Рішення

від 21.11.2011 по справі 10/371

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/371

21.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          Громадська організація «Джерело»

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехсервіс»

3.          АЕК «Київенерго»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача:           ОСОБА_1 (довіреність від 1.06.2011р.);

від відповідача:       ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

                                 ОСОБА_3 (довіреність від 1.11.2011р.)

від третьої особи-1: ОСОБА_4 (довіреність від 3.03.2011р.);     

від третьої особи-2: не з’явились;

від третьої особи-3: не з’явились.

            В судовому засіданні 21 листопада 2011 року, відповідно до положень                               ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»(відповідач) заборгованості в сумі –36 873,17 грн. з них основного боргу –30 774,35 грн., втрат від інфляції та 3% річних в сумі –6 098,82 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі –40 719,57 грн. з них основного боргу –34 620,75 грн., втрат від інфляції та 3% річних в сумі –6 098,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором б/н про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності від 2 жовтня 2004 року та окремою угодою про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 4 квітня 2005 року належним чином не виконав, зокрема, не приймав участь по здійсненню витрат на управління та утримання спільного майна - КТП 6215, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9.09.2011 року порушено провадження у справі, залучено у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадську організацію «Джерело»(третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехсервіс» (третя особа-2), розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників сторін було відкладено до 20.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи-2 було відкладено до 7.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7.11.2011 року за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 10 листопада 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року залучено до часті у справі в якості третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АЕК «Київенерго»(третя особа-3), відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»про зупинення провадження по даній справі, розгляд справи відкладено до 21.11.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2004 року між третьою особою та відповідачем було укладено договір б/н про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір), згідно умов п. 1.1. якого Громадська організація «Джерело»та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»регламентували свою спільну діяльність та партнерське співробітництво по закінченню проектування, будівництва, підключення та введення в експлуатацію КТП 6215 з метою подальшої спільної експлуатації на підставі об’єднання своїх зусиль та внесення в спільну діяльність коштів та матеріалів.

4 квітня 2005 року між Громадською організацією «Джерело», Товариством  з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»(разом - сторони) укладено Окрему угоду про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності б/н (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, надалі –Окрема угода), на підставі якої сторони дійшли згоди замінити третю особу-1 в зобов'язаннях та правах за Договором та всіх доповненнях до договору на позивача за відповідною згодою про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»щомісячно сплачує витрати на технічне обслуговування КТП 7057 (6215), втрати електроенергії (холостого ходу) в КТП в АЕК «Київенерго», при цьому, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»в період з липня 2008 року по жовтень 2011 року в частині щомісячного відшкодування своєї частки по таким витратам не здійснив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 34 620,75 грн.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ «Джерело 1», будучи балансово відповідальним за дане КТП, що включає і його утримання, створило штучну ситуацію, при якій базуючи свій позов тільки на ст. 360 Цивільного кодексу України, яка є узагальнюючою для всіх видів з приводу спільної діяльності, ігнорує спеціальне законодавство у сфері електроенергетики, яке саме і містить нормативно-правове регулювання експлуатації, утримання, а також формування і розподілу витрат по КТП. Відповідач вказує, що актом виконаних робіт до даного договору від 7 квітня 2005 року, сторони засвідчили, що претензій одна до одної не мають, договірні зобов'язання виконано повністю, а тому, на думку останнього, договірні відносини між позивачем та відповідачем, що були спрямовані на створення спільної власності, завершились, що підтверджується зазначеним актом.

У своєму відзиві відповідач звернув увагу суду також на той факт, що позивач подаючи позов про стягнення заборгованості, що виникла у відповідача, у вигляді витрат на технічне обслуговування КТП-6215 та витрат електричної енергії на холостий хід, керується виключно загальними нормами, що не відображають специфіку нормативно-правового регулювання у галузі електроенергетики та вказав, що відповідні витрати відповідач оплачує АЕК «Київенерго»на підставі укладеного договору та на відшкодування яких позивач має законодавчо встановлене право на підставі окремо укладеного договору про спільне використання електричних мереж.

18 листопада 201 року від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що Громадська організація «Джерело»позов не визнає повністю.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, 2 жовтня 2004 року між третьою особою та відповідачем укладено договір б/н про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності відповідно до умов п. 1.1. якого Громадська організація «Джерело»та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»регламентували свою спільну діяльність та партнерське співробітництво по закінченню проектування, будівництва, підключення та введення в експлуатацію КТП 6215 з метою подальшої спільної експлуатації на підставі об’єднання своїх зусиль та внесення в спільну діяльність коштів та матеріалів.

7 лютого між третьою особою-1 та відповідачем укладено додаток № 4/05 (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи), яким визначили зміст п. 3.4. Договору в новій редакції.

4 квітня 2005 року між Громадською організацією «Джерело», Товариством  з обмеженою відповідальністю «Джерело 1»та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»було укладено Окрему угоду про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності б/н, умовами якої сторони передбачили замінити третю особу-1 в зобов'язаннях та правах за Договором та всіх доповненнях до договору на позивача за відповідною згодою про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача.

Згідно п. 4 Угоди вставлено, що позивач, після підписання угоди зобов’язаний підписати з відповідачем акт, чим підтвердити повністю виконання своїх зобов’язань з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»та підтвердити факт, що 53% КТП-6215 належить відповідачу.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що сторони визнають, що відповідач належним чином виконав всі свої зобов’язання і є належним власником 53% КТП-6215, тобто, є суб'єктом права власності. Цим сторони підтверджують, що розпорядження КТП-6215, на користь третіх осіб КТП-6215, будь-які інші дії, що стосуються або можуть вплинути на КТП-6215, можуть вчинятися у майбутньому лише за згодою позивача та відповідача. При цьому сторона, яка вчиняє дії, на яких будь-яка третя особа отримує право користування, розпорядження чи будь-які інші права, які впливають на користування та реалізацію права власності на КТП-6215, має ознайомити зазначену третю особу з Угодою, отримавши про це письмове підтвердження від такої третьої особи.  

