Рішення

від 12.01.2012 по справі 3/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/316

12.01.12

За позовом   Приватного підприємства «Лагуна»

До                  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  

                      Державне підприємство «Виробниче об‘єднання «Київприлад»(третя особа-1)    

                      Національне космічне агентство (третя особа-2)                   

Про                визнання договору оренди № 4555 від 09.11.2009 недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача                ОСОБА_1. –по дов. № 02/11/11 від 02.11.2011

Від відповідача            ОСОБА_2. –по дов. № 18 від 26.04.2011

Від третьої особи-1     ОСОБА_3. –по дов. № 164/49 від 12.12.2011

Від третьої особи-2     ОСОБА_4. –по дов. 168/09-Д11 від 12.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Лагуна»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4555 від 09.11.2009 недійсним з моменту укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач при укладенні спірного договору оренди помилився щодо таких обставин, що мають істотне значення для вчинення правочину, як наявність у відповідача права на укладення договору, обсягу (площі, індивідуальних ознак) нерухомого майна, що мало бути передано в найм, і як наслідок визначеного договором розміру орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011 порушено провадження у справі № 3/316, залучено до у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Державне підприємство «Виробниче об‘єднання «Київприлад»та призначено її до розгляду на 29.11.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 29.11.2011 відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідач у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»отримавши заяву позивача 09 від 09.07.2009 про бажання отримати в оренду майно площею 570,52 кв. м., що розташовано за адресою : м. Київ, вул. Якутська, 3 на першому та другому поверсі звернувся до органу уповноваженого управляти цим державним майном –Національного космічного агентства України про намір провести конкурс на оренду вказаного майна. Листом № 4359/10-4 від 30.07.2009  Національне космічне агентство України надало згоду на передачу майна в оренду та запропонувало кандидатуру до складу конкурсної комісії та зазначило необхідні умови до договору. За результатами проведеного конкурсу 30.10.2009 конкурсною комісією прийнято рішення укласти договір оренди з Приватним підприємством «Лагуна». Отже, відповідачу вказує на те, що ініціатива щодо укладення договору відносно конкретних площ за конкретною адресою добровільно виходила від самого позивача. Відповідач уклав договір виключно в межах своєї дієздатності та суто у відповідності до чинного на той час законодавства України. щодо посилань на невизначеність договором такої істотної умови як предмет вказує на те, що розділом 1 договору конкретно визначено які площі, з якою метою та за якою адресою передаються у користування орендарю, що цілком відповідає волевиявленню орендаря викладеного у листі № 09 від 09.07.2009

Відповідачем в судовому засіданні 29.11.2011 було подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національне космічне агентство України.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору заперечень не навів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/316 від 29.11.2011 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національне космічне агентство та у зв‘язку з нез‘явленням представника третьої особи-1 в засідання суду, розгляд справи відкладено на 13.12.2011.

Відповідачем в судовому засіданні 13.12.2011 подано додаткові заперечення, в яких зазначає, що відділення виконало всі покладені на нього обов‘язки, що передували укладенню договору і як наслідок набуло для себе право на його укладення та при укладенні договору РВ ФДМУ по м. Києву мало повний обсяг дієздатності. Відповідач вважає, що позов в силу статті 217 Цивільного кодексу України не може бути задоволений судом повністю, адже чітко встановлено, що правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі його частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. Позивач вважає, що договір з його сторони був укладений під впливом обставин, які мають істотне значення, а відтак підлягає визнанню судом недійсним. РВ ФДМУ по м. Києву заперечує таке твердження підприємства, адже абз. 4 п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»встановлює, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Знову звертає увагу на необхідність застосування судом строків позовної давності адже відповідно до абз. 2 п. 28 згаданої постанови Пленуму перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, відповідач просить в позові відмовити повністю.

Третьою особою-1 в судовому засіданні 13.12.2011 було заявлено усне клопотання про оголошення перерви в засіданні суду.

В судовому засіданні 13.12.2011 на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.12.2011.

