Ухвала

від 12.12.2011 по справі 2а-2568/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 89172/09

Львівський апеляцій ний адміністративний суд у с кладі:

головуючого судді Онишкевича Т. В.,

суддів Сапіги В.П., Попк а Я.С.,

розглянувши в порядку пись мового провадження апеляцій ну скаргу управління Пенсійн ого фонду України в м. Луцьку В олинської області на постано ву Луцького міськрайонного с уду Волинської області від 04 в ересня 2009 року у справі за позо вом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м . Луцьку Волинської області п ро зобов' язання провести на рахування та виплату підвище ння до пенсії, як дитині війни ,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2009 року ОСОБА_1 з вернувся до суду з адміністр ативним позовом, у якому прос ив зобов' язати управління П енсійного фонду України в м. Л уцьку Волинської області (да лі - УПФ України в м. Луцьку) н арахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальн у допомогу у розмірі 4321,80 грн. за період з січня 2006 року по листо пад 2008 року.

Постановою Луцького міськ районного суду Волинської об ласті від 04 вересня 2009 року вка заний позов задоволено частк ово та зобов' язано УПФ Укра їни в м. Луцьку провести позив ачу нарахування і виплату пі двищення до пенсії відповідн о до ст. 6 Закону України «Про с оціальний захист дітей війни » у розмірі 30 % мінімальної пен сії за віком за період з 09 липн я по 31 грудня 2007 року та з 22 травн я по 31 грудня 2008 року. У задоволе нні решти позовних вимог від мовлено.

У поданій апеляційній скар зі УПФ України в м. Луцьку прос ить зазначену постанову скас увати і прийняти нову про від мову у задоволенні вимог поз ивача в повному обсязі, посил аючись на порушення судом пе ршої інстанції норм матеріал ьного і процесуального права та неврахування істотних об ставин справи. Апеляційну ск аргу обґрунтовує тим, що зако нодавство України не містить жодного нормативного акту, п рийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соці альний захист дітей війни» п ро підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегуль овує питання про те, які саме о ргани мають проводити такі в иплати, за рахунок яких кошті в і джерел. Стверджує, що при у хваленні оскаржуваного ріше ння судом не були враховані п оложення бюджетного законод авства України, а також видат кові можливості основного фі нансового документу держави і Пенсійного фонду України. Н аполягає на застосуванні стр оку звернення до адміністрат ивного суду, вважаючи, що він п ропущений позивачем без пова жних причин.

Особи, які беруть участь у с праві, в судове засідання апе ляційного суду не з' явилися , а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до в исновку про можливість розгл яду справи у порядку письмов ого провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши матеріали сп рави та доводи апелянта у їх с укупності, апеляційний суд п риходить до переконання, що п одана апеляційна скарга підл ягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи по зовні вимоги ОСОБА_1, суд в иходив із того, що він належит ь до категорії громадян, на як их поширюються державні соці альні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлен е ст. 6 Закону України «Про соц іальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмі рі 30 % мінімальної пенсії за ві ком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішенням и від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та ві д 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі по ложення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і о бмежено право на отримання с пірних доплат, відмова УПФ Ук раїни в м. Луцьку у проведенні нарахування і виплати позив ачу щомісячної надбавки у ви щезазначеному розмірі за пер іод з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року є незаконною. При вирішенні п итання про поновлення строку звернення до адміністративн ого суду підлягають застосув анню положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезп ечення».

Такі висновки суду першої і нстанції, на думку апеляційн ого суду, лише частково відпо відають нормам матеріальног о і процесуального права та ф актичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що п озивач є дитиною війни та від повідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист діте й війни» у редакції, що була чи нною на час виникнення та існ ування спірних правовідноси н у 2007-2008 рр., мав право на підвище ння виплачуваної йому відпов ідачем пенсії у розмірі 30 % мін імальної пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22. 05.2008 року визнано такими, що не в ідповідають Конституції Укр аїни, положення Законів Укра їни про Державний бюджет на 200 7-2008 рр., якими було зупинено (обм ежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист діте й війни», із вказівкою на те, щ о дані рішення Конституційно го Суду України мають преюди ціальне значення для судів з агальної юрисдикції при розг ляді ними позовів у зв' язку з правовідносинами, які вини кли внаслідок дії положень с татей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За чинним законодавством У країни розмір мінімальної пе нсії за віком визначається л ише за правилами, передбачен ими ч. 1 ст. 28 Закону України «Пр о загальнообов' язкове держ авне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей роз мір або встановлював інший р озмір, немає.

Відповідно до ст. 152 Конститу ції України закони, інші прав ові акти або їх окремі положе ння, що визнані неконституці йними, втрачають чинність з д ня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 судом першої інстан ції безпідставно не врахован о, що згідно із ч. 2 ст. 99 КАС Украї ни у редакції, що була чинна на час виникнення спірних прав овідносин та вирішення справ и судом першої інстанції, для звернення до адміністративн ого суду за захистом прав, сво бод та інтересів особи встан овлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обч ислюється з дня, коли особа ді зналася або повинна була діз натись про порушення своїх п рав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернен ня до адміністративного суду є підставою для відмови у зад оволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 с т. 100 КАС України у редакції, чин ній на час виникнення спірни х правовідносин та вирішення справи судом першої інстанц ії).

