Рішення

від 17.04.2008 по справі 30/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  30/153

17.04.08

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколіт»

про                   стягнення 67 419, 24 грн.

Суддя   Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача           Гаврюшенко Є.Ю. –представник за довіреністю № 1/01 від 01.01.08.

Від відповідача       не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколіт» про стягнення з відповідача 67 419, 24 грн. заборгованості (59 179,00 грн. –основний борг, 1 866,88 грн. –пеня, 5 556,60 грн. –збитки від інфляції, 816,76 грн. –7 % річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем по сплаті отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.08. порушено провадження у справі № 30/153, розгляд справи було призначено на 11.03.08. о 09-40.

В судовому засіданні 11.03.08. представник позивача підтримав додану до позову заяви про вжиття заходів до  забезпечення позову шляхом заборони відповідачу робити будь-які операції, у  тому числі  платежі або списання з банківських рахунків, у межах суми позову –68 211,44 грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до Роз'яснення ВАСУ № 02-5/611 від 23.08.94р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи, що позивачем необґрунтовано та не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

В призначене судове засідання 11.03.08. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.02. про порушення провадження у справі      № 30/153 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.08. розгляд справи      № 30/153 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 20.03.08. о 09-15.

В призначене судове засідання 20.03.08. представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 11.03.08. у справі № 30/153 сторонами не виконано, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.08. розгляд справи      № 30/153 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 17.04.08. о 09-45.

В судовому засіданні 17.04.08. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.08. втретє не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/153 від 21.02.08. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

         Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

13.08.07.  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвія»(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деколіт»(Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу № 13/1-08.07 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, які передбачені цим Договором.

На виконання п. 1.1, 1.2 зазначеного Договору Продавцем було передано, а Покупцем прийнято майно на загальну суму 277 987,50 грн., що підтверджується накладними № 3276 від 07.09.07., № 3293 від 10.09.07., № 3382 від 17.09.07., № 3396 від 17.09.07., № 3429 від 19.09.07., у тому числі:

Відповідно до умов Договору (п. 5.1.) Відповідач зобов'язався повністю оплатити отримане майно протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто в строк до 26.09.06.

Але, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, останній в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором здійснив розрахунок за відвантажене майно несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим 02.11.07. на адресу відповідача позивачем було відправлено лист - претензію з вимогою погасити заборгованість у строк до 10.11.07.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено розрахунок за відвантажене майно частково,  а саме,  в сумі 218 808,50 грн., в результаті чого станом на 30.11.07. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколіт»перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія»становить 59 179,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку зобов'язання по сплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 59 179,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвія» у позовній заяві.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач на підставі вимог п. 7.1. Договору просить суд стягнути з відповідача  пеню в розмірі  1 866,88 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за несвоєчасну оплату отриманого, відповідно до умов даного Договору, товару Покупець оплачує Продавцеві в розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу».

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі –1 866,88 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 816,76 грн. –7 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 7 .2 Договору, у випадку прострочення Покупцем оплати вартості товарів Продавець має право вимагати, а Покупець зобов'язаний оплатити відсотки за користування чужими коштами в розмірі 7% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі –816,76 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції  в сумі 5 556,60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 556,60 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 551, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

                                В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деколіт» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код ЄДРПОУ 34427182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія»(62490, Харківська область, Харківський район, сел.. Безлюдівка, вул. Зміївська, 60, код ЄДРПОУ 32583511) 59 179 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. –основного боргу, 1 866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 88 коп.  - пені, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 76 коп. –7 % річних за користування чужими грошовими коштами, 5 556 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп. –збитків від інфляції, 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. – державного мита та 118 (сто вісімнадцять) 00 коп.  –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 22.04.08.