Рішення

від 07.12.2011 по справі 13/398

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/398

07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-авто"

до   Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"    

про стягнення заборгованості     

Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники :

від позивача   Тупчій В.А. -  директор.

від відповідача ОСОБА_1 - дов. № 59 від 31.12.10.

в судовому засіданні 07.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором

05.10.11 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 01.11.11.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомили, витребувані судом документи не надано.  

Позивач надав витребувані документи.

Розгляд справи відкладений на 17.11.11 через неявку відповідача, зобов’язано відповідача надати відзив та направити позивачу акт звірки розрахунків.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, відповідач заперечив з підстав викладених у відзиві.

Як встановлено судом позивач просить стягнути борг і збитки в т.ч. і за період до укладення договору.

Ухвалою суду від 17.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.11.2011 року, зобов’язано сторони надати суду акт звірки розрахунків, а відповідача - платіжні доручення на підтвердження оплат поставки за договором.

24.11.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін, на виконання вимог суду надали додаткові документи по справі.

В судових засіданнях 24.11.2011, 29.11.2011 та 30.11.2011 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

07.12.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача визнав вимоги в частині стягнення суми основного боргу, проте заперечував проти задоволення судом вимог позивача щодо стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима-авто" (надалі – позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Київспецтранс" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки автомобільних шин № 109 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця автошини у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказані у рахунку-фактурі, а покупець зобов’язався сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах, визначених Договором.

Розділом 4 сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого платежі за Договором за кожну окрему партію товару, здійснюються покупцем згідно рахунку-фактури або накладної. Оплата товару здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що в період з 16.09.2008 року по 28.01.2009 року позивачем було здійснено дев’ять поставок на загальну суму 217 482,12 грн. (факт поставки підтверджується долученими до матеріалів справи накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Проте відповідач, в порушення умов Договору свої зобов’язання в частині оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість 93 890,00 грн.

17.07.20009 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погашення виниклої заборгованості. Проте зазначена претензія була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 93 890,00 грн. обґрунтованою та документально підтвердженою.

Проте, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення 85 304,00 грн. суми основного боргу, тобто меншому розмірі, ніж фактично наявна заборгованість відповідача, та враховуючи, що суд не в праві виходити за межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі заявленому позивачем, тобто 85 304,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань, передбачених Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 28 681,11 грн. інфляційних втрат та 7 957,29 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 28 681,11 грн. інфляційних втрат та 7 957,29 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 46 343,12 грн. збитків.

Обґрунтовуючи заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідач по Договору, позивач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар із своїм постачальником  - ТОВ «ТПК «Омега-Авто поставка»за договором поставки № 846-8 від 01.01.2008 року, у зв’язку з чим позивач був змушений сплатити останньому пеню у розмірі 985,30 грн. Крім того, позивач посилається на збільшення ринкової вартості товару, в результаті чого ним понесені збитки у розмірі 45 357,82 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 46 343,12 грн. збитків задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної  поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З метою доведення факту понесених збитків, позивач долучає в якості доказів договір поставки № 846-8 від 01.01.2008 року укладений з ТОВ «ТПК «Омега-Авто поставка». Проте наданий договір не підтверджує факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання  ВАТ "Київспецтранс" зобов’язань за Договором № 109 від 01.09.2008 року, а жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач зобов’язаний був виконати свої зобов’язання за договором № 846-8 від 01.01.2008 року саме за рахунок коштів, отриманих за Договором від ВАТ «Київспецтранс»суду не надано. Крім того, в договорі № 846-8 від 01.01.2008 року не зазначено, що метою придбання автошин у вказаного підприємства є необхідність виконання договірних зобов’язань перед ВАТ «Київспецтранс»і розрахунок за придбаний товар має бути здійснено саме виключно за кошти отримані від продажу даних шин ВАТ «Київспецтранс». Отже, позивачем не було доведено, що понесені позивачем витрат за договором № 846-8 від 01.01.2008 року є наслідком невиконання відповідачем зобов’язань за Договором № 109 від 01.09.2008 року.

Крім того, в ході розгляду справи позивачем не було надано належних доказів того, що товар, який був поставлений відповідачу відповідно до Договору, позивач мав можливість реалізувати за цінами 29.01.2009 року.   

Зважаючи на викладене, на думку господарського суду, позивач, в порушення умов ст.ст. 32 - 34 ГПК України та ст. 623 ЦК України належним чином не довів наявність всіх необхідних елементів для застосування такого виду відповідальності, як збитки.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, пр.-т Правди, буд. 85, код ЄДРПОУ 02772037) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-авто" (07400, Київська обл.., м. Бровари, вул.. Будьонного, 14-б; 02140, м. Київ, пр.-т Бажана, буд. № 26, код ЄДРПОУ 30270369) 85304,00 грн. суми основного боргу, 28 681,11 грн. інфляційних втрат, 7 957,29 грн. 3% річних, 1 219,42 грн. державного мита, 171,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                             І.Д. Курдельчук

дата складення 07.12.2011