Постанова

від 16.02.2012 по справі 39/153

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІ ЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012 № 39/153

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Моторн ого О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі - Браславс ькій А.В.

за участю представників ст орін:

від позивача - Жила Б.В.,

від відповідача - Корольо ва М.В.,

розглянувши матеріали апе ляційної скарги Приватного п ідприємства „Газетна справа ” на рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року (судд я - Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю „Пресс-Кур' єр Україна”

до Приватного пі дприємства „Газетна справа”

про виплату комп енсації за порушення авторсь кого права.

Встановив:

Товариство з обмеженою від повідальністю „Пресс-Кур' є р Україна” (позивач) звернуло сь до Господарського суду мі ста Києва з позовною заявою д о Приватного підприємства „Г азетна справа” (відповідач) п ро виплату компенсації за по рушення авторського права в розмірі 86 400,00 грн.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 07.11.2011 у спра ві № 39/153 позовні вимоги задово лено повністю. Стягнуто з При ватного підприємства “Газет на справа” на користь Товари ства з обмеженою відповідаль ністю "Пресс - Кур' єр Україн а" 86400,00 грн. компенсації за пору шення майнових авторських пр ав. Стягнуто з Приватного під приємства “Газетна справа” в доход Державного бюджету Ук раїни 864,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач зверну всь до Київського апеляційно го господарського суду з апе ляційною скаргою, в якій прос ить скасувати оскаржуване рі шення та прийняти нове рішен ня, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що оскаржуване рішен ня є незаконним, прийняте суд ом з порушенням норм матеріа льного та процесуального пра ва.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 30.12.2011 прийнято до провадженн я апеляційну скаргу та призн ачено її до розгляду на 24.01.2012.

Відповідно до ст. 77 ГПК Украї ни, ухвалою суду від 24.01.12 розгля д справи було відкладено на 07. 02.2012, а в судовому засіданні 07.02.2012 оголошувалася перерва до 16.02.201 2.

Представник відповідача в судовому засіданні підтрима в доводи, викладені в апеляці йній скарзі, просив скасуват и рішення суду від 07.11.2011, апеляц ійну скаргу - задовольнити.

Представник позивача у від зиві на апеляційну скаргу та в засіданні суду просив зали шити оскаржуване рішення суд у без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Укр аїни апеляційний господарсь кий суд не зв' язаний довода ми апеляційної скарги і пере віряє законність і обґрунтов аність рішення місцевого гос подарського суду у повному о бсязі.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги, відзиву, заслуха вши пояснення представників сторін, перевіривши матеріа ли справи, проаналізувавши н а підставі встановлених факт ичних обставин справи правил ьність застосування судом пе ршої інстанції норм законода вства, апеляційний господарс ький суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є засновнико м та видавцем друкованого ви дання (газети) "Тайны ХХ века", з ареєстрованого Міністерств ом юстиції України за Свідоц твом про державну реєстрацію друкованого видання КВ № 13078-196 2Р від 23.08.2007.

У газеті "Тайны ХХ века" було опубліковано наступні статт і: ІНФОРМАЦІЯ_1, автор ОС ОБА_1 (№ 4 за лютий 2011 року); "ІН ФОРМАЦІЯ_2, автор ОСОБА_2 (№ 7 за лютий 2011 року); "ІНФОРМАЦ ІЯ_3", автор ОСОБА_3 (№47 за гр удень 2010 року); "ІНФОРМАЦІЯ_4 ", автор ОСОБА_7 (№ 48 грудень 2010 року); "ІНФОРМАЦІЯ_6, автор ОСОБА_4 (№ 51 за грудень 2010 рок у); "ІНФОРМАЦІЯ_7", автор О СОБА_3 (№ 1-2 за січень 2011 р.); "ІНФ ОРМАЦІЯ_8, автор ОСОБА_5 (№ 43 за листопад 2010 року); "ІНФОРМ АЦІЯ_9", автор ОСОБА_6 (№ 49 за грудень 2010 р.); "ІНФОРМАЦІЯ_10 , автор ОСОБА_3.№ 41 жовтень 20 10 року (надалі - твори).