Третя особа-1 у поданих в судовому засіданні 22.12.2011 поясненнях зазначає наступне. Орендовані позивачем приміщення, які розміщені за адресою м. Києві, вул. Якутська, 3 на першому та другому поверсі двоповерхової будівлі корпусу № 2 та знаходяться у державній власності відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України право власності здійснює Державне космічне агентство України. Позивач орендував приміщення згідно договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 623 від 19.05.2004 (площа-198,3 кв. м.), № 1136 від 28.10.2004 (площа-72,5 кв. м.), № 2287 від 21.10.2005 (площа-286,0 кв. м.) (загальна площа оренди складала 556, кв. м.), які укладені між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву. Строк дії вище вказаних договорів оренди сплинув у 2009 році, для зручності ведення господарської діяльності позивача було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4555 від 09.11.2009 (площа 570,52 кв. м.), який діє до цього часу. Вказане вище майно обліковується на балансі третьої особи (що підтверджується довідкою № 163/49 від 12.12.2011), відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України управління об‘єктами державної власності згідно з законом здійснюється Кабінетом Міністрів України і, за його повноваженням центральним органами виконавчої влади (Державним космічним агентством України). Проте, як стверджує позивач в жовтні 2011 року, після отримання листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»від 25.10.2011 № 48043, керівництву ПП «Лагуна»стало відомо про те, що станом на 21.10.2011 згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресою вул. Якутська, 3 на праві власності не зареєстровані. Наведений позивачем як юридичний факт лист від 25.10.2011 № 48043 підписаний невстановленою особою, та з його тексту не зрозуміло про, які приміщення та за ким саме вони незареєстровані. Проте третя особа-1 додатково надає рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих 911 від 10.12.1965 та витяг бази даних Державного земельного кадастру від 28.07.2011 з чергового кадастрового плану. З огляду на викладене третя особа-1 просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/316 від 22.12.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представників позивача та третьої особи-2 в засідання суду та невиконання позивачем та третьою особою-2 вимог ухвали суду від 29.11.2011, розгляд справи був відкладений на 12.01.2012.

Третя особа-2 у поданих в судовому засіданні 12.01.2012 поясненнях зазначає наступне. Національне космічне агентство України відповідно із Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»перейменовано в Державне космічне агентство України, про що зроблено відповідний запис в ЄДРПОУ. У відповідності до Указу Президента України Про Положення про Національне космічне агентство України, що діяло на час укладення спірного договору, НКАУ відповідно до покладених на нього завдань: здійснює у встановленому порядку функції управління майном підприємств, що належать до сфери його управління, в тому числі акціями, частками, паями, що належать державі у майні господарських товариств (державними корпоративними правами). Відповідно до чого надало дозвіл на укладення договору оренди. Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна. Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. Відповідно до п. 4 Постанови Верховної Ради України Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України, що діяло на період укладення даного договору, одним із основних завдань Фонду є: здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів. Також у відповідності до ст. 7 Закону України «Про управління об‘єктами держаної власті»Фонд державного майна України відповідно до законодавства, щодо державних підприємств, установ і організацій: виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди. Враховуючи наведене доводи позивача про те, що відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності, щодо укладення договору оренди відповідач вважає хибними. Доводи про те, що договором оренди не визначено склад нерухомого майна, що передається в оренду вважає абсурдними, оскільки договором чітко визначено склад, та місце знаходження майна площею 570,52 кв. м. Враховуючи викладене проти позову заперечує. Також третя особа-2 просить здійснити заміну Національного космічного агентства України на Державне космічне агентство України.

В судовому засіданні 12.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством «Лагуна»(орендар) було укладено договір оренди № 4555 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –нежитлові приміщення (далі - майно), площею 570,52 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, на першому та другому поверсі двохповерхової будівлі корпусу № 2, що перебуває на балансі державного підприємства «Виробниче об‘єднання «Київприлад»(далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2009 і становить 1 638 072,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення:

- офісу на другому поверсі площею 85,42 кв. м.;

- промислового виробництва риби на першому поверсі площею 363,90 кв. м.;

- господарського двору на першому поверсі (навіс) площею 121,20 кв. м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Закон України «Про оренду державного та комунального майна»регулює організаційні відносини, пов‘язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Частина 2 статті 761 Цивільного кодексу України допускає випадки, коли наймодавцем може бути не власник майна, а інша особа. Така особа має бути уповноважена на укладення договорів найму.

Так Господарський кодекс України (ст. 287) наділяє Фонд державного майна України та його регіональні відділення правом виступати орендодавцями щодо державного та комунального майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 5 Закон України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює порядок укладення договору оренди та передбачає, що орендодавець при отриманні заяви особи про бажання укласти договір оренди надсилає матеріали до органу, уповноваженому управляти відповідним майном, який в свою чергу за результатами розгляду матеріалів має надіслати орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Орган, уповноважений управляти державним майном, в даному випадку Національне космічне агентство України, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в своєму листі № 4359/10-4 від 30.07.2009 повідомив  Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відсутність заперечень щодо передачі в оренду ПП «Лагуна»нерухомого майна площею 570,52 кв. м., яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Виробниче об‘єднання «Київприлад»за адресою : м. Київ, вул. Якутська, 3.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву мало в силу чинного законодавства право передати приміщення в оренду, а отже і уклало договір в межах своєї дієздатності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оцінка об‘єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Як вбачається з наданого позивачем висновку про вартість майна, здійсненого суб‘єктом оціночної діяльності, на замовлення позивача, з метою використання при розрахунку орендної плати, було здійснено оцінку ринкової вартості об‘єкту : оцінку ринкової вартості об'єкту: виробничі, побутові приміщення площею 363,9 кв. м., офісні приміщення площею 85,42 кв. м. та господарчий двір (навіс) площею 121,2 кв. м., що розташовані в будівлі корпусу № 2 за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, станом на 31.05.2009.

