Постанова

від 19.10.2006 по справі 16/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "19" жовтня 2006 р. Справа №  16/244

Суддя господарського суду Кіровоградської області Коротченко Л.С., розглянувши справу № 16/244

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград  

до відповідача:  Відкритого акціонерного товариства "Олександрійський завод поліграфічної техніки", м. Олександрія

про стягнення 19 160,01 грн.

 ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06 р.;

від відповідача – Зелений В.В., довіреність № б/н від 16.10.06.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів пред'явлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Олександрійський завод поліграфічної техніки", м. Олександрія про стягнення 19 160,01 штрафних  санкцій  за невиконання нормативу робочих місць  для  забезпечення  працевлаштування інвалідів у 2005р.

У наданому до суду 19.10.2006 р. відповідачем відзиві відповідач просить закрити провадження у даній справі, оскільки компетенція адміністративного суду не розповсюджується на вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників  сторін, господарський суд, -

                                  ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”  від 21.03.91р. (зі змінами та доповненнями) всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік  у кількості одного робочого місця.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального  захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 10.06.04р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної,трудової,фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території  області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767, з відповідними змінами та доповненнями, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість  та  працевлаштування   інвалідів за формою,   що  затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним.

Штрафні санкції санкцій сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів  (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку,  передбаченому законом.

Згідно Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування  інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.95р. №314, з відповідними змінами та доповненнями (далі - Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим  вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на  ньому інваліда.

За змістом пункуту 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не надано суду будь яких доказів того, що ним у 2005 році було вжито заходи щодо створення на підприємстві робочих місць для працевліштування інвалідів. Як пояснив в судовому засіданні сам представник відповідача, жодні заходи ним вжиті не були, оскільки на підприємстві з 2004 року проводилось скорочення штату працівників, а у зв'язку з несплатопроможністю підприємства розрахуватись з боргами, у серпні 2005 р. порушено справу про банкрутство, провадження у який триває.

Як вбачається зі звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005  році, наданого відповідачем до відділення 24.01.2006 р. (а.с.5), на підприємстві повинні були працювати 3 інваліда, а фактично не працював жодний інвалід.

Сума штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту середньорічна заробітна плата у відповідача в 2005р. становила 6386,67 грн. (479000:75+6386,67 ), кількість робочих місць, на яких не працевлаштовані інваліди становить 3 робочих місця, тому сума штрафних санкцій складає: 19 160,01 грн. (6386,67 х 3).

В ході розгляду справи, господарським судом встановлено, що відповідачем передбачені законом заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не вживались. Такі докази відповідачем не надані, в матеріалах справи відсутні. До того ж відповідач в судовому засіданні підтвердив факт невжиття ним заходів щодо створення робочих місць для інвалідів згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України є помилковим, враховуючи наступне.

Пунктом четвертим частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначається у статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з пунктом першим Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затверджене указом Президента України № 1035/2000 від 30 серпня 2000 року,  є Міністерство праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці).

Відповідно до пункту першого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, (далі - Положення про Фонд) Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом дев'ятим Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

З наведеного випливає, що Відділення, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, згідно пункту четвертого частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам. Дана правова позиція викладена також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 24.01.2006 р. у справах №№ 13/212, 11/206).

Що ж стосується доводів відповідача стосовно того, що у серпні 2005 р. господарським судом Кіровоградської області порушено справу про банкрутсво відповідача, господарський суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Згідно довідки № Б185/06 від 17.08.2006 р. державного підприємства "Судовий інформаційний центр" ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2005 р. порушено провадження у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Олександрійський завод поліграфічної техніки" (а.с.12). Даною ухвалою судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" .

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У відповідності до пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому господарським судом враховується, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, на задоволення вимог поточних кредиторів дія мораторію не поширюється. (п. 5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що штрафні санкції стягуються Кіровоградським обласним відділенням з відповідача в період виникнення поточної заборгованості, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Керуючись п. 4 ст. 94,  ч.ч. 1-3 ст. 160, ч. 1 ст. 162, ст. 163, ч. 2 ст. 186, ч.ч. 1-4 ст. 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                    ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олександрійський завод поліграфічної техніки" (28000, м. Олександрія, шосе Кіровоградське, 157, код 02424843, р/р 26003000529001, МФО 323602) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7 А, р/р 31214230600006  ВДК в м. Олександрія, банк Управління Держказначейства в Кіровоградській області, МФО 823016, код 24146085) штрафні санкції в сумі 19 160,01 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дні її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повний текст постанови буде виготовлено 20.10.2006 р. 

Суддя

  Л. С. Коротченко