Матеріали справи свідчать , що позивач володіє на терито рії України виключними майно вими авторськими правами на вказані вище твори, а саме:

- на статтю ОСОБА_1 ІНФО РМАЦІЯ_1 з 15.01.2011 згідно з Автор ським договором № 7/11 від 15.01.2011 р.;

- на статтю ОСОБА_2 "ІНФО РМАЦІЯ_2 з 01.12.2010 згідно з Автор ським договором № 43/10 від 01.12.2010;

- на статтю ОСОБА_3 "ІНФО РМАЦІЯ_3" з 01.06.2010 згідно з Автор ським договором № 24/10 від 01.06.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_7 "ІНФО РМАЦІЯ_4" з 01.06.2010 згідно з Автор ським договором № 22/10 від 01.06.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_4 "ІНФО РМАЦІЯ_6 з 05.02.2010 згідно з Автор ським договором № 15/10 від 05.02.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_3 "ІНФО РМАЦІЯ_7" з 01.12.2010 згідно з Автор ським договором № 42/10 від 01.12.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_5 "ІНФО РМАЦІЯ_8 з 01.06.2010 згідно з Автор ським договором № 26/10 від 01.06.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_6 "ІНФО РМАЦІЯ_9" з 01.06.2010 згідно з Автор ським договором № 21/10 від 01.06.2010 р.;

- на статтю ОСОБА_3 "ІНФО РМАЦІЯ_10 з 01.12.2010 згідно з автор ським договором № 41/10 від 01.12.2010 р.

Відповідно до п. 1.3.2. та п. 1.3.6. авт орських договорів, що є однот ипними, позивачу надано викл ючне право використовувати с пірні твори шляхом опублікув ання та використання у склад і збірок, інших складених тво рів.

Згідно з п. 1.3.13. авторських дог оворів позивачу надано право дозволяти або перешкоджати (в тому числі забороняти) вико ристовувати спірні твори буд ь-яким способом з наведених у авторських договорах.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на те, що у виданнях „ІНФОРМАЦ ІЯ_11” та ІНФОРМАЦІЯ_12”, ви давцем яких є відповідач, без дозволу позивача були опубл іковані твори (статті), які ран іше були надруковані позивач ем у виданні "ІНФОРМАЦІЯ_13 ", оскільки саме позивачу нале жать виключні майнові авторс ькі права на спірні статті, пр и цьому відповідач змінив в д еяких випадках назви статей та/або імена авторів. Оскільк и відповідачем були порушені авторські права позивача, ос танній відповідно до ст. 52 Зак ону України „Про авторське і суміжні права” звернувся до суду з позовом про виплату ві дповідачем компенсації за по рушення авторського права.

Заперечуючи позовні вимог и, відповідач зазначає, що від повідач є видавцем друковани х видань (газет «ІНФОРМАЦІЯ _11»та «ІНФОРМАЦІЯ_12) за до рученням засновника цих вида нь ОСОБА_8, відповідач спі впрацює з авторами як за дого ворами, так і за усною домовле ністю, письмові угоди з автор ами спірних статей відповіда ч не укладав, тоді як були дося гнуті усні домовленості, з ур ахуванням яких автори спірни х статей надіслали свої робо ти на електронну пошту відпо відача, які в подальшому і бул и опубліковані відповідачем , відповідач просив авторів с пірних статей надати йому на лежні документи для нарахува ння авторської винагороди. В ідповідач стверджує, що авто ри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 од ержали від відповідача автор ські винагороди за публікаці ю їх творів (статей). Крім того , відповідач вважає, що догово ри про надання російськими а вторами виключної ліцензії п озивачу на використання спір них творів, опублікованих у в иданнях позивача, є підробле ними, оскільки, зокрема, місце м їх підписання зазначено Са нкт-Петербург, а також вказан і договори не містять у відпо відності до пункту 10.4, який вхо дить до складу цих договорів , підписів сторін на кожній ст орінці відповідного договор у, крім того, електронний лист автора Василя Міцурова у від повідь на лист директора від повідача ОСОБА_8 свідчить , що вказаний автор не має ніяк их стосунків з українськими виданнями.

Однак, колегія суддів, перег лядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному пор ядку, не може погодитися із ви щенаведеними доводами відпо відача, беручи до уваги насту пне.