Так, згідно висновку вартість виробничих, побутових приміщень площею 363,9 кв. м. становить 994 661,00 грн. без ПДВ; офісних приміщень площею 85,42 кв. м. становить 392 933,00 грн. без ПДВ; господарчого двору (навісу) площею 121,2 кв. м. становить 250 478,00 грн. без ПДВ, що разом становить суму 1 638 072,00 грн., яка і зазначена в п. 1.1. договору.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору встановлено строк дії договору з 09.11.2009 до 09.11.2012.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду майно по акту приймання-передачі, який затверджується одночасно з цим договором.

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Підтвердженням того, що орендодавець передав, а орендар прийняв майно площею 570,52 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3 є акт приймання-передачі від 09.11.2009, який погоджено балансоутримувачем.

Відповідно до п. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Згідно п. 2 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний попередити наймача про особливості властивості та недоліки речі, які йому відомі які можуть бути небезпечними для життя, здоров‘я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Згідно п. 1.3. договору стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Позивач акт приймання-передачі майна від 09.11.2009 підписав без будь-яких зауважень, в якому зазначено наступне:

п. 2 Технічний і пожежнобезпечний стан вказаного вище майна задовільний. Майно у відповідності з узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря не потребує проведення поточного ремонту.

п. 3 Сторони зазначають, що орендоване майно передано орендарю в комплекті та у належному стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна.

п. 4 Орендодавець повідомляє орендаря, що інформацією про особливі властивості та недоліки майна (в т.ч. приховані), які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря та третіх осіб або призвести до пошкодження самого майна під час користування ним, він не володіє.

Пунктом 3 ст. 767 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов‘язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Крім цього, з постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 вбачається, що предметом розгляду у справі № 9/415-13/188 були позовні вимоги ПП «Лагуна»до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна», Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Державного підприємства «Виробниче об‘єднання «Київприлад», Національного космічного агентства про зобов‘язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»зареєструвати за ПП «Лагуна»право власності на нежиле приміщення –цех переробки риби площею 363,90 кв. м., що розташований за адресою : м. Київ, вул. Якутська, 3.

З огляду на викладене не відповідають дійсності твердження позивача про те, що приміщення площею 363,90 кв. м. та площею 121,30 кв. м. в користування позивачу не передавались та фактично не існують.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов‘язань, які виникли з правочину, і не пов‘язане з поведінкою іншої сторони правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач з моменту укладення договору весь час користувався майном, оскільки доказів протилежного не подано, та не подав жодного доказу в підтвердження того, що позивач протягом цього часу звертався до орендодавця із зауваженнями з метою усунення невідповідностей, а отже не доведено наявність помилки на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов‘язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 284 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його поверненні або викупу.

Більш конкретизовані істотні умови, що стосуються укладення договорів оренди державного майна визначені в статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме такими істотними умовами є :

- об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов‘язань;

- забезпечення виконання зобов‘язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов‘язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

В п. 2 вказаної статті Закону зазначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Посилання позивача на те, що договір не містить такої істотної умови як об‘єкт оренди, зокрема його склад, що на думку позивача є підставою для визнання його недійсним, не відповідають дійсності, оскільки в п. 1.1. договору чітко визначено які площі, з якою метою і за якою адресою передаються у користування орендаря.

Також не відповідають дійсності посилання позивача на не визначеність розміру орендної плати, який насправді викладений в п. 3.1. договору.

Слід зазначити, що непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто не породження ним цивільних прав та обов‘язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір  суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов‘язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4555 від 09.11.2009  недійсним відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства «Лагуна»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Згідно Указу Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»Національне космічне агентство України перейменовано на Державне космічне агентство України.

Враховуючи викладене суду вважає за необхідне замінити назву третьої особи-2 –Національне космічне агентство України на Державне космічне агентство України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Здійснити заміну назву третьої особи-2 –Національне космічне агентство України на Державне космічне агентство України.

2. В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               В.В.Сівакова

Рішення підписано 18.01.2012.