Рішення

від 12.12.2011 по справі 41/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/291

12.12.11

За позовом

Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради  

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект»  

Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

2. Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»

Про

звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки  

                                                                                                                  Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 225-КР-1198 від 22.08.2011 року;

від відповідача 1: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 23.09.2011 року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 –дов. № б/н від 23.09.2011 року;

від третьої особи 1: ОСОБА_4 –дов. № б/н від 13.07.2011 року;

від третьої особи 2: ОСОБА_5 –дов. № 01/05-147Д від 02.09.2011 року;

прокурор: Бондарчук І.П. –посвідчення № 179 від 16.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська транспортна прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою від 04.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2011 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 26.08.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі та крім того, подав клопотання по відкладення розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 26.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подану через канцелярію суду заяву про залучення до участі в справі в якості іншого відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник».

Також, в судовому засіданні прокурор подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно з якою п. 2 прохальної частини позовної заяви виклав в наступній редакції: зобов'язати ТОВ «Інтерпроект»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у первинному стані.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2011 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі.

ТОВ «Місто Будівник»подало через канцелярію суду заяву про залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яке судом розглянуто та відхилено, як безпідставне та необґрунтоване.

Ухвалою від 26.09.2011 року було залучено до участі в справі в якості іншого відповідача 2 –Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник»(02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 63, офіс 1, код ЄДРПОУ 32591014) та відкладено розгляд справи на 14.10.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 14.10.2011 року позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні подав клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Державне підприємство «Адміністрація річкових портів».

Ухвалою суду від 14.10.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», розгляд справи відкладено на 31.10.2011 року.

В судовому засіданні 31.10.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 31.10.2011 року, у зв'язку з допущеною технічною помилкою в п. 2 прохальної частини позовної заяви, надав заяву про уточнення позовних вимог, п.2 виклав наступним чином: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0, 1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

Представник відповідача 1 надав додаткове заперечення до позову, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 31.10.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Представники третіх осіб 1, 2 в судове засідання 31.10.2011 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб 1, 2, ухвалою суду від 31.10.2011 року розгляд справи відкладено на 21.11.2011 року.

В судовому засіданні 21.11.2011 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення по справі.

Прокурор в судовому засіданні 21.11.2011 року надав письмові пояснення по справі.

Представники відповідача 1 та третьої особи 2 надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача 2 в судове засідання 21.11.2011 року не з'явився, однак на адресу суду направив телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 21.11.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в судовому засіданні 21.11.2011 року учасники судового процесу подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/291, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача 2 та третьої особи 1, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 21.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 року.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні 12.12.2011 року представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні подав додаткові документи по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення учасників процесу,  господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держкомзему у місті Києві 04 травня 2011 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при швартуванні плавзасобів уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Дніпро та ім. Є. Патона у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якої складено акт А-297/05, з якого вбачається, що станом на 04.05.2011 року ТОВ «Інтерпроект»використовує земельну ділянку (проекція на дно р. Дніпро разом зі швартовими канатами) загальною орієнтовною площею 0,1008 га за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва при швартуванні дебаркадера уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона.

На момент проведення перевірки частину зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,0543 га займають: вищевказаний плавзасіб по типу приватного двоповерхового будинку –(0,0350 га), трап (залізний місток) –(0,0017 га), два пантони –(військовий та з тентом) –0,0032 га), причал –(0,0144 га). Крім того, на містку знаходиться будка охорони (0,0002 га), місток огороджений шлагбаумом, має обмежений прохід. Також з акту вбачається, що документи, які посвідчують право власності чи  право користування земельною ділянкою відсутні.

У зв'язку з вищезазначеним прокурор звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект»та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

Відповідачі проти позову заперечують стверджуючи, що дебаркадер «Д-71»розміщено на земельній ділянці водного фонду правомірно у відповідності до норм чинного законодавства, в обґрунтування чого надали Договори № 331/2010г про надання послуг щодо тимчасового швартування плавзасобу від 20.10.2010 року, № 34/204 про розміщення плавзасобів від 18.10.2011 року та № 01/22-110 про надання послуг від 29.12.2010 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; б) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; в) береговими смугами водних шляхів.

Частинами 2-3 ст. 79 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ст. 40 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

У відповідності до положень ч. ч. 1. 2 ст. 85 Водного кодексу України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що  громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»зазначено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Суд звертає увагу на те, що наведена норма ст. 59 Земельного кодексу України передбачає можливість надання земель водного фонду в постійне користування за рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування саме державним водогосподарським організаціям, а не комунальним, яким, зокрема, є комунальне підприємство «Плесо», що було уповноважене на підставі дослідженого вище рішення Київської міської ради виконувати функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів за прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та технічними спорудами.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З положень частини 5 статті 126 Земельного кодексу України слідує, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом на підставі дослідження викладених вище норм чинного законодавства встановлено, що для здійснення користування земельною ділянкою водного фонду, суб'єкт господарювання, що не є державною водогосподарською організацією, повинен укласти договір оренди з уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Київська міська рада.

Судом встановлено, що відповідачі, розміщуючи на постійній основі стоянкове судно для здійснення господарської діяльності, фактично використовують земельну ділянку водного фонду, що знаходиться в комунальній власності.

При цьому, договір оренди земельної ділянки водного фонду з Київською міською радою відповідачами не укладався і жодних доказів на підтвердження вчинення дій, направлених на одержання її в оренду, відповідачами надано не було.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази існування рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, договору оренди спірної земельної ділянки водного фонду, або документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, господарський суд вважає, що відповідачі без дозволу  Київської міської ради самовільно займають спірну земельну ділянку земель водного фонду та володіють нею без законних на те підстав, з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок.

Крім того, Договори № 331/2010г від 20.10.2010 року, № 34/204 від 18.10.2011 року та № 01/22-110 від 29.12.2010 року, якими відповідачі обґрунтовують правомірність зайняття земельної ділянки не дають їм право займати спірну земельну ділянку водного фонду.

У відповідності до ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокуратури є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 30/128-32/262 від 13.01.2011 року та № 40/55 від 24.03.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект»(місцезнаходження: 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Чубаря, буд. 3, код ЄДРПОУ 32116406) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник»(місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 63, офіс 1, код ЄДРПОУ 32591014) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект»(місцезнаходження: 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Чубаря, буд. 3, код ЄДРПОУ 32116406) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Будівник»(місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 63, офіс 1, код ЄДРПОУ 32591014) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                               Спичак О.М.

Дата підписання рішення  

      20.12.2011 року