У відповідності до ч. 1 ст. 154 Го сподарського кодексу Україн и відносини, пов' язані з вик ористанням у господарській д іяльності та охороною прав і нтелектуальної власності, ре гулюються Господарським код ексом України та іншими зако нами.

До відносин, пов' язаних з в икористанням у господарські й діяльності прав інтелектуа льної власності, застосовуют ься положення Цивільного код ексу України з урахуванням о собливостей, передбачених Го сподарським кодексом Україн и та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Го сподарського кодексу Україн и).

Згідно з ч. 1 ст. 418 Цивільного к одексу України визначено, що право інтелектуальної власн ості - це право особи на резу льтат інтелектуальної, творч ої діяльності або на інший об ' єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивіл ьним кодексом України та інш им законом.

Право інтелектуальної вла сності є непорушним відповід но до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодек су України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелекту альної власності чи обмежени й у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.

До об' єктів права інтелек туальної власності, відповід но до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодек су України, зокрема, належать літературні та художні твор и.

Об' єктами авторського пр ава, відповідно до ч. 1 ст. 433 Циві льного кодексу України, є, в то му числі, літературні та худо жні твори, зокрема, романи, пое ми, статті та інші письмові тв ори.

Закон України „Про авторсь ке право і суміжні права” від 23.12.1993 року № 3792-XII в п. 1 ч. 1 ст. 8 також в изначає, що об' єктами автор ського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтв а, зокрема, літературні письм ові твори белетристичного, п убліцистичного, наукового, т ехнічного або іншого характе ру (книги, брошури, статті тощо ).

Відповідно до ст. 435 ЦК Україн и, ст. 11 ЗУ „Про авторське право і суміжні права” первинним с уб'єктом, якому належить авто рське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого а втором твору вважається особ а, зазначена як автор на оригі налі або примірнику твору (пр езумпція авторства). Суб'єкта ми авторського права є також інші фізичні та юридичні осо би, які набули прав на твори ві дповідно до договору або зак ону.

Статтею 443 ЦК України визнач ено, що використання твору зд ійснюється лише за згодою ав тора, крім випадків правомір ного використання твору без такої згоди, встановлених ци м Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 445 ЦК Україн и, п. 5 ст. 15 Закону України „Про а вторське право і суміжні пра ва”, автор має право на плату з а використання його твору, як що інше не встановлено цим Ко дексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 32 Закону Україн и „Про авторське право і сумі жні права” автору та іншій ос обі, яка має авторське право, н алежить виключне право надав ати іншим особам дозвіл на ви користання твору будь-яким о дним або всіма відомими спос обами на підставі авторськог о договору.

Використання твору будь-як ою особою допускається виклю чно на основі авторського до говору, за винятком випадків , передбачених статтями 21-25 цьо го Закону.

Передача права на використ ання твору іншим особам може здійснюватися на основі авт орського договору про переда чу виключного права на викор истання твору або на основі а вторського договору про пере дачу невиключного права на в икористання твору.

За авторським договором пр о передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключн е авторське право) передає пр аво використовувати твір пев ним способом і у встановлени х межах тільки одній особі, як ій ці права передаються, і над ає цій особі право дозволяти або забороняти подібне вико ристання твору іншим особам. При цьому за особою, яка перед ає виключне право на викорис тання твору, залишається пра во на використання цього тво ру лише в частині прав, що не п ередаються.

Відповідно до ст. 440 ЦК Україн и, ст. 15 Закону України „Про авт орське право та суміжні прав а” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторськ е право) належать, зокрема вик лючне право на використання твору, виключне право на дозв іл або заборону використання твору іншими особами.

Використанням твору, серед іншого, є його опублікування (випуск у світ) (ст. 441 ЦК України ).

Твір вважається опубліков аним (випущеним у світ), якщо в ін будь-яким способом повідо млений невизначеному колу ос іб, у тому числі виданий, публі чно виконаний, публічно пока заний, переданий по радіо чи т елебаченню, відображений у з агальнодоступних електронн их системах інформації (ч. 1 ст . 442 Цивільного кодексу Україн и).

