Рішення

від 06.02.2012 по справі 37/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/434

06.02.12

За позовом:           Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»

До:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛТАН»

Про                     стягнення 33 300,00 грн.

                                                                                          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача:     Гіра С.В.  

Від відповідача:  Паскал Т.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛТАН» про стягнення 33 300, 00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на придбання опор у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16-2 від 18.11.2010 р.

Ухвалою суду від 08.12.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/434 та призначено її розгляд на 21.12.2011 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 21.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що зобов'язання за договором виконував належним чином.

У судовому засіданні 21.12.2011 р. під розписку представників сторін було оголошено перерву до 30.01.2012 р. о 10 год. 10 хв. для витребування у позивача доказів відмови відповідача поставити опори, а у відповідача –письмового відзиву на позов.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 30.12.2011 р. Проте, оскільки судове засідання призначено на 30.01.2012 р., а не на 30.12.2011 р., і позивач про це повідомлений відповідно до розписки, то клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Приймаючи до уваги неявку представника позивача на невиконання ним вимог суду, розгляд справи був відкладений до 06.02.2012 р., повторно зобов'язано позивача надати суду належні докази відмови відповідача поставити опори СК120/10.

У судове засідання 06.02.2012 р. представник позивача повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Представник відповідача у судовому засіданні повторно заперечив проти позову, посилаючись на те, що опори поставив позивачу у відповідності до умов укладених угод.

Враховуючи, що у позивача було достатньо часу для надання господарському суду витребуваних доказів, проте він цього не здійснив, та приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, то за таких обставин господарський суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

07.12.2010 р. між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛТАН»(постачальник) був укладений договір поставки № 192, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати опори СК 120/10 замовнику, а замовник зобов'язався оплатити його у строк та в порядку, визначених цим договором відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»згідно протоколу № 16-2 від 18.11.2010 р. щодо акцепту цінової пропозиції постачальника за результатами процедури торгів місцевого призначення.

Пунктом 5.1. договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. передбачено, що товар має бути поставлено на протязі грудня 2010 р. до повного його виконання. Поставка здійснюється згідно письмової заявки замовника частинами. Строк виконання заявки щодо  поставки товару упродовж 5 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки замовника.

У відповідності до пункту 5.4. даного договору, якість товару має відповідати стандартам, прийнятим в Україні, підтверджуватися відповідним сертифікатам та засвідчується у відповідності до технічних умов та робочих креслень. Продукція (товар), що не відповідає вимогам якості, підлягає поверненню постачальнику з відшкодуванням ним замовнику понесених у зв'язку з цим збитків.

Відповідно до специфікації № 1, яка є додатком 1 до угоди № 192 від 07.12.2010 р., товар визначено –опора СК 120/10 у кількості 280 штук за ціною 3 811, 00 грн., в т.ч. ПДВ, загальною вартістю 1 067 080, 00 грн.

27.12.2010 р. сторонами було підписано додаток № 2 до договору № 192 від 07.12.2010 р., яким передбачено, що відповідно до пункту 5.1., 5.4. договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. та у зв'язку з виробничою необхідністю: внести зміни до додатку № 1 договору поставки № 192 від 07.12.2010 р., товар визначено –опора СК 120/12 у кількості 24 шт, за ціною 4 551, 00 грн., в т.ч. ПДВ, загальною вартістю 109 224, 00 грн.; опора СК 120/15 у кількості 21 шт, за ціною 4 551, 00 грн., в т.ч. ПДВ, загальною вартістю 95 571, 00 грн.

При цьому сторони погодили, що цей додаток № 2 до договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. з моменту набрання ним чинності (тобто, з моменту його підписання) є невід'ємною частиною договору поставки № 192 від 07.12.2010 р.

На виконання договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. відповідач поставив позивачу опори СК 120-10 у кількості 90 шт зі ціною 3 175, 83 грн. без ПДВ, на загальну суму 342 990, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 57 165, 00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000372 від 13.12.2010 р.

Крім того, за видатковою накладною № РН-0000375 від 27.12.2010 р. відповідач поставив позивачу опори СК 120-10 кількістю 35 шт на загальну суму 111 154, 17 грн. без ПДВ,  опори СК 120-12 кількістю 24 шт на загальну суму 91 020, 00 грн. без ПДВ, опори СК 120-15 кількістю 21 шт на загальну суму 79 642, 50 грн., брус 0, 244 м на загальну суму 231, 80 грн. без ПДВ. За цією видатковою накладною було поставлено товар на загальну суму 338 458, 16 грн., включаючи ПДВ 56 409, 69 грн.

Зазначений товар було отримано представником Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»Корчаком Г.О. на підставі довіреності  № 850 від 13.12.2010 р.

Представник позивача пояснив господарському суду, що підписання додатку № 2 до договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. та поставка опор СК 120/12 та СК 120/15, а не опор СК 120/10, було зумовлено відсутністю необхідних опор у відповідача та відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛТАН»поставити опори СК 120/10.

За таких обставин, за словами позивача, відповідач порушив умови договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. та умови тендерної пропозиції, яка повинна була діяти 90 днів з дня розкриття пропозицій конкурсних торгів.

Враховуючи наведене, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс»вважає, що з вини відповідача понесло збитки у вигляді додаткових витрат у розмірі 33 300, 00 грн. на придбання опор, у зв'язку з чим звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «ВОЛТАН»33 300, 00 грн. збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача  лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій  наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань –причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо укладення додатку № 2 до договору поставки № 192 від 07.12.2010 р. та поставку опор СК 120/12 та СК 120/15 замість опор СК 120/10.

Проте позивачем не доведено, що підписання додатку № 2 та поставка інших опор, ніж СК 120/10, відбулося з вини відповідача. Зокрема, у позивача господарський суд витребував докази відмови відповідача поставити опори СК 120/10, проте позивач таких доказів не надав.

Натомість, господарський суд встановив, що у додатку № 2 до договору № 192 від 07.12.2010 р. сторони встановили причину підписання цього додатку –у зв'язку з виробничою необхідністю.

Крім того, варто зауважити, що додаток № 2 від 27.12.2010 р. не визнано у судовому порядку недійсним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «ВОЛТАН», поставляючи позивачу опори СК 120/12 та СК 120/15, діяв відповідно до умов договору № 192 від 07.12.2010 р. з урахуванням додатку № 2 до нього, і позивач отримані опори не повернув, а прийняв їх за кількістю та якістю.

Враховуючи наведене, у господарського суду відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними, як і відсутні підстави визнавати відповідача винним у понесенні додаткових витрат позивачем.

Приймаючи до уваги викладене, позов Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»про стягнення з ТОВ «ВОЛТАН»33 300, 00 грн. збитків задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

                               Суддя                Гавриловська І.О.

          Повне рішення складено

          07.02.2012