Таким чином, конструкція відповідної умови Угоди визначає наявність обопільної згоди позивача та відповідача щодо розпорядження КТП-6215 на користь третіх осіб, а також відносно будь-яких інших дій, що стосуються або можуть вплинути на КТП-6215.

З положень акту від 7.04.2005р. вбачається, що сторони підтверджують, що розпорядження КТП-6215 та електромережами, реалізація на користь третіх осіб КТП-6215 та електромереж, будь-які інші дії, що стосуються або можуть вплинути на КТП-6215 та електромережі, можуть вчинятися у майбутньому лише за обопільною згодою сторін. При цьому сторона, яка вчиняє дії, на підставі яких будь-яка третя особа отримує право користування, розпорядження чи будь-які інші права, які впливають на користування та реалізацію права власності на КТП-6215 та електромережи, має ознайомити зазначену третю особу з окремою угодою від 4.04.2005р. про заміну сторони договору № б/н від 2.10.2004р. про спільну діяльність, отримавши про це письмове підтвердження від такої третьої особи. Не отримання такого письмового підтвердження робить недійсним угоди, домовленості та інші правочини, що вчинені третьою особою відносно КТП- 6215 та електромереж.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. у справі № 11/13 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Владислав»є належним власником 53% КТП-6215, тобто, є суб’єктом права власності (належним чином засвідчена копія рішення міститься в матеріалах справи).

З наданих позивачем до матеріалів актів приймання-передачі товарної продукції вбачається, що третя особа-3, у відповідності до умов договору № 10173 від 23.09.2005р. на постачання електричної енергії, в період з серпня 2008 року по вересень 2011 року відвантажила позивачу електричної енергії на суму 78 956,23 грн. (копії актів містяться в справі).

Судом встановлено, що 3 січня 2008 року між позивачем та третьою особою-2 було укладено підрядний договір на технічне обслуговування КТП-6215 № 1346 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи).

12 січня 2009 року між позивачем та третьою особою-2 було укладено підрядний договір на технічне обслуговування КТП-6215 № 4/09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), згідно п. 1.1. якого позивач доручив, а третя особа-2 прийняла на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню ТП 5295. Технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних робіт, таких що забезпечують справність та надійну роботу КТП 6215.

Загальна вартість робіт за підрядними договорами за період з червня 2008 року по жовтень 2011 року становить –32 494,00 грн.  (копії актів наявні в матеріалах справи).

Як слідує з платіжних доручень № 193 від 27.12.2010р., № 106 від 29.03.2010р.,            № 184 від 10.12.2010р. та № 309 від 2.11.2011р. позивач сплатив на користь                        третьої особи-2 грошові кошти в сумі - 41 778,00 грн. (копії платіжних доручень містяться в справі).

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 28.01.2008р., 29.12.2009р., 23.07.2010р., 29.06.2011р. та 24.10.2011р. направляв на адресу відповідача листи №№ 5/8, 12/09, 7/10, 7/06 та 9/11 відповідно, з вимогами оплатити заборгованість за Угодою з компенсацій витрат на утримання, ремонт та технічне обслуговування КТП 6215, що підтверджується фіскальними чеками про оплату відправки поштової кореспонденції №№ 6464, 5166, РМ00000458, 1701 та 8770 (копії чеків та листів містяться в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відпорвідно до ст. 526 Цивільного кодексу України  зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилається на той факт, що актом виконаних робіт до даного договору від 7 квітня 2005 року, сторони засвідчили, що претензій одна до одної не мають, договірні зобов'язання виконано повністю та вказав, що витрати на технічне обслуговування КТП 6215 за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Електротехсервіс», № 1346 на технічне обслуговування КТП-6215 від 3.01.2008р. та договором на оперативно-технічне обслуговування КТП-7057 (6215) від 12.01.2009р. не узгоджувались з відповідачем як співвласником КТП 6215, а надані документи не можуть вважатися доказами про виконані роботи.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

В матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про укладені підрядні договори на технічне обслуговування КТП-6215 № 1346 та № 4/09, а також погодження з відповідачем щодо участі у витратах на технічне обслуговування КТП-6215, однак така домовленість передбачена вищезазначеними нормами чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ст. 360 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов'язаними із спільним майном. Тобто, понесенню одним, або кількома із співвласників самостійних витрат, необхідних для належного функціонування спільного майна, повинно передувати узгодження таких витрат, зокрема наявність обставин, якими зумовлена необхідність проведення витрат.

Згідно п. 6.29. «Правил користування електричною енергією»від 31.07.1996р. електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 8.08.2008р. за N 732/15423.

Пунктом 6.32. «Правил користування електричною енергією»встановлено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ. Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та кошторису витрат на утримання технологічних електричних позивачем до суду не представлено.

Окрім того, в порушення вимог ст. 358, 360 Цивільного кодексу України, п. 3 Угоди та положень абз. 3 Акту від 7.04.2005р. позивач здійснив укладення договорів на технічне обслуговування КТП-6215 самостійно, без згоди співвласника КТП-6215.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача. Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, відтак, суд приходить до висновку, що надані господарському суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є  підставою позовних вимог, та  не підтверджено такі обставини саме належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  28.11.2011р.