Враховуючи викладене вище , колегія суддів вважає, що поз ивач до дати опублікування т ворів у газеті „Тайны ХХ века ” отримав право використовув ати ці твори, а також право доз воляти та забороняти їх вико ристання іншим особам, що під тверджується наявними в мате ріалах справи авторськими до говорами, укладеними позивач ем з авторами цих творів.

Як було вірно встановлено с удом першої інстанції, після опублікування спірних творі в у газеті "Тайны ХХ века", вони були опубліковані у наступн их виданнях:

- "ІНФОРМАЦІЯ_11", ІНФОРМ АЦІЯ_12", видавцем яких є відп овідач відповідно до Свідоцт ва про державну реєстрацію д рукованого засобу масової ін формації КВ № 11311-191Р від 08.06.2006 р., Св ідоцтва про державну реєстра цію друкованого засобу масов ої інформації КВ № 11908-779Р від 31.10.200 6 р. та відповідних доручень Ко рольова Олександра Володими ровича як засновника вказани х видань.

- у газеті "ІНФОРМАЦІЯ_11" № 8 за 2011, замовленій до друку 21.04.2011, опубліковано статтю ОСОБА _1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під назво ю "ІНФОРМАЦІЯ_1" з зазначен ням того ж автора, статтю ОС ОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_2 під на звою "ІНФОРМАЦІЯ_2" з зазна ченням того ж автора, статтю ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_3" під тією ж назвою та з тим же імен ем автора.

- у газеті ІНФОРМАЦІЯ_12" № 4 за 2011 р. (замовленій до друку 24.02 .2011), опубліковано статтю ОСО БА_7 "ІНФОРМАЦІЯ_4" під тіє ю ж назвою та з тим же іменем а втора; статтю ОСОБА_4 "ІН ФОРМАЦІЯ_6 під назвою ІНФО РМАЦІЯ_6" та з іменем автора - ОСОБА_9 статтю ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_7" під тією ж на звою та з іншим іменем автора - ОСОБА_10

- у газеті ІНФОРМАЦІЯ_12" № 8 за 2011 р. (замовлено до друку 21.04.201 1) опубліковано статтю ОСОБ А_5 "ІНФОРМАЦІЯ_8 під тією ж назвою та з тим же іменем ав тора; статтю ОСОБА_6 "ІНФ ОРМАЦІЯ_9" під тією ж назвою т а з іншим іменем автора - О СОБА_11; статтю ОСОБА_3 "І НФОРМАЦІЯ_10 під назвою "ІН ФОРМАЦІЯ_14 та з іншим іменем автора - ОСОБА_10

У вихідних даних, залучених до матеріалів справи примір ників газет "ІНФОРМАЦІЯ_11 " № 8 за 2011 р., ІНФОРМАЦІЯ_12" № 4 з а 2011 р. та ІНФОРМАЦІЯ_12" № 8 за 2011 р., в якості видавця зазначає ться Приватне підприємство " Газетна справа" (відповідач).

Також, в матеріалах справи н аявні доручення, видані ОСО БА_8, як засновником газет " ІНФОРМАЦІЯ_11" (Свідоцтво про державну реєстрацію друкова ного видання КВ № 11311-191Р від 08.06.2006 р .) та ІНФОРМАЦІЯ_12" (Свідоцт во про державну реєстрацію д рукованого видання КВ № 11908-779Р від 31.10.2006), за якими він доручає в ідповідачу здійснювати підг отовку, випуск у світ та реалі зацію, зокрема, вказаних вида нь.

В матеріалах справи наявни й лист головного редактора в идань "ІНФОРМАЦІЯ_11" та І НФОРМАЦІЯ_12" ОСОБА_8 від 10 .10.2011, адресований ОСОБА_12, в я кому останньому пропонуєтьс я сплатити авторську винагор оду за опублікування його тв ору "ІНФОРМАЦІЯ_6 у випуск у газети ІНФОРМАЦІЯ_12" № 4 з а 2011 р., що, як зазначено в листі, було зроблено без узгодження з автором з вини редактора. Та кож, в матеріалах справи міст иться лист ОСОБА_8 з подіб ним змістом, адресований ОС ОБА_6, стосовно твору ОСОБ А_6 "ІНФОРМАЦІЯ_9".

