Рішення

від 24.02.2012 по справі 12/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

,№12/250- 12/251

24.02.12

За первісним позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

В особі          1) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"

2) Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України"

3) Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор "ВАТ  "ДАК "Автомобільні дороги України"

До                    Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління  № 813"

Про                    стягнення  391 397,85 грн.                                                  

За позовом                    Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

В особі                    1) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"

          2)Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України"

3) Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор "ВАТ  "ДАК "Автомобільні дороги України"

До                    Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

Про                    стягнення  735 073,21 грн.

                                                                                                                         Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від прокуратури          Некрасов О.М. –прокурор (посвідчення  № 259 від 08.12.2009 р.)

Від позивача1          ОСОБА_2 –представник (дов. №701 від 08.08.2011 р.)

Від позивача2          не з'явився

Від позивача3          не з'явився

Від відповідача          ОСОБА_3 –представник (дов. № б/н від 01.08.2011 р.)

Суть спору:

Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі –позивач 1), Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач 2), Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач 3) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (далі - відповідач) про стягнення 391 397,85 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2011 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/250 та призначено розгляд справи на 30.08.2011.

В судове засідання 30.08.2011 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 30.08.2011 розгляд справи відкладено на 05.10.2011.

У судовому засіданні від 05.10.2011 відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду та надав додаткові пояснення.

Суд клопотання не задовольнив.

05.10.2011 через відділ діловодства суду позивач 1 надав пояснення та додаткові документи по справі.

У судовому засіданні від 05.10.2011 представником позивача 1 заявлено клопотання про об'єднання справ № № 12/250 та 12/251, оскільки справи між собою пов'язані.

З матеріалів справи 12/251 вбачається, що перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі 1) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі –позивач 1), 2) Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач 2), 3) Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства"Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач 3) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (далі - відповідач) про стягнення 735 073,21 грн.  

Відповідно до ст. 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Проаналізувавши матеріали справ, суд, керуючись ст. 58 ГПК України, задовольнив клопотання позивача 1 про об'єднання справ, та об'єднав справи № 12/250 та № 12/251 в одну справу № 12/250-12/251.

Ухвалою суду від 05.10.2011 розгляд справи відкладено на 11.11.2011.

09.11.2011 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про заміну відповідача Відкрите Акціонерне Товариство "Будівельне управління № 813" на його правонаступника Приватне Акціонерне Товариство "Будівельне управління  № 813".

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Суд задовольняє клопотання відповідача про заміну відповідача його правонаступником.

В судове засідання 11.11.2011 представник позивача 3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

11.11.2011 відділом діловодства суду отримано від позивача 1 додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 11.11.2011 представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд клопотання задовольнив.

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2011.

В судове засідання 22.11.2011 р. представник позивача 3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відділом діловодства суду 22.11.2011 отримано додаткові пояснення, документи по справі від позивача 1 та додаткові документи, заперечення на додаткові пояснення по справі від відповідача.

З метою всебічного вивчення доданих сторонами матеріалів по справі, суд оголосив перерву до 30.11.2011.

29.11.2011 відділом діловодства суду отримано додаткові пояснення від позивача 1, відповідно до яких позивач визнати недійсним и. 1.3. додаткової угоди №1 від 16 травня 2011 року до Договору субпідряду № 241 від 01 вересня 2010 р., визнати недійсним п. 1.3. додаткової угоди №1 до Договору субпідряду № 76 від 23 серпня 2008, стягнути з ПАТ «Будівельне управління № 813»на користь ДП  "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»1 126 471,06 грн., з яких 267 767,88 грн. основного боргу, 809 141, 13 грн. пені, 13 300,97 грн. - 3 % річних, 36 264,1 грн. інфляційних втрат.

30.11.2011 відділом діловодства суду отримано від позивача 1 додаткові обґрунтування щодо порушення інтересів держави.

У судовому засіданні 30.11.2011 представник позивача 1 заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд клопотання задовольнив.

Ухвалою суду від 30.11.2011  розгляд справи відкладено на 27.12.2011.

12.12.2011 через відділ діловодства суду відповідач надав заперечення на додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 27.12.2011 представники позивачів 2, 3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 27.12.2011 оголошено перерву до 17.02.2012.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем 1 (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено Договір субпідряду № 76 від 23.08.2007.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3. відповідач 1 (за первісним позовом) доручає, а позивач 1 (за первісним позовом) зобов'язується в порядку та на умовах, визначних цим Договором виконати роботи по ремонту моста на км 162,9 при капітальному ремонті автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на дільниці від км 161-400-км 166-500, Житомирської області, згідно проектно-кошторисної документації, з графіками виконання робіт за даним Договором, а відповідач (за первісним позовом) зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього Договору.

Позивач (за первісним позовом) виконав роботи в квітні 2010 на загальну суму 137 011,00 грн., що підтверджується актом № б/н виконаних робіт за квітень 2010 (підписаний сторонами) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2010.

Посилаючись на те, що він належним чином виконав умови зобов'язання, а відповідач (за первісним позовом) виконав свої зобов'язання за договором частково, а саме оплатив 2 740,22 грн. і у передбачений договором спосіб розрахунку у повному обсязі не здійснює, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 391 397,85 грн., яка складається з 13 4270. 78 грн. основного боргу, пені за невиконання зобов'язання за договором у розмірі 245 042,75 грн., суму, на яку збільшився основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 8 056,20 грн., три відсотки річних у розмірі 4 028,12 грн.

