Рішення

від 14.11.2012 по справі 37/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/434 14.11.12

За позовом До Третя особа, Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київська міська державна адміністрація стягнення 160 435,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № 93/2012/02/13-9-2012 від 13.02.12 р.

Іваненко І.П. -дов № Д07/3801 від 02.07.08 р.

від відповідача: Алмакаєв П.С. -дов. № 73-32 від 21.01.08 р.

Турченко Д.Л. -дов. № 64-6459 від 04.10.12 р.

від третьої особи: Саранча А.В. -дов. № 001-991 від 22.08.12 р.

Матяш Т.В. -дов. № б/н від 06.06.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 119 588,65 грн. основного боргу, 34 727,85 грн. інфляційних нарахувань та 6 118,50 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо сплати за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620006 від 01.09.04 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2008 р. (суддя Кондратова І.Д.) порушено провадження у справі № 37/434, розгляд справи було призначено на 04.11.08 р.; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Київську міську державну адміністрацію; зобов'язав сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 04.11.08 р. у справі № 37/434 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

У зв'язку з призначенням судді Кондратової І.Д. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, згідно з розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 20.05.09 р. справу № 37/434 було передано судді Гавриловській І.О.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд ухвалою від 18.10.12 р. поновив провадження у справі № 37/434; призначив розгляд справи № 37/434 на 07.11.12 р.; зобов'язав учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; зобов'язав позивача надати суду: докази надання послуг за заявлений до стягнення період; розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість спожитої теплової енергії, застосований тариф, вартість енергії, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу; довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді. Також зобов'язав відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

31.10.12 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли документи у справі, які було залучено до матеріалів справи.

01.11.12 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зміну його найменування, яку було залучено до матеріалів справи; повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

06.11.12 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.12 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, яку було зареєстровано службою діловодства суду та залучено до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.12 р. проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 07.11.12 р. до 14.11.12 р. о 09:50 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 14.11.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.12 р. проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Представник третьої особи у судове засідання 14.11.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 620006 від 01.09.04 р., відповідно до умов якого відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 620006 від 01.09.04 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 620006 від 01.09.04 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 -не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 620006 від 01.09.04 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з липня 2005 р. до липня 2008 р., відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва за договором № 620006 від 01.09.04 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.05 р. до 01.09.08 р. становила 367 402,50 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 620006 від 01.09.04 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 247 813,85 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.08 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 119 588,65 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 119 588,65 грн. основного боргу, 34 727,85 грн. інфляційних нарахувань та 6 118,50 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо сплати за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620006 від 01.09.04 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.

Відповідно до наданої позивачем у судовому засіданні 07.11.12 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоенергію КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва за період з вересня 2008 р. до листопада 2008 р., станом на 07.11.12 р. у відповідача відсутня заборгованість за договором № 620006 від 01.09.04 р. за період з 01.10.05 р. до 01.09.08 р.

При цьому, частина основного боргу в розмірі 4 376,95 грн. була погашена 30.09.08 р., тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 4 376,95 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 620006 від 01.09.04 р. за період з 01.10.05 р. до 01.09.08 р. у розмірі 115 211,70 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 115 211,70 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 620006 від 01.09.04 р. за період з 01.10.05 р. до 01.09.08 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 34 727,85 грн. інфляційної складової боргу та 6 118,50 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 620006 від 01.09.04 р. за період з листопада 2005 р. до серпня 2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2005 р. до серпня 2008 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Відповідач у письмових поясненнях не погоджувався з позовними вимогами, обґрунтовуючи це тим, що 09.10.12 р. між ПАТ «Київенерго»та КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва підписано акт звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за договором № 620006 від 01.09.04 р., згідно з яким станом на 01.10.12 р. у відповідача існує переплата у розмірі 551 304,72 грн.

Судом не приймаються зазначені доводи до уваги, оскільки ПАТ «Київенерго»надало суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоенергію КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва за період з вересня 2008 р. до листопада 2008 р., з якої вбачається, що вищезазначеної переплати у відповідача не існує за спірний період з 01.10.05 р. до 01.09.08 р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 620006 від 01.09.04 р. станом на 01.09.08 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 34 727,85 грн. інфляційної складової боргу та 6 118,50 грн. трьох відсотків річних за період з листопада 2005 р. до серпня 2008 р.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 34 727 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 85 коп. інфляційних нарахувань, 6 118 (шість тисяч сто вісімнадцять) грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 58 коп. витрат на сплату державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 78 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 115 211,70 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 16.11.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.