В листі головного редактор а видань "ІНФОРМАЦІЯ_11" та ІНФОРМАЦІЯ_12" ОСОБА_8 ві д 27.09.2010, адресованому ОСОБА_13 , йдеться про те, що в декілько х номерах газети "Интересная газета в Украине" з вини редак тора були опубліковані матер іали зазначеного автора "ІН ФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_10 , "ІНФОРМАЦІЯ_7" без погодже ння з ним, у зв' язку з чим при носяться вибачення, а також п ропонується повідомити рекв ізити для сплати авторської винагороди.

За наведених обставин, коле гія суддів погоджується з ви сновком суду першої інстанці ї, що опублікована у випуску г азети ІНФОРМАЦІЯ_12" № 4 за 2011 р. стаття ІНФОРМАЦІЯ_6" під іменем автора - ОСОБА_9 є тим же твором, що і стаття "І НФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4, опуб лікована в цьому ж випуску ст аття "ІНФОРМАЦІЯ_7" під іме нем автора - ОСОБА_10 є ста ттею "ІНФОРМАЦІЯ_7" ОСОБА _3; опублікована у випуску га зети ІНФОРМАЦІЯ_12" № 8 за 2011 р . стаття "ІНФОРМАЦІЯ_9" під і менем автора - ОСОБА_11 є с таттею "ІНФОРМАЦІЯ_9" ОСО БА_6, опублікована в цьому ж в ипуску стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1 4 під іменем автора - ОСО БА_10 є статтею ОСОБА_3 "І НФОРМАЦІЯ_10.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" договори пр о передачу прав на використа ння творів укладаються у пис ьмовій формі. В усній формі мо же укладатися договір про ви користання (опублікування) т вору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що договір про п ередачу прав на використання творів вважається укладеним , якщо між сторонами досягнут о згоди щодо всіх істотних ум ов (строку дії договору, спосо бу використання твору, терит орії, на яку поширюється пере даване право, розміру і поряд ку виплати авторської винаго роди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сто рін повинно бути досягнено з годи).

Відповідачем ні в суді перш ої інстанції, ні в апеляційні й інстанції не було надано жо дних доказів на підтвердженн я укладення ним з авторами сп ірних творів усних угод, в т.ч. досягнення між сторонами зг оди щодо всіх істотних умов т аких угод, так як і надсилання авторами відповідачу спірни х творів, у зв' язку з чим коле гія суддів не приймає до уваг и доводи відповідача про те, щ о у нього з авторами спірних т ворів були укладені усні дог овори на опублікування, а тек сти спірних творів (статей) от римувались відповідачем від авторів електронною поштою.

Зокрема, відповідач посила ючись на те, що автори спірних творів ОСОБА_2 та ОСОБА_ 1 прийняли від нього авторс ьку винагороду за статті, від повідно ІНФОРМАЦІЯ_1 та " ІНФОРМАЦІЯ_2, вважає підроб леними авторські договори т а підписи авторів на них.

Однак, колегія суддів не мож е погодитися з таким твердже нням відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні ли ст ОСОБА_1 від 14.10.2011 та лист ОСОБА_2 від 13.10.2011, в яких вказан і автори підтверджують підпи сання ними з позивачем відпо відних авторських договорів , згоду з їх умовами та отриман ня належної авторської винаг ороди.

Крім того, з матеріалів спра ви вбачається, що сплачена ві дповідачем вищевказаним авт орам винагорода, була фактич но сплачена вже після поруше ння провадження по справі, пр и цьому, відсутні підстави вв ажати таку сплату саме автор ською винагородою за надання авторами згоди на здійсненн я публікації їх статей у вида ннях відповідача.

Інші доводи, викладені відп овідачем в апеляційній скарз і, колегією суддів відхиляют ься, оскільки вони не спросто вують обставин, що на підстав і належних та допустимих док азів встановлені судом першо ї інстанції.

Таким чином, колегією судді в встановлено, що опублікува ння спірних творів має здійс нюватися лише за згодою авто ра чи іншої особи, яка має авто рське право.