З матеріалів справи вбачає ться, що позивач ОСОБА_1 з д аним адміністративним позов ом звернувся до суду у лютому 2009 року, тобто з пропущенням вс тановленого законом річного строку звернення до суду.

Достатніх об' єктивних та поважних причин, які б позбав ляли можливості звернутися з а захистом своїх порушених п рав до суду з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-р п/2007, позивачем не наведено.

При цьому апеляційний суд н е погоджується із висновком суду першої інстанції про не обхідність застосування при вирішення справи положень ч .2 ст. 87 Закону України «Про пенс ійне забезпечення», якою пер едбачено виплату за минулий час без обмежень будь-якими с троками нарахованої, але не з атребуваної своєчасно пенсі ї, до якої спірна доплата не на лежить.

При цьому, на думку апеляцій ного суду, суд першої інстанц ії вийшов за межі позовних ви мог і зобов' язав нарахувати позивачу спірну надбавку до пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тоді як він згі дно із заявленими у позовній заяві вимогами просив здійс нити таку виплату виключно п о листопад 2008 року, а зміна позо вних вимог згідно із ч.1 ст. 137 КА С України можлива протягом у сього часу судового розгляду шляхом подання письмової за яви, яка матеріалах у матеріа лах справи відсутня.

За таких обставин, виходячи із фактично заявлених позов них вимог та встановленого з аконом річного строку зверне ння до адміністративного суд у, на застосуванні якого напо лягає відповідач, суд апеляц ійної інстанції приходить до переконання про правомірніс ть задоволення адміністрати вного позову ОСОБА_1 лише за період з 22 травня по 30 листоп ада 2008 року.

Оскільки функції з признач ення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пе нсійний фонд України в особі управління в м. Луцьку Волинс ької області, відповідний об ов' язок судом першої інстан ції правильно покладено на в ідповідача у справі.

Правових підстав чи застер ежень щодо неможливості підв ищення пенсії позивача у пер едбаченому ст. 6 Закону Україн и «Про соціальний захист діт ей війни» розмірі суд апеляц ійної інстанції не вбачає.

Посилання апелянта на відс утність бюджетного фінансув ання встановленого дітям вій ни підвищення до пенсії, як на причину невиконання покладе них на державу зобов' язань, до уваги не приймаються, оскі льки реалізація особою права , що пов' язане з отриманням б юджетних коштів, яке базуєть ся на спеціальних та чинних н а час виникнення спірних пра вовідносин нормативно-право вих актах національного зако нодавства, не може бути поста влена у залежність від бюдже тних асигнувань (рішення Євр опейського суду з прав людин и у справі «Кечко проти Украї ни»).

Доводи апелянта в іншій час тині на правомірність оскарж уваної постанови не впливают ь та до уваги не приймаються.

Таким чином, оскільки при ви рішенні даного публічно-прав ового спору у частині задово лення вимог позивача судом п ершої інстанції було допущен о порушення норм процесуаль ного права, а мотиви, з яких ви ходив суд під час ухвалення с вого рішення, не відповідают ь фактичним обставинам справ и, оскаржувана постанова у ці й частині підлягає скасуванн ю з прийняттям нової про част кове задоволення позову.

Питання про розподіл судов их витрат у справі вирішуєть ся виходячи з положень ст. 94 КА С України, п. 3 Прикінцевих та п ерехідних положень КАС Украї ни і Декрету Кабінету Мініст рів України «Про державне ми то».

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 25 4 КАС України апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управлі ння Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської област і задовольнити частково.

Постанову Луцького міськр айонного суду Волинської обл асті від 04 вересня 2009 року у спр аві № 2а-2568/09/0308 у частині задоволе ння адміністративного позов у ОСОБА_1 скасувати і прий няти у цій частині нову поста нову, якою вимоги позивача за довольнити частково.

Зобов' язати управління П енсійного фонду України в м. Л уцьку Волинської області зді йснити нарахування та виплат у позивачу ОСОБА_1 передба ченого ст. 6 Закону України «Пр о соціальний захист дітей ві йни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % міні мальної пенсії за віком, обчи сленої виходячи з вимог ч. 1 ст . 28 Закону України «Про загаль нообов' язкове державне пен сійне страхування» і ст. 58 Зак ону України «Про Державний б юджет України на 2008 рік та про в несення змін до деяких закон одавчих актів України», за пе ріод з 22 травня по 30 листопада 2 008 року з урахуванням проведен их виплат.

У задоволенні решти позовн их вимог відмовити.

Присудити з Державного бюд жету України на користь пози вача ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 ко п. судового збору.

У іншій частині постанову Л уцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вере сня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законно ї сили через п' ять днів післ я направлення його копії осо бам, що беруть участь у справі , та може бути оскаржена до Вищ ого адміністративного суду У країни протягом двадцяти дні в шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В .Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко