Постанова

від 24.04.2012 по справі 10/371

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 10/371

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В., суддіПолянський А.Г., Сибіга О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року у справі№ 10/371 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" до треті особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" 1. Громадська організація "Джерело" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" 3. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 дов. від 16.01.12 р., Гайдаш В.І. -директор,

відповідача -ОСОБА_6 дов. від 17.08.10 р., ОСОБА_7 дов. від 01.11.11 р.,

третьої особи -1 -ОСОБА_8 дов. від 14.07.11 р.,

третьої особи -3 -ОСОБА_9 дов. від 15.02.12 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.04.2012 р., у зв'язку з відпусткою судді Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Сибіга О.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. (суддя -Котков О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. (судді -Зубець Л.П., Новіков М.М., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" 34 620,75 грн. основного боргу, 6 098,82 грн. інфляційних втрат та 3% річних, 407,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" з Державного бюджету України 06,30 грн. надмірно сплаченого державного мита, перерахованого згідно з платіжним дорученням № 306 від 25.10.2011 р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" 705,75 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Науково-виробнича фірма "Владислав" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

Відповідачем через канцелярію суду подане клопотання про приєднання до матеріалів справи скарги направленої до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неправомірної поведінки суддів Київського апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 підтримала вказане клопотання та просила приєднати вказану скаргу як письмовий доказ у справі.

Суд касаційної інстанції відмовляє в задоволенні такого клопотання з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, із змісту яких випливає неможливість збирання та оцінка доказів судом касаційної інстанції, встановлення ним обставин, які не були встановлені судами першої або апеляційної інстанцій. Крім того, вказана скарга не може бути письмовим доказом у справі в розумінні ст. 32 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2004 р. між третьою особою-1 та відповідачем було укладено договір про організацію спільної діяльності з метою створення спільної власності.

Згідно умов договору, а саме (п.п.1.1, 3.2, 3.5) сторони погодили свою спільну діяльність та партнерське співробітництво по завершенню проектування, підключення та введення в експлуатацію КТП 6215 з метою подальшої спільної експлуатації. Сторони зобов'язались нести витрати та збитки, пов'язані з ремонтом та утриманням КТП 6215, згідно розподілу потужності КТП 6215.

04.04.2005 р. між третьою особою-1, позивачем та відповідачем було укладено окрему угоду про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності, в якій сторони передбачили замінити третю особу-1 в зобов'язаннях та правах за договором від 02.10.2004р. та всіх доповненнях до договору на позивача з відповідною згодою про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача.

Згідно Розпорядження АЕК "Київенерго" № 106 "Про зміну схем електричних з'єднань понад 1000 В" від 23.05.2008 р., номер КТП був змінений на 7057.

Також, між позивачем та третьою особою-2 було укладено підрядний договір № 1346 від 03.01.2008 р. на технічне обслуговування КТП 6215 та підрядний договір № 4/09 від 12.01.2009 р. на технічне обслуговування КТП 7057(6215), згідно з умовами яких позивач доручив, а третя особа-2 прийняла на себе зобов'язання з виконання робіт по технічному обслуговуванню КТП 7057(6215).

З матеріалів в справи вбачається, що в п.3.4 договору від 02.10.2004 р. передбачено обов'язок позивача в період знаходження КТП 6215 на його балансі обслуговувати КТП 6215 та підтримувати його в робочому стані на підставі договору № 901 від 14.05.2004 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" (третьою особою-2).

За таких обставин, укладаючи договір від 02.10.2004 р., сторони погодили витрати по технічному обслуговуванню КТП 6215 саме на підставі договору з третьою особою-2.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, виконання третьою особою-2 робіт по оперативно-технічному обслуговуванню КТП 6215 підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями з відміткою банку про сплату позивачем вартості цих робіт на користь третьої особи-2 (т.-1, а.с. -56-87, 148-151).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апеляційним господарським судом при прийняті рішення було враховано рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 р. у справі № 11/13 за позовом ТОВ "Джерело - 1" до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Владислав", третя особа Громадська організація "Джерело" про стягнення 81 797,46 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1", Громадської організації "Джерело" про визнання недійсною окремої угоди.

Предметом вказаної справи за первісним позовом були вимоги про стягнення заборгованості з оплати відповідачем витрат на управління та утримання КТП 6215 за період з квітня 2005 р. по березень 2008р. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що згідно з п.п. 3.2, 3.5 договору від 02.10.2004 р. сторони договору зобов'язались нести витрати та збитки, пов'язані з ремонтом та утриманням КТП 6215, згідно розподілу потужності КТП 6215. Відповідач за первісним позовом зобов'язався своєчасно сплачувати свою частку витрат по утриманню КТП 6215 та витрат електроенергії в трансформаторі; витрати позивача за первісним позовом на управління та утримання КТП 6215 за період з квітня 2005р. по березень 2008р. документально підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, призначеної судом у справі № 11/13; у відповідача за первісним позовом настав строк виконання обов'язку щодо сплати частини витрат по утриманню КТП 6215, а саме: витрати на технічне обслуговування КТП 6215 та витрати електроенергії по КТП 6215 за період з квітня 2005 року по грудень 2007 року у розмірі 4 391,24 грн. Оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати платежів за договором від 02.10.2004р. встановлений судом, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних були задоволені.

За таких обставин, в процесі розгляду справи № 11/13 було встановлено обов'язок відповідача приймати участь у витратах по утриманню КТП 6215 відповідно до частки, переданої у власність відповідачу. Вказане рішення набрало законної сили.

На думку колегії суддів, апеляційним господарським судом правомірно було відзначено, що згідно з п.1.2. Правил користування електричною енергією, основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

На підставі Правил користування електричною енергією, наявних в матеріалах справи актів розмежування балансової належності, пояснень третьої особи-3 та письмових роз'яснень Національної комісії регулювання електроенергетики України, наданих відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у разі коли електричні мережі та трансформаторні підстанції перебувають у спільній власності двох співвласників мереж, ці власники мають вважатися двома основними споживачами.

П.п.6.29, 6.32 Правил користування електричною енергією регулюють відносини щодо відшкодування фактичних витрат при наявності у відносинах субспоживача, який використовує технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж.

Однак, відповідач не використовує технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, а використовує електричні мережі та трансформаторну підстанцію, яка перебуває у спільній власності з позивачем, що відхиляє посилання відповідача на можливість застосування до відносин сторін зазначених правових норм. З цих же підстав апеляційним господарським судом не прийнято було до уваги твердження відповідача про необхідність застосування Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3.5 договору від 02.10.2004р. встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати витрати на управління та утримання КТП 6215 і витрати електроенергії в трансформаторі відповідно до своєї частки.

Умовами договору від 02.10.2004р. розподілено частки власності на КТП 6215 між сторонами порівну у співвідношенні 50% на 50%.

В п.4 окремої угоди від 04.04.2005р. вказано, що після підписання останньої, 53% КТП 6215 належить відповідачу.

Матеріали справи містять лист позивача та відповідача від 16.12.2010 р., адресований директору СВП "Енергозбут Київенерго", в якому сторони зазначають про розподілення потужності КТП 6215 у розмірі 58% на відповідача (211 кВт) та 42% на позивача (151 кВт), і просять розподілити показники витрат холостого ходу та короткого замикання по трансформатору КТП 6215, а також витрат у високовольтній мережі на обох співвласників у наступній пропорції: відповідач - 58%, позивач - 42% (том справи -2, аркуш справи -5).

Апеляційним господарським судом встановлено, що частка витрат відповідача на управління та утримання КТП-6215 за період з січня 2008 року по жовтень 2011 року становить 34 620,75 грн.

Оскільки умовами договору від 02.10.2004р. строк сплати відповідачем своєї частки витрат по утриманню КТП 6215 не був визначений, строк настання платежу відповідної суми коштів має визначатись з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, про що обґрунтовано було зазначено апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором від 02.10.2004 р., нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості в межах заявленого позивачем періоду з січня 2008 року по липень 2011 року визнано правомірним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 111 7 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р.

у справі № 10/371 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Сибіга О.М.