Рішення

від 10.02.2012 по справі 22/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/519

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/519

10.02.12

За позовом          Приватного акціонерного товариства «Благо» - Страхова компанія»

до                            Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія

                       «Інвестсервіс»

про                          стягнення грошових коштів в порядку регресу

                                                                                                               Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:              не з'явились;

від відповідача:          не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Благо»- Страхова компанія»(надалі ПАТ «Благо»- Страхова компанія», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(надалі ПАТ «УІСК «Інвестсервіс», відповідач) суми пені у розмірі 4 447, 86 грн., 3% річних у розмірі 317, 45 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прострочено виплату страхового відшкодування, спір щодо стягнення суми якого вирішено в судовому порядку в межах справи 38/86.

Так, у зв'язку з допущенням прострочення в оплаті, з урахуванням обов'язку  і по виконанню судового рішення у справі 38/86 (2011р.), з посиланням на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», ст. 625 ЦК України позивач нарахував пеню та 3% річних за період прострочення та просить стягнути їх з відповідача в межах заявленого позову.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 30.12.2011р. представник позивача не з'явився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Згідно клопотання отриманого судом 06.02.2012р. через неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання розгляд справи позивач просив провести без його участі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 11.01.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.12.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/9268130) ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»взято на страхування транспортний засіб –автомобіль ГАЗ 2705-216, державний номер АА 3899 ІТ. За договором укладеним із страхувальником –ТОВ «Транспортне підприємство «Вантажсервіс»застраховано цивільно-правову відповідальність будь-яких осіб в частині заподіяння шкоди майну внаслідок його експлуатації на законних підставах.

Окрім того, із вказаним страхувальником відповідачем  було укладено також договір добровільного страхування відповідальності власників транспортних засобів № 102388-016-09-31-802, про що зокрема встановлено під час вирішення спору у справі 38/86 Господарським судом міста Києва (рішення суду від 12.05.2011р. наявне в матеріалах справи, доказів його нечинності чи скасування у встановленому законом порядку не надано).

Внаслідок виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 001/04/38 від 09.04.2010р. за страховим випадком, що стався 04.11.2010р. із застрахованим транспортним засобом –автомобілем Mersedes Benz, державний номер АА 0047 ВР, позивачем набуто право регресу до відповідача, як страховика винної особи –ТОВ «Транспортне підприємство «Вантажсервіс».

Спір щодо стягнення з ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»суми страхового відшкодування на користь ПАТ «Благо»- Страхова компанія»за вказаним страховим випадком – ДТП що сталась 04.11.2010р., вирішено в судовому порядку в межах справи 38/86 (2011р.).

За рішенням суду від 12.05.2011р. з відповідача на користь позивача стягнуто 65 462, 45 грн., державне мито в сумі 654, 62 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 231, 28 грн..

Присуджена до стягнення за рішенням суду сума боргу в загальному розмірі 66 348, 35 грн. була отримана позивачем 28.07.2011р., що підтверджується платіжним дорученням № U908473 залученим до справи.

Таким чином, враховуючи наявність допущеного прострочення, та вирішення в межах справи 38/86 спору про стягнення страхового відшкодування, позивачем за допущене прострочення в періоді з 18.02.2011р. (строк виплати страхового відшкодування після направлення регресної вимоги згідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів») по 27.07.2011р. (дата на яку здійснено погашення боргу) нараховано пеню в сумі 4 447, 86 грн. та за період з 30.05.2011р. здійснено нарахування 3% річних в розмірі 317, 45 грн., стягнення яких і є предметом даного спору.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання   господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є  підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у зв'язку з чим, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, прострочення сплати страхового відшкодування на користь позивача, а також і вирішення зазначеного питання в судовому порядку, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних та пені такими що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009 (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду), постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 (11/061).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 65 462, 45 грн., суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 317, 45 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим. Прострочення щодо виплати суми страхового відшкодування в загальному розмірі 65 462, 45 грн. у періоді з 30.05.2011р. до 28.07.2011р. (період за який здійснено нарахування 3% річних) підтверджується матеріалами справи –платіжним дорученням № U908473 від 28.07.2011р. про сплату коштів на виконання рішення суду.

З приводу заявленої до стягнення суми пені, що обчислена позивачем у відношенні загальної суми заборгованості по сплаті страхового відшкодування за період з 18.02.2011р. по 27.07.2011р. суд відзначає наступне.

Підставою для стягнення суми пені в розмірі 4 447, 86 грн., позивач називає положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», згідно з п. 37.2, якого (в редакції чинній на час врегулювання страхового випадку) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Зазначений закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула закону).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mersedes Benz, державний номер АА 0047 ВР відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/9268130), а до ПАТ «Благо»- Страхова компанія»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 001/04/38 від 09.04.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

          За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/9268130) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза –510 грн..

У відповідності з п. 37.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Заява на виплату страхового відшкодування за вих. № 18 від 17.01.2011р. міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 17.01.2011р., що підтверджується реєстровим вхідним № 56.

За наведених обставин, згідно положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач є таким, що прострочив виплату страхового відшкодування в періоді з 18.02.2011р. по 27.07.2011р. по сумі 24 990 грн. (25 500 –510 франшиза), оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.  

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 697, 95 грн. (24 990 грн. х (2х7,75%) : 365 х 160 днів прострочення), а в іншій частині проведені позивачем нарахування пені у відношенні суми страхового відшкодування, що присуджена до стягнення з відповідача за договором добровільного страхування № 102388-016-09-31-802 укладеним із винною особою, не узгоджується з вимогами вказаного закону який не регулює питання нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування за такими договорами.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 1 411, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 592, 83 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04655, м. Київ, Кудрявський узвіз, б. 5-Б, оф. 208, ідент. код 23498273)  на користь Приватного акціонерного товариства «Благо»- Страхова компанія»(01021, м. Київ, вул. Інститутська 18, ідент. код 21134124) 1 697, 95 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто сім гривень 95 копійок) пені, 317, 45 грн. (триста сімнадцять гривень 45 копійок) 3% річних, 592, 83 грн. (п'ятсот дев'яносто дві гривні 83 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 14.02.2012