Згідно з ч. 2 ст. 426 ЦК України, о соба, яка має виключне право д озволяти використання об' є кта права інтелектуальної вл асності, може використовуват и цей об' єкт на власний розс уд з додержанням при цьому пр ав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 ЦК України пе редбачено, що використання о б' єкта права інтелектуальн ої власності іншою особою зд ійснюється з дозволу особи, я ка має виключне право дозвол яти використання об' єкта пр ава інтелектуальної власнос ті, крім випадків правомірно го використання без такого д озволу, передбачених Цивільн им кодексом України та іншим законом.

Умови надання дозволу (вида чі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальн ої власності можуть бути виз начені ліцензійним договоро м, який укладається з додержа нням вимог Цивільного кодекс у України та іншого закону (ч. 4 ст. 426 ЦК України).

Позивач, як власник виключн их майнових авторських прав на спірні твори на підставі а вторських договорів, окрім п рава на їх використання, має т акож право дозволяти чи забо роняти на території України їх використання іншими особа ми та право вимагати виплати винагороди за їх використан ня.

Матеріали справи не містят ь доказів надання позивачем відповідачу прав на використ ання спірних творів (опублік ування) у розумінні ч. 1 ст. 440 Цив ільного кодексу України та ч . 1 ст. 15 Закону України "Про авто рське право і суміжні права".

Беручи до уваги викладене в ище, колегія суддів погоджує ться з висновком суду першої інстанції, що використання в ідповідачем спірних творів у газетах "ІНФОРМАЦІЯ_11" № 8 з а 2011 р., Интересная газета в Укр аине. Мир непознанного" № 4 за 201 1 р. та ІНФОРМАЦІЯ_12" № 8 за 2011 р . без дозволу позивача, який ма є авторське право на них, є пор ушенням авторського права.

Згідно зі ст. 50 Закону Україн и „Про авторське право і сумі жні права” порушенням авторс ького права і (або) суміжних пр ав, що дає підстави для судово го захисту, є вчинення будь-як ою особою дій, які порушують о собисті немайнові права суб' єктів авторського права і (аб о) суміжних прав, визначені ст аттями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ста ттями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з ур ахуванням передбачених стат тями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмеж ень майнових прав (п. „а” ч. 1).

Порушення права інтелекту альної власності, в тому числ і невизнання цього права чи п осягання на нього, тягне за со бою відповідальність, встано влену Цивільним кодексом Укр аїни, законом чи договором (ст . 431 Цивільного кодексу Україн и).

Пунктом „г” ч. 1 ст. 52 Закону Ук раїни „Про авторське право і суміжні права” передбачено, що при порушеннях будь-якою о собою, зокрема, авторського п рава, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати п озови про відшкодування збит ків (матеріальної шкоди), вклю чаючи упущену вигоду, або стя гнення доходу, отриманого по рушником внаслідок порушенн я ним авторського права, або в иплату компенсацій.

В п. „г” ч. 2 ст. 52 Закону Україн и „Про авторське право і сумі жні права” зазначено, що суд м ає право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компен сації, що визначається судом , у розмірі від 10 до 50000 мінімальн их заробітних плат, замість в ідшкодування збитків або стя гнення доходу. При визначенн і компенсації, яка має бути ви плачена замість відшкодуван ня збитків чи стягнення дохо ду, суд зобов'язаний у встанов лених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Зако ну межах визначити розмір ко мпенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відп овідача.

Відповідно до п. 33 рекоменда цій Президії Вищого господар ського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 „Про деякі питання практи ки вирішення спорів, пов' яз аних із захистом прав інтеле ктуальної власності”, розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у зале жності від характеру порушен ня, ступеню вини відповідача та інших обставин з урахуван ням тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отрима ного внаслідок правопорушен ня, кількості потерпілих осі б, наміру відповідача, можлив остей відновлення попереднь ого стану та необхідних для ц ього зусиль тощо.

Пунктом 6 оглядового листа В ищого господарського суду Ук раїни від 22.01.2007 №01-8/25 „Про практик у застосування господарськи ми судами законодавства про захист прав на об' єкти авто рського права і суміжних пра в” передбачено, що розмір ком пенсації, що визначається су дом при порушенні авторськог о права замість відшкодуванн я збитків або стягнення дохо ду, не обов' язково має точно відповідати розмірові шкоди , що була завдана, проте повине н співвідноситися з нею певн им чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкоду вання майнових витрат, завда них правопорушенням.

