист Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України № 234/1260 від 13.07.2010 року, оскільки останній є лише відповіддю на звернення ТОВ "АУЗ-Факторинг" до Президента України, містить лише викладення обставин щодо ситуації по укладених кредитних договорах на погашення заборгованості по заробітній платі і не може бути доказом схвалення ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" спірного договору, з огляду також і на те, що Контрольно-ревізійний департамент Міністерства оборони України не є стороною спірного договору.

З врахуванням зазначеного вище, встановленого судами факту відсутності у гр. ОСОБА_7 відповідних повноважень на підписання спірного договору, так само, як і належних та допустимих доказів подальшого схвалення ДП "Миколаївський ремонтно-механічний завод" останнього, а також приписів ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.02.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 22/329 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.