Вирок

від 08.12.2011 по справі 1-1480/11

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1480/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2011 р.м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Дмитрук Н. Ю.

при секретарі Мельниченко Т.С.,

за участю прокурора Куц О.О.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженця м. Києва, українця, громадянин України, освіта середня, не одруженого, працюючого водієм в Головній державній інспекції з карантину рослин України, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 03.09.2011 приблизно о 12:00 годині проходячи поруч з ринком «Ізюмський», що по вул. Ізюмській, 7 в м. Києві помітивши на шиї у раніше незнайомої ОСОБА_3, яка в цей час проходила за вище вказаною адресою, золотий ланцюжок, вирішив відкрито викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_2 підбіг з заду до ОСОБА_3 та правою рукою схопив за ланцюжок який знаходився на шиї ОСОБА_3, потягнувши його на себе, здавивши шию ОСОБА_3, після чого ривком зірвав його, завдавши таким чином останній фізичний біль, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого та відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме золотий ланцюжок, вартістю 2500 гривень на якому знаходився золотий хрестик, вартістю 300 гривень. Відкрито викравши вказане вище чуже майно ОСОБА_2, з місця вчинення злочину з викраденим майном втік, завдавши ОСОБА_3 шкоду на загальну суму 2800 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

За згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході дізнання по справі, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші сторони, і які ніким не оспорювались.

Тому суд, обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, і надійшов до висновку, що його дії за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно, як відкрите викрадення чужого майна поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує наступні обставини справи:

-ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину: злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, віднесений кримінальним законом до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має тяжке захворювання згідно виписки з амбулаторної карти Київської міської клінічної лікарні № 5 амбулаторно-поліклінічного відділення знаходиться на «Д»обліку в АПВ МУ СНІДу з 25.04.02 з діагнозом ВІЛінокеція ЙЙЙ клінічна стадія, кандироз слизової порожнини, Хронічний гепатит змішаного ґенезу в стадії загострення. Отримує з 2006 року антиретровірусну терапію;

-думку потерпілої, яка не наполягала на реальному позбавленні волі.

Обставин, що помякшує покарання винного, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують його покарання, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Беручи до уваги тяжкість злочину, особу підсудного, який має низку тяжких та хронічних хвороб, з 2006 року отримує антиретровірусну терапію, думку потерпілої, його відношення до скоєного, в їх сукупності, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому, йому можливо призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та зобовязати виконувати, останнього, обовязки, викладені в ст. 76 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання 5 (пять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обовязки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Речові докази: золотий ланцюжок та золотий хрестик передані під зберігальну розписку ОСОБА_3- залишити їй за належністю.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області - на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, негайно звільнивши засудженого з-під варти в залі судового засідання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя Н. Ю. Дмитрук