Постанова

від 09.12.2011 по справі 37/200-10 (н.р. 29/12-10)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.                                                Справа № 37/200-10 (н.р. 29/12-10)  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

прокурора Харківської області  –Пилипенка О.Г., посвідчення № 17 від 11.01.2011 р.;

позивача –  ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.09.2011 р.;

відповідача  – ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.07.2010 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  “РОДЕГО” (вх. № 4946Х/2-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) (суддя Доленчук Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  “РОДЕГО”, м. Артемівськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю  “Бізнесбудінвест”, м. Харків

про стягнення 2138000,00 грн.,

за участю Генеральної прокуратури України в особі прокуратури Харківської області, -            

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2010 року ТОВ  “РОДЕГО” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення на його користь з ТОВ  “Бізнесбудінвест” 2138000,00 грн., з посиланням на те, що відповідачем не було виконано платіж за придбаним 15.01.2010 р. позивачем у нього та пред’явленим у той же день до платежу векселем номіналом 2138000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області по справі № 29/12-10 від 18.01.2010 року було задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди; затверджено мирову угоду від 15.01.2010 року, підписану сторонами; зобов'язано сторін виконати вимоги мирової угоди; провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2010 року були задоволені касаційні скарги Донецької обласної ради та головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації; ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2010 року у справі № 29/12-10 скасовано, а справу направлено на розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому Вищий господарський суд України вказував про те, що на момент укладення між сторонами мирової угоди існував спір щодо майна, яке відповідач зобов'язався передати позивачу в рахунок заборгованості. Однак, вказаного господарський суд не врахував та затвердив мирову угоду, умови якої суперечать законодавству України та порушують права та охоронювані законом інтереси інших

Заява сторін про затвердження мирової угоди по справі від 29.09.2010 р. надійшла 04.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 05.10.2010 р. провадження у справі 37/200-10 (н.р. 29/12-10) було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 20/282, що розглядається господарським судом Донецької області.

07.10.2011 р. ТОВ "Бізнесбудінвест" подало клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області по справі № 20/282 від 27.09.2011 р. була залишена без розгляду позовна заява Головного фінансового управління Донецької області державної адміністрації до ТОВ "Бізнесбудінвест" про витребування нерухомого майна.

Ухвалою суду від 10.10.2011 р. провадження у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) було поновлено та справу призначено до розгляду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) (суддя Доленчук Д.О.) було відмовлено у задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди від 29.09.2010 р.; позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 2138000,00 грн., 21380,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на обґрунтованість й правомірність позовних вимог.

Вказане рішення вмотивовано тим, що умови мирової угоди не можуть стосуватись вимог, що не заявлялись у позові, а отже, враховуючи, що мирова угода, яку подали сторони для затвердження судом, містить у собі зобов’язання щодо розпорядження певним майном, в той час як у позовній заяві міститься вимога про стягнення грошових коштів за векселем, суд відмовляє в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.   

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення яким затвердити мирову угоду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, адже на його думку, предметом позову так само, як і предметом мирової угоди є грошове зобов’язання, а саме: зобов’язання відповідача сплатити грошові кошти за векселем.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 06.12.2011 р. його представник просив рішення суду першої інстанції  скасувати та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник прокурора Харківської області в судовому засіданні 06.12.2011 р.   просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) залишити без змін, оскільки сторонами не було надано документів про скасування заходів по забезпеченню позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчудження належного йому майна, що були вжиті Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.12.2009 р. у справі № 20/282. (т. 1 а.с. 77-79).   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокурора, позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши  повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність  застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2010 р. ТОВ  “РОДЕГО” придбало за договором купівлі-продажу вексель Серія АА № 0350953 номіналом 2138000,00 грн., емітентом якого є ТОВ  “Бізнесбудінвест” (т. 1 а.с. 27).

Того ж дня вказаний вексель було пред’явлено до платежу, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом пред’явлення векселя до погашення від 15.01.2010 р. (т. 1 а.с. 28).

Проте відповідачем було повідомлено позивача про неможливість здійснити платіж за вказаним векселем через відсутність вільних коштів (т. 1 а.с. 29).

Згідно ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, вексель - цінний  папір,  який  засвідчує  безумовне  грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 194 Цивільного кодексу України встановлено, що цінним   папером   є   документ встановленої  форми  з відповідними  реквізитами,  що  посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами  його  розміщення,  а  також  можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи,  яка набула право  власності  на  цінний  папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

В частинах 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом першої інстанції було законно задоволено позовні вимоги про стягнення 2138000,00 грн. за пред’явленим  до погашення векселем.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмовити у задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті  78 ГПК України встановлено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову.

Зі змісту наведеного вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об’єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо вона:

а) суперечить закону;

б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд мусить виходити з норм ст. 13 ЦК Укаїни, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

 - не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо, зокрема:

§          мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;

§          мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 2138000,00 грн.

Натомість, згідно з умовами мирової угоди, позивач зобов‘язується в рахунок погашення боргу в розмірі 2138000,00 грн. передати нерухоме майно (а саме: адміністративну будівлю літ. А-5, загальною площею 3627,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Солов’яненка, 115), а відповідач зобов‘язується прийняти наведене вище нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості відповідача.

Отже, умови мирової угоди стосуються вимог щодо майна, які не заявлялися в позовній заяві, оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, що суперечить вимогам ст. 78 ГПК України, і тому судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено в задоволенні заяви сторін про затвердження цієї мирової угоди.  

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) у даній справі не підлягає скасуванню, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  “РОДЕГО”, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. у справі № 37/200-10 (н.р. 29/12-10) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.  

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст постанови підписаний 09.12.2011 р.