Крім того, перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі –позивач1), Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач2), Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства"Житомирський облавтодор" ВАТ ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (далі –позивач 3) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (далі - відповідач) про стягнення 735 073,21 грн. за договором субпідряду на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель -Ягодин (на Люблін на дільниці км 208,0- км 214,0 Житомирської області на км 209+607) № 241 від 01.09.2010.

У позовній заяві позивач посилається на те, що зобов'язання по Договору було виконано, але відповідач оплатив виконані роботи частково на суму 869 187,02 грн., і у передбачений договором спосіб розрахунку у повному обсязі не здійснив, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 735 073,21 грн., яка складається з 133 497,08 грн.  основного боргу, що підтверджується актами № б/н виконаних робіт за грудень 2010 та травень 2011 (підписані сторонами) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010, пені за невиконання зобов'язання за договором у розмірі 564 098,38 грн., суму, на яку збільшився основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 28 204,90 грн., три відсотки річних у розмірі 9 272,85 грн.

Відповідно до ст. 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Ухвалою суду від 05.10. 2011 дані справи об'єднано в одне провадження.

В заявлених позовних вимогах позивач просить визнати недійсним и. 1.3. додаткової угоди № 1 від 16 травня 2011 року до Договору субпідряду № 241 від 01 вересня 2010 р., визнати недійсним п. 1.3. додаткової угоди №1 до Договору субпідряду № 76 від 23 серпня 2008.

Стягнути з відповідача суму основного боргу згідно договору №241 від 1 вересня 2010, що становить 133 497,08 грн., а згідно договору № 76 від 23.08.2007, що становить 134 270,78 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

З суми основного боргу 134 270,78 грн. позивач нарахував 245 042,75 грн. пені, 4 028,12 грн. 3% річних, 8 056,20 грн. збитків від інфляції.

З суми основного боргу 133 497,08 грн. позивач нарахував 564 098,38 грн. –пені, 9 272,85 грн. 3% річних, 28 204,90 грн. збитків від інфляції.  

Відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що у додаткових угодах № № 1,2 від 16.05.2011 р. до Договорів субпідряду № 241 від 01.10.2010 та № 76 від 23.08.2007 вказані інші суми належні до сплати за Договором на користь позивача, а саме: 240 163,98 грн. за додатковою угодою №1 за Договором субпідряду №241 від 01.10.2010 та 134 270,78 грн. за додатковою угодою №2 за Договором субпідряду №76 від 23.08.2007.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, суд вирішив позовні вимоги позивача задовольнити частково з огляду на наступне.

Позивач ставить вимоги про визнання недійсним п. 1.3 додаткових угодах №№ 1,2 від 16.05.2011 р. до Договорів субпідряду №241 від 01.10.2010 та № 76 від 23.08.2007, у яких вказано, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди, сторони засвідчують, що субпідрядник (позивач) не має будь-яких претензій до генпідрядника (відповідача) з питань сплати грошових коштів за Договором».

Проте, в п. 3 додаткових угод № № 1,2 від 16.05.2011 р. до Договорів субпідряду № 241 від 01.10.2010 та № 76 від 23.08.2007 зазначено, яка саме сума належна до сплати за договорами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо про визнання недійсним п. 1.3 у додаткових угодах № № 1,2 від 16.05.2011 до Договорів субпідряду № 241 від 01.10.2010 та № 76 від 23.08.2007 задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно правила ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням суду з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для зміни договору необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно. Проте, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не доведено наявності всіх обставин, необхідних для зміни договору з цих підстав.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт наявності умов, сукупність яких відповідно до ст. 652 ЦК України може бути підставою для внесення змін до договору за рішенням суду, вимоги позивача про визнання недійсним п. 1.3 у додаткових угодах № № 1,2 від 16.05.2011 задоволенню не підлягають.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення основного богу, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за  договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно розрахунку позивача сума основного боргу згідно договору № 241 від 1 вересня 2010 становить 133 497,08 грн., а згідно договору № 76 від 23.08.2007 становить 134 270,78 грн.

Розрахунки суми боргу відповідають матеріалам справи, а отже, загальна сума боргу в розмірі 267 767,86 грн. підлягає до стягнення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

З суми основного боргу 134 270,78 грн. позивач нарахував 245 042,75 грн. –пені, оскільки, відповідно до п. 17.5. Договору № 76 від 23.08.2007 р. передбачено, що у разі порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків Генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,01 % відшкодування простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З суми основного боргу 133 497,08 грн. позивач нарахував 564 098,38 пені, оскільки, відповідно до п. 17.4 Договору №241 від 01.09.2010 передбачено, що у разі порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків Генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,5 % відшкодування простроченої суми за кожен день прострочення.

Розрахунок пені відповідає умовам договору, за таких обставин, пеня в сумі 809 141,13 грн. в підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З суми основного боргу 134 270,78 грн. позивач 4 028,12 грн. 3% річних, 8 056,20 грн. збитків від інфляції.

З суми основного боргу 133 497,08 грн. позивач нарахував 9 272,85 грн. 3% річних, 28 204,90 грн. збитків від інфляції.  

Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 13 300,97 грн. та збитків від інфляції у розмірі 36 261,10 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф.302 код. 01383865) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (03680, м. Київ, вул. Горького, 51, код 31899285) 267 767 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 86 коп. –основного боргу, 809 141 (вісімсот дев'ять тисяч сто сорок одна) грн. 13 коп. –пені, 3% річних у розмірі 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 97 коп., збитків від інфляції у розмірі 36 261 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят одна) грн. 10 коп.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, оф. 302 код. 01383865) на користь Державного бюджету України 11 264 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 71 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні інших позовних вимогах –відмовити.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Л.В. Прокопенко