Постанова

від 08.02.2012 по справі 10/371

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012                                                                                           № 10/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Новікова  М.М.

          Мартюк А.І.

при секретарі:          Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача:                     Гайдаш В.І. – директор, ОСОБА_1 – дов. б/н від 01.06.2011р.;

відповідача:                 ОСОБА_2 – дов. б/н від 01.11.2011р.;

третьої особи-1:           ОСОБА_3 – дов. б/н від 14.07.2011р.;     

третьої особи-2:           не з'явились;

третьої особи-3:             ОСОБА_4 – дов. №Д07/2011/04/22-32 від 22.04.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело 1”

на рішення          Господарського суду міста Києва

від          21.11.2011р.

у справі          №10/371 (суддя Котков О.В.)

за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело 1”  

до             Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма “Владислав”

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача 1) Громадська організація “Джерело”

                          2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Електротехсервіс”

                                    3) АЕК “Київенерго”

про           стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Джерело 1” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма “Владислав” (далі - відповідач) заборгованості у загальній сумі 36 873,17 грн. (з них: 30 774,35 грн. - основний борг, 6 098,82 грн. - втрати від інфляції та 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності від 02.10.2004р. та окремою угодою до вказаного договору від 04.04.2005р., оскільки відповідач не приймав участі у здійсненні витрат на управління та утримання спільного майна - КТП 6215.

В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог (том справи – 1, аркуші справи – 116-117) та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 40 719,57 грн. (з них: 34 620,75 грн. - основний борг, 6 098,82 грн. - втрати від інфляції та 3% річних).

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що позивач, подаючи позов про стягнення заборгованості у вигляді витрат на технічне обслуговування КТП 6215 та витрат електричної енергії на холостий хід, керується виключно загальними нормами, які не відображають специфіку нормативно-правового регулювання у галузі електроенергетики. За твердженням відповідача, відповідні витрати він оплачує Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” на підставі укладеного договору, а позивач має законодавчо встановлене право на відшкодування вищевказаних витрат на підставі окремо укладеного договору про спільне використання електричних мереж. Окрім того, актом виконаних робіт від 07.04.2005р. до договору про спільну діяльність з метою створення спільної власності від 02.10.2004р. сторони засвідчили, що претензій одна до одної не мають, договірні зобов'язання виконано повністю. Що ж до витрат на технічне обслуговування КТП 6215 за договорами, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Електротехсервіс”, на технічне обслуговування КТП 6215 від 03.01.2008р. та від 12.01.2009р., то укладання останніх не узгоджувалось з відповідачем, як співвласником КТП 6215, а надані позивачем документи не можуть вважатися доказами виконаних робіт.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. та від 10.11.2011р. до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Громадську організацію “Джерело” (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю “Електротехсервіс” (далі - третя особа-2) та Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго” (далі - третя особа-3).

Третя особа-1 у письмових поясненнях заперечувала проти позовних вимог, просила суд в позові відмовити, посилаючись на відсутність заборгованості, про стягнення якої заявлено позов.

Третя особа-2 та третя особа-3 письмових пояснень по суті спору не надали, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №10/371 у позові було відмовлено повністю. При цьому, суд першої інстанції зазначив наступне:

- позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у позові;

- згідно з п.п.6.29, 6.32 Правил користування електричною енергією між сторонами спору повинен бути укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж із затвердженим кошторисом витрат, однак такий договір не укладався;

- покладання на відповідача витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням КТП 7057(6215) на підставі договорів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехсервіс”, є необґрунтованим, оскільки укладання цих договорів не узгоджувалось з відповідачем, як співвласником КТП 7057(6215).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №10/371 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що умовами договору від 02.10.2004р. про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності передбачено обслуговування КТП 7057(6215) тільки на підставі договору з Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехсервіс” (п.3.4 вказаного договору);

- витрати на проведення робіт з обслуговування КТП 7057 (6215) документально підтверджені;

- посилання суду на відсутність між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж є неправильним трактуванням Правил користування електричною енергією, оскільки відповідно до названих Правил сторони, як співвласники КТП 7057(6215), є основними споживачами, тому договір про спільне використання технологічних електричних мереж між ними не може бути укладений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів               Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 23.01.2012р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №10/371 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.01.2012р. представник відповідача подав відзив на апеляційну  скаргу, в якому заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке,  що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 23.01.2012р. представник третьої особи-1 також заперечував проти апеляційної скарги позивача і просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 23.01.2012р. представник третьої особи-3 не висловив власної позиції по суті спору і оскаржуваного рішення суду першої інстанції, натомість просив колегію суддів прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 23.01.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 23.01.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 08.02.2012р.

30.01.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.02.2012р. представники сторін, третьої особи-1 та третьої особи-3 підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 08.02.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-1 та третьої особи-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.10.2004р. між третьою особою-1 та відповідачем було укладено договір про організацію спільної діяльності з метою створення спільної власності (далі – договір від 02.10.2004р.), за умовами якого (п.п.1.1, 3.2, 3.5) сторони регламентували свою спільну діяльність та партнерське співробітництво по завершенню проектування, підключення та введення в експлуатацію КТП 6215 з метою подальшої спільної експлуатації. Сторони зобов'язались нести витрати та збитки, пов'язані з ремонтом та утриманням КТП 6215, згідно розподілу потужності КТП 6215 (том справи – 1, аркуші справи – 8-13).