В п. 42 Постанови Пленуму Вер ховного Суду України від 04.06.2010 № 5 “Про застосування судами но рм законодавства у справах п ро захист авторського права і суміжних прав” зазначено, щ о відповідно до пункту "г" част ини першої статті 52 Закону “Пр о авторське право і суміжн і права”, суб'єкт авторськог о права і (або) суміжних прав м ає право вимагати виплату ко мпенсації замість відшкодув ання збитків або стягнення д оходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на ува зі, що компенсація підлягає в иплаті у разі доведення факт у порушення майнових прав су б'єкта авторського права і (аб о) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чи ном, для задоволення вимоги п ро виплату компенсації доста тньо наявності доказів вчине ння особою дій, які визнаютьс я порушенням авторського пра ва і (або) суміжних прав. Для ви значення суми такої компенса ції, яка є адекватною порушен ню, суд має дослідити: факт пор ушення майнових прав та яке с аме порушення допущено; об'єк тивні критерії, що можуть сві дчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірн им кожним окремим використан ням об'єкта авторського прав а і (або) суміжних прав; тривал ість та обсяг порушень (однор азове чи багаторазове викори стання спірних об'єктів); розм ір доходу, отриманий унаслід ок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; нам іри відповідача; можливість відновлення попереднього ст ану та необхідні для цього зу силля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені с таттею 3 ЦК, зокрема справедли вість, добросовісність та ро зумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенса ції повинні бути наведені в с удовому рішенні.

Розмір компенсації визнач ається судом виходячи з позо вних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищ увати 50000 мінімальних заробіт них плат, які встановлені зак оном на час ухвалення рішенн я у справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив вста новити розмір компенсації в сумі 86 400,00 грн., виходячи при цьо му з 960,00 грн. мінімальної зароб ітної плати, що була встановл ена станом на момент звернен ня позивача з позовом до суду (згідно Закону України “Про Д ержавний бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2010 р. № 2857-VI), у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен з 9 об' єктів авторсь кого права, опублікованих ві дповідачем без дозволу позив ача (960,00 грн. х 10 х 9 = 86 400,00 грн.).

Суд першої інстанції при ви значенні розміру компенсаці ї відповідачем позивачу врах ував наступні обставини:

- відповідач здійснював вик ористання об' єктів авторсь кого права, належних позивач у, зокрема, спірних статей;

- використання відповідаче м об' єктів авторського прав а, належних позивачу, мало нео дноразовий характер;

- загальний наклад кожного п римірника видань відповідач а, в яких було використано об' єкти авторського права позив ача, згідно з їх вихідними дан ими складає 425 000 примірників;

- можливості відновлення п опереднього стану не існує.

Обов' язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіля ється між сторонами, виходяч и з того, хто посилається на пе вні юридичні факти, які обґру нтовують його вимоги та запе речення.

Враховуючи, що позивачем до ведено факт порушення відпов ідачем майнових прав суб' єк та авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського прав а, а також те, що заявлений роз мір компенсації є мінімальни м відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 52 Зак ону України "Про авторське пр аво і суміжні права", колегія с уддів вважає, що позовні вимо ги про стягнення з відповіда ча компенсації у розмірі 86400,00 г рн. є обґрунтованими, а тому пр авомірно задоволені судом пе ршої інстанції.

На підставі викладеного, ап еляційний господарський суд вважає, що судом першої інста нції повно, всебічно і об' єк тивно з' ясовано обставини с прави, винесено рішення у від повідності до норм матеріаль ного і процесуального права, тому відсутні підстави для з адоволення апеляційної скар ги Приватного підприємства „ Газетна справа” та скасуванн я рішення Господарського суд у міста Києва від 07.11.2011.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Г ПК України, Київський апеляц ійний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватн ого підприємства „Газетна сп рава” залишити без задоволен ня, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 - бе з змін.

Матеріали справи № 39/153 повер нути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Моторний О.А.

Судді Кошіль В.В.

Шапр ан В.В.