04.04.2005р. між третьою особою-1, позивачем та відповідачем було укладено окрему угоду про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності, в якій сторони передбачили замінити третю особу-1 в зобов'язаннях та правах за договором від 02.10.2004р. та всіх доповненнях до договору на позивача з відповідною згодою про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача (том справи – 1, аркуші справи – 14-15).

Між позивачем та третьою особою-2 було укладено підрядний договір №1346 від 03.01.2008р. на технічне обслуговування КТП 6215 та підрядний договір №4/09 від 12.01.2009р. на технічне обслуговування КТП 7057(6215), згідно з умовами яких позивач доручив, а третя особа-2 прийняла на себе зобов'язання з виконання робіт по технічному обслуговуванню КТП 7057(6215) (том справи – 1, аркуші справи – 52-55).

В оскаржуваному позивачем рішенні місцевий господарський суд зазначив про те, що між сторонами, як співвласниками, не було узгоджено витрати по технічному обслуговуванню КТП 7057(6215) на підставі договору, укладеному між позивачем та третьою особою-2, а надані позивачем документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження виконання підрядних робіт з обслуговування КТП 7057(6215).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в п.3.4 договору від 02.10.2004р. передбачено обов'язок позивача в період знаходження КТП 6215 на його балансі обслуговувати КТП 6215  та підтримувати його в робочому стані на підставі договору №901 від 14.05.2004р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехсервіс” (третьою особою-2).

Тобто, укладаючи договір від 02.10.2004р., сторони погодили витрати по технічному обслуговуванню КТП 6215 саме на підставі договору з третьою особою-2.

Виконання третьою особою-2 робіт по оперативно-технічному обслуговуванню              КТП 6215 підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями з відміткою банку про сплату позивачем вартості цих робіт на користь третьої особи-2 (том справи – 1, аркуші справи – 56-87, 148-151).

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. у справі №11/13 (том справи – 1, аркуші справи – 22-30) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело 1” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Владислав”, третя особа Громадська організація „Джерело” про стягнення 81 797,46 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Владислав” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело 1”, Громадської організації „Джерело” про визнання недійсною окремої угоди. Предметом розгляду за первісним позовом були вимоги про стягнення заборгованості з оплати відповідачем витрат на управління та утримання КТП 6215 за період з квітня 2005р. по березень 2008р. Вказаним судовим рішенням первісний позов було задоволено частково і судом, зокрема, було встановлено наступне:

- згідно з п.п.3.2, 3.5 договору від 02.10.2004р. сторони договору зобов'язались нести витрати та збитки, пов'язані з ремонтом та утриманням КТП 6215, згідно розподілу потужності КТП 6215. Відповідач за первісним позовом зобов'язався своєчасно сплачувати свою частку витрат по утриманню КТП 6215 та витрат електроенергії в трансформаторі;

- витрати позивача за первісним позовом на управління та утримання КТП 6215 за період з квітня 2005р. по березень 2008р. документально підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, призначеної судом у справі №11/13;

- згідно з Актом виконаних робіт від 07.04.2005р. КТП 6215 знаходиться і обліковується на балансі позивача за первісним позовом;

- оскільки умовами договору від 02.10.2004р. строк сплати відповідачем за зустрічним позовом частки  витрат по утриманню КТП 6215 не визначений, строк настання платежу відповідної суми коштів має визначатись з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме: з дати пред'явлення вимоги про сплату боргу;

- у відповідача за первісним позовом настав строк виконання обов'язку щодо сплати частини витрат по утриманню КТП 6215, а саме: витрати на технічне обслуговування               КТП 6215 та витрати електроенергії по КТП 6215 за період з квітня 2005 року по грудень 2007 року у розмірі 4 391,24 грн., однак він неналежним чином виконав взяті за договором від 02.10.2004р. зобов'язання та на вимогу позивача за первісним позовом не сплатив частину витрат по утриманню КТП 6215 у розмірі 4 391,24 грн.;

- оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати платежів за договором від 02.10.2004р. встановлений судом, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Тобто, в процесі розгляду справи №11/13 було встановлено обов'язок відповідача приймати участь у витратах по утриманню КТП 6215 відповідно до частки, переданої у власність відповідачу.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі №11/13 від 21.05.2010р. залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2010р. та  Вищого господарського суду України від 06.04.2011р.

Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

Наведеним вище спростовується висновок суду першої інстанції про те, що сторони не погодили порядок утримання (технічне обслуговування) КПТ 6215 та розподіл необхідних для цього витрат, а позивач не підтвердив належними доказами виконання робіт по утриманню та обслуговуванню КПТ 6215.

Відносно посилання місцевого господарського суду на те, що відносини між позивачем та відповідачем врегульовані п.п.6.29, 6.32 Правил користування електричною енергією, необхідно зазначити наступне.

Згідно з п.1.2. Правил користування електричною енергією основний споживач -  споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

На підставі Правил користування електричною енергією, наявних в матеріалах справи актів розмежування балансової належності, пояснень третьої особи-3 та письмових роз'яснень Національної комісії регулювання електроенергетики України, наданих відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у разі коли електричні мережі та трансформаторні підстанції перебувають у спільній власності двох співвласників мереж, ці власники мають вважатися двома основними споживачами.

Вищезгадані п.п.6.29, 6.32 Правил користування електричною енергією регулюють відносини щодо відшкодування фактичних витрат при наявності у відносинах субспоживача, який використовує технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж. Однак відповідач не використовує технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, а використовує електричні мережі та трансформаторну підстанцію, яка перебуває у спільній власності з позивачем, що спростовує висновок суду першої інстанції щодо можливості застосування до відносин сторін зазначених правових норм. З цих же підстав апеляційним господарським судом не приймається до уваги твердження відповідача про необхідність застосування Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.  Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, в п.3.2 договору від 02.10.2004р. встановлено обов'язок сторін брати участь у витратах та відшкодовувати збитки, пов'язані з управлінням і утриманням КТП 6215.

В п.3.5 договору від 02.10.2004р. встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати витрати на управління та утримання КТП 6215 і витрати електроенергії в трансформаторі відповідно до своєї частки.

Умовами договору від 02.10.2004р. розподілено частки власності на КТП 6215 між сторонами порівну у співвідношенні 50% на 50%.  

В п.4 окремої угоди від 04.04.2005р. вказано, що після підписання останньої 53% КТП 6215 належить відповідачу.

Окрім того, в матеріалах справи наявний спільний лист позивача та відповідача від 16.12.2010р., адресований директору СВП „Енергозбут Київенерго”, в якому сторони зазначають про розподілення потужності КТП 6215 у розмірі 58% на відповідача (211 кВт) та 42% на позивача (151 кВт), і просять розподілити показники витрат холостого ходу та короткого замикання по трансформатору КТП 6215, а також витрат у високовольтній мережі на обох співвласників у наступній пропорції: відповідач - 58%, позивач - 42% (том справи – 2, аркуш справи – 5).

В процесі судового розгляду було встановлено, що частка витрат відповідача на управління та утримання КТП-6215 за період з січня 2008 року по жовтень 2011 року становить 34 620,75 грн.

Оскільки умовами договору від 02.10.2004р. строк сплати відповідачем своєї частки  витрат по утриманню КТП 6215 не визначений, строк настання платежу відповідної суми коштів має визначатись з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто з дати пред'явлення вимоги про сплату боргу.

В матеріалах справи наявні листи позивача, надіслані на адресу відповідача (том справи – 1, аркуші справи – 122-123, 126, 131-132, 136-137, 139), в яких він вимагав сплатити частку витрат по утриманню КТП 6215, але звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування. Наведене свідчить про порушення відповідачем порядку та строків виконання зобов'язань по оплаті витрат на утримання спільного з позивачем майна -                  КТП 6215.

Доказів на підтвердження повної або часткової сплати боргу відповідач суду не надав, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 34 620,75 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором від 02.10.2004р., нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості в межах заявленого позивачем періоду з січня 2008 року по липень 2011 року є обґрунтованим.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 6 098,82 грн., однак за розрахунком апеляційного господарського суду з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних у більшому розмірі, ніж визначено позивачем.

Враховуючи норми п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на відсутність заяв (клопотань) про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги відносно стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.  

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №10/371 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Зважаючи на задоволення як позовної заяви, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за подання позову і апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при поданні позову та заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було сплачено державне мито у загальному розмірі 413,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №260 від 30.06.2011р. на суму 375,00 грн. та №306 від 25.10.2011р. на суму 38,50 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 90, 119). Однак, враховуючи те, що загальна сума позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) становить 40 719,57 грн., позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 407,20 грн.

Оскільки позивач сплатив до Державного бюджету України державне мито у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, надмірно сплачені кошти у сумі 06,30 грн.  мають бути повернуті позивачу.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело 1” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. у справі №10/371 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма “Владислав” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, оф. 608, код ЄДРПОУ 21456780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело 1” (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) 34 620,75 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять гривень 75 копійок) – основного боргу, 6 098,82 грн. (шість тисяч дев'яносто вісім гривень 82 копійки) – інфляційних втрат та 3% річних, 407,20 грн. (чотириста сім гривень 20 копійок) - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Джерело 1” (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) з Державного бюджету України 06,30 грн. (шість гривень 30 копійок) надмірно сплаченого державного мита, перерахованого згідно з платіжним дорученням №306 від 25.10.2011р.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма “Владислав” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, оф. 608, код ЄДРПОУ 21456780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерело 1” (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) 705,75 грн. (сімсот п'ять гривень 75 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №10/371 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Зубець Л.П.

Судді                                                                                          Новіков  М.М.

                                                                                          Мартюк А.І.